Ведення анестезіологічної документації. Актуальність теми

Тема 1: Види анестезії. Клініка наркозу. Обладнання та апаратура, будова наркозних апаратів та техніка безпеки під час роботи з ними. Підготовка робочого місця медсестри-анестезиста. Ведення анестезіологічної документації
Ведення анестезіологічної документації. Актуальність теми

Скачати 355.93 Kb.

Дата конвертації 23.04.2016 Розмір 355.93 Kb. Тема 1: Види анестезії. Клініка наркозу. Обладнання та апаратура, будова наркозних апаратів та техніка безпеки під час роботи з ними. Підготовка робочого місця медсестри-анестезиста. Ведення анестезіологічної документації.

Актуальність теми: проведення оперативних втручань в сучасних умовах неможливе без відповідного анестезіологічного забезпечення. Воно включає в себе методи місцевої та загальної анестезії. Загальне знеболення проводиться за допомогою складної наркозної та наркозно-дихальної апаратури. Підготовка до роботи цих апаратів входить в обов’язки середнього медперсоналу, що диктує необхідність знання їх будови, принципів роботи, а також правил техніки безпеки при роботі з ними. Заповнення анестезіологічної документації також входить в обов’язки медсестри-анестезистки, тому необхідно познайомитися з основними принципами її ведення.

Навчальні цілі заняття.

  1. Знати: етапи анестезії, принципи підготовки до різних методів анестезії, будову наркозних апаратів, правила техніки безпеки при роботі з ними, принципи ведення наркозної документації.
  2. Вміти: підготувати до роботи наркозний апарат, підготувати набори для епідуральної та спінальної анестезії, для інтубації трахеї, заповнити наркозну карту.

Вихідний рівень знань та вмінь.

Знати:

  1. Класифікацію видів анестезії.
  2. Фармакологію місцевих та загальних анестетиків.
  3. Клініку ефірного наркозу.
  4. Основні принципи будови наркозних апаратів.
  5. Принципи ведення медичної документації.

Вміти:

  1. Скласти набір для проведення інфільтраційної та провідникової анестезії.
  2. Скласти набір для проведення інгаляційного наркозу по відкритому контуру.
  3. Підготувати до роботи наркозний аппарат.

Завдання для самостійної позааудиторної роботи:

  1. Вивчити класифікацію методів загальної анестезії.
  2. Повторити фармакологію загальних анестетиків.
  3. Вивчити етапи анестезії.
  4. Повторити клініку ефірного наркозу.
  5. Вивчити правила техніки безпеки при роботі з медичною апаратурою.
  6. Повторити порядок ведення медичної документації.

Контрольні питання теми:

  1. Класифікація видів анестезії.
  2. Фармакологія засобів для наркозу.
  3. Етапи анестезії, завдання премедикації. Порядок транспортування хворих в операційну після проведення премедикації.
  4. Клініка ефірного наркозу.
  5. Догляд за хворими в ранньому післянаркозному періоді.
  6. Правила техніки безпеки при роботі в операційній.
  7. Порядок ведення анестезіологічної документації.

Самостійна аудиторна робота студентів.

  1. Скласти набір для епідуральної та спінальної анестезії.
  2. Підготувати до роботи наркозний апарат.
  3. Скласти набір для інтубації трахеї.
  4. Заповнити наркозну карту.

Інструкції до виконання самостійної аудиторної роботи.

  1. Набір для епідуральної анестезії: стерильні салфетки, розчин спирту для обробки операційного поля; шприц ємкістю 5-10 мл, голки, 0,5% розчин новокаїну для анестезії шкіри, підшкірної клітковини, зв’язок; шприци з притертим поршнем, голки для епідуральної пункції, розчин місцевого анестетика для епідуральної анестезії, розчин адреналіну. Для спинальної анестезії додатково треба голку Біра для спинномозкової пункції.
  2. Підготувати до роботи наркозний апарат — Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. ч.,1., с. 29-30.
  3. Набір для інтубації трахеї: ларингоскоп з кількома клинками (двома зігнутими-великим і середнім, одним прямим), ендотрахеальні трубки різних розмірів (7,5, 8, 8,5), металевий провідник, повітропроводи, шприц для роздування манжетки ендотрахеальної трубки, зав‘язки для фіксації ендотрахеальної трубки.
  4. Наркозна карта – Усенко Л.В. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. ч.1., с. 13.

Література.

  1. Анестезіологія та інтенсивна терапія: Підручник / Л.П.Чепкій, Л.В.Новицька-Усенко, Р.О.Ткаченко. – К.: Вища школа, 2003. – 399 с.
  2. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології / За ред. Л.В.Усенко, ч.1.- К.»Здоров‘я», 1993. с. 13-14, 17-69.
  3. Основи реаніматології / Л.В. Палій. – К.Медицина, 2008, 163 С.

Тема 2. Види місцевої анестезії. Способи введення анестетиків місцевої дії. Проведення новокаїнових блокад. Можливі ускладнення та їхня профілактика.
Актуальність теми: проведення оперативних втручань в сучасних умовах немислиме без адекватного знеболення. Для знеболення поряд з наркозом можуть застосовуватись і методи місцевої анестезії. До місцевої анестезії відносять і регіонарну анестезію, яка може викликати порушення гемодинаміки і тому потребує контролю стану пацієнта

Навчальні цілі заняття.

  1. Знати: види анестезії, принципи підготовки до різних методів анестезії, , правила техніки безпеки при роботі в операційній, принципи ведення документації.
  2. Вміти: підготувати робочий столик, набори для епідуральної чи спінальної анестезії, , заповнити наркозну карту.

Вихідний рівень знань та вмінь.

Знати:

  1. Класифікацію видів анестезії.
  2. Фармакологію місцевих анестетиків.
  3. Клініку ефірного наркозу.
  4. Можливі ускладнення та невідкладну допомогу.
  5. Принципи ведення медичної документації.

Вміти:

  1. Скласти набір для проведення інфільтраційної та провідникової анестезії.

Завдання для самостійної позааудиторної роботи:

  1. Вивчити класифікацію методів місцевої анестезії.
  2. Методи анестезії та місце їх застосування.
  3. Повторити фармакологію місцевих анестетиків.
  4. Вивчити правила техніки безпеки при роботі з медичною апаратурою.
  5. Повторити порядок ведення медичної документації.

Контрольні питання теми:

  1. Класифікація видів анестезії, область їх застосування.
  2. Вибір виду місцевої анестезії в залежності від оперативного втручання.
  3. Покази та протипокази до застосування місцевої анестезії..
  4. Фармакологія місцевих анестетиків.
  5. Етапи анестезії, завдання премедикації. Порядок транспортування хворих в операційну після проведення премедикації.
  6. Вивчити ускладнення місцевої анестезії.
  7. Гранично допустимі дози, передозування та невідкладна допомога.
  8. Догляд за хворими в ранньому післяопераційному періоді.
  9. Правила техніки безпеки при роботі в операційній.
  10. Порядок ведення анестезіологічної документації.

Самостійна аудиторна робота студентів.

  1. Скласти набір для епідуральної та спінальної анестезії.
  2. Підготувати систему для передопераційної інфузійної терапії..
  3. Заповнити наркозну карту.

Інструкції до виконання самостійної аудиторної роботи.

  1. Набір для епідуральної анестезії: стерильні салфетки, розчин спирту для обробки операційного поля; шприц ємкістю 5-10 мл, голки, 0,5% розчин новокаїну для анестезії шкіри, підшкірної клітковини, зв’язок; шприци з притертим поршнем, голки для епідуральної пункції, розчин місцевого анестетика для епідуральної анестезії, розчин адреналіну. Для спінальної анестезії додатково треба голку Біра для спинномозкової пункції.
  2. Наркозна карта – Усенко Л.В. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. ч.1., с. 13.

Література.

  1. Анестезіологія та інтенсивна терапія: Підручник / Л.П.Чепкій, Л.В.Новицька-Усенко, Р.О.Ткаченко. – К.: Вища школа, 2003. – 399 с.
  2. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології / За ред. Л.В.Усенко, ч.1.- К.»Здоров‘я», 1993. с. 13-14, 17-69.
  3. Основи реаніматології / Л.В. Палій. – К.Медицина, 2008, 163 С.

Тема 3: Термінальні стани. Діагностика клінічної смерті. Відпрацювання техніки відновлення прохідності дихальних шляхів. Проведення серцево-легеневої реанімації одним і двома реаніматорами.

Актуальність теми: термінальні стани, особливо клінічна смерть, розвиваються раптово у пацієнтів, які можуть перебувати в стаціонарі, поліклініці або поза лікувальним закладом. Вони характеризуються надзвичайно швидким розвитком незворотніх змін в організмі, тому вимагають негайної діагностики та початку реанімаційних заходів. Ці заходи повинен здійснювати той, хто першим опинився біля хворого.

Навчальні цілі заняття:

1.Знати: класифікацію та характеристику термінальних станів, особливо клінічної смерті, характеристику етапів та стадій реанімації.

2.Вміти: діагностувати стан клінічної смерті, правильно виконувати прийоми забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів.

Вихідний рівенеь знань та вмінь.

Знати:

  1. Будову та функцію серцево-судинної та дихальної систем.
  2. Етапи вмирання.
  3. Патофізіологію клінічної смерті.
  4. Класифікацію етапів реанімації.

Вміти:

  1. Визначити пульсацію на центральних артеріях.
  2. Визначити наявність дихальних рухів.
  3. Визначити розміри зіниць та реакцію їх на світло.

Завдання для самостійної позааудиторної роботи:

  1. Повторити будову верхніх дихальних шляхів.
  2. Вивчити класифікацію термінальних станів, етапи вмирання.
  3. Вивчити характеристику та клінічні ознаки клінічної смерті.
  4. Вивчити характеристику першого етапу реанімації.
  5. Вивчити методи забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів.

Контрольні питання теми.

  1. Будова верхніх дихальних шляхів.
  2. Етапи вмирання, їх характеристика.
  3. Клінічна смерть, фактори, які впливають на тривалість клінічної смерті.
  4. Ознаки клінічної смерті, методи їх виявлення.
  5. Класифікація етапів реанімації по П.Сафару.
  6. Характеристика першого етапу реанімації, правило «САВ».
  7. Методи забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів.

Самостійна аудиторна робота студентів.

  1. Діагностика клінічної смерті.
  2. Проведення туалету ротоглотки.
  3. Забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів методом розгинання голови в атлантоокципітальному зчленуванні.
  4. Виконання «потрійного прийому» Сафара.

Інструкції до виконання самостійної аудиторної роботи.

  1. Діагностика клінічної смерті — Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології ч.1. с.74-75. В.Ф.Жалко-Титаренко. Сердечно-легочная и мозговая реанимация. с. 26-27.
  2. Проведення туалету ротоглотки — В.Ф.Жалко-Титаренко. Сердечно-легочная и мозговая реанимация. с. 12-13.
  3. Забезпечення прохідності методом розгинання голови — В.Ф.Жалко -Титаренко. Сердечно-легочная и мозговая реанимация. с. 9. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. ч.1. с. 76-77.
  4. Виконання «потрійного прийому» — Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. ч.1. с. 76. В.Ф.Жалко-Титаренко. Сердечно-легочная и мозговая реанимация. с.10.

Література.

  1. Анестезіологія та інтенсивна терапія: Підручник / Л.П.Чепкій, Л.В.Новицька-Усенко, Р.О.Ткаченко. – К.: Вища школа, 2003. – 399 с.
  2. Усенко Л.В., Царев А.В., Кобеляцкий Ю.Ю. Сердечно-легочная и церебральная реанимация. Днепропетровск: 2011. – 69 с.
  3. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. Частини І та ІІ // За ред. Л.В.Усенко. — К.: Здоров’я, 1993, 1995.

Тема: 4. Види зупинки серця. Підготовка дефібрилятора до роботи та проведення дефібриляції. Препарати що застосовуються на етапах серцево-легеневої та церебральної реанімації.

Актуальність теми: результати реанімаційних заходів тим кращі, чим швидше вони розпочинаються і чим повніший їх об’єм. Тому необхідно проводити реанімацію всіма доступними засобами. Особлива увага приділяється заходам для відновлення самостійних серцевих скорочень.

Навчальні цілі заняття:

1. Знати: правила виконання експіраторних методів ШВЛ, види ручних дихальних апаратів та правила користування ними, правила проведення дефібриляції.

2. Вміти: правильно виконувати експіраторні методи ШВЛ, вентиляцію ручними дихальними апаратами, закритий масаж серця, дефібриляцію.

Вихідний рівень знань та вмінь:

Знати:

1.Склад атмосферного повітря та газу, що видихається з легень.

2.Переваги експіраторних методів ШВЛ над ручними (Хольгер-Нільсена, Сільвестра).

3.Види зупинки серця.

4.Покази до дефібриляції.

Вміти:

1.Діагностувати зупинку дихання.

2.Зняти ЕКГ.

Завдання для самостійної позааудиторної роботи:

  1. Повторити склад атмосферного повітря та повітря, що видихається з легень.
  2. Вивчити методику проведення експіраторних методів ШВЛ.
  3. Вивчити техніку виконання непрямого масажу серця.
  4. Вивчити характеристику ручних дихальних апаратів.
  5. Вивчити методику проведення дефібриляції та правила техніки безпеки при ній.

Контрольні питання теми.

  1. Загальна характеристика штучної вентиляції легень експіраторними методоми.
  2. Ознаки зупинки дихання.
  3. Проведення штучної вентиляції легень за методом «рот до рота», «рот до носа».
  4. Проведення ШВЛ ручними дихальними апаратами.
  5. Види зупинки серця і їх характеристика по ЕКГ.
  6. Техніка виконання непрямого масажу серця.
  7. Методика проведення дефібриляції.
  8. Техніка безпеки при проведенні дефібриляції.

Самостійна аудиторна робота студентів:

  1. На манекені провести ШВЛ «рот до рота», «рот до носа».
  2. Провести ШВЛ ручними дихальними апаратами ( мішок «Амбу»).
  3. На манекені провести закритий масаж серця.
  4. Підготувати до роботи дефібрилятор та провести дефібриляцію.

Інструкції до виконання самостійної аудиторної роботи:

  1. ШВЛ по методу «рот до рота»- Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. ч.1. с. 77-78.
  2. ШВЛ ручними дихальними апаратами — Чепкий Л.П. Анестезиология и реаниматология. с. 202-203.
  3. Закритий масаж серця — Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. ч.1. с. 79-80.
  4. Методика дефібриляції — Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. ч.1. с. 87-88.

Література.

  1. Анестезіологія та інтенсивна терапія: Підручник / Л.П.Чепкій, Л.В.Новицька-Усенко, Р.О.Ткаченко. – К.: Вища школа, 2003. – 399 с.
  2. Усенко Л.В., Царев А.В., Кобеляцкий Ю.Ю. Сердечно-легочная и церебральная реанимация. Днепропетровск: 2011. – 69 с.
  3. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. Частини І та ІІ // За ред. Л.В.Усенко. — К.: Здоров’я, 1993, 1995.

Тема 5: Визначення ознак гострої судинної недостатності. Надання невідкладної допомоги пацієнтам у стані колапсу, непритомності. Забезпечення периферичного та центрального венозного доступів. Визначення ЦВТ. Догляд за в/в катетерами.

Актуальність теми: Гостра судинна недостатність веде до локального чи системного порушення кровопостачання, що при певних обставинах може призвести до смерті пацієнта. Інфузійна терапія — основа лікування багатьох невідкладних станів. Для проведення тривалої масивної інфузії необхідний надійний доступ до судин, що забезпечується катетеризацією периферичних та центральних вен. Тривале перебування катетера в вені може супроводжуватися різними ускладненнями, тому необхідний ретельний догляд за катетером, що подовжить також і термін перебування його в вені.

Навчальні цілі заняття:

1.Знати:

  • клінічні прояви гострої судинної недостатності;
  • невідкладну допомогу при гострій судинній недостатності;
  • способи катетеризації периферичних та центральних вен;
  • методи догляду за катетером;
  • можливі ускладнення катетеризації вени, методи їх профілактики та лікування.

2.Вміти: приготувати необхідний інструментарій для катетеризації вени, визначити рівень ЦВТ.

Вихідний рівень знань та вмінь.

Знати:

  1. Будову вен, анатомію венозної системи.
  2. Характеристику засобів для інфузійної терапії.
  3. Величину ЦВТ.
  4. Ускладнення інфузійної терапії.

Вміти:

  1. Пунктувати периферичну вену.
  2. Підготувати систему для довенних інфузій.

Завдання для самостійної позааудиторної роботи:

  1. Повторити анатомічну будову венозної системи.
  2. Вивчити способи забезпечення периферичного та центрального венозного доступу.
  3. Вивчити методику проведення інфузійної терапії.
  4. Вивчити фактори, які впливають на величину ЦВТ та методику його вимірювання.
  5. Вивчити методи догляду за довенними катетерами.
  6. Вивчити ускладнення інфузійної терапії, методи їх профілактики та лікування.

Контрольні питання теми.

  1. Причини виникнення гострої судинної недостатності.
  2. Запаморочення, причини виникнення, клінічна картина, невідкладна допомога.
  3. Колапс, причини виникнення, клінічна картина, невідкладна допомога.
  4. Анатомія венозної системи.
  5. Методи катетеризації периферичних та центральних вен.
  6. Фактори, які впливають на тиск в центральних венах.
  7. Методика визначення ЦВТ.
  8. Покази та протипокази до інфузійної терапії.
  9. Правила догляду за довенним катетером.
  10. Профілактика та лікування ускладнень інфузійної терапії.

Самостійна аудиторна робота студентів.

  1. Скласти набір для катетеризації центральної вени.
  2. Скласти набір для венесекції.
  3. Виміряти ЦВТ.

Інструкції до виконання самостійної аудиторної роботи.

  1. Набір для катетеризації центральних вен — розчин місцевого анестетика, розчини антисептиків, набір стерильних салфеток, шприц 10 мл, голки для місцевої анестезії, голка для пункції вени, провідник, катетер, голкотримач, голка з шовним матеріалом.
  2. Набір для венесекції — Д.Ф.Скрипниченко. Хирургия. с.112.
  3. Вимірювання ЦВТ — Л.В.Усенко. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. К., 1993. ч.2. с. 316-317.

Література.

  1. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. /за ред. Л.В.Усенко/. ч.1.- К.»Здоров‘я», 1993 — с. 188-202.
  2. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. /за ред. Л.В.Усенко. ч.2.- К.»Здоров‘я», 1995.- с. 316-324.
  3. Скрипниченко Д.Ф. Хирургия.- К.,Вища школа, 1984.- с.104-106, 110-113.

Тема 6: Проведення інтенсивної терапії пацієнтів з різними видами шокових станів. Забезпечення догляду за такими пацієнтами. Визначення шокового індексу Альговера. Індекс Франка.
Актуальність теми: гостра серцево-судинна недостатність є провідною причиною смерті при багатьох критичних станах, особливо зумовлених гострим інфарктом міокарду, тромбоемболією легеневих артерій, кардіогенним шоком, набряком легень. Успішне проведення інтенсивної терапії при гострій серцево-судинній недостатності є можливим за умови швидкої діагностики та правильно проведеного комплексу лікування. При цьому незамінна роль середнього медичного персоналу в проведенні інтенсивного спостереження, оксигенотерапії, кардіомоніторного контролю, а при розвитку клінічної смерті — комплексу серцево-легеневої реанімації.

Навчальні цілі заняття:

  1. Знати: клініку та принципи інтенсивної терапії при різних видах шоку.
  2. Вміти: діагностувати шок, проводити основні заходи невідкладної допомоги та інтенсивної терапії.

Вихідний рівень знань та вмінь.

Знати:

  1. Анатомію та фізіологію серцево-судинної системи.
  2. Патофізіологічні механізми розвитку серцево-судинної недостатності.
  3. Причини розвитку тромбоемболії легеневої артерії.
  4. Патологічні процеси в організмі при електротравмі.

Вміти:

  1. Вимірювати артеріальний та центральний венозний тиск.
  2. Вимірювати частоту серцевих скорочень, частоту пульсу, частоту дихання.

Завдання для самостійної позааудиторної роботи.

  1. Повторити будову серцево-судинної системи.
  2. Повторити класифікацію термінальних станів, етапи танатогенезу.
  3. Повторити методи серцево-легеневої реанімації при клінічній смерті.
  4. Вивчити види, ознаки кардіогенного шоку, набряку легень.
  5. Вивчити клінічну картину, діагностику ТЕЛА, сучасні методи її профілактики та лікування.
  6. Вивчити тактику надання медичної допомоги при електротравмі.
  7. Вивчити основні складові частини, які забезпечують нормальну функцію системи кровообігу

Контрольні питання теми.

  1. Анатомо-фізіологічні дані про серцево-судинну систему.
  2. Основні патофізіологічні механізми розвитку різних видів шоку.
  3. Показники важкості шоку, індекси важкості.
  4. Геморагічний та дегідратаційний шок, діагностика, надання невідкладної медичної допомоги.
  5. Травматичний та опіковий шок, діагностика, надання невідкладної медичної допомоги.
  6. Анафілактичний шок,. діагностика, надання невідкладної медичної допомоги.
  7. Інфекційно-токсичний шок, діагностика, лікування.
  8. Забезпечення догляду за шоковими пацієнтами.

Самостійна аудиторна робота студентів:

  1. Діагностика гострої серцево-судинної недостатності.
  2. Проведення інгаляційної оксигенотерапії.
  3. Забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів при набряку легень, санація трахеобронхіального дерева.

Інструкції до виконання самостійної аудиторної роботи:

  1. Діагностика гострої серцево-судинної недостатності — Н.М.Середюк і соавт. Діагностика і лікування невідкладних станів. с. 47-56, 58-59.
  2. Інгаляційна оксигенотерапія — Сестринська справа. с.164-167.
  3. Забезпечення прохідності дихальних шляхів, санація трахеобронхіального дерева -Тітов І.І. «Загальне знеболення.»

Література.

  1. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. /за ред. Л.В.Усенко/. ч.1.- К.»Здоров‘я», 1993.- с. 188-202.
  2. Середюк Н.М., Волошинський О.В., Купновицька І.Г., Вакалюк І.П. Діагностика і лікування невідкладних станів.- Івано-Франківськ, 1997. с. 47-59, 390-394.
  3. Тітов І.І., Волошинський О.В. Навчально-методичний посібник «Серцево-легенева реанімація».- Івано-Франківськ, 1998.
  4. Тітов І.І. Навчально-методичний посібник «Загальне знеболення».- Івано-Франківськ, 1998.
  5. Конспект лекцій.

Тема 7: Показання до переливання крові. Визначення груп крові та резус-фактора. Проведення проб на сумісність. Препарати крові, плазмозамінники. Реакції і ускладнення при переливанні крові, їх профілактика і лікування.

Актуальність теми: переливання крові, її компонентів та препаратів залишається важливим методом лікування хворих в критичному стані. Проте гемотрансфузії можуть супроводжуватися різноманітними реакціями та ускладненнями, що іноді приводить до смерті пацієнта. Тому необхідно чітко знати покази, протипокази, методику переливання крові та її препаратів. При виникненні ускладнень допомога повинна надаватися невідкладно для врятування життя хворого.

Навчальні цілі заняття:

1.Знати: характеристику препаратів та компонентів крові, плазмозамінників, покази та протипокази до їх застосування, можливі ускладнення, методи їх профілактики та лікування.

2.Вміти: визначити групи крові, провести проби на сумісність, провести гемотрасфузію.

Вихідний рівень знань та вмінь.

Знати:

  1. Характеристику груп крові по системі АВО.
  2. Характеристику груп крові по резус-фактору.
  3. Методику визначення груп крові.
  4. Покази до переливання крові.

Вміти:

  1. Визначити придатність крові до переливання.
  2. Визначити групу крові за допомогою стандартних сироваток.
  3. Підготувати систему для переливання крові.

Завдання для самостійної позааудиторної роботи:

  1. Повторити характеристику груп крові.
  2. Повторити методику визначення груп крові за допомогою стандартних сироваток
  3. Вивчити методику проведення проби на резус-сумісність.
  4. Вивчити покази та протипокази до переливання крові та її компонентів.
  5. Вивчити методику проведення проб на сумісність.
  6. Вивчити характеристику препаратів крові.
  7. Вивчити можливі реакції та ускладнення при переливанні крові та її компонентів.
  8. Вивчити методи профілактики та лікування ускладнень.

Контрольні питання теми.

  1. Характеристика груп крові по системі АВО.
  2. Характеристика груп крові по резус-фактору.
  3. Принципи визначення груп крові та резус-фактора.
  4. Покази до переливання крові та її компонентів.
  5. Методика підготовки крові до переливання, проведення проб на сумісність.
  6. Характеристика компонентів та препаратів крові.
  7. Реакції та ускладнення при переливанні крові.
  8. Профілактика та лікування ускладнень при переливанні крові та її компонентів.

Самостійна аудиторна робота студентів.

  1. Визначення групи крові за допомогою стандартних сироваток.
  2. Проведення проби на індивідуальну та резус сумісність.
  3. Проведення біологічної проби.

Інструкції до виконання самостійної аудиторної роботи.

  1. Визначення груп крові — Д.Ф.Скрипниченко. Хирургия. с.115.
  2. Проби на сумісність — Д.Ф.Скрипниченко. Хирургия. с.122.
  3. Біологічна проба — Д.Ф.Скрипниченко. Хирургия. с.122.

Література.

  1. Скрипниченко Д.Ф.Хирургия.- К. Вища школа, 1984. с.113-135.
  2. Стручков В.И. Общая хирургия.- М. Медицина, 1978. с.177-200.
  3. Конспект лекцій

Тема 8: Клініка, діагностика та інтенсивна терапія при гострій серцевій недостатності. Кардіогенний шок, набряк легень, ТЕЛА, серцева астма.

Актуальність теми: гостра серцево-судинна недостатність є провідною причиною смерті при багатьох критичних станах, особливо зумовлених гострим інфарктом міокарду, тромбоемболією легеневих артерій, кардіогенним шоком, набряком легень. Успішне проведення інтенсивної терапії при гострій серцево-судинній недостатності є можливим за умови швидкої діагностики та правильно проведеного комплексу лікування. При цьому незамінна роль середнього медичного персоналу в проведенні інтенсивного спостереження, оксигенотерапії, кардіомоніторного контролю, а при розвитку клінічної смерті — комплексу серцево-легеневої реанімації.

Навчальні цілі заняття:

  1. Знати: клініку та принципи інтенсивної терапії при різних видах гострої серцево-судинної недостатності.
  2. Вміти: діагностувати гостру серцево-судинну недостатність, проводити основні заходи невідкладної допомоги та інтенсивної терапії.

Вихідний рівень знань та вмінь.

Знати:

  1. Анатомію та фізіологію серцево-судинної системи.
  2. Патофізіологічні механізми розвитку серцево-судинної недостатності.
  3. Причини розвитку тромбоемболії легеневої артерії.
  4. Патологічні процеси в організмі при електротравмі.

Вміти:

  1. Вимірювати артеріальний та центральний венозний тиск.
  2. Вимірювати частоту серцевих скорочень, частоту пульсу, частоту дихання.

Завдання для самостійної позааудиторної роботи.

  1. Повторити будову серцево-судинної системи.
  2. Повторити класифікацію термінальних станів, етапи танатогенезу.
  3. Повторити методи серцево-легеневої реанімації при клінічній смерті.
  4. Вивчити види, ознаки кардіогенного шоку, набряку легень.
  5. Вивчити клінічну картину, діагностику ТЕЛА, сучасні методи її профілактики та лікування.
  6. Вивчити основні складові частини, які забезпечують нормальну функцію системи кровообігу

Контрольні питання теми.

  1. Анатомо-фізіологічні дані про серцево-судинну систему.
  2. Основні патофізіологічні механізми розвитку серцево-судинної недостатності при інфаркті міокарду, тромбоемболії легеневої артерії, електротравмі.
  3. Основні фактори ризику розвитку ТЕЛА, сучасні підходи до її профілактики.
  4. Клініка, діагностика і лікування ТЕЛА.
  5. Гострий набряк легень, кардіогенний шок, діагностика, лікування.
  6. Серцева астма, причини виникнення, методи діагностики, надання невідкладної медичної допомоги.

Самостійна аудиторна робота студентів:

  1. Діагностика гострої серцево-судинної недостатності.
  2. Проведення інгаляційної оксигенотерапії.
  3. Забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів при набряку легень, санація трахеобронхіального дерева.
  4. Інтенсивна терапія та реанімація при ТЕЛА.

Інструкції до виконання самостійної аудиторної роботи:

  1. Діагностика гострої серцево-судинної недостатності — Н.М.Середюк і соавт. Діагностика і лікування невідкладних станів. с. 47-56, 58-59.
  2. Інгаляційна оксигенотерапія — Сестринська справа. с.164-167.
  3. Забезпечення прохідності дихальних шляхів, санація трахеобронхіального дерева -Тітов І.І. «Загальне знеболення.»
  4. Інтенсивна терапія та реанімація при ТЕЛА — Тітов І.І., Волошинський О.В. «Серцево-легенева реанімація»; Середюк Н.М. і соавт. Діагностика і лікування невідкладних станів. с. 390-394.

Література.

  1. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. /за ред. Л.В.Усенко/. ч.1.- К.»Здоров‘я», 1993.- с. 188-202.
  2. Середюк Н.М., Волошинський О.В., Купновицька І.Г., Вакалюк І.П. Діагностика і лікування невідкладних станів.- Івано-Франківськ, 1997. с. 47-59, 390-394.
  3. Тітов І.І., Волошинський О.В. Навчально-методичний посібник «Серцево-легенева реанімація».-Ів-Франківськ, 1998.
  4. Тітов І.І. Навчально-методичний посібник «Загальне знеболення».- Івано-Франківськ, 1998.
  5. Конспект лекцій.

Тема 9: Клініка, діагностика та інтенсивна терапія при гострій дихальній недостатності. Сторонні тіла верхніх дихальних шляхів, лярингоспазм та лярінгостеноз. Странгуляційна асфіксія. Види утоплення. Астматичний статус Профілактика аспіраційного пневмоніту.

Актуальність теми: гостра дихальна недостатність — синдром, який супроводжує всі критичні стани в різних галузях медицини, зумовлюючи розвиток недостатності інших органів і систем. При лікуванні хворих з гострою дихальною недостатністю значну роль відіграють середні медичні працівники, на яких покладено завдання динамічного спостереження за станом хворого та асистенція при виконанні життєворятуючих операцій та маніпуляцій — ШВЛ, трахеостомії, конікотомії.

Навчальні цілі заняття:

  1. Знати: клініку та принципи інтенсивної терапії при різних видах гострої дихальної недостатності, покази до проведення конікопункції, конікотомії, трахеостомії.
  2. Вміти: діагностувати гостру дихальну недостатність, проводити заходи невідкладної допомоги та догляду за хворими.

Вихідний рівень знань та вмінь.

Знати:

  1. Будову та функцію дихальної системи.
  2. Методи інструментального контролю функції дихання.
  3. Особливості перебігу гострої дихальної недостатності в різних галузях невідкладної медицини.

Вміти:

  1. Визначати життєву ємність легень, частоту дихання, виявляти клінічні ознаки гіпоксії.
  2. Ефективно проводити комплекс серцево-легеневої реанімації.

Завдання для самостійної позааудиторної роботи.

  1. Повторити будову верхніх дихальних шляхів.
  2. Повторити класифікацію гострої дихальної недостатності.
  3. Вивчити варіанти перебігу ГДН в хірургічній, педіатричній, неврологічній, акушерській клініці.

Контрольні питання теми.

  1. Анатомо-фізіологічні дані про респіраторну систему.
  2. Методи об‘єктивного контролю функції дихання.
  3. Діагностика, клініка, методи лікування ГДН.
  4. Гостра обструкція верхніх дихальних щляхів: лярінгоспазм, лярінгостеноз, сторонні тіла верхніх дихальних шляхів.
  5. Види операцій по відновленню прохідності верхніх дихальних шляхів (трахеостомія, конікотомія, конікопункція).
  6. Методи покращення прохідності верхніх дихальних шляхів (аерозольна терапія, штучне видалення харкотиння, постуральне дренування харкотиння).
  7. Странгуляційна асфіксія.
  8. Утоплення, види, особливості перебігу, невідкладна допомога.
  9. Астматичний статус.
  10. Аспіраційний пневмоніт, причини виникнення, профілактика та невідкладна допомога.

Самостійна аудиторна робота студентів.

  1. Техніка виконання конікотомії, конікопункції.
  2. Методика спостереження за ефективністю спонтанного дихання.
  3. Проведення аерозольної терапії, види інгаляцій.
  4. Техніка штучного видалення харкотиння, постуральний дренаж.
  5. Організація надання медичної допомоги при обструкції верхніх дихальних шляхів.

Інструкції до виконання самостійної аудиторної роботи.

  1. Техніка виконання конікотомії, конікопункції — Зильбер А.П. Дыхательная недостаточность. с.156-160.
  2. Спостереження за ефективністю спонтанного дихання – М.Г.Шевчук Сестринська справа. с.160-163.
  3. Аерозольна терапія, види інгаляцій — Зильбер А.П. Дыхательная недостаточность. с.167-174.
  4. Техніка видалення харкотиння, постуральне положення — Зильбер А.П. Дыхательная недостаточность. с.185-192.
  5. Організація допомоги при обструкції дихальних верхніх шляхів — Зильбер А.П. Дыхательная недостаточность. с. 445-448.

Література.

  1. Зильбер А.П. Дыхательная недостаточность.- М., Медицина, 1989. с.133-192.
  2. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. /за ред. Л.В.Усенко/. ч.1.- К. «Здоров‘я», 1993.
  3. Середюк Н.М., Волошинський О.В., Купновицька І.Г., Вакалюк І.П. Діагностика і лікування невідкладних станів. — Івано-Франківськ, 1997. с. 5-79.
  4. Конспект лекцій.

Тема 10: Робота з апаратами ШВЛ, догляд за хворими під час ШВЛ, туалет верхніх дихальних шляхів, бронхоскопія. Методи оксигенотерапії, принципи ГБО.

Актуальність теми: результати реанімаційних заходів тим кращі, чим швидше вони розпочинаються. Тому необхідно проводити реанімацію всіма доступними засобами, в першу чергу використовуючи експіраторні методи ШВЛ або ручні дихальні апарати.

Навчальні цілі заняття:

1. Знати: правила виконання експіраторних методів ШВЛ, види ручних дихальних апаратів та механічних вентиляторів, правила користування ними.

2. Вміти: правильно виконувати експіраторні методи ШВЛ, вентиляцію ручними дихальними апаратами.

Вихідний рівень знань та вмінь:

Знати:

1.Склад атмосферного повітря та газу, що видихається з легень.

2.Переваги експіраторних методів ШВЛ над ручними (Хольгер-Нільсена, Сільвестра).

3.Механізм кашлю.

4.Ознаки дихальної недостатності

4.Покази до ШВЛ.

Вміти:

1.Діагностувати зупинку дихання.

2.Працювати з апаратом Боброва та різними типами кисневих гарнітур.

Завдання для самостійної позааудиторної роботи:

  1. Повторити склад атмосферного повітря та повітря, що видихається з легень.
  2. Вивчити методику проведення експіраторних методів ШВЛ.
  3. Вивчити методику проведення кисневої терапії.
  4. Вивчити характеристику ручних дихальних апаратів.
  5. Вивчити методику проведення ГБО та правила техніки безпеки при ній.

Контрольні питання теми.

  1. Загальна характеристика штучної вентиляції легень експіраторними методами.
  2. Ознаки зупинки дихання.
  3. Проведення штучної вентиляції легень за методом «рот до рота», «рот до носа».
  4. Проведення ШВЛ ручними дихальними апаратами.
  5. Основні ознаки дихальної недостатності, покази до ШВЛ.
  6. Причини порушення дренажу мокроти, способи та правила санації трахеобронхіального дерева.
  7. Доставка кисню тканинам, основи ГБО.

Самостійна аудиторна робота студентів:

  1. На манекені провести ШВЛ «рот до рота», «рот до носа».
  2. Провести ШВЛ ручними дихальними апаратами ( мішок «Амбу»).
  3. Підготувати до роботи апарат ШВЛ.
  4. .Підготувати обладнання для проведення санації дихальних шляхів.

Інструкції до виконання самостійної аудиторної роботи:

  1. ШВЛ по методу «рот до рота»- Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. ч.1. с. 77-78.
  2. ШВЛ ручними дихальними апаратами — Чепкий Л.П. Анестезиология и реаниматология. с. 202-203.

Література.

  1. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології /за ред. Л.В.Усенко/. ч.1. К.: Здоров‘я, 1993. с. 77-91.
  2. Чепкий Л.П., Жалко-Титаренко В.Ф. Анестезиология и реаниматология.-К.:Здоров‘я, 1986. с. 200-203, 230-236.

Тема 11: Основні принципи невідкладної допомоги при гострих екзогенних отруєннях. Промивання шлунку, детоксикація кишечника, форсований діурез. Гостра ниркова та печінкова недостатності. Екстракорпоральні методи детоксикації.

Актуальність теми: в усіх країнах світу, в тому числі і в Україні спостерігається ріст гострих екзогенних отруєнь. Івано-Франківська область насичена хімічними підприємствами, тому необхідно пам’ятати про можливість масових отруєнь при техногенних катастрофах. При гострих екзогенних отруєннях крім природних шляхів детоксикації використовують штучні — екстракорпоральні методи. Вони дозволяють швидше вивести отруту з організму і тим самим значно покращити стан хворого

Навчальні цілі заняття:

  1. Знати: основні принципи допомоги при гострих екзогенних отруєннях, неспецифічні методи детоксикації, принципи екстракорпоральних методів детоксикації.
  2. Вміти: проводити промивання шлунку, детоксикацію кишечника, форсований діурез.

Вихідний рівень знань та вмінь.

Знати:

1. Класифікацію гострих екзогенних отруєнь.

2. Методи стимуляції діурезу.

Вміти:

1. Ставити шлунковий зонд, промивати шлунок.

2. Ставити очисні та сифонні клізми.

3. Проводити катетеризацію сечового міхура.

Завдання для позааудиторної підготовки до заняття:

  1. Повторити класифікацію гострих отруєнь.
  2. Повторити шляхи поступлення отрути в організм.
  3. Вивчити принципи дії отрути на організм.
  4. Повторити класифікацію та механізм дії основних сечогінних середників.
  5. Вивчити принципи інтенсивної терапії гострих екзогенних отруєнь.
  6. Вивчити характеристику основних екстракорпоральних методів детоксикації.

Головні питання теми:

  1. Дати визначення поняттям “отрута” та “отруєння”.
  2. Класифікація отрут за хімічним складом.
  3. Шляхи поступлення отрут в організм.
  4. Токсогенна та соматогенна стадії отруєння.
  5. Гостра ниркова недостатність.
  6. Гостра печінкова недостатність.
  7. Механізми природної детоксикації.
  8. Основні напрямки інтенсивної терапії при гострих екзогенних отруєннях.
  9. Методи стимуляції природних шляхів детоксикації.
  10. Характеристика екстракорпоральних методів детоксикації.
  11. Симптоматична терапія при отруєннях.

Самостійна робота студентів.

  1. Постановка шлункового зонду і промивання шлунку.
  2. Введення ентеросорбентів через зонд.
  3. Написання схеми форсованого діурезу.
  4. Постановка сечового катетера.

Інструкції до виконання.

  1. Постановка шлункового зонду та промивання шлунку — Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології . ч.2. с. 333.
  2. Введення ентеросорбентів — Посібник для практичних занять з анестезіології-реаніматології. ч.2. с. 197.
  3. Схема форсованого діурезу та введення постійного катетера в сечовий міхур — Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. ч.2. с. 333-334.

Література.

  1. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології / за ред. Л.В.Усенко/.- ч.1. К.:”Здоров’я”, 1993.
  2. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології / за ред. Л.В.Усенко/. — ч.2. К.:”Здоров’я”, 1995. с.163-200, 328-334.
  3. Сестринська справа /під ред. М.Г.Шевчука/. К., “Здоров”я”, 1994, с. 98-101, 221-225.
  4. Конспект лекції.

Тема 12: Принципи інтенсивної терапії при отруєннях снодійними, седативними, наркотичними середниками, алкоголем та його сурогатами, СО, грибами, ФОС. Користування картою отрут та протиотрут.

Актуальність теми: сучасну людину оточує значна кількість різноманітних токсичних речовин, як в побуті так і на підприємствах, тому існує високий ризик токсичного ураження різними отрутами. Зросла кількість отруєнь грибами, що вимагає знання клініки та принципів лікування цих отруєнь. Розвиток хімічної промисловості не виключає можливості масових уражень. Значно зросли кількість і асортимент медикаментів, які знаходяться в домашніх аптечках. В зв‘язку з цим необхідність в наданні невідкладної допомоги при гострих отруєннях може виникнути в будь який час.

Навчальні цілі заняття:

  1. Знати: основні принципи допомоги при гострих отруєннях снодійними, седативними, наркотичними середниками, алкоголем та його сурогатами, СО, грибами, ФОС, припікаючими отрутами.
  2. Вміти: проводити неспецифічні методи детоксикації, користуватися картою отрут та протиотрут.

Вихідний рівень знань та вмінь.

Знати:

1. Класифікацію отрут.

  1. Загальні принципи діагностики отруєнь.
  2. Загальні принципи лікування гострих отруєнь.

Вміти:

  1. Ставити шлунковий зонд, промивати шлунок.
  2. Проводити катетеризацію сечового міхура.
  3. Діагностувати гостре отруєння.

Завдання для позааудиторної підготовки до заняття.

  1. Повторити класифікацію отрут.
  2. Вивчити клініку та принципи інтенсивної терапії при отруєнні снодійними, седативними, наркотичними середниками.
  3. Вивчити клініку та принципи інтенсивної терапії при отруєнні алкоголем та його сурогатами.
  4. Вивчити клініку та принципи інтенсивної терапії при отруєнні грибами.
  5. Вивчити клініку та принципи інтенсивної терапії при отруєнні СО, ФОС, припікаючими отрутами.
  6. Вивчити класифікацію основних антидотів.

Головні питання теми:

  1. Класифікація антидотів.
  2. Клініка та інтенсивна терапія при отруєнні снодійними, седативними, наркотичними середниками. Основні антидоти.
  3. Клініка та інтенсивна терапія при отруєнні алкоголем та його сурогатами.
  4. Клініка та інтенсивна терапія при отруєнні грибами. Особливості клініки та лікування отруєнь блідою поганкою.
  5. Клініка та інтенсивна терапія при отруєнні ФОС. Антидотна терапія.
  6. Клініка та інтенсивна терапія при отруєнні СО.
  7. Клініка та інтенсивна терапія при отруєнні припікаючими отрутами.

Самостійна робота студентів.

  1. Скласти схему лікування отруєння алкоголем та його сурогатами.
  2. Скласти схему лікування отруєнням СО.
  3. Провести сеанс дискретного плазмаферезу.
  4. Асистувати при проведенні сеансу гемодіалізу.

Інструкції до виконання.

  1. Лікування при отруєнні алкоголем та його сурогатами — Л.П.Чепкий. Анестезиология и реаниматология . с. 332-334.
  2. Схема лікування отруєння СО — Л.П.Чепкий. Анестезиология и реаниматология с. 334-335.
  3. Сеанс дискретного плазмаферезу — проводимо забір крові з вени в кількості 700-800 мл на розчин стандартного гемоконсерванту (глюгіцир), одночасно проводячи заміщення адекватними дозами колоїдних і кристалоїдних плазмозамінників. Флакони з кров‘ю центрифугуємо в апараті для плазмаферезу на протязі 20 хв при швидкості 2000 обертів на хв. Плазму відсмоктують за допомогою шприца або відсмоктувача і виливають. Еритроцитарну масу переливають пацієнту.

Література.

  1. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології / за ред. Л.В.Усенко/.- ч.1.- К.:”Здоров’я”, 1993. с. 295-305.
  2. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології / за ред.Л.В.Усенко/. — ч.2.- К.:”Здоров’я”, 1995. с. 163-227.
  3. Чепкий Л.П., Жалко-Титаренко В.Ф. Анестезиология и реаниматология. К.»Вища школа», 1983. с. 327-337.
  4. Конспект лекції.

Тема 13: Коматозні стани: визначення, ступені, види. Метаболічні та неврологічні коми. Клініка, діагностика, перша допомога та інтенсивна терапія.

Актуальність теми: коматозні стани — це синдром, який часто супроводжує різноманітну важку патологію як головного мозку, так і внутрішніх органів, приводить до порушення регуляції функцій організму і може служити безпосередньою причиною смерті. Тому важливою є роль середнього медичного персоналу в наданні невідкладної допомоги та догляду за такими важкими хворими.

Навчальні цілі заняття:

1. Знати: види коматозних станів, їх діагностику, принципи терапії та догляду за такими хворими.

2. Вміти: провести санацію трахеобронхіального дерева, забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів, вивести хворого з гіпоглікемічної коми.

Вихідний рівенеь знань та вмінь.

Знати:

  1. Принципи будови та функції центральної нервової системи.
  2. Основні симптоми порушення свідомості.
  3. Класифікацію та клініку травматичних, судинних, запальних уражень ЦНС.
  4. Класифікацію, основні клінічні прояви цукрового діабету.

Вміти:

  1. Визначити рівень свідомості.
  2. Визначити основні рефлекси.
  3. Вміти забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів.

Завдання для самостійної позааудиторної роботи:

  1. Повторити будову та функцію центральної нервової системи.
  2. Повторити класифікацію та основні симптоми розладів свідомості.
  3. Вивчити класифікацію коматозних станів.
  4. Вивчити особливості перебігу коматозних станів та їх лікування при неврологічних ураженнях.
  5. Вивчити особливості перебігу коматозних станів та їх лікування при метаболічних розладах.
  6. Повторити клініку цукрового діабету.
  7. Повторити суть та клінічні прояви уремічної коми.
  8. Повторити методи забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів.

Контрольні питання теми.

  1. Анатомо-фізіологічні дані про центральну нервову систему.
  2. Класифікація ступеню розладів свідомості.
  3. Симптоми порушення свідомості.
  4. Невідкладна допомога та основні принципи інтенсивної терапії при неврологічних комах.
  5. Основні ознаки та диференціальний діагноз гіпо- та гіперглікемічних ком.
  6. Невідкладна допомога та основні принципи інтенсивної терапії гіпо- та гіперглікемічних ком.
  7. Лікувальна тактика при уремічній комі

Самостійна аудиторна робота студентів.

  1. Діагностика глибини та виду коми.
  2. Забезпечення прохідності та санація верхніх дихальних шляхів при комах (постановка повітропроводу,санація трахеобронхіального дерева, догляд за трахеостомою).
  3. Введення назогастрального зонду, сечового катетера у хворих в комі.
  4. Невідкладна допомога хворим з гіпоглікемічною комою.

Інструкції до виконання самостійної аудиторної роботи.

  1. Діагностика глибини та виду коми — Середюк Н.М. і соавт. Діагностика і лікування невідкладних станів. с.35-38.
  2. Забезпечення прохідності та санація верхніх дихальних шлаків — Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. ч.1. с.77-79., Тітов І.І. Навчально-методичний посібник «Загальне знеболення».
  3. Введення назогастрального зонду, сечового катетера — Сестринська справа /за ред. М.Г.Шевчука/. с. 25-26.
  4. Невідкладна допомога хворим з гіпоглікемічною комою — негайне введення довенно 40% розчину глюкози в кількості 40-80 мл, після чого контроль рівня цукру в плазмі крові і почати інфузію 5% глюкози до досягнення стійкого покращення стану хворого. В легких випадках, після введення 40% глюкози, або в випадку прекоми можна обмежитися дачею хворому солодкої їжі, чаю.

Література.

  1. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. /за ред. Л.В.Усенко/. ч.1.- К.»Здоров‘я», 1993. с. 77-91.
  2. Середюк Н.М., Волошинський О.В., Купновицька І.Г., Вакалюк І.П. Діагностика і лікування невідкладних станів. Івано-Франківськ, 1997, с. 5-79.
  3. Тітов І.І. Навч-мет. посібник «Загальне знеболення».- Івано-Франківськ, 1998.

Тема 14: Тепловий і сонячний удар. Гіпертермічний та судомний синдроми. Електротравма. Невідкладна допомога на догоспітальному етапі.

Актуальність теми: фактори зовнішнього середовища часто так само небезпечні для людини як і техногенні. Гіпертермічний та судомний синдроми часто виникають у дітей тому слід пам’ятати, що дитячий організм більш чутливий до багатьох вражаючих факторів, у нього ще недостатньо розвинуті захисні можливості, а тому незнання або зволікання з наданням невідкладної допомоги може привести до трагічних наслідків.

Навчальні цілі заняття:

1. Знати: причини виникнення сонячного та теплового ударів, ознаки електротравми, основні синдроми, принципи терапії та догляду за такими хворими.

2. Вміти: надати невідкладну допомогу, забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів, провести елементарну серцево-легеневу реанімацію та електричну дефібриляцію.

Вихідний рівень знань та вмінь.

Знати:

  1. Принципи будови та функції центральної нервової системи.
  2. Основні симптоми ураження ЦНС.
  3. Класифікацію та клініку теплового та сонячного удару.
  4. Патогенез, основні клінічні прояви гіпертермічного та судомного синдромів.
  5. Основні ураження при електротравмі.

Вміти:

  1. Визначити рівень свідомості.
  2. Вміти забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів.
  3. Визначити основні рефлекси.

Завдання для самостійної позааудиторної роботи:

  1. Повторити будову та функцію центральної нервової системи.
  2. Повторити класифікацію та основні симптоми розладів свідомості.
  3. Вивчити класифікацію коматозних станів.
  4. Вивчити особливості перебігу коматозних станів та їх лікування при неврологічних ураженнях.
  5. Вивчити особливості перебігу коматозних станів та їх лікування при метаболічних розладах.
  6. Повторити клініку цукрового діабету.
  7. Повторити суть та клінічні прояви уремічної коми.
  8. Повторити методи забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів.

Контрольні питання теми.

  1. Анатомо-фізіологічні дані про центральну нервову систему.
  2. Клінічні ознаки сонячного та теплового ударів.
  3. Невідкладна допомога та основні принципи інтенсивної терапії при сонячному та тепловому ударі.
  4. Клінічна фізіологія терморегуляції у дітей.
  5. Клініка та причини виникнення судомного синдрому у дітей.
  6. Інтенсивна терапія судомного синдрому.
  7. Основні причини розвитку гіпертермічного синдрому у дітей.
  8. Методи і засоби підтримання температурного режиму у дітей.
  9. Ураження електричним струмом

Самостійна аудиторна робота студентів.

  1. Невідкладна допомога при гіпертермічному синдромі.
  2. Невідкладна допомога при судомах.
  3. Застосування фізичних методів охолодження.

Інструкції до виконання самостійної аудиторної роботи.

  1. Невідкладна допомога при гіпертермічному синдромі. Алгоритм надання невідкладної допомоги у критичних станах Тітов І.І., Волошинський О.В., Глушко Л.В., Дацюк О.І..- Вінниця «Нова книга», 2010.с. 93
  2. Невідкладна допомога при судомах. Алгоритм надання невідкладної допомоги у критичних станах Тітов І.І., Волошинський О.В., Глушко Л.В., Дацюк О.І..- Вінниця «Нова книга», 2010.с. 100.
  3. Застосування фізичних методів охолодження.

Література.

  1. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. /за ред. Л.В.Усенко/. ч.1.- К.»Здоров‘я», 1993. с. 77-91.
  2. Середюк Н.М., Волошинський О.В., Купновицька І.Г., Вакалюк І.П. Діагностика і лікування невідкладних станів. Івано-Франківськ, 1997, с. 5-79.
  3. Алгоритм надання невідкладної допомоги у критичних станах Тітов І.І., Волошинський О.В., Глушко Л.В., Дацюк О.І..- Вінниця «Нова книга», 2010.

База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Інформація Автореферат Анализ Диплом Додаток Доклад Задача Закон Занятие Звіт Инструкция

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий