Урок 50 урок №50 Тема: Біологічно активні речовини, їхній вміст у живих організмах І значення для життєдіяльності. Алкалоїди, коферменти, їхнє біологічне значення

Мета: сформувати в учнів поняття про біологічно активні речовини та їхнє біологічне значення
Урок 50 урок №50 Тема: Біологічно активні речовини, їхній вміст у живих організмах І значення для життєдіяльності. Алкалоїди, коферменти, їхнє біологічне значення

Скачати 71.82 Kb.

Дата конвертації 14.04.2016 Розмір 71.82 Kb. Біо проф 10 клас урок 50

УРОК № 50

Тема: Біологічно активні речовини, їхній вміст у живих організмах і значення для життєдіяльності. Алкалоїди, коферменти, їхнє біологічне значення.

Мета: сформувати в учнів поняття про біологічно активні речовини та їхнє біологічне значення,

Обладнання: підручник для 10 класу «Біологія», «Робочий зошит» до підручника для 10 класу, фотографії, схеми, малюнки, що дозволяють ілюструвати біологічно активні речовини та їх біологічне значення.

Хід уроку

І. Організаційний етап Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

  • Обговорення запитання

Які вже відомі вам речовини мають високу біологічну активність?

ІІ. Вивчення нового матеріалу

  • Розповідь учителя з елементами бесіди
  1. Біологічно активні речовини.

Біологічно активні речовини (БАР) — це загальна назва речовин, що мають виражену фізіологічну активність. Термін об’єднує речовини, які істотно стимулюють або пригнічують біохімічні процеси in vivo або in vitro. До біологічно активних речовин належать ферменти, гормони, фітогор- мони, інгібітори обмінних процесів, іноді — токсичні речовини (отрути) тощо.

Ферменти ми вже вивчали.

Гормон (від грец. hormao — рухаю, збуджую) — це біологічно активна сполука, яку виділяють залози внутрішньої секреції безпосередньо в кров та лімфу.

За своєю хімічною будовою гормони можуть бути похідними холестерину, наприклад гормони кори наднирковиків — кортикостероїди (гідрокортизон, кортикостерон, альдостерон) і гормони статевих залоз (тестостерон, естрадіол, прогестерон), а можуть бути білковими, наприклад гормони, які секретує гіпофіз (окситоцин, вазопресин, адренокортикотропний гормон тощо). Є гормони — похідні амінокислоти тирозину, до них належать тироксин, трийодтиронін, які секретує щитовидна залоза, та адреналін, нор- адреналін, які секретує мозкова речовина наднирковиків.

Дія гормонів різноманітна й виявляється в дуже малих концентраціях. Вони впливають на всі реакції обміну речовин, відіграють важливу роль у підтриманні гомеостазу, процесах адаптації організму до мінливих умов середовища.

Гормони регулюють ріст, розмноження й диференціювання тканин, синтез білків, проникність клітинних мембран.

Надходження гормонів у кров регулюється гіпоталамусом.

Фітогормони — це низькомолекулярні органічні речовини, які виробляються рослинами та мають регуляторні функції. Дієвими є низькі

концентрації фітогормонів, при цьому фітогормони викликають різні фізіологічні й морфологічні зміни в чутливих до їхньої дії частинах рослин.

Загальноприйнятою є класифікація, у якій серед рослинних гормонів виділяють п’ять основних груп класичних фітогормонів. Гормони різних рослин можуть відрізнятися за хімічною структурою, тому вони згруповані на основі їхнього ефекту на фізіологію рослин та за спільною хімічною будовою. Крім того, деякі фізіологічно активні речовини не належать до жодного з класів. Кожний клас містить як стимулятори, так і інгібітори різних функцій, і вони часто працюють у парі. У цьому випадку різниця концентрацій однієї або кількох речовин визначає кінцевий ефект на ріст рослини.

До основних груп фітогормонів належать ауксини, цитокініни, гібереліни.

Біологічно активними речовинами є й фактори росту.

Факторами росту називають групу білкових молекул, що впливають на синтез ДНК у клітині, диференціювання клітин та їхній поділ. Ефекти факторів росту, на відміну від гормонів, можуть тривати впродовж кількох днів.

Фактори росту зазвичай являють собою невеликі поліпептиди, які стимулюють або інгібують поділ певних типів клітин. Як правило, вони секретуються одними клітинами й діють на інші клітини, хоча іноді буває так, що вони діють на ті самі клітини, які їх секретують.

Фактори росту впливають на свої клітини-мішені, які відрізняються від інших клітин характерними рецепторами.

Для підтримання життя нормальних клітин вищих організмів необхідна їхня взаємодія з унікальною комбінацією специфічних ростових факторів.

  1. Алкалоїди, коферменти, їх біологічне значення.

Алкалоїди — це група нітрогеновмісних органічних сполук природного походження, найчастіше рослинного, більшість із яких має властивості слабкої основи. Назву «алкалоїди» запровадив у 1819 році німецький аптекар Карл Мейсснер.

Окрім Карбону, Гідрогену та Нітрогену складниками молекул алкалоїдів можуть бути атоми Сульфуру, рідше — Хлору, Брому або Фосфору. Багато алкалоїдів мають виражену фізіологічну активність.

До алкалоїдів належать, наприклад, такі речовини: морфін, кофеїн, кокаїн, стрихнін, хінін і нікотин.

Зазвичай, алкалоїди погано розчиняються у воді, але добре розчиняються у багатьох органічних розфакторах — етоксиетані (диетиловому ефірі), хлороформі та 1, 2-дихлороетані. Винятком є, наприклад, кофеїн, що добре розчиняється у киплячій воді.

Більшість алкалоїдів гіркі на смак. Існує думка, що в такий спосіб природний добір убезпечив тварин від багатьох отруйних алкалоїдів, які виробляють рослини.

Алкалоїди синтезуються різними живими організмами. Найбільше вони розповсюджені у вищих рослинах: за наявними оцінками, від 10 до 25 % видів вищих рослин містять алкалоїди.

Залежно від виду рослини максимальний вміст алкалоїдів може досягати в листі (блекота чорна), плодах або насінні (чилібуха), коренях (раувольфія зміїна) або корі (хінне дерево).

Крім того, у різних тканинах однієї й тієї самої рослини можуть перебувати різні алкалоїди.

Слід зазначити, що, крім рослин, алкалоїди містяться в деяких видах грибів (псилоцибін — у грибах роду псилоцибе) і тварин (буфотенін — у шкірі деяких жаб). Алкалоїди містяться також у багатьох морських організмах.

Коферменти — це малі молекули небілкової природи, які специфічно з’єднані з відповідними білками — апоферментами, й відіграють роль активного центру або простетичної групи молекули ферменту. Комплекс коферменту й апоферменту утворює цілісну, біологічно активну молекулу ферменту.

Роль коферментів часто виконують вітаміни або їхні метаболіти. У ме- талоферментах роль, подібну до ролі коферментів, можуть виконувати катіони металів, однак коферментами їх зазвичай не називають.

Коферменти, як правило, термостабільні, різноманітні за хімічною будовою та механізмом дії.

  • Робота в групах. Робота з підручником

ІІІ. Узагальнення, систематизація і контроль знань і вмінь учнів

  • Запитання для повторення та обговорення
  • Які сполуки називають біологічно активними?
  • Чи можуть біологічно активні речовини пригнічувати біохімічні процеси?
  • Які біологічно активні речовини ви знаєте?
  • У чому особливості гормонів як біологічно активних речовин?
  • У чому особливості фітогормонів як біологічно активних речовин?
  • У чому особливості факторів росту як біологічно активних речовин?

ІV Самостійна робота учнів

V Домашнє завдання

Прочитати відповідний параграф підручника, дати відповіді на запитання після параграфа.

VІ Підбиття підсумків уроку

База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Інформація Автореферат Анализ Диплом Додаток Доклад Задача Закон Занятие Звіт Инструкция

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий