Скачати 0.83 Mb.
1 2 3 4 5
Плани-конспекти уроків
української мови
8 клас
Вчитель:
УРОК № ___
Тема. Мова – найважливіший засіб пізнання, спілкування і впливу. Культура усного й писемного мовлення.
Мета: розкрити значення мови як. найважливішого засобу людського спілкування, пізнання і впливу, її роль у людському житті; розвивати усне й писемне мовлення; виховувати любов до рідної мови.
Обладнання: підручник, стенди «Мовні обов’язки громадян», «Культура мовлення», Конституція України.
ХІД УРОКУ
I. Актуалізація опорних знань учнів
Бесіда.
— Яку роль виконує мова у нашому житті?
— Якими є функції мови?
— Чи тотожними є поняття «мова» і «мовлення»?
— Чи пов’язані мова і мислення?
II. Мотивація навчальної діяльності школярів
Вступне слово вчителя.
«…Українське слово. Ти частка тих, що вже давно померли, їх кров живуща, їх жага нетлінна, безсмертне і величне, як Говерла, багате і дзвінке, як Україна.
Закоханим — ти лагідна, як мати, а недругам — як постріл із гармати.
Беру тебе, як скарб, в пісенній вроді з джерел, що не міліють у народі» (Д.Луценко)
— Як ви розумієте слова Д. Луценка? Яке значення має рідна мова у вашому житті?
ІІІ. Оголошення теми та мети уроку
IV. Опрацювання нового матеріалу
1. Розповідь учителя.
«Мова — це великий дар природи, розвинутий і вдосконалений за тисячоліття з того часу, як людина стала людиною. У кожного народу своя мова. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати, не причиняючи йому ніякої шкоди»,— писав К.Крапива.
Сучасна українська мова є багатовіковим надбанням українського народу. Вона створена зусиллями багатьох поколінь.
Становлення народу тісно пов’язане з формуванням його мови. Всі сторони суспільного життя, процеси пізнавальної і творчої діяльності людини, кожний момент її свідомості супроводжується мовою.
Мова — найважливіший засіб спілкування між людьми. Вона безпосередньо пов’язана з мисленням. Мова і мислення мають глибоко суспільний характер — не лише за своєю природою, а й за своєю функцією в суспільстві. За допомогою мислення люди пізнають світ, об’єктивні закони природи й суспільства. Пізнавальна діяльність людини, її мислення можливі лише на базі мовного матеріалу, слів і речень. Кожний момент діяльності обумовлюється думкою та її носієм — мовою. Тільки завдяки мові все здобуте попередніми поколіннями не гине марно, а служить фундаментом для подальшого розвитку людства.
Літературна мова — це мова державних, громадських, політичних’ установ, організацій, навчальних закладів, науки, художньої літератури, ділового спілкування, театру, кіно, преси, телебачення.
В Україні державною є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування мови в усіх сферах громадського життя, сприяє розвитку української нації, її традицій і культури. І це гарантує Конституція України.
2. Завдання учням.
1) Прочитайте текст Статті 10 Конституції України. Передайте зміст своїми словами. Яка роль цієї статті у розвитку української мови?
Стаття 10
Державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом. 2) Прочитайте текст, дайте відповідь на питання.
— Які існують шляхи підвищення культури мовлення?
— Які завдання щодо вдосконалення власного мовлення ви вважаєте першочерговими?
— У який спосіб ви плануєте їх виконати?
Культура мовлення
Культура мовлення це система вимог, регламентацій щодо вживання мови в мовленнєвій діяльності (усній та писемній). Належна культура мовлення — це свідчення розвинутого інтелекту і високої загальної культури особистості. Одним із завдань культури мовлення є подолання «мовних стереотипів»: стереотипи мовлення — це стереотипи мислення.
Тільки через високу культуру мовлення виявляються невичерпні потенції мови, гармонія її функцій. Культура мовлення має велике національне і соціальне значення: вона забезпечує високий рівень мовленнєвого спілкування, ефективне здійснення всіх функцій мови, робить шляхетними стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури особистості та суспільства в цілому. Через культуру мовлення відбувається культивування самої мови, її вдосконалення.
Проблема культури мовлення виявляється в таких основних аспектах: нормативність, адекватність, естетичність, поліфункціональність мовлення.
Нормативність — це дотримання правил усного і писемного мовлення: правильне наголошування, інтонування, слововживання, будова речень, діалогу, тексту тощо. Нормативність — це, так би мовити, «технічний» бік мовлення, дотримання загальноприйнятих стандартів. Мова наша багата, їй властива розвинена синоніміка та варіативність на фонетичному, лексичному і граматичному рівнях. Наше завдання — розвинути в собі здатність оптимального вибору мовних засобів відповідно до предмета розмови, співрозмовника, мовленнєвої ситуації.
Умій слухати себе та інших з погляду нормативності. Будь вдячний тому, хто виправляє твої мовленнєві помилки. Свої ж зауваження, поради та рекомендації іншим роби тактовно, делікатно.
Адекватність — відповідність, тотожність.
Естетичність мовлення — це реалізація естетичних уподобань мовця шляхом використання естетичних потенцій мови. Оптимально дібраний темп і звучність мовлення, уникнення нагромадження приголосних чи голосних, різноманітність синтаксичних конструкцій, доречність цитати чи фразеологізму, прислів’я чи приказки, тропів чи фігур, взагалі нестандартність мовлення — усі ці та інші резерви мови і засоби неструктурної естетики роблять мовлення естетично привабливим. І навпаки.
Культура мовлення суспільства — це чи не найяскравіший показник стану його моральності, духовності, культури взагалі. Словесний бруд, що заполонив мовлення наших співгромадян, мовленнєвий примітивізм, вульгарщина — тривожні симптоми духовного нездоров’я народу.
Експериментально доведено, що грубе слово як негативний подразник діє кілька секунд, але реакція на нього триває декілька годин і навіть днів. Як наслідок — порушення нервової та серцево-судинної діяльності людини, її хвороба, а іноді й смерть.
Тому висока культура мовлення — це не інтелігентська забаганка, а життєва необхідність для народу.
Поліфункціональність мовлення — це забезпечення застосування мови в усіх перелічених аспектах, у кожній сфері спілкування. Коли ж людина поставлена перед необхідністю вживати слова іншої мови, то є підстави говорити хіба що про культуру потворного суржика. А саме в такій ситуації опиняються зараз мовці в технічній, виробничій, діловій та деяких інших сферах.
Культура мовлення несумісна з багатослів’ям, словоблуддям, фальшивою патетикою, славослів’ям.
Шляхи підвищення особистої культури мовлення різноманітні. Для початку слід:
виробити стійкі навички мовленнєвого самоконтролю і самоаналізу;
не говорити квапливо — без пауз, «ковтаючи» слова;
частіше «заглядати у словник» (М. Рильський), правопис, посібники зі стилістики тощо, вивчати мовлення майстрів слова;
читати вголос (особливо прозові тексти), з дотриманням усіх аспектів нормативності;
заучувати напам’ять художні твори, причому не тільки віршовані;
оволодівати жанрами, видами писемного мовлення, зокрема ділового мовлення;
привчити себе до систематичного запису власних думок та спостережень, щоденникових записів, сімейної хроніки тощо;
виробити звичку читання з «олівцем у руках» — жоден цікавий і вартісний вираз не повинен бути втрачений для вас.
Шляхів до мовної досконалості безліч. Але всі вони починаються з любові до рідної мови, з бажання майстерно володіти нею, з відчуття власної відповідальності за рідну мову.
(За В. Іванишиним і Я. Радевичем-Вінницьким)
3. Переказ тексту.
Завдання учням
1) Перекажіть текст усно.
2) Скажіть, наскільки порушена в тексті проблема є актуальною нині та які шляхи її розв’язання є найефективнішими.
3) Напишіть стислий переказ тексту.
Мовні обов’язки громадян
Народ гине, коли він свій обов’язок заміняє на поняття обов’язку взагалі. (Ф. Ніцше)
Мова — запорука існування народу. Захищаючи рідну мову, ти захищаєш свій народ, його гідність, його право на існування, право на майбутнє. Не ухиляйся від цієї боротьби!
Захист рідної мови — найприродніший і найпростіший, найлегший і водночас найнеобхідніший спосіб національного самоутвердження і діяльності в ім’я народу. Маєш нагоду бути борцем за свій народ — будь ним!
Володіння рідною мовою — не заслуга, а обов’язок патріота.
Розмовляй рідною мовою — своєю і свого народу: скрізь, де її розуміють, з усіма, хто її розуміє. Не поступайся своїми мовними правами заради вигоди, привілеїв, лукавої похвали — це зрада свого народу.
Ставлення до рідної мови має бути таким, як до рідної матері: її люблять не за якісь принади чи вигоди, а за те, що вона — мати.
Сім’я — первинна клітина нації. Щоб вона не мертвіла і не відпала від національного організму, її має живити культ рідної мови. Тому розмовляй у сім’ї мовою своєї нації. Не вмієш — учись. Прищеплюй дітям ставлення до мови як до святині, найдорожчого скарбу.
Допомагай кожному, хто хоче вивчити українську мову.
Ніколи не зупиняйся у вивченні рідної мови. «Усі головні європейські мови можна вивчити за шість років, свою ж рідну треба вчити ціле життя». (Вольтер)
У твоїй хаті завжди мають бути українські книжки, журнали, газети. Не забудь і про дитячі видання. Хай звучить у твоїй хаті українське слово з теле- і радіоприймачів.
Підтримуй усі починання окремих осіб і громадськості, спрямовані на утвердження української мови.
Не будь байдужим до найменших виявів обмежень чи зневаги української мови. Стався до інших мов так, як би ти хотів, щоб ставились до твоєї рідної мови.
Подбай, щоб у місці твоєї праці (навчання) обов’язково був створений осередок Товариства української мови ім. Т. Шевченка «Просвіта».
Бережи своє ім’я та імена своїх близьких від лакейських деформацій за чужомовним зразком. Пестлива форма власних імен, особливо дитячих, не повинна виходити за межі української мови, національної традиції.
Пам’ятай: найкращі вчителі мови для дітей — це мати і батько.
У наш час доволі поширені змішані шлюби. Цілком природно, що в таких сім’ях виникає проблема вибору мови. В ідеалі тут повинні звучати обидві мови, однак не в якомусь змішаному вигляді, а кожна — у своєму літературному варіанті.
Батьки в таких сім’ях повинні використати обидві мови не просто для спілкування, а як засіб залучення своїх дітей до багатств духовної культури обох народів.
Незнання рідної мови не звільняє тебе від обов’язку і не позбавляє права боротися за неї, за те, щоб твої діти і внуки мали можливість знати і користуватися мовою свого народу.
Вивчай інші мови. Це дасть можливість не тільки оволодіти ключами до скарбниць духовності інших народів, а й об’єктивно оцінити свою мову, її сильні та слабкі сторони. «Хто не знає чужих мов, той нічого не відає про свою власну». (И. В. Ґете)
Знання чужих мов пробуджує бажання працювати для утвердження і розвитку рідної мови, сприяти тому, щоб вона зайняла гідне місце серед авторитетних мов світу.
Немає кращого і легшого способу зробити приємність чужій людині, як розмовляти з нею її мовою, особливо коли це мова «недержавна», «непрестижна», «мала».
Якщо ти українець і живеш поза Україною, не дай використати себе для денаціоналізації народу, серед якого перебуваєш, а тим більше — для боротьби з його намаганням утвердитись на шляху самостійного розвитку.
Нашому поколінню випало складне і відповідальне завдання — відродження української мови, державності, нації. За нас цього ніхто не зробить. Це наш історичний обов’язок, виправдання нашого перебування на цьому світі. Не перекладаймо цього тягаря на плечі своїх нащадків, бо може бути запізно. Діймо. В ім’я нашого народу, в ім’я найвищих ідеалів людства — свободи і справедливості. (За /. Огієнком)
4. Робота з підручником. (Учитель пропонує учням виконати вправу з підручника.)
5. Оцінювання і самооцінювання.
6. Складання діалогу.
— Складіть невеликий діалог з теми «Культура спілкування сучасної молоді» або «Культура спілкування школярів».
V. Підбиття підсумків уроку
Інтерактивна вправа «Мікрофон».
— Закінчіть речення.
«Людина володіє культурою спілкування, якщо …»
VI. Домашнє завдання
Скласти твір-мініатюру або листа нащадкам за одним із прислів’їв.
Що маєш казати — наперед обміркуй.
Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.
Краще мовчати, ніж брехати.
Дав слово — виконай його.
Шабля ранить голову, а слово — душу.
І від солодких слів буває гірко.
ПОВТОРЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО
УРОКИ № ___
Тема: Пунктуація.
Мета: відновити в пам’яті учнів відомості про словосполучення і речення, члени речення, звертання, вставні слова; удосконалювати вміння користуватися словниками, формувати навички правильно і доцільно використовувати вивчені поняття у власних висловлюваннях; виховувати тактовність, ввічливість.
Обладнання: підручник, текст, словники.
ХІД УРОКІВ
І. Актуалізація опорних знань учнів
1. Перевірка домашнього завдання.
Заслуховування твору-мініатюри або листа нащадкам.
2. Бесіда за питаннями.
— Що називається фразеологічним зворотом?
— У якому словнику можна з’ясувати значення фразеологізмів?
— Доберіть і розтлумачте декілька фразеологізмів про слово, мову.
II. Мотивація навчальної діяльності школярів
Слово вчителя.
Діти, згадайте відомий мультфільм «Вовка у тридев’ятому королівстві». Там був епізод, де головному герою треба було правильно поставити кому в реченні: «Стратити не можна помилувати». Скажіть, навіщо нам потрібні знання із пунктуації?
III. Оголошення теми та мети уроків
IV. Повторення, узагальнення й систематизація вивченого
1. Бесіда за питаннями.
— Що вивчає синтаксис та пунктуація?
— Чим відрізняється словосполучення від слова і речення?
— Чим виступає фразеологічний зворот: словосполученням чи. реченням?
2. Виконання вправ.
1)Прочитайте уривок з роману Елізабет Костової «Історик». Поділіть висловлювання на речення, поставте відповідні розділові знаки. Із речень випишіть словосполучення, вкажіть головне та залежне слово.
Колись ця бібліотека, напевне, була вітальнею, але батько там тільки читав він завжди казав, що велика бібліотека набагато важливіша від великої вітальні батько давно вже познайомив мене зі своєю колекцією книг за його відсутності я годинами сиділа в бібліотеці робила уроки за червоним письмовим столом або вивчала книги, які стояли на полицях уздовж стіни пізніше я зрозуміла, що батько або забув про те, що лежало на верхніх полицях, або, імовірніше, вирішив, що я ніколи не дістануся туди але настав день, коли я знайшла старий томик і конверт із пожовтілими паперами навіть зараз я не можу сказати, що змусило мене взяти їх проте картинка всередині книги запах часу, що линув від цих речей, і те відкриття, що папери є особистими листами,— усе це захопило мене я не втрималася й прочитала перший абзац листа, який кілька хвилин тримала в руках, стоячи біля полиць.
(За Е. Костовою)
2) Знайдіть у тексті вставні слова.
— Які є групи вставних слів за значенням?
— Як виділяються у реченні вставні слова?
3) Складіть і запишіть лист, який могла б прочитати героїня роману Елізабет Костової «Історик». У тексті листа вживайте поширені та непоширені звертання, однорідні члени речення.
4) Складіть і розіграйте діалог-міркування: «Чи можна читати чужі листи?». У репліках діалогу вживайте звертання, вставні слова.
5) Виконайте повний синтаксичний розбір останнього речення тексту.
3. Робота з підручником.
(учитель може запропонувати учням виконати вправи з підручника.)
V. Підбиття підсумків уроків
1. Робота зі словником.
— Знайдіть у тлумачному словнику лексичне значення слів «ввічливість» і «тактовність».
2. Творча робота.
— Напишіть есе «Ввічлива і тактовна людина. Чи легко бути такою?».
3. Зачитування творчих робіт.
VI. Домашнє завдання
1. Виписати з художньої літератури по 3 речення з однорідними членами, звертаннями та вставними словами.
2. Виконати вправу з підручника (на вибір учителя).
СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ
УРОКИ № ___
Тема. Синтаксис. Словосполучення. Будова і типи словосполучень за способами вираження головного слова. Види підрядного зв’язку між словами в словосполученнях. Складні випадки керування.
Мета: поглибити знання учнів про словосполучення, дати поняття про типи словосполучень за способом вираження головного слова; навчити визначати види підрядного зв’язку; розвивати вміння використовувати в мові синонімічні конструкції; виховувати любов і повагу до рідного слова, шану до народної мудрості.
Обладнання: підручник, таблиці «Синтаксис», «Словосполучення», картки.
ХІД УРОКІВ
I. Актуалізація опорних знань учнів
Завдання і запитання до учнів.
1) Прочитайте прислів’я і приказки, з’ясуйте їх зміст.
2) Випишіть словосполучення, поясніть їх значення.
3) Що таке словосполучення?
4) Чим воно відрізняється від слова та речення?
Материні руки коли й б’ють, то м’які. Який мельник, такий млин, який батько, такий син. Порожня бочка найгучніше гуде. Лінощі й злидні попереду ходять. В ноги кланяється, а в п’яти кусає.
II. Мотивація навчальної діяльності школярів
1. Проблемне запитання.
— Як правильно сказати: пробачте мені (кому?) чи пробачте мене (кого?); опанувати науку (що?) чи опанувати наукою (чим?).
— Чому у вас виникають труднощі та різні думки?
2. Слово вчителя.
Щоб знайти відповіді на ці та інші запитання, ми будемо вивчати тему «Словосполучення». Розглянемо лексичні та синтаксичні словосполучення, види підрядного зв’язку між словосполученнями, складні випадки керування, особливості перекладу тощо.
III. Оголошення теми й мети уроку
IV. Опрацювання нового матеріалу
1. Аналіз таблиць «Синтаксис» і «Словосполучення».
2. Систематизуюча розповідь учителя з опорою на таблицю та елементами бесіди.
(Учитель може запропонувати учням прочитати теоретичний матеріал підручника.)
Граматика як сукупність мовних правил складається з морфології та синтаксису. Морфологія встановлює граматичні властивості певних розрядів слів. А синтаксис визначає, як ці граматичні властивості (відмінки, числа, часи, особи тощо) треба використовувати, щоб з окремих слів утворити речення.
Синтаксис — розділ граматики, який вивчає способи поєднання слів у словосполученнях та реченнях, будову і типи цих синтаксичних одиниць, їх значення й умови вживання у зв’язному мовленні.
Словосполученням називається синтаксична одиниця, утворена поєднанням двох або більше повнозначних слів на основі підрядного зв’язку, яка служить для розчленованого позначення складного явища дійсності. Наприклад: безмежний степ, пахощі трав, готовий до бою.
— Чим словосполучення відрізняється від слова?
— Як розкрили значення словосполучення, синтаксичні відношення між його компонентами?
— Якими різними способами можна поєднати між собою подані пари слів?
1) товариш, турбуватися; 2) мокрий, сніг.
Розрізняються синтаксично вільні й синтаксично нерозкладні словосполучення, або лексичні.
У синтаксично вільних словосполученнях головне й залежне слова повністю зберігають своє лексичне значення, вони утворюються у процесі мовлення: читаючи книгу, лист брата, зелена трава. Синтаксично нерозкладні (нечленовані) словосполучення становлять собою граматичну єдність, яка виконує роль одного члена речення.
Я купив сім книг — купив що? — сім книг (додаток).
До нерозкладних словосполучень належать сполуки:
— числівника як головного слова із залежним іменником: два хлопці;
— іменника зі значенням сукупності, міри, об’єму, обсягу із залежним іменником: відро води, море квітів;
— іменника або займенника із залежним займенником або іменником, з’єднаних прийменником з, що мають значення сукупності: голка з ниткою;
— іменника із залежним порядковим числівником: дев’ятого трав-
— двох іменників, поєднаних за допомогою прийменників із ідо, з і на, від і до: із Києва до Харкова;
— двох іменників, з яких головний означає початок, середину, кінець: кінець вересня, край землі тощо.
Якщо в словосполученнях об’єднуються слова з далеким лексичним значенням, може виникнути метафора: ключі від щастя, сонце сміється.
— Чим словосполучення відрізняються від речення?
Не вважаються словосполученнями: підмет з присудком: світить сонце; складені форми майбутнього часу: буду писати; складені форми вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників і прислівників: найбільш вагомий;
слова, що мають між собою сурядний зв’язок: літо і зима; поєднання службового слова з повнозначним: біля хати.
Для допитливих
Деякі мовознавці вважають слова, що мають між собою сурядний зв’язок, словосполученнями.
Так зване сурядне словосполучення — це смислове й граматичне поєднання двох або більше повнозначних слів як граматично рівноправних. Наприклад: сонце, і місяць, берези й тополі.
У сучасному мовознавстві існують полярні думки стосовно можливості існування сурядних словосполучень. Академічна наука вважає, що сурядні поєднання слів відповідають усім вимогам, які ставляться до словосполучення. Слова в них об’єднуються за смислом: можна сказати поля й луки, але не поля й майбутнє. Між словами існує граматичний зв’язок, який виражається сполучниками і координацією: наприклад іменники стоять в одному відмінку (правду і волю, а не правдою і волю); дієслова — в одній особі й числі (плаче і болить, а не плаче та боліли); прикметники — в одному роді, числі й відмінку (тендітні і ніжні, а не тендітний і ніжними) тощо. Сурядні словосполучення є будівельним матеріалом для речень.
Слова в сурядному словосполученні повинні бути одноплановими за значенням: читати й малювати, ліси й поля. Іноді це можуть бути антоніми: світло й темрява, день і ніч.
Але не можна поєднувати між собою різнопланові за значенням і граматичними ознаками слова. Наприклад, вислови типу калина й кущі (а калина хіба не кущ?), бажання і працювати побудовані неправильно.
Між словами в сурядному словосполученні виникають такі види зв’язку:
а) єднальний: тихий і спокійний;
б) протиставний: не холодно — душно;
в) розділовий: сонце або місяць.
3. Вправи на усвідомлення навчального матеріалу.
(Учитель може запропонувати учням виконати вправи з підручника.)
1) Згрупуйте словосполучення залежно від частини мови, якою виражено головне слово; позначте головні та залежні слова. Знайомий з розповіді, любов до людей, захист Вітчизни, щастя жити, їхати відпочивати, буду любити, вірити людям, пізно ввечері, сильний вірою, гарний собою, розповідь про нього, плавати на катері, повертаючи книгу.
2) На основі поданих слів способом керування утворіть словосполучення.
Зразок:
Розповідати, виховувати, працювати, стояти, написати.
V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Тренувальні вправи.
— З поданих прислів’їв виписати словосполучення, які відповідали б таким схемам:
Не кукурікай, поки не вийшов з лісу. Велич має скромність. Справжні коштовності не брязкотять. Добро завжди вчасне. Доброго вчинку не відкладай. Про себе не говори ні доброго, ні поганого.
2. Переклад українською мовою.
— Перекладіть українською мовою. Запишіть попарно лише ті словосполучення, в яких при перекладі змінюються прийменники.
Любовь к человеку, стремление уехать, отдыхать после работы, шестой по списку, повесть о героях, сильные духом, каждый из нас, уважение к старшим, шкаф для книг, перестройка во всем, рассказать об учебе, действовать согласно приказу, пришел по вызову.
3. Самостійна робота.
1) 3 поданими словами утворіть прості словосполучення, добираючи до них відповідні слова з дужок. Вибір аргументуйте. Три словосполучення проаналізуйте.
1. (Суспільний, громадський, громадянський) обов’язок. 2. (Суспільне, громадське) становище. 3. (Закривати, зачиняти) двері. 4. (Заплющувати, закривати) очі. 5. (Одержувати, отримувати) інформацію. 6. (Незнайомий, необізнаний) з правилами руху. 7. (Робочий, робітничий) одяг.
2) Випишіть лише лексичні (стійкі) словосполучення. З трьома з них складіть речення.
За тридев’ять земель, у далекій країні, кинути лихом об землю, як у рот води набрати, нічим не журиться, прикусити язика, потрапити в халепу, статися несподівано, як сніг на голову, ні пари з вуст, постійно мовчати, страх проймає, боїться всього.
4. Проблемне завдання.
— Замініть словосполученням з прийменниковим керуванням такі вислови: зошит, призначений для рішення хімічних задач; стілець, у якого три ніжки; одяг, який одягають у свята; прийду, коли буде десята година.
Чи всі словосполучення ви утворили відразу й без помилок?
У побудові словосполучень, особливо зі зв’язком керування, найвиразнішими виявляються національні особливості мови. Наприклад, українською мовою слід казати згідно із законом (а не згідно закону), книжка англійською мовою (а не книжка на англійській мові).
Запам’ятайте будову таких словосполучень:
пробачте мені (а не мене);
мені болить (а не мене);
дотримати слова (а не слово);
оволодіти знаннями (а не знання);
опанувати науку (а не наукою);
учитися ремесла (а не ремеслу);
зазнати невдачі (а не невдачу);
називати на ім’я (а не по імені);
сміятися з себе (а не над собою)._
5. Самостійна робота.
1) На основі поданих слів утворіть словосполучення способом прилягання; визначте, чим виражене залежне слово.
Зразок:
І варіант. Розповідати; виховувати.
II варіант. Працювати, стояти.
ІІІ варіант. Написати, учитися.
2) Зробіть повний аналіз словосполучень за такою схемою:
а) виділіть з речення словосполучення і запишіть його;
б) вкажіть тип словосполучення за головним словом;
в) спосіб підрядного зв’язку між словами.
І варіант. Я довго слухала розмову чарівну ясного місяця і лагідної зорі.
II варіант. Темне чоло побережного каменя хвилі коханій назустріч засяяло.
III варіант. А у тую неділеньку рано синє море чудово так грає. (Із творів Лесі Українки)
VI. Підбиття підсумків уроків
VII. Домашнє завдання
1. Користуючись опорною таблицею, уміти розповідати про словосполучення.
2. Утворити словосполучення за допомогою керування.
Сподіватися (успіх); стикатися (труднощі); спіткнутися (поріг); знемагати (спрага); чинити (кривда); ухилятися (робота); докоряти (брат); повідомляти (друг); ризикнути (життя); стосуватися (ми); пишатися (перемога); дошкуляти (він); поквитатися (насмішник); покладатися (хлопці).
3. Виконати вправу з підручника (на вибір учителя).
Урок № ___
1 2 3 4 5
База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації
Інформація Автореферат Анализ Диплом Додаток Доклад Задача Закон Занятие Звіт Инструкция