Сіро-жовтий трутовик

Поверхня зони рівнинна. Долини річок широкі і часто заболочені. Клімат помірно континентальний, з теплим вологим літом і м’якою зимою. Кількість опадів – 550 – 650 мм на рік. На більшій частині зони на піщаних ґрунтах переважають
Сіро-жовтий трутовик

Скачати 468.58 Kb.

Сторінка 1/3 Дата конвертації 14.04.2016 Розмір 468.58 Kb.

  1   2   3

Ліси

Ця зона називається Українським Поліссям. Займає північну частину території країни і охоплює приблизно 20% всієї території України. Південна межа зони проходить по лінії Володимир-Волинський – Луцьк – Рівне – Житомир – Київ – Ніжин – Глухів. Поверхня зони рівнинна. Долини річок широкі і часто заболочені. Клімат помірно континентальний, з теплим вологим літом і м’якою зимою. Кількість опадів – 550 – 650 мм на рік. На більшій частині зони на піщаних ґрунтах переважають сосново-дубові ліси. На лівобережжі поширені дубово-липові ліси.

Значна зволоженість сприяє розвитку лугової і болотної рослинності. На лугах ростуть дзвіночки і лютики, різні види конюшини, злакові трави.

Ліси розділені на яруси залежно від висоти. Перший (верхній) ярус поряд із хвойними породами утворюють густі крони дуба, ясена, липи.

У другий ярус входять менш високі дерева – дикі яблуні, груші, горобина. У третьому знаходиться підлісок з чагарників черемхи, ліщини, бруслини, крушини. В четвертому – різні трави (осоки, копитняк тощо) і гриби. Лісова підстилка тут складається з потужного шару відмерлого листя дерев і стебел трав, який перешкоджає розвитку мохів (особливо в дібровах)

Всі яруси лісів населені різними тваринами. У верхніх ярусах живуть зяблики, синиці, хижі птахи, великі строкаті дятли, дрозди, білки, куниці. В підліску мешкають борсуки, їжаки, ящірки, змії, мишоподібні гризуни, зайці і т. д.

Сіро-жовтий трутовик

Гриб-паразит. Зустрічається по всій Україні. Росте в листяних, зрідка в хвойних лісах на живих і мертвих стовбурах дерев.

Шапки пухкі, м’ясисті, досягають діаметра 19 см і товщини 1 – 4 см. Забарвлення гриба помаранчеве чи сіро-жовте, часто з рожевим відтінком.

Спори трутовика яйцеподібного, безбарвні або блідо-жовті.

Молоді плодові тіла їстівні. Гриб містить антибіотичні речовини.
Літній опеньок

Зростає щільними групами в липні-жовтні в листяних і змішаних лісах, на старих пеньках.

Шапка 3 -7 см у діаметрі, рудувато-коричнева, при висиханні світлішає, гладенька, гола. Пластинки густі, світло-жовтуваті. Потім світло-коричневі. Ніжка циліндрична, з вузьким кільцем, вгорі білувата, гола, нижнє кільце – темно-коричневе.

Шапки гриба їстівні.

Білий гриб

Звичайний гриб полісся, Карпат лісостепу.

Мешканець широколистяних, змішаних і хвойних лісів. Плодове тіло може досягати висоти понад 20 см і діаметром шапки до 20 см. Звичайний гри набагато дрібніший. Належить до трубчастих грибів.

Утворює мікоризу (взаємовигідний симбіоз міцелію гриба і коренів вищих рослин) з багатьма деревами, але найчастіше з дубами, грабом, буком, сосною і ялиною.

Бліда поганка

Смертельно небезпечний гри. Представник сімейства мухо морових.

Зустрічається по всій Україні. Росте в липні-жовтні в листяних і змішаних лісах під дубом, буком ( в окремі роки у великій кількості).

Шапка 4 – 10 см в діаметрі, напівсферична, зеленувата, оливкова, кольору бронзи, рідко оливково-коричнева, з гладким плоским краєм.

Пластинки білі або оливково-візерункові. Ніжка донизу поступово потовщується. М’якуш білий, спочатку без запаху, пізніше з неприємним запахом.

Поганку використовують у гомеопатії проти холери.

Лісова анемона

Назва анемона походить від грецького слова «вітер», оскільки час цвітіння квітки збігається з часом весняних вітрів.

Росте в сухих листяних і змішаних лісах Карпат і Полісся, іноді в Лісостепу, в степах на багатих вапном ґрунтах. Отруйна!

Цвіте у квітні-травні. Цвітіння настає на 10-12 рік після проростання насіння. Квітка одиночна, верхівкова, з 5 білими пелюстками. Квіти закриваються на ніч і перед дощем, щоб захистити пилок від вологи.

Папороті

Сучасні папороті – це представники давньої групи вимерлих рослин гігантів. Залишки цих деревовидних папоротей утворили кам’яне вугілля.

Зустрічається в хвойних, мішаних і широколистяних лісах. Висота – 30 – 100 см.

Коротке товсте кореневище отруйне. Великі перисті листки (до метра завдовжки) зібрані у пучок. Черешки листка покриті рудуватими лусочками. На нижній його частині розташовуються двома рядами купки спорангіїв (соруси) зі спорами, які дозрівають в червні-липні.

Папороті не цвітуть, оскільки розмножуються спорами, отже пошук квітки папороті у купальську ніч завжди лишається безуспішним.

Ряст порожнистий

Багаторічна рослина. Росте в живих огорожах, заростях чагарнику, листяних лісах. Висота – 20 – 30 см.

Цвіте квітні-травні. Суцвіття – китиця з 10-20 пурпурних, фіолетових або білих квіточок. Плід – багатонасіннева стрічкоподібна коробочка. Насіння поїдають мурашки, поширюючи їх.

Бульби порожнисті (звідси пішла видова назва рослини), їх використовують у медицині при лікування нервових хвороб.

Лишайник

Це гриб і водорість, що живуть разом. Такий союз надає лишайникам надзвичайну витривалість: живуть при температурі від -50°С до =50°С, селяться на голому камінні,в пісках, у полярній тундрі. Єдина умова для існування – це чистота повітря. Тому лишайники можуть служити індикатором стану атмосфери. Найневибагливіші і найповільніше зростаючі організми (за рік всього 2-3 мм).

До лишайників належать:

  1. Стінна полотнянка.

Один з небагатьох лишайників, який зустрічається в різних місцях – від рівнин до високогір’я. росте на деревах, парканах і стінах будівель.

Слань зазвичай округлої або дископодібної форми, жовтого або коричневого кольору, завжди з плодовими тілами (апотеції). Служить для отримання барвника парітіна.

  1. Гіпогімнія роздута.

Поширена від рівнини до високогір’я. часто селиться на корі хвойних дерев, а також на замшілих каменях, міцно приростаючись до субстрату. Як і полотнянка, може жити на різних субстратах.

Слань листувата, розетковидна, з глибокими лопатями сірувато-зеленого або світло-сірого кольору.

  1. Кладонія криничкоподібна.
  2. Поширена від низин до високогір’я. зазвичай поселяється на старих гниючих стовбурах і гілках в ялинниках, але зустрічається і на узліссі. Первинна слань листувата, прилегла до субстрату – сірувато-зелена. Довжина гілок вторинної слані – 2 – 4 см, вони прямостоячі, воронкоподібні, сірувато-білі по верхньому краю сидять на виростах коричневі або червоні плодові тіла.

Конвалія травнева

багаторічна трав’яниста рослина з родини Спаржевих. Міжнародна назва перекладається з грецької як «лілія долин». Росте в листяних лісах і чагарникових заростях.

Висота – 10 -25 см.

Має повзуче коріння та два прикориневі супротивні еліптичні листки.

Цвіте в травні-червні. Уперше зацвітає на сьомому році життя. Квітки духмяні, з білою оцвітиною. Суцвіття – довга однобічна китиця. Червоні ягоди, як і вся рослина, отруйні.

Декоративна та лікарська рослина, використовується в парфумерії.

Медунка темна

Багаторічна трав’яниста рослина з родини Шорколистних. Дна з небагатьох рослин, які зацвітають, як тільки в лісі розтане сніг. Росте в листяних лісах,чагарникових заростях, на берегах водойм. Висота – 10 – 30 см.

Має прямостояче опушене стебло, зимуюче листя і верхівкове суцвіття (завиток). Квітки на початку цвітіння рожеві. Потім фіолетові, а наприкінці цвітіння синіють.

Лікарська рослина. У народній медицині використовується для лікування верхніх дихальних шляхів.

Горицвіт весняний

Міжнародна назва походить від імені міфічного юнака Адоніса, який славився надзвичайною вродою.

Росте в лісостепових і степових районах , на яйлах у Криму, іноді в розріджених дубових і соснових лісах, на Поліссі.

Висота цієї багаторічної рослини – 10 – 50 см.

Цвіте у квітні-травні великими гарними яскраво-жовтими квітами. Дуже цінна лікарська рослина, проте отруйна.
Копитняк європейський

багаторічна вічнозелена трав’яниста рослина. Листок рослини нагадує відбиток копита, тому вона й дістала таку незвичайну назву. Росте у змішаних і широколистих лісах. Висота 5 — 10 см.

Має гіллясті повзучі пагони; листя – зимуюче. Цвіте в травні. Квіти малопомітні, заховані під листками, запилюються мурахами. Ця лікарська рослина гостро пахне перцем.
Брусниця карликова

Реліктовий вид, що зберігся до наших днів з часів далекої третинної епохи. Росте в дібровах, дубово-грабових лісах, рідше у заплавах.

Наукова назва роду з грецької мови перекладається як «гарне ім’я» у значення гарна рослина. Вічнозелений чагарник. Листя зимуюче. Гарний медонос. Цвіте в травні-червні, в Україні майже не плодоносить. Плоди використовують у медицині. Вони містять вітамін С, дубильні речовини, каротин. Листя має протизапальні та дезінфікуючі властивості.

Чорниця

Кущ із родини Вересових. У вологих хвойних і мішаних лісах Полісся, Північного Лісостепу та Карпат часто зустрічаються суцільні зарості чорниці.

Висота куща – 15 – 30 см.

Від повзучого кореневища відростають численні надземні пагони. Листя на зиму скидає. Квітки запилюються комахами. Плоди – кулясті чорні ягоди з сизуватою поволокою. Через їхній колір рослина й дістала свою назву. Ягоди їдять свіжими, а також використовують для приготування різних джемів, варення, компотів, сиропів, екстрактів і напоїв. Сік використовують як харчовий барвник.

Висушені ягоди та листя використовують у народній медицині.

Проліска дволиста

Проліска дволиста росте у листяних і мішаних лісах, по чагарниках. Тіньовитривала рослина. Цвіте у березні — квітні. Поширена у Лісостепу, рідше на Поліссі.

Всі види проліска — ранньовесняні медоноси і пилконоси. Медопродуктивність їх незначна (4 мг нектару з однієї рослини), але вони цінні тим, що зацвітають відразу ж після танення снігу.
У народній медицині використовують цибулини проліска дволистої. Вони містять алкалоїд силіцил, дубильну кислоту, камедь та інші речовини і мають сечогінні, відкашлюванні, а у великих дозах блювотні й проносні властивості. З квіток можна одержати блакитну фарбу.

Зозулені черевички

Багаторічна трав’яниста рослина заввишки 25 — 35 см. Стебло опущене, прямостояче, рівномірно облиснене. Листки великі, еліптичні, з дещо опущеними жилками. Квітка оригінальної форми, нагадує старовинний черевичок, губа світло-жовта, здута, оточена червонуватими листочками оцвітини. Зазвичай на рослині одна квітка, рідко — дві.

Трапляється у світлих листяних і мішаних лісах, на узліссях, по чагарниках, на вапнистих ґрунтах. Рослина настільки рідкісна, що її називають «мрією любителів». Цвіте у травні — червні, зацвітає аж на вісімнадцятому році життя.

Дуже декоративна рослина і заслуговує широкого використання в культурі. Повсюдно потребує дуже ретельної охорони. Занесена до Червоної книги

Малина звичайна

Кущ із родини Розоцвітих. Розповсюджена в лісах Полісся та Карпат. Місцями в Лісостепу утворює суцільні зарості – малинники. Висота рослини – 30 – 60 см. плодоносить на дволітніх пагонах вритих колючками. Листя чергове, крійчасте.

Цвіте в травні-червні, а плодоносить липні-серпні. Розмножується за допомою насіння та кореневих пагонів.

Смачні ягоди широко використовуються для приготування кондитерських виробів. Уся рослина використовується у народній медицині.

Горобина звичайна

Непримхливе дерево, росте й у горах на бідних ґрунтах. Як декоративна рослина прикрашає сквери, парки, вулиці міст. Висота – 15 м.

Має округлу компактну крону. Листя непарне перисте. Цвіте в травні-червні. Запашні квіти зібрані у великі суцвіття. Яскраво-червоні плоди утворюють грона. Плоди горобини мають лікувальні властивості, містять багато вітамінів, на смак вони гірко-кислі, терпкі, але після заморозків стають смачнішими. З них виготовляють кондитерські вироби. Гарну червонувату деревину використовують для виготовлення меблів та інших виробів.

Верес звичайний

Вічнозелений кущ із родини Вересових. Росте у хвойних і мішаних лісах Полісся та на півночі лісостепової зони. Часто утворює зарості.

Висота куща – 30 – 60 см.

Цвіте у липні-вересні. Запилюється комахами. Плід – маленька куляста коробочка. Гарний осінній медонос, кормова рослина. Квіти вересу дають багато нектару. У маловрожайні на сіно роки верес заготовляли на зиму як корм для корів і коней, із нього отримували комове борошно.

Використовується в неродній медицині, з квіток вересу готують ароматний чай. Також цінується як гарна невибаглива декоративна рослина.

Ожина сиза

Кущ із родини Розоцвітих. Розповсюджена в лісах Полісся та Карпат. Місцями утворює суцільні зарості. Висота рослини – 30 – 60 см.

Має сизуваті однолітні густо переплетені між собою схожі на колючий дріт.Листя чергове, крійчасте.

Цвіте в травні-червні, а плодоносить липні-серпні. Корневища живуть довго, а надземні пагони – два роки.

Цвіте в травні-серпні. Двостатеві білі квіти з 5 пелюстками, зібрані в щитоподібні китиці. Плід- багатокістянка чорно-сизого кольору. Плоди не лише їстівні, а й цілющі. Ще в давнину їх застосовували як протизапальний засібРозмножується за допомою насіння та кореневих пагонів.

Смачні ягоди широко використовуються для приготування кондитерських виробів.

Калина звичайна

Росте на узліссях змішаних і листяних лісів. Як декоративну рослину її розводять у садах і нагородах.

Висота цього гіллястого чагарнику – до 1,5 – 5 м.

Цвіте в червні. Крайові квітки суцвіття великі, безплідні, а середні – дзвоникові, дрібні. Плоди – оранжево-червоні кістянки завбільшки з горошину.

Лікарська рослина. Плоди використовують як загальнозміцнювальний і вітмінний засіб. За вмістом вітамінів плоди калини перевершують лимон.

У народі квітучу калину називають «весільним деревом», її кетягами прикрашали весільні короваї.

Ліщина звичайна

Багато хто знає чудові ласощі – лісові горіхи. Це плоди ліщини, що утворює цілі зарості в листяних і змішаних лісах.

Висота чагарнику – 2 – 6 м.

Має світлу оливково-буру кору.

Однодомна рослиа. Цвіте до появи листя в березні-квітні. Квіти одностатеві, чоловічі зібрані в сережки, а жіночі – схожі на листові бурульки. Запилюється вітром. Плід – коричневий горіх (по 2 – 3 укупі) у листоподібній обгортці.

З ядер горіхів виготовляють цукерки, халву та цінну горіхову олію, що використовується в медицині.

Терен

Колючий кущ із родини розоцвітих.зустрічається в сухих місцях, що добре прогріваються сонцем, на багатих вапном грунтах, узліссях, у живоплотах; на рівнинах і вгорах. Часто утворює густі зарості.

Висота 1- 3 м.морозостійка, світлолюбива рослина. Цвіте у квітні – травні. Плодоносить у вересн. Плоди – сидячі кістянки завбільшки з вишню, кулясті, темно-сизі з восковим нальотом. Їх споживають свіжими, також із них роблять вареня, соки та джеми.

Лікарська рослина, використовується у народній медицині. При змішувані мідного купоросу з корою терну отримують чорну фарбу та якісне чорне чорнило.

Яблуня лісова

Представник родини розоцвітих. Росте в мішаному лісі. Висота — до 10 м. Має сіру лускувату кору, витримує морози до — 43°С.

Цвіте в травні. Квіти двостатеві, білі, зовні ніжно-рожеві, з 5 пелюстками, зібраними по 5 – 6 у щитоподібні суцвіття. Плід – яблуко з ясно-коричневим насінням і кислою мякоттю.

Яблуня лісова – родоначальниця всіх культурних сортів яблунь. У народі її вважають деревом-цілителем. Плоди яблуні мають антисептичні і протизапальні властивості.

Сосна звичайна

Хвойне дерево, представник родини Соснових. Висота – до 40 м, діаметер стовбура – до 0,5 – 1,2 м. Стовбурпрямий, кора жвтувато-червона, крона конусоподібна.Голки розташовуються попарно на вкорочених пагонах , сягають до 8 см завдовжки. У молодих дерев голки довші, ніж у старих.

Однодомна рослина. Запилюється на початна літа. Пилок сосни має два повітряні міхурі, завдяки яким переноситься вітром на відстань до 100 км.

Зрілі шишки сірувато-коричневі, дозрівають на другий рік, а розкриваються на третій. Насіння-крилатки розноситься вітром.

Лікарська рослина, у медицині використовуються шишки, хвоя, соснова смола ( «живиця» ). Із сосни отримують скипидар, каніфоль, ефірну олію. Використовують і деревину

Ялина

Поширена в лісах Карпат і Північного Полісся. Сягає висоти 50 м.

Вітрозапилювальна голонасіння рослина. Пилок утворюється в чоловічих шишках – мікростробілах. Насіння ж вистигає в жіночих – маростробілах , що сягають 13 см завдовжки. Для прростання насінини потрібен добре зволожений грунт.

Дає більший урожай насіння, ніж сосна, тому у ялиновому лісі тварини добре забезпечені їжея. Ялиноий ліс називаєтья рамень.

Груша дика

представник родини Розоцвітих. Зустрічається в сухих листяних лісах і на уздіссях. Висота – до 20 м.

має потріскану темну кору та колючі вкорочені пагони. Квітки двостатеві, білі, з 5 пелюстками, зібрані по 6 – 10 у щитоподібні суцвіття. Плід – яблуко кулястої або грушоподібної форми, на довгй плодоніжці, з темно-коричневим насінням.

Дика груша є родоначальницею культурних сортів груш. Рослини посухостійка, морозовитривала, невимоглива до грунту.

Дереина шруші щільна, міцна, добре полірується, використовується для виготовлення меблів і музичних інструментів.

Граб звичайний

представник родини Березових. Росте в Лісостепу, Поліссі, у гірських лісах Карпат і Криму. Тіньолюбна листяна деревна рослина. Висота – 7 – 20 м.

крона густа циліндрична. Листя граба темно-зелене, овальне, зубчасте, наче гофроване. Цвіте в березні-липні. Квіти дрібні, невиразні, одностатеві, зібрані в сережки. Тичинкові однодомні та маточкові квіти знаходяться на одному дереві. Запилюються вітром. Плід – горішок 3 – 6 мм завдожки.

Одна з найкращих деревних порів для створення живоплотів і альтанок. Має декоративні форми: пірамідальну, плакучу, колоноподібну та пурпуролисту.

Бук лісовий

велике листяне дерево з родини Букових. Зростає в гірських лісах Карпат і Прикарпатя. Утворює прохолодні темні ліси або домішується до інших порід листяних лісів.

Стовбур колоноподібний, 20 – 40 м заввишки і діаметром – 2 м. тривалість життя – до 500 років.

Однодомна рослина, квіти одностатеві. Цвіте у квітні-травні, запилюється вітром. Плодоносить, починаючи з 20 – 40-річного віку. Плоди – блискучі тригранні горішки, оточені бочкоподібною мисочкою.

Горішки бука їдять підсмаженими. З них отримують харчову і технічну олію, макуху використовують як сурагат кави та корм для худоби. Деревина бука тверда, добре полірується, з неї добувають буковий дьготь, що застосовується у медицині.

Дуб звичайний

Листяна деревна рослина з родини Букових. Мешканець мішаних лісів. Чисті дубові ліси називаються дібровами. Висота дерева – 40 м, діаметр стовбура – 1 – 1,5 м. тривалість – 300 – 400 років, окремі екземпляри доживають до 1 тис років. Цвісти й плодоносити починає з 20 – 30-річного віку. Має вузлуваті гілки та шершаву чорну кору.

Однодомна світлолюбна рослина. Чоловічі квітки зібрані в сережки, а жіночі сидять у пазухах верхнього листя, цвіте в травні. Запилюється комахами. Плід –ясно-коричневий горіх (жолудь).У дуба дуже гарна, міцна та щільна деревина, яка є цінним лісопильним матеріалом. У медецині широко використовується кора дуба.

Береза бородавчаста

Листяне дарабо з родини березових. Росте на будь-яких ґрунтах висота — до 25 м. стовбур білий, спочатку гладкий, а з часом укривається тріщинами.

Цвіте в травні. Квіти одностатеві. Жіночі – маленькі зелені, а чоловічі – пониклі великі жовті. Однодомна рослина, запилюється вітром. Плоди – дрібні крилаті горішки – завдяки крильцям добре розносяться вітром.

Лікарська рослина, у медицині використовують бруньки та листя. Чорні нарости на деревах (березовий гриб, або губка) вважають у народній медицині засобом проти раку.

Вільха чорна

Дерево родини березових (10-30 м заввишки) з невеликою яйцеподібною кроною і струнким стовбуром, вкритим темно-бурою тріщинуватою корою. Бруньки, як і молоді листки, клейкі, тугі, на коротких ніжках. Листки оберненояйцеподібні або округлі, зубчасті, листки темно-зелені, гладенькі, блискучі, з нижнього боку світліші. Квітки одностатеві. Плід — плоский червоно-бурий яйцеподібний горішок (до 2 мм у діаметрі). Вільха чорна росте на лісових низинних болотах, по берегах річок, біля джерел, утворюючи чисті або мішані насадження, так звані вільшняки. Тіньовитривала, морозостійка рослина. Цвіте у квітні — травні. Поширена майже по всій Україні, особливо на Поліссі, менше в Лісостепу і Карпатах. Вільха рано навесні дає бджолам багато пилку. Кора вільхи чорної містить барвну речовину, який використовують для фарбування шкіри, вовни в чорний, червоний і жовтий кольори. Вільха використовується як лікарська рослина.

Лось

За зовнішнім виглядом лось помітно відрізняється від інших оленів. Тулуб і шия у нього короткі, загривок високий, у вигляді горба. Ноги сильно витягнуті, тому, щоб напитися, лось вимушений заходити глибоко у воду або ставати на коліна передніх ніг. Голова велика, горбоноса, з нависаючою м’ясистою верхньою губою. Під горлом м’яке шкірясте вирощування («сережка»), що досягає 25—40 см. Шерсть груба, бурий-чорна; ноги світло-сірі, майже білі. У самців є величезні (найбільші у сучасних ссавців) лопатоподібні роги; їх розмах досягає 180 см, маса — 20—30 кг. Роги лось скидає щорічно в листопаді — грудні і ходить без них до квітня — травня.

У лосів немає певних періодів харчування і відпочинку. Літня спека і гнус роблять їх нічними тваринами, день заганяє їх на гольці і поляни, де дме вітер, в озера і болота, де можна сховатися по шию у воду, або в густі хвойні молодняки, які дещо захищають від комах. Взимку лосі годуються вдень, а вночі майже весь час залишаються на лежанні. У великі морози тварини лягають в рихлий сніг так, що над ним стирчать тільки голова і загривок, що скорочує тепловіддачу. Взимку лось сильно толочить сніг на ділянці, званій у мисливців лосиним «стійбищем», стойбом. Лосі харчуються деревинно-чагарниковою і трав’янистою рослинністю, а також мохами, лишайниками і грибами. Влітку вони поїдають листя, дістаючи його завдяки своєму зросту зі значної висоти; годуються водними і біляводними рослинами (вахта, калужниця, кубушки, кувшинки, хвощі), а також високими травами на гарі і лісосіках — знітом, щавлем. В кінці літа відшукують капелюшні гриби, гілочки чорниці і брусники з ягодами. З вересня починають скушувати побіги і гілки дерев та чагарників і до листопада майже повністю переходять на гілковий корм.

  1   2   3
База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Інформація Автореферат Анализ Диплом Додаток Доклад Задача Закон Занятие Звіт Инструкция

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий