Урок-семінар «Роль жирів у життєдіяльності організмів»

Розвивати вміння учнів аналізувати, порівнювати, узагальнювати вивчений матеріал для використання у своїй практичній діяльності
Урок-семінар «Роль жирів у життєдіяльності організмів»

Скачати 196.28 Kb.

Дата конвертації 18.04.2016 Розмір 196.28 Kb. Бінарний урок-семінар « Роль жирів у життєдіяльності організмів»
Мета: узагальнити та систематизувати знання учнів про склад, будову та властивості жирів як органічних сполук, показати їх різноманітність, поширення в природі, розкрити роль в процесах життєдіяльності живих організмів та в господарській діяльності людини; розглянути проблему заміни харчової сировини в техніці нехарчовою;

Розвивати вміння учнів аналізувати, порівнювати, узагальнювати вивчений матеріал для використання у своїй практичній діяльності;

Виховувати почуття господаря своєї землі.
Обладнання: картки контролю, набір жирів та жировмісних речовин: масло вершкове, маргарин, соняшникова олія, кукурудзяна олія, майонез, смалець, фарба масляна, оліфа, мило господарське та туалетне, пральний порошок, клейонка; штатив з пробірками, вода, бензин, калію перманганат, бромна вода, таблиці.

Попередня підготовка до уроку-семінару.

  1. Учні класу розділені на групи, кожна група отримала конкретні завдання із даної теми: (підготувати проекти або повідомлення )

Група «Хіміки» розкриє склад, будову та властивості жирів.

Група «Біологи» розповість про поширення жирів у живій природі, розкриє їх роль в організмі.

Група «Менеджери» розкриє роль жирів у повсякденному житті людини: як продуктів харчування, як товарів повсякденного попиту, як косметичних та лікувальних засобів.

Група «Медицина» ознайомить з особливостями раціонального харчування, жирового обміну в організмі людини, щоб зміцнити своє здоров’я і запастися достатньою енергією, вони розкриють роль та цінність жирів рослинного та тваринного походження.

Група «Технологи» ознайомить з процесами переробки нехарчових жирів у промисловості з метою одержання різноманітних товарів побутової хімії.

  1. Командир групи в кінці уроку здасть вчителю картку, в якій буде вказано внесок кожного члена його групи у підготовку та проведення уроку.

Картка для оцінювання участі учнів у семінарі:

№ п/п Список членів групи Підготовка до семінару Участь у проведенні семінару

План проведення уроку — семінару.

  1. Вступне слово вчителя.
  2. Виступ групи «Біологи»
  3. Виступ групи «Хіміки»
  4. Виступ групи «Технологи»
  5. Виступ групи Менеджери»
  6. Виступ групи «Медицина»
  7. Заключне слово вчителя. Підведення підсумків уроку-семінару. Виставлення оцінок учням за роботу.

Вчитель. Сьогодні наш інтегрований урок-семінар з біології та хімії присвячений жирам. Ці речовини надзвичайно цікаві, поширені в природі, важливі у нашому повсякденному житті. Зараз ми вивчаємо про жири на уроках органічної хімії, але раніше розглядали ці сполуки на уроках біології, про вивченні харчування людини, знайомлячись з рослинним та тваринним світом. Тому на цьому уроці-семінарі ми узагальнимо знання про жири як життєво важливі речовини.

Група «Біологи»
1. У складі живих організмів зустрічаються жири та жироподібні речовини, які об’єднують спільною назвою ліпіди. Вони неоднорідні за своїм складом, але мають подібні властивості: гідрофобні, мають малу густину, розчиняються в органічних розчинниках. За хімічним складом ліпіди поділяються на дві групи: прості — сюди відносять жири та воски; та складні: сполуки з іншими речовинами – фосфоліпіди, ліпопротеїди, глюкопротеїди та ін.(див схему)

Немає на Землі жодної живої істоти, яка б не містила в собі ліпідів. Мозок, нервові клітини, клітинні мембрани всіх видів тварин складаються переважно з ліпідів. У рослинних організмів ліпіди входять до складу зовнішнього покриття листків, квітів та плодів, оберігаючи їх від пересихання, насіння соняшника, льону, бавовни, кедру, волоських горіхів, мигдалю, ліщини багате на ліпіди або олії. Тварини теж мають

жири: коров’ячий, свинячий, овечий, китовий, риб’ячий та ін. Ліпіди

входить до складу панцирів комах, шкіри та шерсті тварин, пір’я птахів.

Вони мають водовідштовхувальні властивості, тому захищають від намокання та пересихання ті органи, що покривають.
2. Фосфогліцериди — це ліпіди гліцеринового ряду, що містять залишок

фосфорної кислоти. Фосфогліцерини – головні компоненти клітинних мембран всіх живих істот. Ще зустрічаються вони у нервових клітинах, нирках і надниркових залозах, у серцевому м’язі. З курячого яйця можна виділити суміш фосфоліпідів, яка має назву лецитин.

Гліколіпіди мають у своєму складі залишок глюкози, галактози чи іншого вуглеводу. Поширені такі сполуки у рослинному світі.

Ліпопротеїди — сполуки ліпідів з білками, вони входять до складу клітинних мембран усіх живих істот.

До жироподібних речовин відносять також терпени, каротиноїди, вітаміни К, Д, А, стероїди, гормони надниркових залоз, статеві гормони, а ще вони містяться у складі жовчі, яку виробляє печінка.
3. Найбільш поширеними серед ліпідів є жири. Вміст жирів у клітинах невеликий і становить 5-10% від сухої маси. Але є окремі клітини, у яких вміст жиру досягає 90%. Ці клітини знаходяться у тварин та людей під шкірою, у грудних залозах, сальнику. Жир міститься у молоці ссавців. У ластоногих – моржів, тюленів, морських котиків та у китів добре розвинений підшкірний жир. Шар жиру може досягати товщини 50 см, тому ці тварини можуть тривалий час перебувати у холодній воді. Із жиру китоподібних виготовляють технічні масла, медичний жир, який має добрі лікувальні та поживні якості. У техніці жир використовують для змазування найбільш точних механізмів. Із шкіри морських ссавців, що не промерзає при найбільших морозах, виготовляють одяг, жир використовують для добування гліцерину, мила, маргарину, прального порошку, театрального гриму. З печінки добувають жиророзчинний вітамін «а». з підшлункової залози тварин одержують інсулін та інші ліки. Серед водних тварин великі запаси жиру мають риби. 3 них одержують не лише Ікру (лососеві, осетровій, виготовляють харчовий медичний і технічний жир. Для добування медичного жиру використовують печінку тріски, деяких акул, які містять вітаміни А і Д. Технічний жир виготовляють з відходів риби і використовують у миловарінні, шкіряній промисловості, стеариновому виробництві. Риб’ячий жир містить багато різних вітамінів, сполуки йоду, має цілющі властивості, його використовують у медицині та ветеринарії для запобігання розвитку рахіту.
4. Функції ліпідів:

А)- енергетична — при повному розщепленні 1 граму жиру виділяються 38,9 кДж енергії, що вдвічі більше, ніж при розщепленні білків чи вуглеводів, до того ж, при окисленні жиру з одного граму утворюється 1,1 г води . Саме завдяки цьому деякі тварини (верблюди) можуть обходитись без води 10-12 днів, а ведмеді, бабаки під час зимової сплячки не вживають воду понад два місяці.

Б) захисна функція полягає у захисті внутрішніх органів від механічних

пошкоджень (наприклад, нирки вкриті м’яким жировим шаром).

В) Накопичуючись у підшкірній клітковині деяких тварин — китів, тюленів

і т.д. — жири виконують теплоізоляційну функцію, запобігаючи переохолодженню.

Г) Жирова тканина комах здійснює видільну функцію. У жировому тілі накопляються кінцеві продукти обміну речовин.

Д) Структурна функція (будівельна) — ліпіди входять до складу клітинних

мембран, нервових волокон тощо.

Е) Так як ліпіди входять до складу деяких біологічно активних речовин — гормонів, то вони беруть участь у регуляції життєвих функцій організму:

обміні речовин у хребетних тварин та людини, процесу линяння у комах та ін.(регуляторна функція ліпідів).

Є) До жироподібних речовин відносять воски. У ссавців їх виділяють сальні залози шкіри, вони змащують шкіру і волосся, запобігаючи їх ламкості. У птахів куприкова залоза теж виділяє воски, які надають пір’ю водовідштовхувальні властивості. Восковий шар вкриває листки деяких рослин та поверхню тіла наземних членистоногих, запобігаючи надмірному випаровуванню води з їх поверхні. Саме з воску бджоли будують соти.

5. У сільському господарстві вирощують різноманітні олійні культури, зокрема: соняшник, льон кучерявий, гірчицю, озимий ріпак, рижій, рицину, арахіс, сою, кунжут, мак олійний та ін. З їх насіння одержують олію, яку використовують у харчовій, лакофарбовій, текстильній, шкіряній промисловості, у електротехніці, медицині тощо. Побічний продукт — макуха — є цінним концентрованим кормом для тварин, зокрема: соняшникову олію використовують для приготування. різних страв, виготовлення консервів, хлібних та кондитерських виробів, фарб, мила. З неї виготовляють маргарин. Вміст олії в насінні льону до 45%, в насінні гірчиці білої – 30- 40%, у сарептської гірчиці до 47%, високо олійна культура арахіс містить 45-60% олії та 37% білка.
Група « Хіміки»

1. Склад жирів. Жири – складні органічні сполуки, які відносяться до естерів. У курсі хімії ми дізналися, що є два методи вивчення складу речовини: аналіз і синтез. Для з’ясування складу жирів теж використали ці методи. При нагріванні жиру з водою у лужному середовищі французький вчений Мішель Шеврель встановив, що жири розщеплюються і при цьому виділяються різні карбонові кислоти та гліцерин. Інший французький вчений Пьєр Бертло у 1854 році здійснив зворотний прцес6 при нагріванні гліцерину з вищими карбоновими кислотами добув жир та воду.(Демонстрація портретів Бертло та Шевреля). На основі цих експериментів зробили висновок: жири- складні ефіри (естери) трьохатомного спирту гліцерину та вищих карбонових кислот. Тверді жири утворені переважно насиченими кислотами: стеариновою С 17Н 35СООН та пальмітиновою С 15Н 31СООН та іншими. А рідкі жири – олії – містять у своєму складі ненасичені кислоти: олеїнову

С 17Н 33СООН, лінолеву С 17Н 31СООН та ліноленову С 17Н 29СООН.
Склад твердого жиру три стеарину можна записати так (на дошці або окремому плакаті):

СН2 –О-СО-С17Н35

СН –О-СО-С17Н35

СН2 –О-СО-С17Н35

Склад рідкого жиру три олеїну можна зобразити так:

СН2 –О-СО-С17Н33

СН –О-СО-С17Н33

СН2 –О-СО-С17Н33

2. Фізичні властивості жирів. Жири тваринного походження переважно тверді, крім риб’ячого жиру, а жири рослинного походження — переважно рідкі, їх ще називають олії. Але і серед рослинних жирів є тверді, зокрема, кокосове масло. Жири не мають сталої температури кипіння та плавлення, так як мають змінний склад, жири нерозчинні у воді, але добре розчиняються в органічних розчинниках — бензині, бензені, ефірі тощо. (Демонстрація дослідів розчинності олії у воді та бензині). Щоб довести ненасиченість олії добавимо до неї бромної води або розчину перманганату калію. Знебарвлення і буде свідчити про наявність у складі олії ненасичених кислот.
3. Хімічні властивості жирів. Для жирів характерні дві реакції:

А) Гідроліз в присутності лугів:

СН2 –О-СО-С17Н35 СН2 –ОН

СН –О-СО-С17Н35 +3 Н2О луг = СН –ОН + 3 С17Н35СООNa

СН2 –О-СО-С17Н35 СН2 –ОН

Тристеарат гліцерин стеарат натрію, мило

Б) гідрування олій, які містять ненасичені кислоти, щоб перетворити їх у тверді жири:

СН2 –О-СО-С17Н33 СН2 –О-СО-С17Н35

СН –О-СО-С17Н33 +3 Н2 = СН2 –О-СО-С17Н35

СН2 –О-СО-С17Н33 СН2 –О-СО-С17Н35

Група « ТЕХНОЛОГИ»
1. Саме ці 2 реакції гідролізу і гідрування, про які вам повідомили хіміки, мають важливе практична значення. Реакцією гідрогенізації у промисловості з олії добувають цінний продукт харчування маргарин. Реакцію проводять у спеціальних автоклавах при т- 160 — 240°С в присутності каталізатора металічного ніколу ( демонстрація схеми, автоклаву )
2. Не всі рослинні олії такі ж смачні, як соняшникова чи оливкова. Наприклад, насіння бавовни містить до 25 % олії, але ця олія має неприємний смак через ненасичені кислоти, що є в її складі. Як же можна використати цю олію, адже в багатьох країнах Передньої Азії посіви бавовни займають значні площі? Таку бавовняну олію піддають гідрогенізації, тобто до ненасичених кислот додають водень в присутності каталізаторів: і рідкі олії перетворюються в тверді жири, цілком придатні для вживання в їжу. Так одержують маргарин ( перекладі з грецької — перлина). Маргарин своїм виглядом схожий на масло, але одержують його не з молока, а з олії. Масло при. тривалому зберіганні поза холодильником може прогіркнути. У складі масло є жирні кислоти з коротким вуглецевим ланцюгом, (менше С10) При зберіганні масла у теплих умовах відбувається частковий гідроліз жиру і жирні кислоти, які звільняються при цьому надають гіркого смаку і неприємного запаху. З маргарином такого ніколи не буде, так як в його складі немає жирних кислот з коротким ланцюгом. Тому його можна зберігати навіть при кімнатній температурі.
3. Велику кількість нехарчових жирів використовують для добування мила, проводячи реакцію гідролізу жирів в присутності соди або лугу. (таблиця)

При цьому із жиру одержують гліцерин і солі вищих жирних кислот -пальмітинової, стеаринової та ін. Натрієві солі утворюють тверде мило, а калієві — рідке, процес розщеплення жиру під дією лугів називається омилення. На кусочку господарського мила можна побачити цифри: 70% 400 280. Що вони означають? У цьому милі 70% натрієвих солей, які і мають мильну дію. У грамах це становить 400 х 0,7 = 280. (Маса кусочка мила – 400 грам). Якщо маса через тривалий термін зберігання зменшилась, то це не страшно, просто випарувалася вода, а якість — мила при цьому не змінюється.

4. Мило має мильну здатність — збивати жирні плями, забруднені руки, чи одяг, його називають поверхнево активною речовиною. Для нього характерні два кінці молекули з протилежними властивостями: один кінець розчинний у воді, а інший — у жирах. Вуглецевий ланцюг прилипає до жирної плями, а карбоксильні групи — назовні (малюнок). Вода може підняти частинку жиру і віднести її. Так виявляється поверхнева активність мила та синтетичних миючих засобів. Це характерне як для господарського мила, туалетного чи рідкого, яке використовується у кремах для бриття. Туалетне мило відрізняється від господарського тим, що до нього добавляють барвники, запашні речовини, антисептики тощо. ( Прочитати з упаковки мила про його склад).

Щоб зберегти жири як продукти харчування останнім часом мило добувають із синтетичних вищих карбонових кислот, які одержують із вуглеводнів нафти при каталітичному окисленні:

2СН3- ( СН2)n- СН2-СН2- ( СН2)n- СН3 +5О2= 4 СН3- ( СН2)n- СООН + 2 Н 2О
5. СМЗ. Але мило має певні недоліки: у твердій воді воно втрачає мийну дію, так як утворюються нерозчинні — магнієві та кальцієві солі карбонових кислот: (С17Н35СОО) 2Ca та (С17Н35СОО) 2 Mq.
Вони осідають на поверхню виробу, псуючи його. Мило у твердій воді на піниться. Чого не скажеш про синтетичні миючі засоби.(демонстрація досліду: розчинення мила та СМЗ у воді ). СМЗ мають різний хімічний склад, але їх молекули також полярні: одна частина розчинна у воді, а інша — вуглеводневий радикал — нерозчинна у воді, але розчиняється в органічних речовинах. До ефективних СМЗ належать алкілсульфати — натрієві солі моноестерів сульфатної кислоти з вищими спиртами R O- SO2 –O Na,

де R- насичений вуглеводневий радикал.

Спочатку добувають моноестер:

R –CH2-OH + HO- SO2-OH = R –CH2-O- SO2-OH + Н 2О

естер сульфатної кислоти

потім нейтралізують його лугом:

R –CH2-O- SO2-OH + NaOH = R –CH2-O- SO2-O Na + Н 2О

Алкілсульфат натрію

Молекули цих солей містять 12-14 атомів С і мають дуже добрі мийні властивості. Кальцієві і магнієві солі розчинні у воді, тому СМЗ миють і у твердій воді, яка багата на іони кальцію і магнію. СМЗ входять до складу пральних порошків, які використовуються у побуті.
6. Якщо в складі рослинної олії міститься багато лінолевої С 17Н 31СООН чи ліноленової С 17Н 29СООН кислот, які містять багато подвійних зв’язків, то на повітрі по кратних зв’язках відбувається приєднання атомів оксигену, проходить своєрідна полімерізація молекул. Олія перетворюється у міцну, тверду плівку — вона висихає. Найбільше поширення із висихаючих олій має лляна олія, яку одержують з насіння льону. Якщо такою олією покрити дерев’яну поверхню або металеву, то вона. вкривається міцною плівкою, яка не пропускає ні води, ні повітря. Ця плівка захищає дерево від гниття, а метали — від корозії. Якщо до такої олії добавити барвники (сполуки титану, хрому, заліза), то утвориться масляна фарба. Якщо до такої фарби добавити смолу, то плівка буде не крихкою, а більш міцною. Подібні покриття називають лаки. У наш час для приготування лаків використовують синтетичні смоли та пластмаси.

Лляну олію використовують не лише для виготовлення фарби. Якщо цю олію нанести на тканину, то утвориться клейонка. А якщо добавити смолу та подрібнений корок, то одержують лінолеум.

Група « Менеджери»

;

1. Жири на кухні. Жири широко використовуються як продукти харчування та для приготування різноманітних страв. Жири та олії можна нагрівати до 200-300 °С, лише тоді вони можуть підгоріти, а вода вже при І00°С кипить. Якщо підсмажити на жирові, .наприклад, картоплю, то з поверхні продукт спікається, а всередині зберігається сік. Крій того, жири надають страві своєрідного приємного смаку, збагачують її калоріям. З природних жирів для приготування їжі частіше використовують масло, (виготовлене із жиру, що міститься у молоці) та тваринні жири — смалець чи сало, а з рослинних жирів — олію соняшникову чи кукурудзяну, а в країнах Середземномор’я оливкову чи олію арахісу. Широке використання має маргарин, його застосовують для приготування кондитерських виробів, печива, пирогів тощо. Напевно всім відомий харчосмаковий продукт майонез, його використовують для приготування салатів, різних страв. А чи звертали ви увагу на етикетку на баночці майонезу? На ній вказані складові частини продукту, калорійність, вміст жирів та ін. Жирність у майонезу буває різна: І0%, 20%, 30%, 40%, 67%…І чим більший вміст жиру, тим смачнішим буде майонез, тим вища його енергетична цінність.

2. Кілька порад про синтетичні миючі засоби. Вибираючи пральний порошок, зверніть увагу на упаковку. На ній є поради по використанню порошку. Пральні порошки «Новость», «Волна», «Космос» та інші, які не містять соди та інших лужних речовин, рекомендуються для прання вовняних та шовкових виробів, так як луг для них шкідливий, може зруйнувати тканину. А порошки, які містять у своєму складі соду, силікат чи поліфосфат натрію («Астра», «Ера» та ін.) можна використовувати для прання бавовняних та лляних тканин, так як на них луг не діє). Тому уважно читай склад порошку та рекомендації по його використанню, щоб не звинувачувати виробників у ваших проблемах.
3. Жири та їх похідні знаходять широке застосування у косметиці. Є сучасні лосьйони для волосся та шкіри, часто містять ланолін. Ланолін – це шкірне сало овець. Його добавляють у лосьйон для того, щоб замінити захисний шар шкірного жиру, що вироблявся шкірою голови людини та був змитий при частому митгі голови з милом. Ланолін робить волосся м’яким, шовковистим, неламким.

Із голови кашалота добувають спермацет, ця речовина теж відноситься до складнях ефірів, як і жири. Спермацет містить цетиловий спирт, а цей спирт використовують для одержання різних шампунів, губної помади та інших косметичних засобів.

Група «Медицина»
1. Для повноцінного харчування людині потрібні білки, жири та вуглеводи у співвідношенні приблизно 1:1:4. Довго вважали жири тільки джерелом енергії для організму, тому їх можна легко замінити іншими продуктами харчування — вуглеводами чи білками. Але це не так. Нестача жирів в меню скорочує життя, порушує діяльність мозку, знижує виносливість організму. Жири містяться в кожній клітинці нашого тіла: мембранах, ядрі, цитоплазмі, де їх вміст повинен бути постійним.

З жирами в організм поступають жиророзчинні вітаміни А, Д.

В середньому запас жиру в організмі дорослої людини близько 9 кг. Донедавна вважали, що тваринні жири є повноцінними, а рослинні — не повноцінні. Але це помилкове уявлення. Вони – взаємно незамінні. Рослинні жири активізують обмін речовин, поперед жують ряд захворювань. Найчастіше вживають в їжу соняшникову олію, оливкову, кукурудзяну та лляну. Тваринні жири позитивно впливають на роботу мозку. Щоденний раціон дорослої людини повинен містити 50 г рослинної олії та 50 г тваринних жирів. Особливо необхідні рослинні жири для дитячого організму, щоденно дітям слід давати не менше 20 г олії.

Власний жир нашого організму утворюється з тих жирів, що ми вживаємо в їжу. Вони відкладаються в жировій клітковині і є не лише запасом енергії, а ще й чудовим амортизатором. Жирові подушки склепіння стопи приймають на себе всю масу тіла. В цьому легко переконатися: якщо стати на коліна, де немає жирової клітковини, то ви зразу ж відчуєте, всю масу свого тіла і велику незручність такої пози.

2. Поговоримо про проблему ожиріння: чому і як вона виникає? Як запобігти ожирінню? Ожиріння може розвинутися як самостійна хвороба, а також бути симптомом ураження центральної нервової та ендокринної систем. Найчастіше виникає ожиріння через надмірне надходження їжі в організм, яке значно перевищує енергетичні витрати. І не обов’язково це повинна бути жирна їжа. Якщо ваше меню багате на вуглеводи: цукри, то це теж може спричинити ожиріння. Це зокрема підтверджує той факт, що тварини, які мають найбільші запаси жиру – кити, дельфіни, тюлені — споживають переважно вуглеводи, а не жири. Надлишок харчових речовин перетворюється у власне жири і відкладається про запас у підшкірній жировій клітковині. Сприяє ожирінню і малорухливих спосіб життя при достатньому харчуванні. Часто воно виникає у тих людей, хто змінює професію з рухливої на сидячу, або виходить на пенсію, чи перестає активно займатися спортом. Особливу роль у розвитку ожиріння відіграє підшлункова залоза. Якщо вживати багато вуглеводів — цукерок, тортів, тістечок, печива, морозива, то підшлункова залоза все більше буде виділяти інсуліну , який перетворює глюкозу на глікоген. Він відкладається про запас у печінці і згодом може перетворитися на жир при малорухливому способі життя.

Повнота може розвинутися при ураженні гіпофізу, підвищеній функції надниркових залоз чи при порушенні функцій статевих залоз, наприклад, у євнухів.

3. Регулятором, обміну жирів в організмі людини є ендокринна система та різні ферменти. Основна маса жиру, що надходить з їжею, розщеплюється в травному каналі і всмоктується з тонкого кишечнику в кров та лімфу. Потім потрапляє в печінку, де жир зазнає головних перетворень. Якщо жиру багато, то він відкладається про запас, а якщо мало — то витрачається. При ожирінні загострюються серцево-судинні захворювання, частіше бувають інфаркти у повних людей, ніж у худих, у них уражається печінка, підшлункова залоза, страждає нервова система: погіршується психіка, пам’ять, частіше виникає головний біль, розсилається гіпертонія, атеросклероз, часто розвиваються токсикози у вагітних жінок. Дослідник Лейтес прийшов до висновку, що вік людини, хворої на ожиріння, зменшується в середньому на 7 років. Щоб подолати ожиріння і запобігти його появі слід проконсультуватися у лікаря терапевта. Він визначить дієту — овочеву, білкову чи іншу, порекомендує розвантажувальні дні, можливо, голодування. Але не займайтесь самолікуванням, бо це може спричинити ще більші порушення жирового обміну. Корисна лікувальна фізкультура, ходьба, водні процедури: обливання водою, душ з контрастною температурою води, ванни, плавання. Корисні масажі, розтирання, але після інструктажу лікаря-терапевта. Ще є різні медикаментозні способи лікування ожиріння, ці препарати знижують апетит і сприяють швидкому згоранню жирів у організмі. Приймають такі ліки за 30 хв. до їди, але тільки за призначенням лікаря. Часто такі препарати рекламують у пресі, обіцяючи схуднення за кілька днів, не змінюючи своєї звички багато їсти будь-яку їжу. Цьому на зажди можна вірити. Не кожній людині можуть підійти такі «супер-спалювач жиру». Обов’язково слід звернутися до лікаря за порадою. Можливо, він порекомендує лікування травами. 3 цією метою використовують ялівець звичайний, любисток лікарський, петрушку кучеряву, копитень європейський, листя берези, огіркову траву тощо. Вони сприяють видаленню рідини з організму і розщепленню жирів. А найкраща рекомендація — активна фізична праця, заняття спортом, нормальний режим харчування, відмова від вживання алкоголю, а коротше – вести здоровий спосіб життя! І ніяке ожиріння вам на буде загрожувати .
4. Напевно всім відомі такі ліки, як аспірин ( або ацетилсаліцилова кислота). Ця речовина, як і жири, відноситься до складних ефірів – естерів. Її використовують як анальгетик — вона зменшує біль, знижує. температуру тіла. Вперше аспірин добули у 1899 році і з тих пір « таблетки від головного болю» приймають усі і всюди. І якщо ви візьмете якісь інші ліки від головного болю, хоч вони матимуть іншу назву, але до їх складу все одно буде входити аспірин ( демонстрація ліків)
5. Серед жирів є й такі, що мають лікувальні . властивості, зокрема, обліпихова олія. Вона застосовується як засіб, що сприяє заживленню ран, виразок, ерозії. Обліпиховою олією полощуть горло при простудних захворюваннях: грипі, ангіні, бронхіті, ларингіті та ін. Її вживають всередину при глоситі, при ускладненні аденовірусних інфекцій.

У складі обліпихової олії є суміш каротину, каротиноїдів, токоферолів, гліцеридів, міститься олеїнова, лінолева, пальмітинова та стеаринова кислоти. Препарати обліпихи використовують зовнішньо та внутрішньо для лікування опіків, пролежнів, променевих уражань шкіри. Ефективна вона при лікуванні виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки. Вживають обліпихову олію з метою профілактики атеросклерозу ( її ненасичені кислоти сприяють зменшенню кількості холестерину в крові або його виведенню).

Для інгаляцій при лікуванні запалень верхніх дихальних шляхів ще використовують лавандову та евкаліптову олії.
Заключне слово вчителя.

Підведення підсумків уроку-семінару.

Виставлення оцінок учням за роботу.

База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Інформація Автореферат Анализ Диплом Додаток Доклад Задача Закон Занятие Звіт Инструкция

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий