Ведення анестезіологічної документації. Актуальність теми

Тема 1: Види анестезії. Клініка наркозу. Обладнання та апаратура, будова наркозних апаратів та техніка безпеки під час роботи з ними. Підготовка робочого місця медсестри-анестезиста. Ведення анестезіологічної документації
Ведення анестезіологічної документації. Актуальність теми

Скачати 1.04 Mb.

Сторінка 1/5 Дата конвертації 15.04.2016 Розмір 1.04 Mb.

  1   2   3   4   5

Тема 1: Види анестезії. Клініка наркозу. Обладнання та апаратура, будова наркозних апаратів та техніка безпеки під час роботи з ними. Підготовка робочого місця медсестри-анестезиста. Ведення анестезіологічної документації.

Актуальність теми: проведення оперативних втручань в сучасних умовах неможливе без відповідного анестезіологічного забезпечення. Воно включає в себе методи місцевої та загальної анестезії. Загальне знеболення проводиться за допомогою складної наркозної та наркозно-дихальної апаратури. Підготовка до роботи цих апаратів входить в обов’язки середнього медперсоналу, що диктує необхідність знання їх будови, принципів роботи, а також правил техніки безпеки при роботі з ними. Заповнення анестезіологічної документації також входить в обов’язки медсестри-анестезистки, тому необхідно познайомитися з основними принципами її ведення.

Навчальні цілі заняття.

  1. Знати: етапи анестезії, принципи підготовки до різних методів анестезії, будову наркозних апаратів, правила техніки безпеки при роботі з ними, принципи ведення наркозної документації.
  2. Вміти: підготувати до роботи наркозний апарат, підготувати столик сестри-анестезистки, набір для інтубації трахеї, заповнити наркозну карту.

Вихідний рівень знань та вмінь.

Знати:

  1. Класифікацію видів анестезії.
  2. Фармакологію місцевих та загальних анестетиків.
  3. Клініку ефірного наркозу.
  4. Основні принципи будови наркозних апаратів.
  5. Принципи ведення медичної документації.

Вміти:

  1. Підготувати робочий столик сестри-анестезистки.
  2. Скласти набір для проведення інтубації трахеї.
  3. Скласти набір для проведення інгаляційного наркозу по відкритому контуру.
  4. Підготувати до роботи наркозний апарат.

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ.

п/п Етапи заняття. Час хв. 1. Підготовчий етап. 8 1.1. Організаційні питання. 3 1.2. Вступна інформація. 5 2. Основний етап. 60 2.1. Контроль вихідного рівня знань. 10 2.2. Складання робочого столика сестри-анестезистки 15 2.3. Підготовка набору для проведення інтубації трахеї. 15 2.4. Включання та підготовка до роботи наркозного апарату 20 3. Заключний етап. 22 3.1. Контроль кінцевого рівня знань, аналіз рівня засвоєння практичних навичок. 17 3.2. Підсумки заняття, завдання для самостійної позааудиторної роботи. 5

Завдання для самостійної позааудиторної роботи:

  1. Вивчити класифікацію методів загальної анестезії.
  2. Повторити фармакологію загальних анестетиків.
  3. Вивчити етапи анестезії.
  4. Повторити клініку ефірного наркозу.
  5. Вивчити правила техніки безпеки при роботі з медичною апаратурою.
  6. Повторити порядок ведення медичної документації.

Контрольні питання теми:

  1. Класифікація видів анестезії.
  2. Фармакологія засобів для наркозу.
  3. Етапи анестезії, завдання премедикації. Порядок транспортування хворих в операційну після проведення премедикації.
  4. Клініка ефірного наркозу.
  5. Догляд за хворими в ранньому післянаркозному періоді.
  6. Правила техніки безпеки при роботі в операційній.
  7. Порядок ведення анестезіологічної документації.

Тестові завдання вихідного рівня знань.

1. До інгаляційного наркозу з нижче перерахованих відносяться:

  1. Підшкірний.
  2. Довенний.
  3. Дом‘язевий.
  4. Масковий.
  5. Ректальний.

2. До інгаляційних анестетиків відносяться

  1. Ефір.
  2. Фторотан.
  3. Тіопентал.
  4. Кетамін.
  5. Оксибутірат натрію.

3. До неінгаляційних анестетиків відноситься:

  1. Закис азоту.
  2. Циклопропан.
  3. Фторотан.
  4. Тіопентал натрію.
  5. Дітілін.

4. До деполяризуючих міорелаксантів належать:

  1. Тубокурарин.
  2. Дітілін.
  3. Ардуан.
  4. Тракріум.

5. До недеполяризуючих міорелаксантів належать:

  1. Тубокурарин.
  2. Дітілін.
  3. Ардуан.
  4. Тракріум.

6. Фентаніл це:

  1. Міорелаксант.
  2. Інгаляційний анестетик.
  3. Наркотичний аналгетик.
  4. Препарат для пробудження хворого.

7. Ефірний наркоз поділяється на:

  1. 3 стадії.
  2. 4 стадії.
  3. 5 стадій.
  4. 6 стадій.

8. 1-ша стадія ефірного наркозу називається:

  1. Стадія збудження.
  2. Стадія засипання.
  3. Стадія аналгезії.
  4. Стадія міорелаксації.

9. 2-га стадія ефірного наркозу називається:

  1. Стадія аналгезії.
  2. Хірургічна стадія.
  3. Стадія глибокого наркозу.
  4. Стадія збудження.

10. 3-я стадія ефірного наркозу це:

  1. Стадія аналгезії.
  2. Хірургічна стадія.
  3. Стадія збудження.
  4. Стадія пробудження.

Правильні відповіді: 1 – 4; 2 – 1,2; 3 – 4; 4 – 2; 5 – 1,3,4; 6 – 3; 7 – 2; 8 – 3; 9 – 4; 10 — 2.

Тестові завдання кінцевого рівня знань

1. Хірургічна стадія ефірного наркозу поділяється на:

  1. 2 рівні.
  2. 3 рівні.
  3. 4 рівні.
  4. 5 рівнів.
  5. 6 рівнів.

2. При проведенні ефірного наркозу забороняється користуватись:

  1. Наркозним апаратом.
  2. Діатермією.
  3. Лампами.
  4. Електрокардіографом.
  5. Киснем.

3. Інструментарій, необхідний для проведення інтубації трахеї:

  1. Ларингоскоп.
  2. Бронхоскоп.
  3. Інтубаційна трубка.
  4. Язикотримач.
  5. Трахеостомічна канюля.

4. Перед проведенням анестезії у хворого необхідно поцікавитися:

  1. Часом останнього прийому їжі та рідини.
  2. Наявністю знімних зубних протезів.
  3. Перенесеними захворюваннями.
  4. Непереносимістю медикаментів.
  5. Всім вище перерахованим

5. Побічні ефекти тіопенталу натрію включають:

  1. Зниження артеріального тиску.
  2. Підвищення артеріального тиску.
  3. Збудження хворого,
  4. Пригнічення дихання.
  5. Виникнення судом.

6. Побічні ефекти після введення кетаміну включають:

  1. Зниження артеріального тиску.
  2. Підвищення артеріального тиску.
  3. Пригнічення дихання.
  4. Галюцинації.

7. При проведенні довенного наркозу:

  1. Необхідно тримати готовим до роботи наркозний апарат.
  2. Мати набір для інтубації трахеї.
  3. Можна проводити при відсутності наркозно-дихальної апаратури.
  4. Не можна користуватися діатермією.

8. Під час проведення анестезії медсестра-анестезистка заповнює:

  1. Історію хвороби.
  2. Листок призначень.
  3. Карту вибулого із стаціонару.
  4. Наркозну карту.
  5. Листок обліку наркотичних аналгетиків.

9. Після проведення інгаляційного наркозу необхідно:

  1. Залишити анестетик у випаровувачі.
  2. Злити анестетик і продути випаровувач киснем.
  3. Випустити залишки закису азоту з балону.
  4. Залишити відкритим кисневу систему, або балон.

10. При наявності в операційній кисневого балону заборонено:

  1. Користуватись відкритими джерелами вогню.
  2. Ставити балон близько до обігрівальних приладів.
  3. Користуватися ключами, інструментами, змазаними жиром.
  4. Все з вище перерахованого.
  5. Нічого з вище перерахованого.

Правильні відповіді: 1 – 3; 2 – 2; 3 – 1,3,4; 4 – 5; 5 – 1,4; 6 – 2,4; 7 – 1,2; 8 – 4; 9 – 2; 10 — 4.

Самостійна аудиторна робота студентів.

  1. Скласти набір для епідуральної та спінальної анестезії.
  2. Підготувати до роботи наркозний апарат.
  3. Скласти набір для інтубації трахеї.
  4. Заповнити наркозну карту.

Інструкції до виконання самостійної аудиторної роботи.

  1. Столик сестри-анестезистки: шприци, системи, стерильні матеріали, антисептики, медикаменти для анестезії – Палій Л.В. Основи реаніматології, с. 83-85.
  2. Підготувати до роботи наркозний апарат — Усенко Л.В. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. ч.,1., с. 29-30.
  3. Набір для інтубації трахеї: ларингоскоп з кількома клинками (двома зігнутими-великим і середнім, одним прямим), ендотрахеальні трубки різних розмірів (7,5, 8, 8,5), металевий провідник, повітропроводи, шприц для роздування манжетки ендотрахеальної трубки, зав‘язки для фіксації ендотрахеальної трубки.
  4. Наркозна карта – Усенко Л.В. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. ч.1., с. 13.

Література.

  1. Анестезіологія та інтенсивна терапія: Підручник / Л.П.Чепкій, Л.В.Новицька-Усенко, Р.О.Ткаченко. – К.: Вища школа, 2003. – 399 с.
  2. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології / За ред. Л.В.Усенко, ч.1.- К.»Здоров‘я», 1993. с. 13-14, 17-69.
  3. Основи реаніматології / Л.В. Палій. – К.Медицина, 2008, 163 С.

Тема 2. Види місцевої анестезії. Способи введення анестетиків місцевої дії. Проведення новокаїнових блокад. Можливі ускладнення та їхня профілактика.

Актуальність теми: проведення оперативних втручань в сучасних умовах немислиме без адекватного знеболення. Для знеболення поряд з наркозом можуть застосовуватись і методи місцевої анестезії. До місцевої анестезії відносять і регіонарну анестезію, яка може викликати порушення гемодинаміки і тому потребує контролю стану пацієнта

Навчальні цілі заняття.

  1. Знати: види анестезії, принципи підготовки до різних методів анестезії, , правила техніки безпеки при роботі в операційній, принципи ведення документації.
  2. Вміти: підготувати робочий столик, набори для епідуральної чи спінальної анестезії, заповнити наркозну карту.

Вихідний рівень знань та вмінь.

Знати:

  1. Класифікацію видів анестезії.
  2. Фармакологію місцевих анестетиків.
  3. Можливі ускладнення та невідкладну допомогу.
  4. Принципи ведення медичної документації.

Вміти:

  1. Скласти набір для проведення інфільтраційної та провідникової анестезії.

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ.

п/п Етапи заняття. Час хв. 1. Підготовчий етап. 8 1.1. Організаційні питання. 3 1.2. Вступна інформація. 5 2. Основний етап. 60 2.1. Контроль вихідного рівня знань. 10 2.2. Складання робочого столика сестри-анестезистки 15 2.3. Підготовка набору для проведення провідникової та плексусної анестезії. 15 2.4. Підготовка набору для проведення спінальної чи епідуральної анестезії. 20 3. Заключний етап. 22 3.1. Контроль кінцевого рівня знань, аналіз рівня засвоєння практичних навичок. 17 3.2. Підсумки заняття, завдання для самостійної позааудиторної роботи. 5

Завдання для самостійної позааудиторної роботи:

  1. Вивчити класифікацію методів місцевої анестезії.
  2. Методи анестезії та місце їх застосування.
  3. Повторити фармакологію місцевих анестетиків.
  4. Вивчити правила техніки безпеки при роботі з медичною апаратурою.
  5. Повторити порядок ведення медичної документації.

Контрольні питання теми:

  1. Класифікація видів анестезії, область їх застосування.
  2. Вибір виду місцевої анестезії в залежності від оперативного втручання.
  3. Покази та протипокази до застосування місцевої анестезії..
  4. Фармакологія місцевих анестетиків.
  5. Етапи анестезії, завдання премедикації. Порядок транспортування хворих в операційну після проведення премедикації.
  6. Вивчити ускладнення місцевої анестезії.
  7. Гранично допустимі дози, передозування та невідкладна допомога.
  8. Догляд за хворими в ранньому післяопераційному періоді.
  9. Правила техніки безпеки при роботі в операційній.
  10. Порядок ведення анестезіологічної документації.

Тестові завдання вихідного рівня знань.

1. З нижче перерахованих до місцевих анестетиків відносяться:

  1. Гексенал.
  2. Кетамін.
  3. Пропофол.
  4. Ардуан.
  5. Бупівакаїн.

2. До місцевої анестезії з нижче перерахованих відносяться:

  1. Маскова анестезія.
  2. Ендотрахеальна анестезія.
  3. Домязева анестезія.
  4. Довенна анестезія.
  5. Інфільтраційна анестезія.

3. При виникненні гіпотензії на фоні спинномозкової анестезії необхідно:

  1. Ввести кордіамін.
  2. Налагодити швидке переливання плазмозамінників.
  3. Ввести корглікон.
  4. Налагодити введення дофаміну.

4. Для виконання спінальної анестезії необхідно підготувати все, крім:

  1. Катетер для епідурального простору.
  2. Голку для спінальної пункції.
  3. Шприц для анестезії шкіри та підшкірної клітковини.
  4. Розчин антисептика для обробки шкіри.
  5. Розчин місцевого анестетика.

5. При проведенні спінальної, або епідуральної анестезії шкіру можна обробляти:

  1. Йодом,
  2. Мурашиною кислотою.
  3. Спиртом.
  4. Метиленовим синім.
  5. Йодобаком.

6. Термінальну анестезію використовують для проведення:

  1. Порожнинних оперативних втручань.
  2. Непорожнинних оперативних втручань.
  3. Операцій на кінцівках.
  4. Діагностичних маніпуляцій.
  5. Амбулаторних оперативних втручань.

7. До реґіонарних видів анестезії відносять:

  1. Термінальну анестезію.
  2. Інфільтраційну анестезію.
  3. Сакральну анестезію.
  4. Кінцеву анестезію.
  5. Паравертебральну анестезію.

8. Максимальна допустима доза новокаїну для інфільтраційної анестезії:

    1. 3 г
    2. 0,25 г
    3. 5 г
    4. 0,5 г
    5. 1 г

9. Перехрест хребта та умовної лінії, що поєднує spina iliaca posterior superior dextra et sinistra, відповідає:

  1. Нижньому краю спинного мозку у жінок.
  2. Нижньому краю кінського хвосту у чоловіків.
  3. У дорослих відповідає рівню L4-L5.
  4. Максимальній товщині паранефральної клітковини.

10. При розвитку анафілактичної реакції на новокаїн також є великим ризик анафілаксії при введенні:

  1. Лідокаїну.
  2. Бупівакаїину.
  3. Дикаїну.
  4. Ропівакаїну.

Правильні відповіді: 1 – 5; 2 – 5; 3 – 2; 4 – 1; 5 – 3; 6 – 4; 7 – 3; 8 – 5; 9 – 3; 10 — 1,3,5.

Тестові завдання кінцевого рівня знань

1. Премедикацію перед оперативним втручанням під місцевою анестезією:

  1. Проводять
  2. Не проводять
  3. Проводять при оперативних втручання тривалістю більше 1 год.
  4. Проводять тільки при оперативних втручаннях у дітей.

2. Який вид знеболення рекомендований під час оперативного втручання на нігтьових фалангах кисті:

  1. Спино – мозкова анестезія
  2. Інфільтраційна анестезія
  3. Провідникова анестезія
  4. Термінальна анестезія

3. При планових операціях на нижніх кінцівках рекомендовано:

  1. Інфільтраційна анестезія
  2. Провідникова анестезія
  3. Термінальна анестезія
  4. Спино – мозкова анестезія

4. Яке ускладнення найчастіше може виникнути під час проведення спино-мозкової анестезії?

  1. Гіпотонія
  2. Гіпокапнія
  3. Гіпотермія
  4. Гіпоглікемія

5.Який препарат застосовується для зменшення резорбції місцевого анестетика під час проведення провідникової анестезії?

  1. Атропін
  2. Адреналін
  3. Аркурон
  4. Ацелізін

6. Для стабілізації АТ після проведення спинномозкової анестезії найкраще використати:

  1. Кристалоїдні розчини
  2. Колоїдні розчини
  3. Симпатоміметики
  4. 10% розчин альбуміну

7. До ранніх ознак передозування місцевих анестетиків відносять:

  1. Парестезії в місці введення.
  2. Судоми.
  3. Втрата чутливості в місці введення.
  4. Втрата чутливості чи парестезії в носо-губному трикутнику і язику.
  5. Коматозний стан.

8. Токсична дія місцевих анестетиків розвивається при:

  1. Підвищеній чутливості до препарату.
  2. Випадковому введенні в судину.
  3. Похилому віці пацієнта.
  4. У вагітних.
  5. Введенні в нервовий стовбур.

9. До пізніх ознак передозування місцевих анестетиків відносять:

  1. Парестезії в місці введення.
  2. Судоми.
  3. Втрата чутливості в місці введення.
  4. Втрата чутливості чи парестезії в носо-губному трикутнику і язику.
  5. Токсичний гепатит.

10. Місцева анестезія не проводиться:

  1. Пацієнтам похилого віку.
  2. Ослабленим хворим.
  3. Пацієнтам з перенесеним інфарктом міокарду.
  4. Психічно хворим.
  5. Пацієнтам з гіпертонічною хворобою.

Правильні відповіді: 1 – 1; 2 – 3; 3 – 4; 4 – 1; 5 – 2,3,4; 6 – 2; 7 – 4; 8 – 2; 9 – 2; 10 – 4.

Самостійна аудиторна робота студентів.

  1. Скласти набір для епідуральної та спінальної анестезії.
  2. Підготувати систему для передопераційної інфузійної терапії..
  3. Заповнити наркозну карту.

Інструкції до виконання самостійної аудиторної роботи.

  1. Набір для епідуральної анестезії: стерильні салфетки, розчин спирту для обробки операційного поля; шприц ємкістю 5-10 мл, голки, 0,5% розчин новокаїну для анестезії шкіри, підшкірної клітковини, зв’язок; шприци з притертим поршнем, голки для епідуральної пункції, розчин місцевого анестетика для епідуральної анестезії, розчин адреналіну. Для спінальної анестезії додатково треба голку Біра для спинномозкової пункції.
  2. Наркозна карта – Усенко Л.В. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. ч.1., с. 13.

Література.

  1. Анестезіологія та інтенсивна терапія: Підручник / Л.П.Чепкій, Л.В.Новицька-Усенко, Р.О.Ткаченко. – К.: Вища школа, 2003. – 399 с.
  2. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології / За ред. Л.В.Усенко, ч.1.- К.»Здоров‘я», 1993. с. 13-14, 17-69.
  3. Основи реаніматології / Л.В. Палій. – К.Медицина, 2008, 163 С.

Тема 3: Термінальні стани. Діагностика клінічної смерті. Відпрацювання техніки відновлення прохідності дихальних шляхів. Проведення серцево-легеневої реанімації одним і двома реаніматорами.

Актуальність теми: термінальні стани, особливо клінічна смерть, розвиваються раптово у пацієнтів, які можуть перебувати в стаціонарі, поліклініці або поза лікувальним закладом. Вони характеризуються надзвичайно швидким розвитком незворотних змін в організмі, тому вимагають негайної діагностики та початку реанімаційних заходів. Ці заходи повинен здійснювати той, хто першим опинився біля хворого.

Навчальні цілі заняття:

1.Знати: класифікацію та характеристику термінальних станів, особливо клінічної смерті, характеристику етапів та стадій реанімації.

2.Вміти: діагностувати стан клінічної смерті, правильно виконувати прийоми забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів.

Вихідний рівенеь знань та вмінь.

Знати:

  1. Будову та функцію серцево-судинної та дихальної систем.
  2. Етапи вмирання.
  3. Патофізіологію клінічної смерті.
  4. Класифікацію етапів реанімації.

Вміти:

  1. Визначити пульсацію на центральних артеріях.
  2. Визначити наявність дихальних рухів.
  3. Визначити розміри зіниць та реакцію їх на світло.

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ.

п/п Етапи заняття. Час хв. 1. Підготовчий етап. 8 1.1. Організаційні питання. 3 1.2. Вступна інформація. 5 2. Основний етап. 60 2.1. Контроль вихідного рівня знань. 10 2.2. Визначення наявності самостійного дихання, пульсації крупних артерій, ширини зіниць у хворих у відділенні інтенсивної терапії. 15 2.3. Виконати прийоми очищення ротової порожнини, глотки, гортані від сторонніх тіл. 15 2.4. Виконати прийоми виведення нижньої щелепи, “потрійний прийом Сафара”. 20 3. Заключний етап. 22 3.1. Контроль кінцевого рівня знань, аналіз рівня засвоєння практичних навичок. 17 3.2. Підсумки заняття, завдання для самостійної позааудиторної роботи. 5

Тривалість заняття – 2 год.

Коментар до змісту матеріалу.

1. Підготовчий етап: викладач визначає основну мету заняття, її актуальність, знайомить студентів з планом заняття.

2. Основний етап: проводиться контроль вихідного рівня знань шляхом усного опитування або вирішення завдань тестового контролю вихідного рівня знань. Визначається, які питання і хто з студентів засвоїв недостатньо, і в подальшому на них звертається особлива увага.. Студенти під керівництвом викладача проводять огляд хворих в відділенні інтенсивної терапії, визначають основні симптоми клінічної смерті. На манекені або на хворих демонструють методи забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів. Вивчають правила введення різних типів повітропроводів.

3. Заключний етап: в учбовій кімнаті проводиться розбір роботи студентів, вказується на недоліки та допущені помилки, аналізується рівень засвоєння практичних навичок. Шляхом вирішення завдань тестового контролю оцінюється кінцевий рівень знань. На основі цього проводиться оцінка роботи студентів. Викладач проводить підсумки заняття, дає завдання для самостійної позааудиторної роботи, рекомендовану літературу.

Завдання для самостійної позааудиторної роботи:

  1. Повторити будову верхніх дихальних шляхів.
  2. Вивчити класифікацію термінальних станів, етапи вмирання.
  3. Вивчити характеристику та клінічні ознаки клінічної смерті.
  4. Вивчити характеристику першого етапу реанімації.
  5. Вивчити методи забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів.

Контрольні питання теми.

  1. Будова верхніх дихальних шляхів.
  2. Етапи вмирання, їх характеристика.
  3. Клінічна смерть, фактори, які впливають на тривалість клінічної смерті.
  4. Ознаки клінічної смерті, методи їх виявлення.
  5. Класифікація етапів реанімації по П.Сафару.
  6. Характеристика першого етапу реанімації, правило «САВ».
  7. Методи забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів.

Тестові завдання вихідного рівня знань.

1. Етапи вмирання включають:

1. Агонію.

2. Ортостатичний колапс.

3. Судоми.

4. Преагонію.
2. До термінальних станів відноситься:

1. Біологічна смерть.

2. Клінічна смерть.

  1. Непритомність.
  2. Тепловий ‘‘удар‘‘.

3. Клінічна смерть при звичайних умовах триває:

  1. 1-2 хв.
  2. 3-5 хв.
  3. 6-8 хв.
  4. 8-10 хв.

5. 10-15 хв.
4. Тривалість клінічної смерті продовжують:

  1. Зниження температури оточуючого середовища.
  2. Похилий вік пацієнта.
  3. Тривале вмирання.
  4. Підвищення температури оточуючого середовища.

  1. Тривалість клінічної смерті скорочують:

1. Зниження температури оточуючого середовища.

  1. Похилий вік пацієнта.
  2. Тривале вмирання.
  3. Підвищення температури оточуючого середовища.

6. Для клінічної смерті характерні:

1. Відсутність дихання.

2. Відсутність самостійної серцевої діяльності.

3. Зниження температури тіла.

4. Поява трупних плям.

  1. Трупне заклякання.

7. Для преагонії характерні:

1. Ритмічне, глибоке дихання.

2. Періодичне дихання.

3. Зниження артеріального тиску.

  1. Нормальний рівень артеріального тиску.

8. Тривалість клінічної смерті залежить від тривалості життя:

  1. Клітин міокарду.
  2. Клітин печінки.
  3. Клітин надниркових залоз.
  4. Клітин кори головного мозку.
  5. Клітин стовбура головного мозку.

9. Діагностика клінічної смерті повинна тривати:

  1. до 10 сек.
  2. до 30 сек.
  3. до 1 хв.
  4. до 2 хв.

10. Реанімаційні заходи першого етапу включають в себе:

  1. Штучну вентиляцію легень.
  2. Дефібриляцію.
  3. Закритий масаж серця.
  4. Введення ліків.
  5. Відновлення прохідності дихальних шляхів.

Правильні відповіді: 1 – 1,4; 2 – 2; 3 – 2; 4 – 1; 5 – 2,3,4; 6 – 1,2; 7 – 3; 8 – 4; 9 – 1; 10 — 1,3,5.
Тестові завдання кінцевого рівня знань

1. До експіраторних методів ШВЛ відносять наступні, за винятком:

  1. Дихання «рот до рота.»
  2. Дихання «рот до носа.»
  3. Дихання мішком Амбу.
  4. Дихання за методом Сильвестра.
  5. Дихання апаратом РО-6.

2. У дітей дошкільного та молодшого шкільного віку вентиляція проводиться за методом:

  1. «Рот до рота.»
  2. «Рот до носа.»
  3. «Рот до рота та до носа.»

3. При проведенні ШВЛ частота вентиляції у дорослих повинна складати:

  1. 10 за 1 хв.
  2. 12 за 1 хв.
  3. 14 за 1 хв.
  4. 18 за 1 хв.

4. При проведенні експіраторних методів ШВЛ об‘єм вдиху для дорослих повинен складати:

  1. 450-500 мл.
  2. 500-700 мл.
  3. 800-1200 мл.
  4. 1400-2000 мл.
  5. Життєву ємність легень.

5. При проведенні експіраторних методів ШВЛ можна користуватися такими допоміжними засобами:

  1. Повітропроводами.
  2. Трубкою Сафара.
  3. Маскою.
  4. Шлунковим зондом.

6. Ручні дихальні апарати:

  1. Менш ефективні, ніж експіраторні методи ШВЛ.
  2. Вимагають обов’язкової подачі кисню.
  3. Повинні завжди застосовуватися при їх наявності.
  4. Вимагають обов‘язкової інтубації трахеї.

7. «Мішок Амбу» це:

  1. Мішок, в якому міститься ручний дихальний апарат.
  2. Мішок наркозного апарату.
  3. Мішок, який розтягується руками реаніматора.
  4. Мішок, який самостійно розправляється після його стискання.

8. Відсутність дихання визначається:

  1. По відсутності екскурсій грудної клітки.
  2. По запотіванню дзеркала.
  3. Аускультативно по відсутності дихальних шумів.
  4. По відсутності рухів крил носа.

9. При клінічній смерті зіниці:

  1. Максимально розширені з відсутньою реакцією на світло.
  1. Помірно розширені з відсутньою реакцією на світло.
  2. Максимально розширені із збереженою реакцією на світло.
  3. Максимально звужені без реакцій на світло.

10. Штучна вентиляція легень при проведенні реанімації здійснюється за методом:

  1. Хольгер-Нільсена.
  2. Сильвестра.
  3. Рот до рота.
  4. Рот до носа.
  5. Рот до трубки.

11. Послідовність реанімаційних заходів на першому етапі складає:

  1. Закритий масаж серця, відновлення прохідності дихальних шляхів, штучна вентиляцію легень.
  2. Штучна вентиляцію легень, закритий масаж серця, відновлення прохідності дихальних шляхів.
  3. Відновлення прохідності дихальних шляхів, закритий масаж серця, штучна вентиляція легень.
  4. Відновлення прохідності дихальних шляхів, штучна вентиляція легень, закритий масаж серця.

  1. Забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів при серцево- легеневій реанімації здійснюється:
  1. Максимальним розгинанням голови.
  2. Введенням роторозширювача.
  3. Пришиванням язика до підборіддя.
  4. Накладанням язикотримача.

13. Тріада Сафара включає в себе:

  1. Виведення нижньої щелепи, закривання носа, штучну вентиляцію легень,
  2. Виведення нижньої щелепи, розгинання голови, відкривання рота.
  3. Відкривання рота, виведення язика язикотримачем, штучну вентиляцію легень.
  4. Пальцеву ревізію ротової порожнини, штучну вентиляцію легень, закритий масаж серця.

14. При пальцевій ревізії ротової порожнини вказівний палець вводиться по:

  1. Середній лінії рота до кореня язика.
  2. Твердому піднебінню.
  3. Внутрішній поверхні щоки до корінних зубів.
  4. Зовнішній поверхні щоки.

15. При неможливості забезпечити прохідність дихальних шляхів іншими методами в екстрених умовах проводиться:

  1. Трахеотомія.
  2. Конікотомія.
  3. Гастростомія.
  4. Цистостомія.

Правильні відповіді: 1 – 4; 2 – 3; 3 – 1; 4 – 1; 5 – 1,2,3; 6 – 3; 7 – 4; 8 – 1; 9 – 1; 10 — 3,4,5; 11 – 1; 12 – 1; 13 – 2; 14 – 3; 15 – 2

Самостійна аудиторна робота студентів.

  1. Діагностика клінічної смерті.
  2. Проведення туалету ротоглотки.
  3. Забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів методом розгинання голови в атлантоокципітальному зчленуванні.
  4. Виконання «потрійного прийому» Сафара.

Інструкції до виконання самостійної аудиторної роботи.

  1. Діагностика клінічної смерті — Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології ч.1. с.74-75. В.Ф.Жалко-Титаренко. Сердечно-легочная и мозговая реанимация. с. 26-27.
  2. Проведення туалету ротоглотки — В.Ф.Жалко-Титаренко. Сердечно-легочная и мозговая реанимация. с. 12-13.
  3. Забезпечення прохідності методом розгинання голови — В.Ф.Жалко -Титаренко. Сердечно-легочная и мозговая реанимация. с. 9. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. ч.1. с. 76-77.
  4. Виконання «потрійного прийому» — Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. ч.1. с. 76. В.Ф.Жалко-Титаренко. Сердечно-легочная и мозговая реанимация. с.10.

Література.

  1. Анестезіологія та інтенсивна терапія: Підручник / Л.П.Чепкій, Л.В.Новицька-Усенко, Р.О.Ткаченко. – К.: Вища школа, 2003. – 399 с.
  2. Усенко Л.В., Царев А.В., Кобеляцкий Ю.Ю. Сердечно-легочная и церебральная реанимация. Днепропетровск: 2011. – 69 с.
  3. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. Частини І та ІІ // За ред. Л.В.Усенко. — К.: Здоров’я, 1993, 1995.

  1   2   3   4   5
База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Інформація Автореферат Анализ Диплом Додаток Доклад Задача Закон Занятие Звіт Инструкция

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий