Урок №7 Тема: Сприйняття звуків. Гігієна слуху. Лабораторна робота №3 «Вимірювання порога звукової чутливості». Мета

Тема: Сприйняття звуків. Гігієна слуху. Лабораторна робота №3 «Вимірювання порога звукової чутливості»
Урок №7 Тема: Сприйняття звуків. Гігієна слуху. Лабораторна робота №3 «Вимірювання порога звукової чутливості». Мета

Скачати 83.83 Kb.

Дата конвертації 24.04.2016 Розмір 83.83 Kb. УРОК № 7

Тема: Сприйняття звуків. Гігієна слуху. Лабораторна робота № 3 «Вимірювання порога звукової чутливості».

Мета:

  • навчальна: дати загальне уявлення про сприйняття звуків; сформувати поняття про гігієну слуху.
  • виховна: продовжувати виховувати в учнів бережливе ставлення до власного організму, розвивати вміння працювати самостійно та використовувати різні джерела інформації, сприяти формуванню етичних взаємовідносин у колективі; виховувати в учнів уміння слухати, культуру мови та спілкування.
  • розвиваюча: продовжувати розвивати в учнів творчу активність, логічне мислення, пізнавальні інтереси учнів (самостійно працювати з додатковою літературою, прилучати необхідну інформацію); формувати в учнів уміння працювати з опорно-інформаційними схемами, таблицями, малюнками, виділяти головне, пояснювати їх зміст на основі біологічних закономірностей; навчитись робити висновки.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: таблиця зі схемою будови слухового аналізатора; механічний годинник; сантиметрова лінійка.

Основні терміни та поняття: сприйняття звуку, звукові хвилі, звукові коливання, низькочастотні звуки, високочастотні звуки, гігієна слуху.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний етап.

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Бесіда

  1. Яке значення в житті людини мають слух та мова?
  2. Які проблеми постають перед глухими людьми?
  3. Які захворювання слухової сенсорної системи ви знаєте?
  4. Чому в зовнішньому слуховому проході може накопичуватися сірка? Для чого вона там потрібна?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

  1. Сприйняття звуків
  2. Гігієна слуху

Розповідь учителя

Аналіз частоти звуку (висоти тону). Звукові коливання різної частоти втягують у коливальний процес основну мембрану на всьому її протязі неоднаково. Локалізація амплітудного максимуму рухомої хвилі на основній мембрані залежить від частоти звуку. Таким чином, до процесу збудження при дії звуків різної частоти залучені різні рецепторні клітини спірального органа. Про налаштування окремих нейронів на всіх рівнях слухової сйстеми на певну частоту звуку свідчить наявність у кожного з них специфічної частотно-порогової характеристики.

Аналіз інтенсивності звуку. Сила звуку кодується частотою імпульсації та кількістю збурених нейронів. Збільшення кількості збуджених нейронів при дії дедалі більш голосних звуків зумовлене тим, що нейрони слухової системи відрізняються один від одного порогами реакцій. Прн слабкому стимулі в реакцію залучено лише невелику кількість найбільш чутливих нейронів, а при посиленні звуку — дедалі більша кількість додаткових нейронів із більш високими порогами реакцій.

Тональність (частота) звуку. Людина сприймає звукові коливання з частотою 16—20 000 Гц. Цей діапазон відповідає 10—11 октавам. Верхня межа частоти сприйманих звуків залежить від віку людини: з роками вона поступово знижується, і старі часто не чують високих тонів. Розрізнення частоти звуку характеризується тим мінімальним розходженням по частоті двох близьких звуків, яке ще вловлюється людиною. При низьких і середніх частотах людина здатна помітити розходження в 1—2 Гц. Зустрічаються люди з абсолютним слухом: вони здатні точно впізнавати й позначати будь-який звук навіть за відсутності звуку порівняння.

Слухова чутливість. Мінімальну силу звуку, який чує людина в половині випадків його відтворення, називають абсолютним порогом слухової чутливості. Пороги чутливості залежать від частоти звуку. В ділянці частот 1000—4000 Гц слух людини максимально чутливий. У цих межах чутний звук, що має незначну енергію. При звуках, нижчих за 1000 і вищих над 4000 Гц, чутливість різко зменшується.

Посилення звуку може викликати неприємне відчуття тиску і навіть біль у вухові. Звуки такої сили характеризують верхню межу чутливості.

Гучність звуку. Зовнішню гучність звуку слід відрізняти від його фізичної сили. Відчуття наростання гучності не йде суворо паралельно наростанню інтенсивності звучання. Одиницею гучності звуку є бел, що являє собою десятковий логарифм відношення діючої інтенсивності звуку до його порогової інтенсивності. У практиці як одиницю гучності зазвичай використовують децибел (дб), тобто 0,1 бела. Диференціальний поріг гучності в середньому діапазоні чутних частот (1000 Гц) складає всього 0,59 дб, а на краях шкали частот доходить до 3 дб. Максимальний рівень гучності звуку, що викликає больове відчуття, дорівнює 130—140 дб над порогом чутності людини. Гучні звуки (рок-музика, ревіння реактивного двигуна) призводять до ураження волоскових рецепторних клітин, їх загибелі й до зниження слуху.

Таким самим є ефект хронічної дії гучного звуку навіть непозамежної гучності.

Адаптація. Якщо на вухо довго діє той чи інший звук, то чутливість до нього падає. Ступінь цього зниження чутливості (адаптації) залежить від тривалості, сили й частоти звуку. Механізми адаптації в слуховій системі вивчені недостатньо.

Часті порушення функції та захворювання слухової сенсорної системи. Гігієна слуху

Розповідь учителя

Запалення середнього вуха.Запалення середнього вуха можуть бути гострими й хронічними. У більшості випадків їхньою причиною є проникнення збудників захворювання з порожнини глотки через євстахієву трубу (наприклад, при нежиті чи ангіні). Але вони можуть виникати й у результаті проникнення збудників хвороби по кровоносних і лімфатичних шляхах. Проникнення інфекції можливе також і через вухо ззовні, якщо барабанна Перетинка перфорована, а також у результаті маніпуляції у вухові гострим предметом (видалення стороннього тіла, прочищення вуха тощо). Симптоми захворювання виявляються по-різному. Найчастіше хвороба супроводжується високою температурою, болем у вухах, приглухуватістю й тяжким хворобливим відчуттям. Вухо не повинне «текти», тобто зі слухового проходу не має бути гнійних виділень. Це трапляється лише після руйнування барабанної перетинки, коли скупчення гною в середньому вухові доводить її майже до розриву. Хронічне запалення середнього вуха протікає місяцями, періодично викликаючи загострення, перешкоджаючи лікуванню дефектів барабанної перетинки та спричиняючи навіть нагноєння кістки в ділянці слухового проходу. Таке хронічне запалення можливе насамперед при загальному зниженні захисної здатності організму.

Запалення середнього вуха може бути й супутнім явищем або ускладненням інших хвороб. До виникнення запалення середнього вуха призводять грип, кір, скарлатина, тиф та ряд інших інфекційних захворювань.

Запалення середнього вуха — тяжке захворювання, і без допомоги лікаря його вилікувати не можна.

Катаральне запалення труби. Наслідком нежитю, запалення придаткових пазух носа, збільшених носоглоткових мигдаликів чи набрякання слизової оболонки може стати «закупорювання» євстахієвої труби, що викликає порушення аерування середнього вуха. Катаральне запалення труби супроводжується болем у вухах, приглухуватістю, відчуттям тиску й болісними шумами у вухах.

Приглухуватість (туговухість). Із віком, як правило, відбувається зміна слухового сприйняття, причому насамперед сприймаються гірше або зовсім не сприймаються більш високі тони. Літні люди часто не чують дзвінка (велосипеда, телефону, будильника), значно гірше розуміють телефонну розмову, не сприймають водночас кілька голосів під час бесіди тощо. Ця вікова приглухуватість виявляється дуже різноманітно й може навіть викликати необхідність використання слухових апаратів.

Зараз дуже часто зниження слуху пов’язане з тривалим впливом шуму. Однозначно доведено, що тривалий шум негативно впливає не тільки на здатність слухового сприйняття, але й на весь організм*. Професійна приглухуватість, викликана тривалим впливом шуму,— найпоширеніше професійне захворювання в списку з більш ніж 40 професійних хвороб. Як показали дослідження, небезпеці приглухуватості через вплив шуму підлягають і музиканти рок-груп. Шумові травми, на жаль, не підлягають до лікуванню.

Сторонні тіла в слуховому проході. Досить часто, граючись, діти засовують у вухо сторонні тіла (гра в камінчики!), які потім не можуть витягти. Не можна намагатися самостійно видалити сторонні тіла, які потрапили глибоко в слуховий прохід. Будь-яка спроба вхопити таке тіло пінцетом лише проштовхує сторонній предмет глибше. При цьому дуже часто відбувається ушкодження барабанної перетинки. Тим часом як у лікаря є спеціальні інструменти, які дозволяють йому захопити й видалити стороннє тіло. У більшості випадків лікареві вдається «звільнити» вухо.

Впливати подібно до сторонніх тіл можуть також і сірчані пробки (вушна сірка). Про те, що вони можуть бути причиною хвороби, слід подумати при погіршенні слухового сприйняття одним вухом. При цьому ні в якому разі не можна використовувати для чищення вуха шпильки для волосся, сірники чи інший невідповідний «інструмент». Для видалення застряглої сірчаної пробки необхідно звернутися до лікаря.

2. Лабораторна робота № 3 «Вимірювання порога слухової чутливості»

(Дивіться робочий зошит, № 3, с. 9.)

Хід роботи

Завдання 1. Визначення абсолютного порога слуху.

1) Випробовуваний сидить на стільці із заплющеними очима.

2) Експериментатор повільно наближає до його вуха годинник доти, доки той не почує звук годинника.

3) Асистент експериментатора вимірює сантиметровою лінійкою відстань, на якій піддослідний чує звук годинника.

4) Дослід повторити тричі для лівого та правого вуха.

5) Записати дані й обчислити середнє значення. Індивідуальну чутливість у всіх учнів визначають, використовуючи той самий годинник.

6) Підбити підсумки, зробити висновки.

Завдання 2. Демонстрація слухової адаптації.

  1. Випробовуваний сидить на стільці із заплющеними очима.
  2. Експериментатор повільно наближає до його вуха годинник доти, доки той не почує звук годинника.
  3. Асистент експериментатора вимірює сантиметровою лінійкою відстань, на якій піддослідний чує звук годинника.
  4. Піднести годинник упритул до вуха і через 4—5 секунд повільно віддалити його від вуха.
  5. Зафіксувати відстань, на якій піддослідний перестає чути хід годинника, і виміряти її. Останній вимір має бути більшим, ніж у випадку наближення годинника до вуха.

6) Пояснити, завдяки чому підвищилася слухова чутливість. Зробити висновки.

V. Домашнє завдання

1) Вивчити матеріал підручника § 6.

2) Виконати завдання:

— підручник, с. 27, № 1—4;

— робочий зошит, с. 12, № 13.

База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Інформація Автореферат Анализ Диплом Додаток Доклад Задача Закон Занятие Звіт Инструкция

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий