Скачати 55.99 Kb.
класний керівник 3 класу
Новоукраїнської ЗШ І-ІІ ст. №8
Бабій Олена Іванівна
Форма роботи: фольклорне свято
Тема: «Весну — красну зустрічаймо!»
Мета: розширювати знання дітей про традиції нашого народу; розвивати творчі здібності учнів у співу, хореографії, виразному читанні; прагнення спільно святкувати; виховувати любов до прекрасного.
Звучить запис дзюрчання води.
Вчитель: Дорогі діти, гості, сьогодні ми з вами поведемо мову про чудову пору року. Відгадайте загадку, і дізнаєтесь, як вона називається.
1. Зійшли сніги, шумить вода,
Буяє травка молода,
Все мертве оживає,
Коли, друзі, це буває?
2. Мамо, мамо, настала весна!
Квітне верба запашна,
Річка в долині синіє…
Пташечка в полі співа,
Пісня її чарівна сонечко вранці стріча.
3. Весна – це сонце і тепло.
Весна – це радість усьому живому,
Що прокинулось від зимового сну.
Весна – це зелен цвіт і пахощі квітів,
Весна – світлії надії трудівників.
Хоровод «Прийди, прийди, весно-красна…»
Дівчинка: Благослови, мати, весну закликати,
Весну закликати, зиму проводжати.
Мати: Благословляю вас, діти, весну закликати!
Весну закликати, зиму проводжати.
З веселою посмішкою, із жайвором – пташкою,
З водою свяченою, з колосками хліба,
З добром у серці.
На дерево – цвіту, а на поле – жита,
На травичку – росу, на дівчаток – красу,
На хлопчиків – сили, щоб росли й міцніли.
Виходять Сонце і Весна. В руках у Весни відерце і кошик квітів.
Сонце: А Весна іде, як фея,
В чарах шуму і пісень,
Біла, біла, як лілея,
В квітах яблунь і вишень.
Скрізь блукає, все вітає,
Йде і сіє срібний цвіт.
Стане, гляне Сонцю в очі
І спочить від щастя хоче.
Весна: Я довго йшла сюди – втомилась,
Спіткнулась, впала – і розлилось
Води відерце, що я несла,
І ось у човнику на веслах приплила я до вас
У цей святковий час.
Вперед вибігають Струмочки.
І Струмочок: Лежень-сніжок почорнів і намок.
А з-під нього серед ниви пустотливо, дзюркотливо
Стрепенувся струмок.
ІІ Струмок: Другий, третій,… скільки їх
Розливає кволий сніг!
ІІІ Струмочок: Як рибинки в ополонці мерехтять вони на сонці,
Плюскотять біля ніг.
Звучить веснянка «Розлилися води на чотири броди»
ІІ Струмок: А разом з Весною до нас завітали весняні місяці. Зустрічайте їх.
Виходять брати-Місяці.
Березень: Мов білі морквинки ясні,
Бурульки висять весняні.
З-під снігу земля вигляда
І капає тала вода.
Білочка: Весна-чарівниця, неначе цариця,
наказ свій послала, щоб краса вставала.
І проліски, і травка, й зелена муравка,
І кульбабка рясна, і фіалочка ясна.
Всі квіти весняні веселі, кохані
З-під листя виходять, голівки підводять
Од сну зимового
До сонця ясного!
З-під листя піднімаються квіти.
Пролісок: Зелені рученьки мої листочками зовуть.
Я полюбив ліси й гаї, живу іздавна тут.
І вірю: люблять всі мене, як весну чарівну.
Бо знають, що зима мине, коли Я розцвіту!
Барвінок: Мене колись, у давнину, вважали провісником весни, символом невмирущості.
Не знайдеться в Україні такого села чи міста, де б не ріс барвінок.
Мною квітчали вишиванки, вплітали у віночки дівчата, квітчали весільне гільце.
Мене вплітали в обжинковий вінок, коли закінчувалися жнива.
Квітень: Я – Квітень, славний квітникар,
Сонячно і рясно уквітчав я календар першим цвітом рясним.
Травень: Іду і весело співаю, дощами землю поливаю,
Святковими піснями і громом над полями.
Не з лійки — поливалки, а з грозової хмарки.
Бузок: Білі кетяги, бузкові – як серце радують вони.
Це символ праці і любові, це — слово щастя і весни.
Кульбаба: Як припустить теплий дощик я згорнусь в зелений кошик. Подивись!
А коли година гожа, я на сонце в небі схожа. Усміхнись!
Одцвіту я жовтим цвітом, одягну на себе літом капелюх!
Набіжить вітрець, повіє, капелюшок мій розвіє, наче пух!
Метелик: Одним з найцікавіших звичаїв наших предків є закликання весни.
Звучить веснянка «Весняночка-паняночка»
Весняночка-паняночка, де ж ти зимувала? Гу!
— У лісочку на пеньочку на сорочку пряла. Гу!
Сама пряла, сама ткала, сама відбілила.
Прийшла зима, прийшло літо – сама і зносила. Гу!
Всі, хто виглядає та закликає весну, що сподіваються від неї дарів, приносять їй подарунки. Так, діти носять у руках зроблену з дерева ластівку, ходять з нею від хати до хати, співають веснянок. На Сорок святих печуть з тіста пташечок на честь, мовляв, жайворонків, що вилітають з вирію.
До обрядів також належать. Різні ігри, одна з них – «Подоляночка».
Танок – гра «Подоляночка»
Виходять тато з маленьким синочком:
Хлопчик: Що з весною настає?
Тато: Сніг у полі розтає.
— А чому то так буває?
— Сонце його пригріває.
— Що ж синіє на землі?
— Ніжні проліски малі.
— А що пнеться з-під листа?
— То травичка вироста.
— А над полем що бринить?
— Любий жайворон дзвенить.
І дівчина: Ой, як хороше навколо! Яка краса!
Як весело щебечуть пташки ! Усе зеленіє, шумить, квітне!
ІІ дівчина: До нас, хлопці та дівчата, йдіть гуляти.
У нас славні музиченьки будуть грати.
ІІІ дівчина: Весняночки починайте, в добрий час.
Нема кращих співаночок, як у нас!
4 дівчина: Ой, виходьте, дівчата, та в сей вечір на вулицю
Весну-красну стрічати, весну-красну вітати.
Будем весну стрічати та віночки сплітати.
А віночки сплетемо, хороводом підемо.
5 дівчина: Гоп-скок, руки в боки, прилетіли три сороки.
Самі сіли на тинок, мене кличуть у танок.
Лунає пісня «Ой, прийшла весна» у виконанні Ніни Матвієнко. Дівчата танцюють, а потім стають півколом.
— Вийдемо, вийдемо зранку на веснянку,
Вийдемо, вийдемо на травку – муравку.
Да й сплетемо, да й сплетемо рученьки в віночок.
Заведемо, заведемо «Кривенький таночок»
У довгої лози пасли хлопці кози,
А дівчата-козенята, та й померзли ноженята.
Ой, дівоньки гожі, кидайте ті кози,
В кривім танці походжаймо та ніженьки зігріваймо.
— Нумо «Кривого танцю»!
— А хто заведе?
— А хто виведе?
— Я заведу, я й виведу!
Танцюють «Кривий танець»
( Ми «Кривого танцю» йдемо
І кінця в нім не знайдемо.
Ані кінця, ані ладу,
Не пізнати котра ззаду.
Ти, сивая зозуленько,
Закуй же нам веселенько.
Ой закуй нам до півночі
Веселитися ж бо хочем.
А в «Кривого танцю»
Та й не виведу кінця.
Треба його та й виводити,
Кінець ладу ізнаходити.
— Годі, годі танцювати. Будемо в гру «Жучок» грати. (Діти сплітають руки замком, стають ланцюжком. Найменшу дівчинку ведемо з ручки по руках діток. У кінці живого струмочка хлопчик допомагає дівчинці взути чобітки.
( «Ходить жучок по дубині,
а жучиха по ялині.
Жупан в жучка красний,
Бо й сам жучок ясний»)
Після гри всі учасники «живого струмка» стають у лінію.
Дівчинка: Три зіроньки докупоньки, а місяць угору.
Заспівали співаночки, та й підем додому.
Співали дівоньки, співали, у решето пісні складали.
Та й поставили на вербі.
Де взялися горобці, звалили решето додолу.
Час вам, дівоньки, додому.
Хлопчик:
Виграва сопілонька у ліску,
Красується земленька у вінку.
Вітерець, пустуючи, шамотить,
Молодеє листячко мерехтить.
Дівчинка: Ой, сонечку-батечку, догоди,
А ти, земле-матінко, уроди.
Дай же нам, Боже,
На хліб-жито рід, а на статок – плід.
На людей – здоров’я.
Усі разом: Ой, прийшла весна, ой прийшла красна.
Принесла вона щастя й радості.
— Ходімо ряст топтати, щоб здоровим цього року бути!
Разом: «Топчу, топчу ряст, ряст,
Бог здоров’я дасть, дасть.
Іще буду топтати,
Щоб на той рік діждати»
На все добре!
На цьому свято закінчується.
База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації
Інформація Автореферат Анализ Диплом Додаток Доклад Задача Закон Занятие Звіт Инструкция