Тромбоемболія легеневої артерії (тела) тела

Тела загрозливий, а іноді й критичний стан, що пов’язаний з гострою оклюзією легеневого стовбура, легеневих артерій чи їх гілок тромбоемболами. Тромби частіше всього формуються у венах нижніх кінцівок І таза
Тромбоемболія легеневої артерії (тела) тела

Скачати 45.92 Kb.

Дата конвертації 21.04.2016 Розмір 45.92 Kb. Тромбоемболія легеневої артерії (тела)
ТЕЛА — загрозливий, а іноді й критичний стан, що пов’язаний з гострою оклюзією легеневого стовбура, легеневих артерій чи їх гілок тромбоемболами. Тромби частіше всього формуються у венах нижніх кінцівок і таза.

Характерна раптовість розвитку невідкладного стану за наявності провокуючих факторів, що призводять до утворення тромбоембола: перехід від суворого ліжкового режиму до рухової активності, початок ходіння після тривалої гіподинамії (у зв’язку з тяжким захворюванням), нападоподібний кашель, інтенсивний масаж нижніх кінцівок.

За тяжкістю та швидкістю розвитку клінічної картини розрізняють такі форми ТЕЛА:

  • блискавичну — з тривалістю життя хворого після епізоду емболізації 10-15 хв;
  • гостру — з тривалістю життя від 1-3 год до 1 доби;
  • підгостру- з тривалістю порушень життєво важливих функцій від 24-48 год до кількох діб;
  • окремо виділяють рецидивну форму, яка являє собою ланцюг епізодів підгострої ТЕЛА, один з яких може завершитися летально.

Для блискавичної форми ТЕЛА характерна тяжка задуха, що супроводжується інтенсивним центральним ціанозом (майже до «чугунного кольору»), тахікардією і артеріальною гіпотензією з набуханням шийних вен, слідом за якими виникають втрата свідомості, колапс кровообігу, зупинка серцевої діяльності та дихання.

У клінічній картині гострої ТЕЛА може переважати один із наступних синдромів:

  • респіраторний синдром — характеризується тяжкою ядухою і кашлем на тлі бронхоспазму з початковими проявами набряку легень;
  • ангінозний синдром — характеризується загрудинним болем, що нагадує гостру коронарну атаку;
  • кардіоваскулярний (шокоподібний) синдром-погіршення контакту з хворим, запаморочення, холодний піт, тахікардія, аритмія, низький системний АТ;
  • інколи за одним із цих трьох синдромів слідує церебральний синдром — відчуття наростаючої катастрофи, страх смерті, що змінюється блювоанням, втратою свідомості, судомами.

На ЕКГ при ТЕЛА виявляються ознаки гострого легеневого серця: 1) QIII-SI; 2) підйом сегмента ST у відведеннях III, aVF, V1 і V2 і дискордантне зниження сегмента ST у відведеннях I, aVL, V5 і V6; 3) поява негативних зубців Т у відведеннях III, aVF, V1 и V2; 4) P-pulmonale у відведеннях III, II и aVF.

Диференційна діагностика ТЕЛА і гострої пневмонії опирається на такі прояви патології, як раптова ядуха, бронхоспазм за відсутності бронхіальної астми в анамнезі, різке запаморочення, синкопе, тоді як для гострої пневмонії характерні задуха і біль у грудях, що чітко пов’язаний з диханням, яким передує клініка інтоксикації.

Розмежування ТЕЛА і коронарної недостатності носить передбачений характер і опирається на відмінності в характері больового синдрому — при ТЕЛА біль у грудях ниючий, розпираючий і зазвичай не іррадіює. Больовому синдрому при ТЕЛА, як правило, передує задуха, немає типового ортопное, навпаки, пацієнт надає перевагу горизонтальному положенню.
Невідкладна терапія при гострій ТЕЛА на місці пригоди включає:

  • знеболення — баралгін чи максиган (5 мл в/в або в/м) або ж анальгін (4мл 50%-ного розчину) з 2 мл (5 мг) розчину дроперидолу; промедол 1%-ний розчин 1 мл в 20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 5%-ного розчину глюкози в/в;
  • при вираженій артеріальній гіпотензії — інфузія реополіглюкіну в поєднанні з 10000 ОД гепарину;
  • при респіраторному синдромі — краплинне в/в введення еуфіліну, сальбутамолу, преднізолону.

Застосування звичайної серцево-легеневої реанімації за схемою АВС у випадках зупинки кровообігу (показник масивності ТЕЛА) рідко буває успішним.

Всім пацієнтам з вірогідним чи передбачуваним діагнозом ТЕЛА необхідна термінова госпіталізація в стаціонар для проведення фібринолітичної терапії. Госпіталізація тільки після купірування больового синдрому, зменшення циркуляторної недостатності, проявів респіраторного синдрому. Хворих на ТЕЛА транспортують на носилках зі злегка піднятим головним кінцем, бажана інгаляція кисню.

Парасимпатоміметики (атропін) в реанімації зазвичай неефективні, хоча й підвищують чутливість до ендогенних та екзогенних катехоламінів. Застосування препаратів кальцію (хлориду, глюконату) для стимуляції серцевої діяльності на даний час є сумнівними.

Для корекції постгіпоксичного метаболічного ацидозу, що розвивається внаслідок зупинки кровообігу, в/в вводять гідрокарбонат натрію в дозі не більше 2 мг 5%-ного розчину на 1 кг маси тіла хворого.

Формально рекомендоване в/серцеве введення адреналіну або лідокаїну, а тим більше препаратів кальцію, за відсутності внутрішньовенного інфузійного тракту в даний час не застосовується. В/серцеве введення лікарських засобів застосовують як заходи останнього резерву з переважним використанням підмечоподібного шляху для в/серцевої ін’єкції.
Успіх реанімації характеризується:

  • відновленням самостійного кровообігу (визначається ритмічна пульсація на периферичних артеріях, чітко визначається рівень систолічного артеріального тиску);
  • відновленням дихання;
  • відновленням свідомості помираючого, що дозволяє вважати реанімацію успішною.

Обгрунтування відмови від подальшого проведення серцево-легеневої реанімації (СЛР)

Виходячи з юридичних та етичних аспектів, СЛР не є показаною в таких випадках:

  • якщо вірогідно встановлено, що з моменту зупинки кровообігу в умовах нормотермії пройшло більше 25 хв;
  • якщо у пацієнта є термінальна стадія прогресуючого захворювання (злоякісні захворювання, порушення мозкового кровообігу, не сумісні з життям пошкодження);
  • якщо смерть не була раптовою, а розвинулась на фоні проведення повного комплексу лікування, що показане даному пацієнту.

До критеріїв смерті, що дозволяють припинити СЛР, відносять:

  • неефективність реанімації при збереженні ЕКГ — підтвердженної асистолії протягом останніх 30 хв;
  • зупинки кровообігу, що повторюються, за умов продовження закритого масажу серця з багаторазовими розрядами дефібрилятора без досягнення стабілізації серцевого ритму і появи систолічного артеріального тиску, що визначається за методом Короткова;
  • максимальне розширення зіниць з появою так званого «блиску сухого оселедця» — очі оживляючого виглядають мертвими (припинення сльозовиділення і засихання рогівки);
  • поява позиційного ціанозу, коли синюшне забарвлення виявляється по задньому краю вушних раковин і задній поверхні шиї;
  • зміна міорелаксації м’язів кінцівок певною ригідністю, що не досягає вираженості трупного заклякання.

Транспортування реанімуючого в найближчий стаціонар де є умови для продовження початого лікування (відділення реанімації та інтенсивної терапії) здійснюється в положенні лежачи на боці з закинутою головою.

База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Інформація Автореферат Анализ Диплом Додаток Доклад Задача Закон Занятие Звіт Инструкция

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий