Використання наочностей (натуральних об’єктів навколишнього середовища) з метою формування повноцінної картини органічного світу

Елом і засобом безпосереднього пізнання навколишнього світу. Використання засобів наочності у навчальному процесі завжди поєднується зі словом вчителя
Використання наочностей (натуральних об’єктів навколишнього середовища) з метою формування повноцінної картини органічного світу

Скачати 124.48 Kb.

Дата конвертації 15.04.2016 Розмір 124.48 Kb. Семиволос Інна Вікторівна

Городищенська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 2

Використання наочностей (натуральних об’єктів навколишнього середовища) з метою формування повноцінної картини органічного світу

Наочність навчання є для учнів джерелом і засобом безпосереднього пізнання навколишнього світу. Використання засобів наочності у навчальному процесі завжди поєднується зі словом вчителя. Проводячи самостійні досліди, учні переконуються в істинності знань, що здобуваються, в реальності тих явищ і процесів, про які розповідає вчитель.

Слово ще може замінити

наочність, але наочність

ніколи не замінить слова

М.І.Пирогов

Стратегічним напрямком розвитку освіти в Україні є забезпечення умов для розвитку самоствердження й самореалізації особистості.

Розвиток творчої особистості, формування життєвих компетенцій передбачає здійснення вчителем оптимального вибору форм та методів навчання, що мають відносну самостійність і впливають на стосунки, що виникають у процесі навчання між учителем та учнями і між самими учнями. Добираючи методи навчання, які б забезпечували реалізацію цілей біологічної освіти, слід віддавати перевагу методам самостійного здобуття знань, методам, що спрямовані на реалізацію принципу активності навчання. [1]

Активізація навчальної діяльності, зацікавленість учнів відбувається під час їх безпосереднього знайомства з видами рослин, тварин, з будовою та функціями організмів, їх органів, з дослідами, що розкривають процеси життєдіяльності живих організмів. Усе це сприяє формуванню в учнів цілісного уявлення про сучасну природничо-наукову картину світу.

Мета шкільної біологічної освіти полягає у створенні засобами предмета умов для розвитку особистості, яка усвідомлює власну відповідальність перед суспільством за збереження життя на Землі; формування екологічної культури, духовного й фізичного здоров’я кожної конкретної людини.

Складниками змісту біологічної освіти є реальні об’єкти і процеси природи; теоретичні знання, що є надбанням біологічної науки; загально навчальні та спеціальні вміння, способи діяльності. Специфіка біології як науки передбачає знайомство з різноманіттям живих організмів та проявів їх життєдіяльності, виявленням закономірностей живої матерії. [2]

Живі (натуральні) об’єкти мають значні переваги порівняно з таблицями, муляжами. Оскільки у засвоєнні нового матеріалу беруть участь більшість органів чуття, відбувається всебічне сприйняття учнями об’єкта, що вивчається, — зовнішній вигляд, колір, розміри тощо. Працюють одночасно кілька видів пам’яті, що сприяє не лише зацікавленості, але і кращому запам’ятовуванню.

Важливою метою навчання в сучасних умовах є не передача готових знань учню, а вміння навчити його самостійно знаходити та відкривати знання, спираючись на особистісний освітній досвід. [10]

Наочність є необхідним і закономірним засобом освітнього процесу на всіх етапах вивчення біології в середній школі. Вона підтримує увагу, полегшує ясність сприйняття, сприяє кращому запам’ятовуванню і міцному засвоєнню знань, навичок і умінь, запобігає формалізму у навчанні, формує представлення про зв’язок теоретичних знань із реальною практикою, полегшує процес засвоєння знань, стимулює інтерес до них, допомагає сприймати об’єкт у розмаїтті його виявів і зв’язків. [6]

Наочність навчання є для учнів джерелом і засобом безпосереднього пізнання навколишнього світу. Дає змогу привернути х увагу до матеріалу, що вивчається, заощадити навчальний час і активізувати їх пізнавальну діяльність, найповніше і найточніше розкрити суть явищ, які вивчаються, підвищити міцність запам’ятовування та культуру педагогічної праці, забезпечити емоційний вплив на учнів, належну повноту сприйняття та якісне засвоєння навчального матеріалу. [11]

Наочні методи повинні відповідати темі та змісту уроку, враховувати вікові особливості учнів, мати відповідність слів учителя змісту наочності та доречність демонстрування, сприяти розвитку абстрактного мислення, уникати побічних і яскравіших подразників, пропорційно використовуватися протягом усього року. Мета застосування наочних методів – збуджувати й розвивати активність сприйняття і мислення учнів. [9]

Основним методом вивчення біології в школі є спостереження. Проте не завжди можна провести спостереження предметів і явищ природи в природному стані. У цьому випадку необхідні уявлення і поняття можуть бути сформовані за допомогою наочних засобів навчання.

До наочних методів належить демонстрування дослідів, натуральних об’єктів, зображувальних посібників.

Засоби наочності на підставі їх характеру і значення в навчанні біології можна розділити на дві групи: основні та допоміжні. Серед основних розрізняють реальні (натуральні), знакові (образотворчі) і вербальні (словесні) засоби, а серед допоміжних — технічні засоби навчання (ТЗН) і лабораторне обладнання (ЛО). У свою чергу, натуральні (реальні) наочні посібники, які використовуються на уроках біології, поділяють на живі і неживі, або препаровані. Образотворчі (знакові) ділять на площинні (мальовані) та об’ємні.

Натуральними живими посібниками служать спеціально підібрані рослини (кімнатні і принесені зі шкільного ділянки або з екскурсії), тварини в акваріумах, інсектаріях, тераріумах і у куточку живої природи.
До натуральних препарованих посібників належать гербарії, вологі препарати, мікропрепарати, колекції, скелети хребетних тварин і окремі їх частини, опудала, роздатковий матеріал для практичних робіт та ін.

Демонстрування натуральних засобів наочності при викладання біології має переважне значення, оскільки дає образні уявлення про рослини і тварин. Чим більше нагромаджено образних уявлень про органічний світ, тим легше, вдаючись до аналогії, контрастів тощо, ознайомити учнів з такими рослинами і тваринами, які з різних причин неможливо продемонструвати на уроках. [3]

Багато натуральних матеріалів необхідно для проведення лабораторно-практичних робіт у всіх курсах біології з 7 по 11 класи. Це рослини, окремі їх частини, тканини, клітини, культури бактерій, гриби шапкові і плісняві, водорості, одноклітинні тварини, дрібні домашні тварини (хом’яки, миші, акваріумні рибки, молюски , дафнії та ін.).

Найбільш доступними живими об’єктами є рослини. Їх демонструють на уроках ботаніки і загальної біології. Як правило, їх можна заготовити заздалегідь на ділянці, в природі, в живому куточку і вдома.

Значна частина уроків у 7 класі проводиться наочними методами. Наприклад, на уроці «Видозміни листків» екологічну пристосованість до зменшення випаровування води листопадом, зменшення площі листкової пластинки опушенням, восковим нальотом тощо учні можуть простежити на рослинах: монстері (вологі тропічні ліси Бразилії), камелії (Південний Китай), алое (з пустині Калахарі Південної Африки), кактусах (з пустинь Мексики), хвої сосни, листках коров’яку та ін. [2]

На уроці «Розмноження рослин», викопавши рослину буряну, наприклад, віниччя, учитель показує учням, як багато на ній насіння (приблизно 25 тисяч). Щоб переконати учнів у тому, що інтенсивність розмноження властива всім рослинам, він пропонує порахувати кількість насінин на одній рослині у різних видів. Пояснює, що треба порахувати насіння на трьох екземплярах і вивести середнє значення. Це можуть бути: осот польовий, хрінниця, подорожник великий, грицики звичайні, злинка канадська, деревій звичайний, морква дика, гикавка сива, скереда покрівельна та ін.

Група складається з трьох учнів, тому кожен із них рахує плоди й насіння на одному екземплярі. З трьох обчислень отримують середнє. Потім один учень від групи називає отримані дані. Наприклад, у деревію звичайного 650 суцвіть-кошиків (приблизно по 20 насінин у кожному). На одній рослині утворюється 13000 насінин. В осоту польового середня кількість суцвіть 21 і насінин у кошику 150, тому 3150 насінин на рослині. У результаті обчислень видно, що рослини різних видів утворюють величезну кількість плодів і насіння. Отже, всі вони здатні інтенсивно розмножуватися. [4]

Демонстрація живих рослин і тварин у якості роздаткового матеріалу вимагає завчасної їх підготовки. Вибір цих об’єктів визначається програмою, місцевими умовами та вимогами з охорони природи. Крім збору об’єктів в природі, рослини можна спеціально висіяти на дільниці, щоб приготувати роздатковий матеріал, а шкідників, що мешкають на рослинах навчально-дослідної ділянки, зібрати для колекцій, для використання в якості роздаткового матеріалу з зоології. [5]

При роботі з гербаріями і колекціями слід враховувати, що цей матеріал дає неповне уявлення про живі організми. Тому його слід використовувати в комплексі з іншим обладнанням, що допомагає зрозуміти властивості досліджуваних організмів.

Крім висушених натуральних об’єктів — гербаріїв, колекцій (насіння, суцвіть, плодів, шишок) — в курсі 7 класу і колекцій комах, окремих частин тіла тварин (пір’я, кістки, луска) — в курсі 8 класу використовують вологі біологічні препарати, які монтують між двома скляними пластинами і опускають у склянку з консервуючою рідиною. Приготовлені таким чином вологі препарати дозволяють вивчити внутрішню і зовнішню будова організмів у їх натуральних розмірах. Серед них можна назвати такі препарати: «Коріння бобової рослини з бульбами», «Розвито жаби», «Розвиток комахи», «Аскарида», «Внутрішня будова річкового раку» та ін. За допомогою цих препаратів вивчають внутрішню будову тварин, фази розвитку комах тощо. Об’єкти, опущені у фіксуючу рідину, часто втрачають природне забарвлення і в такому разі їх використовують на уроці у поєднанні з іншими посібниками, що відображають природне забарвлення цих об’єктів і їх місце розташування у цілісному організмі. [10]

Правильно поставлене питання, а далі й ціла система запитань, привертають увагу учнів до об’єктів і дослідів, що демонструються, змушують їх цілеспрямовано й послідовно спостерігати, порівнювати, робити висновки й узагальнення.

Живих тварин демонструють на уроках зоології, загальної біології та частково фізіології людини. Найбільш вдалими об’єктами для демонстрування у класі є тварини середнього розміру, переважно птахи й ссавці. Їх утримують у клітках, сажках, а для демонстрування переносять на стіл.

Більш дрібних тварин, наприклад, жаб, ящірок, вміщують у скляні банки або склянки, зав’язані марлею, і роздають на парти або показують, ходячи по класу. У пробірках, заткнутих ватою, демонструють ще більш дрібних тварин – комах на різних стадіях розвитку, павуків.

У викладанні зоології, анатомії, фізіології та гігієни людини класичним прикладом є демонстрування досліду з жабою.

На уроках у 8-9 класах демонструють тварин із заздалегідь виробленими в живому куточку умовними рефлексами. Демонстрування, як правило, супроводжується повідомленнями юних натуралістів про те, як вони проводили ці досліди. [8]

Демонстрування дослідів або їхніх результатів на уроках проводять у всіх класах. Досліди можна проводити у різних варіантах, залежно від обладнання, й доручати різним учням. Учні замальовують постановку досліду, записують висновки у зошити (наприклад, виділення кисню зеленими рослинами на світлі, виділення вуглекислого газу насінням, що проростає).

На багатьох уроках ботаніки вчитель або учні демонструють заздалегідь проведений дослід, розповідаючи про умови, в яких його ставили. Передусім формулюється запитання, яке має бути розв’язане за допомогою досліду, і пропонується простежити за дослідом, порівняти досліджувану і контрольну рослини чи декілька варіантів і зробити висновок. Під час демонстрування дослідів, так само, як і живих рослин, відеофільму, за допомогою поставленого на початку запитання або кількох запитань учнів змушують зосередити увагу на побаченому, активно спостерігати, помічаючи явища або характерні ознаки, і робити із своїх спостережень висновки. [4]

Для демонстрування живих рослин і тварин та їхніх функцій залучають учнів, що вже ставили досліди за завданням учителя в позаурочний час у куточку живої природи або на шкільній науково-дослідній ділянці. Їхні повідомлення вчитель включає до викладу нового матеріалу як факти, із яких роблять висновки (індуктивна побудова уроку) або якими підтверджують раніше встановлене (дедуктивна побудова уроку). [9]

Одним з найважливіших видів натуральних навчальних посібників є мікропрепарати. Вони не замінні в пізнанні клітинної будови організмів, а також інших мікроскопічно малих природних об’єктів (бактерії, цвілеві гриби, спори грибів, мохів і папоротей, пилок рослин, клітини крові та ін.).

Демонстрування мікроскопічних об’єктів застосовують у процесі викладання біології у всіх класах. Якщо у школі є лише 1-2 мікроскопи. Вчитель, користуючись ними, не в змозі організувати практичної роботи. У цьому разі учні по черзі підходять до мікроскопа і розглядають підготовлений учителем мікропрепарат. Потім вони повертаються на свої місця і за вказівкою вчителя самі готують мікропрепарати, малюють те, що побачили у мікроскопі, читають за підручником.

Мікропрепарати діляться на: постійні, виготовлені фабричним шляхом спеціально для навчання; тимчасові, приготовані вчителем для уроку або на уроці самими учнями. Постійні мікропрепарати представляють собою найтонші зрізи тканин організмів, їх органів. Клітини в більшості своїй не мають забарвлення і тому, навіть при великому збільшенні мікроскопа буває важко розглянути внутрішньоклітинні структури, в тому числі ядро. У зв’язку з цим клітинні мікропрепарати фарбують спеціальними барвниками для надання їм більшої наочності. Вчителям обов’язково треба попереджати дітей про те, що колір не є природним для мікроструктур. Щоб можна було розібратися в досліджуваному мікропрепараті, його використовують у комплексі з зображенням — мікрофотографій або таблицею. [7]

У викладанні біології використовують мікропроектор – прилад для демонстрування на екрані мікропрепаратів. Це дає змогу всім учням бачити, що демонструє вчитель. Щоб спостерігати гідр під час вивчення на уроці, добре мати їх на стеблах водяної рослини у склянках. Якщо дістати необхідну кількість гідр неможливо, практичну роботу замінюють демонструванням. Гідр та кількох дафній вміщують у проекційну кювету й за допомогою епідіаскопа проектують на екран. Увесь клас має змогу спостерігати, як гідра щупальцями ловить дафній. Мікропроектором, який можна виготовити самому, зручно показувати на екрані інфузорії, а також різні мікроскопічні препарати, виділення кисню елодеєю тощо. [2]

Тимчасові препарати так називаються тому, що не зберігаються довго. Після ознайомлення з мікрооб’єктів тимчасовий препарат змивається з предметного скла. Приготування мікропрепаратам — один з обов’язкових видів умінь, що формуються в курсі біології, починаючи з 7 класу.

На уроках біології часто використовують колекції, які представляють монтаж натуральних об’єктів, об’єднаних певною тематикою. Наприклад, колекції можуть бути використані при вивченні зовнішньої будови організмів або їх частин («Колекція плодів і насіння», «Представники з рядів комах» та ін.) Такі колекції називаються морфологічними. Їх використовують для порівняння об’єктів, виявлення рис схожості та відмінності. Для вивчення ролі тварин у природі існують інші навчальні колекції: «Комахи — запилювачі лугових рослин», «Комахи — шкідники хлібних культур», «Пошкодження хвойних дерев короїдами» і т.п. [8]

З’ясовувати взаємозв’язки в органічному світі, розглянути онтогенетичний розвиток організмів, простежити загально-біологічні закономірності допомагають загально-біологічні колекції. Наприклад, «Розвиток тутового шовкопряда», «Розвиток хруща», «Захисні пристосування у тварин» та ін. Технологічні колекції демонструють продукти, одержувані з природних матеріалів, наприклад, «Кам’яне вугілля і продукти його переробки», «Зернові культури та крупи, одержувані з них» тощо.

Для вивчення будови хребетних тварин на уроках використовують препаровані скелети (риби, жаби, ящірки, змії, курки і кішки) та їх окремі кістки. Використовуються також опудала тварин (голуб, кролик, ховрах і ін.) Слід зауважити, що опудала тварин необхідно містити в особливих коробках або в засклених шафах, інакше вони швидко приходять в непридатність — пересихають і стають дуже ламкими, покриваються пилом, втрачають своє природне забарвлення і форму. Їх дістають і зберігають лише для демонстрації на уроці. [2]

Лабораторна робота у 10 класі, на якій вивчається процес плазмолізу і деплазмолізу, проводиться під час розгляду зовнішньої клітинної мембрани. Добрим об’єктом для спостереження плазмолізу і деплазмолізу є шкірочка м’ясистої зовнішньої луски синьої цибулі. Забарвлення синіх цибулин зумовлене розчиненням у клітинному соку пігменту антоціану. Зручним об’єктом також є епідерміс листків традесканції та червоної капусти, тонкі листочки водяної рослини елодеї. Процес плазмолізу і деплазмолізу спостерігають і у клітинах столового буряка. Для цього з коренеплоду готують тонкі поздовжні зрізи. Для спостереження руху цитоплазми в живих рослинних і тваринних клітинах зручними об’єктами є листки елодеї, волоски тичинок традесканції, інфузорія, у тілі якої добре видно переміщення травних вакуоль.

При вивченні модифікаційної мінливості в 11 класі потрібно заздалегідь заготовити матеріал з перервною мінливістю (листки дуба, акації, горобини, колоски пшениці). Підвищений інтерес викликає в учнів дослідження різних об’єктів під час роботи невеликими групами – по 2-4 особи. Ця методика забезпечує більшу самостійність їх у роботі, дає змогу порівняти розмах варіювання ознак у різних об’єктів. [5]

Успіх навчання залежить від правильної організації всієї розумової діяльності дитини. Засоби наочності забезпечують повне формування будь — якого образу, поняття і тим самим сприяють більш міцному засвоєнню знань, розуміння зв’язку наукових знань з життям.

Наочність навчання повинна стати одним з факторів, що впливає на характер засвоєння навчального матеріалу. Засоби наочності підвищують інтерес до знань, роблять більш легким процес їх засвоєння, підтримують увагу дитини, сприяють виробленню в учнів емоційно-оцінюючого ставлення до знань.

Список використаних джерел

1. Біологія. 7-11 кл.: Програма до загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Перун, 2005.

2. Верзилин Н.М., Корсунская В.М. Общая методика преподавания биологии: Учебник для студентов биол. фак. пед. ин-тов. – К.: Вища школа, 1980. – 352 с.

3. Використання засобів навчання на уроках біології: посібник для вчителя / А.М. Розенштейн, Н. А Лякав, І.М. Ковальова, В.Г. Лєпіна. — М.: Просвещение, 1989. — 191 с.

4. Гамуля Ю.Г. Усі уроки біології. 7 клас / Ю.Г. Гамуля, О.В. Гамуля. – Х.: Основа, 2007. – 176 с.

5. Дегтярева Н.И. Лабораторные занятия и экскурсии по общей биологии: Пособие для учителей. – 2-е изд. перераб и доп. – К.: Рад. шк., 1984. – 168 с.

6. Кашкарьов Г.В. Методика викладання правознавства в школі в опорних схемах і таблицях. Частина І. – Х.: Вид. група «Основа, 2011. – 64 с.»

7. Корсунська В.М., Мироненко Г.Н., Мокієва З.О., Верзілін М.М. Уроки загальної біології. Посібник для вчителів. – К.: Радянська школа, 1979. – 300 с.

8. Мазепа І.І., Середенко Е.В. Методика навчання зоології. – К.: Радянська школа, 1972. – 328 с.

9. Пономарьова І.М. Загальна методика навчання біології: навчально-методичний посібник для студентів педагогічних вузів / І.М. Пономарьова, В.П. Соломін, Г.Д. Сидельникова. — М.: Академія, 2003. — 272 с.

10. Сонін, Н.І. Біологія. Різноманіття живих організмів: підручник для загальноосвітніх навчальних закладів / Н.І. Сонін, В. Б. Захаров. М.: Дрофа, 2000. — 248 с.

11. Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посіб. / М.М. Фіцула. – 3-тє вид., стереотип. – К.: Академвидав, 2009. – 560 с. – (Серія «Альма-матер»).

База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Інформація Автореферат Анализ Диплом Додаток Доклад Задача Закон Занятие Звіт Инструкция

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий