Робоча програма елективного курсу «Клінічна паразитологія та тропічна медицина» для студентів 6 курсу медичного факультету за спеціальністю «Лікувальна справа»

Елективного курсу
Робоча програма елективного курсу «Клінічна паразитологія та тропічна медицина» для студентів 6 курсу медичного факультету за спеціальністю «Лікувальна справа»

Скачати 471.78 Kb.

Сторінка 1/2 Дата конвертації 21.04.2016 Розмір 471.78 Kb.

  1   2

Львівський національний медичний університет

імені Данила Галицького

ЗАТВЕРДЖУЮ

Голова ЦМК

проф. Гжегоцький М.Р.

_________________________

“ ___ “ ____________ 2012 р.

РОБОЧА ПРОГРАМА

Елективного курсу “Клінічна паразитологія та тропічна медицина”

для студентів 6 курсу медичного факультету за спеціальністю “Лікувальна справа”

на кафедрі інфекційних хвороб

Матеріали обговорені та схвалені радою (методичною комісією) з терапевтичних дисциплін від „___” вересня 2012 р. Протокол №

Голова
професор Радченко О.М.

Матеріали обговорені та схвалені на методичній нараді кафедри

“30” серпня 2012р. Протокол № 1

Завідувач кафедрою

професор Зінчук О.М.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Програма елективної дисципліни з клінічної паразитології та тропічних інфекційних хвороб для вищих медичних закладів освіти України ІІІ-ІV рівнів акредитації складена для спеціальностей “Лікувальна справа” 7.110101, “Педіатрія” 7.110104, “Медико-профілактична справа” 7.110105 напряму підготовки 1101 “Медицина” відповідно до таких нормативних документів:

  • освітньо-кваліфікаційні характеристики (ОКХ) і освітньо-професійні програми (ОПП) підготовки фахівців, затверджені наказом МОН України від 16.04.03 №239 “Про затвердження складових галузевих стандартів вищої освіти з напряму підготовки 1101 “Медицина”;
  • експериментальний навчальний план, розроблений на принципах Європейської кредитно-трансферної системи (ЕСТS) і затверджений наказом МОЗ України від 31.01.2005 за №52 “Про затвердження та введення нового навчального плану підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “Спеціаліст” кваліфікації “Лікар” у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації України за спеціальностями “Лікувальна справа”, “Педіатрія”, “Медико-профілактична справа”;
  • рекомендації щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін, затверджених наказом МОЗ України від 24.03 2004 за №152 “Про затвердження рекомендацій щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін” зі змінами та доповненнями, внесеними наказом МОЗ України від 12.10.2004 за №492 “Про внесення змін та доповнень до рекомендацій щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін”;
  • наказ МОЗ України від 31.01.03 за №148 “Про заходи щодо реалізації положень Болонської декларації у системі вищої медичної та фармацевтичної освіти”;
  • інструкція про систему оцінювання навчальної діяльності студентів за умови кредитно-модульної системи організації навчального процесу (Медична освіта у світі та в Україні. Затверджено МОЗ України як навчальний посібник для викладачів, магістрів, аспірантів, студентів. Київ. Книга плюс. 2005).
  • наказ МОЗ України від 27.07.07 за №414 “Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 31.01.2005 р. №52 «Про затвердження та введення нового навчального плану підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» кваліфікації «лікар» у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації України за спеціальностями «лікувальна справа», «педіатрія», «медико-профілактична справа» ;
  • лист МОЗ України від 21.01.2008 р. № 08.01-22/65

Термін навчання за спеціальностями: “Лікувальна справа” 7.110101, “Педіатрія” 7.110104, “Медико-профілактична справа” 7.110105 — 6 років. Кінцеві цілі з дисципліни для всіх зазначених спеціальностей однакові, тому складена єдина програма елективного курсу з клінічної паразитології та тропічної медицини

Згідно з навчальним планом вивчення елективного курсу „Клінічна паразитологія та тропічна медицина” здійснюється на VІ році навчання.
Елективний курс «Клінічна паразитологія та тропічна медицина» як навчальна дисципліна:

а) базується на вивченні студентами медичної і біологічної фізики, морфологічних дисциплін, мікробіології, вірусології та імунології, фізіології, патофізіології, внутрішніх хвороб, хірургії, неврології, дерматології, епідеміології, офтальмології, отоларингології, ендокринології, клінічної фармакології, реаніматології, інфекційних хвороб та інтегрується з цими дисциплінами;

б) спрямована на поглиблення знань з інфекційної патології країн з тропічним, субтропічним кліматом в умовах значного поширення міжнародних зв’язків, туризму, міграції населення, міжнародного розподілу трудових ресурсів

в) сприяє більш глибокому вивченню студентами сімейної медицини, що передбачає інтеграцію викладання з цією дисципліною та формування умінь застосовувати знання з клінічної паразитології, тропічної медицини у процесі подальшого навчання і в професійній діяльності;

в) сприяє більш широкому розумінню основ здорового способу життя та профілактики порушення функцій організму в процесі життєдіяльності.

У загальній системі підготовки лікаря елективний курс «Клінічна паразитологія і тропічна медицина» посідає важливе місце з урахуванням пожвавлення міграції населення України до країн з тропічним кліматом внаслідок зростання міжнародного туризму, міжнародного перерозподілу трудових ресурсів, необхідності формування у майбутніх лікарів клінічного мислення, вмінь та практичних навичок, які забезпечують своєчасну діагностику паразитарних і тропічних інфекційних хвороб та їхніх ускладнень, призначення раціонального лікування, вибір оптимальної тактики в разі надання невідкладної допомоги. Особлива увага у викладанні дисципліни приділяється питанням ранньої діагностики, лікуванню хворих на догоспітальному етапі, що сприяє підвищенню якості підготовки лікаря, передусім для амбулаторного підрозділу охорони здоров’я.

Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-модульною системою відповідно до реалізації положень Болонської декларації у системі вищої медичної освіти.

Згідно з навчальним планом підготовки фахівців (наказ №414 МОЗ України від 23.07.2007), елективний курс «Клінічна паразитологія та тропічна медицина» вивчається студентами на VІ курсі. Програма розрахована на 4,5 кредиту, що містить 1 модуль: 80 аудиторних годин та 55 годин – самостійна робота студентів.

Модуль 1. Клінічна паразитологія та тропічна медицина.
Змістовий модуль 1: Клінічна паразитологія та тропічна медицина

1. Особливості перебігу інфекційних хвороб у країнах з тропічним кліматом. Хвороби мандрівників, принципи профілактики.

2. Особливості діареї мандрівників. Протозойні інвазії кишечника: амебіаз, балантидіаз, лямбліоз.

3. Лейшманіози.

4. Трипаносомози.

5. Проблеми малярії. Ускладнені форми малярії. Лікування малярії, спричиненої резистентними штамами збудників. Сучасна профілактика.

6. Інші протозойні хвороби: бабезіоз, токсоплазмоз, пневмоцистоз, кріптоспорідіоз, ізоспоріаз, акантоамебіази. Лепра. Мавпяча віспа.

7. Глистяні інвазії тропічних та субтропічних регіонів: анкілостомідози, клонорхоз, фасціольоз. Парагонімоз. Стронгілоїдоз як ВІЛ-асоційований гельмінтоз. Дракункульоз.

8. Загальна характеристика філяріозів. Онхоцеркоз, лоаоз, вухереріоз, бругіоз. Принципи діагностики, лікування та профілактики філяріозів.

9. Шистосомози.

10. Зоонози: сап, меліоїдоз, содоку, стрептобацильоз, лістеріоз, ящур.

11. Арбовірусні інфекції. Особливості клінічного перебігу. Геморагічні гарячки: Ебола, Ласса, Марбург, денге, чікунгун’я, південноамериканські геморагічні гарячки.

12. Арбовірусні інфекції (продовження). Флеботомна гарячка. Енцефаліти: каліфорнійський, венесуельський, американські кінські, японський, долини Ріфт. Поняття про поворотні тифи.

13. Особливості перебігу рикетсіозів: плямиста гарячка Скелястих гір, цуцугамуші, ендемічний висипний тиф, кліщовий висипний тиф Північної Азії. Гарячка Ку. Бартонельоз. Ерліхіоз

14. Інфекційні захворювання, що увійшли до переліку подій, які можуть уявляти надзвичайну ситуацію в галузі охорони здоров’я у міжнародному масштабі та підпадають під дію Міжнародних санітарних правил 2005р. Легенева чума, жовта гарячка, гарячка Західного Нілу.

15. залікове.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу (КМСОНП) спонукає студентів систематично вчитися впродовж навчального року і має забезпечити підвищення якості підготовки студентів.

Видами навчальних занять згідно з навчальним планом елективних курсів є практичні заняття та самостійна робота студентів (СРС).

Практичні заняття за методикою їх організації є клінічними і передбачають:

Курацію хворих на паразитарні хвороби, яка здійснюється за заданим алгоритмом дій студентів.

Розгляд теоретичних питань та набуття практичних навичок за стандартними переліками до кожного практичного заняття та під час підсумкового модульного контролю.

Аналіз архівних історій хвороб.

Вирішення ситуаційних завдань.

Стандартизований тестовий контроль, усне і письмове опитування.

Самостійна робота студентів (СРС) посідає у вивченні елективного курсу вагоме місце. Окрім традиційної підготовки студентів до практичних занять і модульного контролю, а також опанування переліком тем, що винесені для самостійного вивчення, вона включає роботу студентів у клініці в позааудиторний час з оволодінням практичними навиками, складання ними схем дифдіагностики та алгоритмів обстеження хворих. Ефективність СРС повинна забезпечуватись співпрацею студентів і викладачів.

Кафедри інфекційних хвороб мають право вносити зміни до навчальної програми залежно від організаційних і технічних можливостей, напрямків наукових досліджень, епідеміологічних особливостей регіону у межах 15%, але мають виконати в цілому обсяг вимог з дисципліни згідно з кінцевими цілями ОКХ і ОПП за фахом підготовки та навчальними планами.

Засвоєння теми контролюється на практичних заняттях відповідно до конкретних цілей. Підсумковий модульний контроль здійснюється по завершенню вивчення усіх тем модуля на останньому контрольному занятті з модуля.

Рекомендується застосовувати такі засоби діагностики рівня підготовки студентів: комп’ютерне і бланкове тестування, розв’язування ситуаційних задач, інтерпретація лабораторних досліджень, аналіз і оцінка результатів специфічних і інструментальних методів обстеження, контроль практичних навичок, відповіді на стандартизовані теоретичні питання.

СТРУКТУРОВАНИЙ ПЛАН ПІДГОТОВКИ З КУРСУ ЗА ВИБОРОМ

«Клінічна паразитологія та тропічна медицина»

Структура навчальної дисципліни Кількість годин, з них Рік навчання Вид контролю Всього Аудиторних СРС Лек Прак занят Кредитів ЕСТS 4,5

6 Поточний контроль на практичних заняттях

ПМК на останньому занятті Заліковий кредит: Модуль 1

1 змістовний модуль 135год.

80 55

Всього годин 135

80 55

Тривалість практичних занять 5,3 год. – 0,18 кр.

Примітка: 1 кредит ЕСТS – 30 год.

Аудиторне навантаження – 59,3%, СРС – 40,7%
2. Мета вивчення навчальної дисципліни

Мета вивчення елективного навчальної дисципліни «Клінічна паразитологія та тропічна медицина» – кінцеві цілі встановлюються на основі додатків Б і Г освітньо-професійної програми (ОПП) підготовки лікаря за фахом відповідно до блоку її змістового модулю і є основою для побудови змісту навчальної дисципліни (ГСВО-2003). Цілі (кінцеві і конкретні) сформульовані з точки зору „професійної діяльності” з урахуванням відповідних таксономічних рівнів. На підставі кінцевих цілей до змістового модуля сформульовані конкретні цілі у вигляді певних умінь (дій), цільових завдань, що забезпечують досягнення кінцевої мети вивчення дисципліни.

Кінцеві цілі дисципліни

ПП.028. Виявляти основні клінічні симптоми, що формують характерний синдром щодо найбільш поширених тропічних інфекційних хвороб та паразитарних інвазій;

ПП.042. Ставити попередній діагноз найбільш поширених тропічних та субтропічних інфекційних хвороб та паразитарних інвазій (синдромальний та етіологічний);

ПП.046. Ставити попередній клінічний діагноз, планувати профілактичні та карантинні заходи щодо найбільш поширених субтропічних, тропічних інфекційних хвороб та паразитарних інвазій;

ПП.033. Інтерпретувати закономірності та особливості перебігу патологічного та епідеміологічного процесу при субтропічних, тропічних інфекційних хворобах;

ПП.066. Здійснювати диференціальну діагностику субтропічних, тропічних інфекційних та паразитарних хвороб з неінфекційними;

ПП.067. Інтерпретувати результати специфічних методів обстеження за наявності поєднаної патології – інфекційної та неінфекційної;

ПП.025. Визначити тактику ведення хворих на найбільш поширені тропічні інфекційні та паразитарні хвороби;

ПП.026. Визначити тактику госпіталізації та ізоляції інфекційних хворих;

ПП.063. Діагностувати невідкладні стани та надавати допомогу на догоспітальному етапі;

ПП.031. Демонструвати обізнаність щодо тропічних інфекційних хвороб як зброї масового ураження;

ПП.082. Прогнозувати наслідки субтропічних, тропічних інфекційних та паразитарних захворювань для здоров’я людини.

ПП.059. Демонструвати вміння ведення медичної документації у клініці інфекційних хвороб.
3. Зміст програми

Модуль 1. Клінічна паразитологія та тропічна медицина.
Змістовий модуль 1. Клінічна паразитологія та тропічна медицина

Конкретні цілі:

Трактувати поняття “паразитологія”, «тропічна медицина». Визначити місце субтропічних, тропічних інфекційних хвороб в системі інфекційних хвороб та тропічної медицини.

Інтерпретувати епідеміологічні й патогенетичні закономірності, особливості клінічного перебігу, діагностики та профілактики паразитозів та тропічних інфекційних хвороб.

Демонструвати навички клінічної і лабораторної діагностики найбільш поширених паразитозів та тропічних інфекційних хвороб та їхніх ускладнень.

Діагностувати невідкладні стани при паразитозах та тропічних інфекційних хворобах.

Призначати раціональне лікування хворим на найбільш поширені паразитози та тропічні інфекційні хвороби на різних етапах медичної допомоги.

Визначати тактику госпіталізації та ізоляції хворих на найбільш поширені паразитози та тропічні інфекційні хвороби.

Визначати лікувальну тактику в разі ускладнень або невідкладних станів при паразитозах та тропічних інфекційних хворобах.

Планувати основні профілактичні заходи щодо паразитозів та тропічних інфекційних хвороб.

Прогнозувати наслідки паразитозів та тропічних інфекційних хвороб на здоров’я людини.
Тема 1. Загальні особливості патології тропіків; розповсюдження і значимість інфекційних та паразитарних хвороб тропіків. Хвороби мандрівників, принципи профілактики.

Поняття про тропіки і погляд на них з географічної та біолого–медичної точок зору. Особливості клімату, впливу високих температур зовнішнього середовища, сонячної радіації, структури грантів, характеристика водних ресурсів, фауна і флора.

Соціально – економічні особливості. Недостатність харчування, авітамінози.

Вплив жаркого клімату на терморегуляцію і водно-електролітний баланс у людини. Клінічні ознаки та основні принципи лікарської допомоги при тепловій гарячці та тепловому виснаженні. Найтиповіший вплив високої температури на функцію окремих органів (травлення, серцево-судинної системи, на)

Основні особливості патології тропіків: велика кількість нозологічних форм і різних поєднаних уражень розповсюдженість інфекційної та паразитарної патології. Суть поняття «тропічні» та «убіквітарні» хвороби.

Значення умов тропічного клімату для розвитку епідемічного процесу при тропічних та убіквітарних інфекційних та паразитарних хворобах. Розповсюдженість їх в країнах Африки, Азії, Океанії, Америки.

Основні методичні підходи при діагностиці тропічних інфекційних і паразитарних хвороб. Проблеми ранньої специфічної діагностики їх та значення масових кількісних методів лабораторних обстежень. Актуальність міжнародних стандартизованих лабораторних тестів. Основні принципи лікування та профілактики тропічних інфекційних та паразитарних хвороб. Програма ВООЗ спрямована на боротьбу з тропічними заразними хворобами.

Міжнародні мандрування стають дедалі популярними. Туристи постійно стикаються з ризиком інфікування тими збудниками, які можуть спричинити важкий перебіг хвороби у неімунної особи. Тому знання клінічних проявів та профілактики тропічних хвороб набувають для лікарів особливого значення в сучасних умовах життя.

Тема 2. Діагностика та ведення хворих на паразитарні хвороби Інструментальні методи діагностики паразитозів

Значимість паразитологічних та імунологічних методів діагностики паразитарних хвороб неможливо переоцінити, але у деяких випадках необхідне застосування візуалізацій них методів (УЗІ, рентген, КТ, МРТ, томографію тощо).

Група паразитарних хвороб надзвичайно гетерогенна. Збудник різко відрізняються між собою; з одного боку це мікроскопічні, з другого – багатоклітинні, інколи гігантських розмірів. На відміну від хвороб вірусної та бактеріальної етіології, які являються об’єктом практичної діяльності лікарів-інфекціоністів, паразитарними хворобами займаються лікарі різних спеціальностей офтальмолог (токсоплазмоз, токсокароз, дирофіляріоз), хірурги (ехінококоз), акушер-гінекологи та венерологи (трихоманоз) та ін. локалізація паразитів в організмі людини різноманітна. Важко назвати орган або тип клітини, в якому не міг би перебувати який-небудь паразит або стадія його розвитку.

В даній темі необхідно розглядати алгоритми діагностики та тактику постановки діагнозу з позицій лікаря-паразитолога, послідовність дій лікаря-терапевта при клінічному діагностичному пошуку та лікаря-інфекціоніста і лікаря епідеміолога.

Тема 3. Особливості діареї мандрівників. Протозойні інвазії кишечника: амебіаз, балантидіаз, лямбліоз.

Однією з найбільш поширених проблем мандрівників є діарея їх. В світі до 800 млн. людей щорічно страждають на діарею мандрівників. Проблема паразитарних інвазій кишково-шлункового тракту є актуальною медичною та соціальною проблемою в тропічних країнах. Часто ці хвороби мають хронічний перебіг. Вони можуть загрожувати здоров’ю мандрівників.

Тема 4, 5 Проблеми малярії. Ускладнені форми малярії. Лікування малярії, спричиненої резистентними штамами збудників. Сучасна профілактика.

Біля 40% населення земної кулі проживає в ендемічних по малярії країнах. Щорічно в світі хворіє на малярію 500 млн. чоловік, з них 2 млн. помирає від ускладнень цього захворювання. У зв’язку з активізацією міграції населення, випадки малярії реєструються в Україні та інших країнах, які не є ендемічними. Відсутність настороженості лікарів в неендемічних регіонах часто є причиною пізньої діагностики та несвоєчасного лікування, що погіршує прогноз.

Розповсюдженість малярії у світі. Епідеміологічне і клінічне значення тропічної малярії. Щорічна летальність у світі серед дорослих і дітей від цієї хвороби. Африканський континент – найбільше уражена частина світі цією клінічною формою хвороби. Злоякісний перебіг і найвища летальність властиві саме тропічній малярії.

Етіологія. Спорогонія і сучасні погляди на шизогонію Pl. falciparum. Проблеми пов’язані з набуттям збудником резистентності до традиційних широко застосовуваних у різних країнах ліків.

Епідеміологія при традиційній і шизонтній формі хвороби. Завезення в Україну хвороби і можливість виникнення від цього джерела на наших територіях нових випадків.

Патогенез. Ступені важкості паразитемії Pl.falciparum. Особливості температурної реакції хворого. Патогенез рецидивів при тропічній малярії. Патогенез малярійної коми і клінічних форм злоякісного перебігу хвороби.

Макро– і мікроскопічні патоморфологічні зміни в органах при тропічній малярії.

Клініка, особливості перебігу тропічної малярії. Значення і суть ранньої діагностики. Мікроскопія «тонких мазків» і «товстих крапель» крові хворого. Застосування експрес – методів специфічної діагностики тропічної малярії особливо примусовому обстеженні населення (основаних на полімеразній ланцюговій реакції та імуноферментному методі)

Невідкладна терапія. Вибір ефективних препаратів. Інтенсивне та реанімаційне лікування.

Загально-профілактичні заходи і хіміопрофілактика. Відомості про вакцинопрофілактику тропічної малярії.

Тема 6, 7 Лейшманіози. Лейшманіози є досить розповсюдженими захворюваннями в деяких країнах з тропічним кліматом. Характеризуються тривалим перебігом та можуть призвести до виснаження і загибелі хворого. У 2008 р. в Україні зареєстровано 2 місцевих випадки вісцерального лейшманіозу. У зв’язку з відсутністю настороженості лікарів, захворювання не було своєчасно діагностовано, що призвело до смерті хворих.

Вісцеральні лейшманіози: східно африканський, індійський, середземноморсько-середньоазіатський. Загальна характеристика вісцеральних лейшманіозів. Біологічні особливості збудників. Життєві цикли розвитку. Епідеміологія. Джерело паразитозів, переносники. Географічне розповсюдження нозологічних форм. Патогенез. Клінічна характеристика на різних стадіях розвитку. Специфічна діагностика. Виявлення лейшманій. Лікування. Профілактичні заходи.

Шкірні лейшманіози. Загальні відомості. Поділ за епідеміолого-клінічними особливостями на шкірні лейшманіози Старого Світу (антропонозний, зооноз ний. Суданський) та шкірні лейшманіози Нового Світу або американські шкірні лейшманіози (мексиканський, перуанський або шкірний лейшманіоз у та гвіанський, панамський та шкірно-слизовий лейшманіоз)
Тема 8. Трипаносомози.

Ця паразитарна інвазія має тривалий перебіг та призводить до інвалідізації хворого. Є актуальною патологією в країнах з тропічним кліматом.

Трипаносомози. Загальна характеристика трипаносомозів як трансмісивних хвороб збудники яких проходять складний цикл розвитку зі зміною хазяїв і мають різні біологічні і морфологічні особливості. В залежності від етіологічного фактора, особливостей епідеміології, клінічних проявів виділяють африканські трипаносомози (гамбійський та родезійський або східноафриканський) і американські трипаносомози (хвороба Шагаса та інші мало розповсюджені клінічні форми). Характеристика збудників, їх морфологія в залежності від стадії циклу розвитку. Епідеміологія африканських та американських трипаносомозів. Джерело паразитозів, переносники. Патогенез. Клініка африканського трипаносомозу (сонної хвороби) особливості клінічних проявів гамбогіської та родезійської форм хвороби. Специфічна діагностика. Лікування. Профілактика. Значення хіміопрофілактики.

Клініка хвороби Шагаса. Опорні симптоми. Специфічна діагностика (мікроскопічні, біологічні, імунологічні методи). Лікування. Профілактика. Попередження можливого зараження при гемотрансфузіях.

Тема 9. Інші протозойні хвороби: бабезіоз, токсоплазмоз, пневмоцистоз, кріптоспорідіоз, ізоспоріаз, акантоамебіази.

Протозойні хвороби є серйозною проблемою людства. Убіквітарна поширеність токсоплазмозу, пневмоцистозу, бабезіозу створює серйозні проблеми для системи охорони здоров’я. Особливе значення належить пневмоцистозу та кріптоспорідіозу, які є ВІЛ – індикаторними паразитозами. Великий рівень захворюваності на лепру в світі, серйозні наслідки цього хронічного захворювання для захворілих вимагають вивчення цієї хвороби. Ліквідація натуральної віспи на земній кулі призвела до збільшення середній тривалості життя людей на нашій планеті, однак наявність мавпячої віспи залишає небезпеку для всього людства виникнення тяжкої пандемії.

Характеристика збудників, їх види. Життєвий цикл розвитку. Епідеміологічна характеристика. Джерела та резервуари інвазії при антропонозних і зооноз них підтипах. переносники. Механізми зараження. Патогенез загальних змін та проявів зі сторони шкіри та слизових обличчя. Значення вторинного інфікування. Клінічна картина при кожному із різновидів хвороби, особливості їх перебігу. Клінічна і специфічна паразитологічна діагностика. Значення шкірної алергічної проби. Загальне і місцеве лікування. Ефективність загально скріплюючих заходів. Загальні та індивідуальні профілактичні заходи. Специфічна профілактика.
Тема 10. Особливості розповсюдження, перебігу, діагностики та профілактики тифо-паратифозних захворювань в тропіках
Тема 11. Епідеміологічні та клінічні особливості гострих кишкових інфекцій в тропіках, та їх лабораторна діагностика
Тема 12. Арбовірусні системні гарячки

Актуальність арбовірусних хвороб взагалі обумовлена широкою поширеністю, схильністю до епідемічного перебігу, тяжкістю захворювань з розвитком геморагічного синдрому, частими небажаними наслідками.

Арбовірусні системні гарячки.

Загальна характеристика арбовірусних системних гарячок як хвороб, що перебігають у людини з проявами загальнотоксичного синдрому, ураженням центральної нервової системи, та різних внутрішніх органів. Основні відмітні особливості флеботомної гарячки Денге, гарячки Бвамба, гарячки Західного Нілу гарячки О′ньонг-ньонг, гарячки Май яро, гарячки Буньямвера, гарячки Росс-Рівер. Найважливіші властивості арбовірусів як збудників даних хвороб. Епідеміологічні особливості. Джерело і резервуари інфекцій. Переносники. Ландшафтно-кліматичні умови циркуляції вірусів між представниками даної фауни. Річна періодичність хвороб, яка випливає з сезонної активності переносників вірусів і з особливостей господарської діяльності населення. Інші можливі механізми зараження людини, крім трансмісивного. Ареал хвороб у світі. Кліматична прив’язаність до тропічної і субтропічної зон. Клінічні прояви арбовірусних системних гарячок. Специфічна діагностика. Лікування. Загальні та індивідуальні профілактичні заходи.

Тема 13. Арбовірусні енцефаліти і енцефаломієліти

Актуальність арбовірусних хвороб взагалі та енцефалітів обумовлена широкою поширеністю, схильністю до епідемічного перебігу, тяжкістю захворювань з розвитком геморагічного синдрому, частими небажаними наслідками. Тяжкість перебігу енцефалітів обумовлена ураженням центральної нервової системи. Поворотні тифи створюють серйозну проблему у субтропічних та тропічних регіонах та можуть бути занесені в північні райони світу.

Арбовірусні енцефаліти і енцефаломієліти.

Загальна характеристика арбовірусних хвороб з провідним енцефалітичним або енцефаломієлітичним синдромом. Основні відомості про японський енцефаліт, венесуельський кінський енцефаломієліт, східний кінський енцефаломієліт, західний кінський енцефаломієліт, енцефаліт Сент-Луїс, енцефаліт Росіо, енцефаліт Ільєус, енцефаліт долини Мурея. Особливості збудників. Ареал інфекцій частини світу і країни де найбільш розповсюджені тропічні арбовірусні енцефаліти та енцефаломієліти. Сезонність у перебігу хвороб і причини що її зумовлюють. Клінічні ознаки хвороб. Побічні клінічні прояви і диференціальні особливості. Суть специфічної діагностики. Лікування. Загальні та індивідуальні засоби і заходи профілактики.

Тема 14. Геморагічні гарячки

Геморагічні гарячки

Загальні особливості геморагічних гарячок як хвороб, що характеризуються геморагічним синдромом. Розвитком універсального васкуліту, інтоксикацією та ознаками поліорганних уражень. Жовта гарячка – геморагічна гарячка, що належить до карантинних інфекційних хвороб. Відомості про збудника. Епідемеологічна характеристика та антропургічні вогнища. Ареал у світі. Клінічні прояви, перебіг хвороби. Специфічна діагностика. Лікування. Боротьба із зовнішнім завозом, державна охорона границь. Специфічна профілактика.

Основні нозологічні форми геморагічних гарячок, які найчастіше зустрічаються в тропіках і можуть бути завезені в неендемічні зони: хвороба К′ясанурського лісу геморагічна гарячка чикунгунья. Аргентинська геморагічна гарячка, болівійська геморагічна гарячка, гарячка Ласса, геморагічна гарячка Ебола, геморагічна гарячка долини Ріфт, церкопітекова геморагічна гарячка. Епідеміологічна характеристика. Опорні клінічні симптоми та специфічна діагностика. Лікування. Профілактика.

Тема 15. Меліоїдоз. Виразка Бурулі. Бартонельоз. Тропічні невенеричні трепаноматози: фрамбезія; пінта; беджель.

Тропічні хвороби, бактеріальної етіології, які характеризуються ураженням різних органів та шкіри.

Мелоїдоз. Етіологія. Епідеміологія ендемічні зони розповсюдження. Роль тварин як джерела інфекції. Основні шляхи і механізми зараження через пошкоджену шкіру. Можливі аліментарний і повітряний шляхи зараження. Патогенез. Клінічні форми (септична, легенева, латентна) та їх основні прояви. Специфічна діагностика (бактеріологічний метод та імунологічні реакції РА, РНГА, РЗК). Лікування. Профілактика.

Бартонельоз. Етіологія. Основна епідеміологічна характеристика. Патогенез. Клінічні стадії хвороби та їх характеристика. Специфічна діагностика (бактеріологічні, бактеріоскопічні та імунологічні методи). Лікування. Профілактика.

Загальна характеристика тропічних невенеричних трепонематозів.

Фрамбезія. Етіологія. Епідеміологія. Патогенез. Клінічні прояви на ранніх етапах і пізніх етапах хвороби. Діагностика. Лікування. Профілактика.

Основні відомості про етіологію, епідеміологію, клінічні прояви пінта та беджель. Діагноз. Диференціальна діагностика із сифілісом. Лікування. Профілактика.

Рикетсіози. Загальна характеристика і класифікація рикетсіозів. Географічне розповсюдження в тропічному і субтропічному кліматі. Природні вогнища. Епідеміологічна і клінічна характеристика плямистої гарячки скелястих гір, марсельської гарячки, середньоафриканського кліщового рикетсіозу, південноафриканського кліщового рикетсіозу, північно африканського рикетсіозу, гарячки цуцугамуші. Особливості збудників названих нозологічних форм. Епідеміологічна характеристика як зоонозів. Роль кліщів в трансмісивній передачі хвороб. Механізм зараження. Патогенез. Генералізоване ураження дрібних судин, ураження центральної нервової системи, поява характерних екзантем, інтоксикації. Клінічні прояви кожного з цих рикетсіозів. Опорні симптоми. Специфічна діагностика. Лікування. Профілактичні заходи.

Виразка Бурулі. Етіологія. Ендемічні зони розповсюдження. Патогенез. Клінічна картина. Шкірні прояви. Специфічна діагностика. Лікування. Профілактичні заходи.
Тема 16. Тропічні рикетсіози. Кліщовий спірохетози (бореліози)

Особливості перебігу рикетсіозів: плямиста гарячка Скелястих гір, цуцугамуші, ендемічний висипний тиф, кліщовий висипний тиф Північної Азії. Гарячка Ку. Бартонельоз. Ерліхіоз.

Рикетсіози створюють серйозну проблему інших країн внаслідок високого рівня летальності. Гарячка Ку є убіквітарною хворобою з можливим ураженням багатьох органів та систем. Бартонельоз хоча і є природно-вогнищевою інфекцією Південної Америки, але призводить там до серйозних наслідків. Ерліхіоз є зоонозам із убіквітарним поширенням при імунодефіцитах.

Тема 17, 18. Глистяні інвазії тропічних та субтропічних регіонів: анкілостомідози, клонорхоз, фасціольоз. Парагонімоз. Стронгілоїдоз як ВІЛ-асоційований гельмінтоз. Дракункульоз.

Глистяні інвазії є особливо розповсюдженими в країнах з тропічним кліматом. Деякі з нематодозів можуть проникати в організм людини навіть через шкіру та характеризуються ураженням паренхіматозних органів. Стронгілоїдоз набуває значення як СНІД-асоційована інвазія. Дракункульоз є кандидатом до знищення на теренах земної кулі.

Тропічні гельмінтози.

Етіологічно-епідеміологічна класифікація гельмінтозів. Тропічні гельмінтози: із трематодозів – шистоматози (сечостатевий, кишковий, японський та інші мало, розповсюджені), опісторхоз вівери, з нематодозів – філяріїдози (вухереріоз, бругіоз, лоаоз) та дронункульоз. Основні відомості про тканинні гельмінтози, викликані личинками гельмінтів тропічних тварин.

Опісторхоз вівери. Географічне розповсюдження. Біологічні властивості збудника, його цикл розвитку. Основний та проміжний хазяїн (молюск з роду Bithynia). Виділення серед основних хазяїв хижаків з родини Viverridae, що поїдають рибу. Особливості епідеміології значення прісноводних риб як другого проміжного хазяїна у механізмі зараження людей та тварин. Клінічні форми паразитозу та їх проявів. Методи паразитологічного дослідження. Лікування, вибір етіотропних засобів. Загальні та індивідуальні методи профілактики.

Основні відомості про етіологію, епідеміологію, клініку, специфічну діагностику, та профілактику діпеталонематозу та манюнельозу.

Дракункульоз. Географічне розповсюдження гельмінтозу і випадки завезення його в неендемічні зони. Біологічні властивості збудника та цикл його розвитку. Основні та проміжні хазяї. Епідеміологічна характеристика. Патогенез. Прояви хвороби при розвитку збудника у підшкірній клітковині („решта”). Клінічна картина при ураженні суглобів, молочних залоз, плеври перикарду, статевих органів, язика, при локалізації паразита між оболонками спинного мозку. Діагностика. Застосування рентгенологічних та імунологічних методів. Консервативне лікування та механічне видалення гельмінта. Загальні та індивідуальні методи профілактики.

Проблеми боротьби з найважливішими тропічними гельмінтозами.

Географія розповсюдження основних тропічних гельмінтозів у різних країнах планети. Кількість ураженого населення. Соціально – економічна шпора населення тропічними гельмінтозами.

Особливості епідеміології тропічних гельмінтозів. Антропонози, антропозоонози і зоонози. Шляхи передачі і механізм зараження і пероральний (пасивний), перкутанний (активний) і трансмісивний. Сприйнятливість місцевого і приїжджого населення. Проблеми завезення тропічних гельмінтозів в Україну.

Загальні закономірності патогенезу гельмінтозів. Основні клінічні прояви і ураження окремих органів. Наслідки та ускладнення. Загальні і специфічні методи діагностики тропічних гельмінтозів.

Клінічна характеристика тропічних трематодозів: шистосомозів і опісторхозу вівери. Основні відомості про планорхоз, фасціоломідоз, парагонімоз та гетерофіоз.

Основні клінічні особливості тропічних нематодозів: філяріїдозів та дракункульозу. Короткі відомості про тканинні гельмінтози, викликані личинками тропічних гельмінтів, що уражають тварин.

Принципи лікування тропічних гельмінтозів. Програма ВООЗ з боротьби з шистосомозами, онхоцеркозом та вухереріозом, а також з убіквітарними гельмінтозами розповсюдженими в тропіках – анкілостомідозами.
Тема 19. Загальна характеристика філяріозів. Онхоцеркоз, лоаоз, вухереріоз, бругіоз. Принципи діагностики, лікування та профілактики філяріозів.

За даними ВООЗ, в світі налічується до 120 млн. хворих на філяріози. Ці гельмінтози являють серйозну соціальну проблему, тому що змінюють зовнішність хворого і таким чином заважають його соціальної адаптації. Онхоцеркоз є основною причиною сліпоти в країнах з тропічним кліматом. Специфічна діагностика філяріозів має особливості, обумовлені періодичністю циркуляції збудника у крові. Лікування філяріозів потребує індивідуального підходу. Профілактика є актуальним питанням для країн, де поширені ці захворювання.

Філяріїдози. Географічне розповсюдження вухереріозу, бругіозу, онхоцеркозу, лоаозу, діпетола нематодозу і монсонельозу. Соціально-економічні збитки, які наносять філяріїдози.

Біологічні властивості збудника вухереріозу і бругіозу цикл розвитку. Основні хазяїн – людина і тварина. Роль членистоногих як проміжних хазяїв і переносників гельмінтозів. Епідеміологія. патогенез і патоморфологія. Перебіг паразитозів на ранніх та пізніх стадіях. Клінічне обстеження та прояви хвороби, розвиток елефантіазу. Специфічна діагностика. Консервативне та хірургічне лікування. Профілактичні заходи.

Етіологія лоаозу, цикл розвитку збудника. Епідеміологічна характеристика як трансмісивного гельмінтозу. Ареал хвороби у тропіках можливість завозних випадків в неендемічні зони. Патогенез. Ураження очей різних органів, кінцівок, головного мозку. Клініка. Діагностика. Специфічне підтвердження діагнозу. Лікування. Профілактика.

Властивості збудника онхоцеркозу. Цикл розвитку. Роль людини як основного хазяїна та мошок з роду Simulium як проміжного хазяїна у біологічному циклі розвитку гельмінта. Епідеміологія паразитозу. Патогенез ураження зору, шкіри та інших органів. Клінічні форми і перебіг хвороби. Специфічна діагностика. Консервативне та хірургічне лікування. Профілактика.

Тема 20. Шистосомози

Шистосомози реєструються в 73 країнах з тропічним кліматом. Ці гельмінтози можуть мати тяжкий перебіг та призводить до порушення функції сечостатевої системи та шлунково-кишкового тракту у мандрівників.

Шистосомози. Географічне розповсюдження шистосомозів. Соціально-економічні збитки завдані захворюваністю на шистосомози. Різновиди збудників їх біологічні властивості, цикл розвитку. Основний (кінцевий) хазяїн та роль молюсків як проміжних хазяїв. Епідеміологія шистосомозів. Патогенез та патанатомія. Клінічні стадії розвитку сечостатевого, кишкового та японського шистосомозів. Причини, які зумовлюють інтенсивність розповсюдження, активність інвазії, важкість перебігу, труднощі у лікуванні та несприятливий прогноз при японському шистосомозі. Загальна характеристика шистосомозів, викликаних Schistosoma intercalatum I schistosoma mekongi шистосомальні дерматити зумовлені личинками шистосом тварин.

Діагностика шистосомозів на різних стадіях інвазії. Значення інструментальних та імунологічних методів обстеження. Овоскопія фекалій та центрифугатів сечі. лікування, спектр дії та вибір протишистосомних хіміотерапевтичних препаратів. Раціональне лікування у гострій стадії та консервативне лікування у хронічній стадії паразитозів. Хірургічні методи лікування. Основні профілактичні заходи. Застосування молюскіцидів. проблеми планування гідроспоруд у місцях ендемічних для шистосомозів.

Тема 21. Менінгококова хвороба у тропічних країнах
Тема 22. Зоонози: сап, меліоїдоз, содоку, стрептобацильоз, лістеріоз, ящур.

Ці зоонози є серйозною проблемою південних країн. Лістеріоз є поширеним убіквітарно. Ящур призводить до серйозних епізоотій та захворювань людей.

Тема 23. Хвороби, викликані членистоногими (короста, демодекоз, педикульоз, укуси і уколи членистоногих). Укуси змій Медична арахноентомологія

Членистоногі, які мають медичне значення, поділяють на: паразитів, які здатні бути збудниками специфічних паразитарних хвороб; комахи (комари, мухи це-це, слепні тощо), введення при уколах ядів (бджоли, оси, кліщі, пауки), нанесення на шкіру подразнюючих речовин (метелики, гусениці та ін.); комахи та кліщі, як переносники збудників. Хотя хвороби які викликаються членистоногими в багатьох країнах практично ліквідовані або надійно контролюються, соціальне значення їх в світі залишається надзвичайно важливим. Любі соціальні катаклізми (масова міграція, епідемія ВІЛ-інфекції, та ін.) нерідко супроводжуються зростанням ураженості населення коростявими кліщами та/або вошами. Демодекоз стоїть осторонь, завдяки тому, що його збудник належить до нормальної мікрофлори шкіри людини, тим не менше викликана ним маніфест на патологія заслуговує уваги для вивчення.

Загалом, медичне значення членистоногих надзвичайно велике, хотя традиційно недооцінюється не тільки населенням, но і медиками.
Тема 24. Невідкладні стани, які можуть виникнути при паразитарних хворобах

Переважно паразитарні інвазії проходять не агресивно і хворі на паразитози не потребують госпіталізації. Однак при деяких паразитарних інвазіях виникають невідкладні стани, які потредують застосування інтенсивної терапії (алергійні реакції при аскаридозі, токсокарозі, стронгілоїдозі; асфіксія при аскаридозі; емболія і тромбози легеневих судин при шистосомо зі, дирофіліріозі; серцева патологія при торопічній малярії, токсокарозі, трихінельозі тощо; токсикоз і ексикоз при криптококозі, мікроспоріодозі, ; дегідратація, втрата свідомості, судоми, епілептичні напади, психічні розлади, гіпоглікемія, ниркова недостатність, анемія при тропічній малярі та ін.) або невідкладної хірургічної допомоги (гострий апендицит, перфорація кишки з перитонітом, гостра кишкова непрохідність, кишкова кровотеча, абсцеси кишки при амебіазі, балантидіазі, аскаридозі трихінельозі, американському трипаносомозі та ін.; кровотеча з вен стравоходу при шистосомозі;розрив печінки, розрив селезінки, тампонада серця при малярії тощо), з використанням реанімаційних міроприємств. Невідкладні стани в більшості випадків виникають у хворих імунодефіцитними станами.

Тема 25. Антипаразитарні препарати (антипротозойні та антигельмінтнті). Характеристика, схеми застосування, побічні дії, протипокази).
Тема 26. Інфекційні захворювання, що увійшли до переліку подій, які можуть уявляти надзвичайну ситуацію в галузі охорони здоров’я у міжнародному масштабі та підпадають під дію Міжнародних санітарних правил 2005р.

У 2005 році були прийняті нові Міжнародні санітарні правила, які встановили новий порядок організації боротьби із найбільш злісними інфекційними хворобами, які можуть створити надзвичайну ситуацію як на рівні однієї країни, так і всього людства. Високий можливий рівень летальності таких хвороб робить актуальним їх вивчення.

Тема 27. Залікове заняття

4. Орієнтовна структура залікового кредиту – модулю 1: „Клінічна паразитологія та тропічна медицина”.

Теми Лекції Практ.

заняття Самостійна робота студента СРС Індив. СРС

Змістовий модуль 1. Клінічна паразитологія та тропічна медицина 1 Загальні особливості патології тропіків; розповсюдження і значимість інфекційних та паразитарних хвороб тропіків. Хвороби мандрівників, принципи профілактики. — 3

Скласти алгоритм обстеження хворого з тривалою гарячкою, який захворів після перебування у тропіках

Скласти таблицю диференціальної діагностики захворювань, що перебігають з лихоманкою та гепатолієнальним синдромо

2 Діагностика та ведення хворих на паразитарні хвороби Інструментальні методи діагностики паразитозів — 3 2 3 Особливості діареї мандрівників. Протозойні інвазії кишечника: амебіаз, балантидіаз, лямбліоз. — 3 2 4 Проблеми малярії. Ускладнені форми малярії. Лікування малярії, спричиненої резистентними штамами збудників. Сучасна профілактика.

3 2 5 Проблеми малярії. Ускладнені форми малярії. Лікування малярії, спричиненої резистентними штамами збудників. Сучасна профілактика.

3 2 6 Лейшманіози.

3 2 7 Лейшманіози.

3 2 8 Трипаносомози.

3 2 9 Інші протозойні хвороби: бабезіоз, токсоплазмоз, пневмоцистоз, кріптоспорідіоз, ізоспоріаз, акантоамебіази.

3 2 10 Особливості розповсюдження, перебігу, діагностики та профілактики тифо-паратифозних захворювань в тропіках

3 2 11 Епідеміологічні та клінічні особливості гострих кишкових інфекцій в тропіках, та їх лабораторна діагностика

3 2 12 Арбовірусні системні гарячки

3 2 13 Арбовірусні енцефаліти і енцефаломієліти

3 2 14 Геморагічні гарячки

3 2 15 Меліоїдоз. Виразка Бурулі. Бартонельоз. Тропічні невенеричні трепаноматози: фрамбезія; пінта; беджель.

3 2 16 Тропічні рикетсіози. Кліщовий спірохетози (бореліози)

3 2 17 Глистяні інвазії тропічних та субтропічних регіонів: анкілостомідози, клонорхоз, фасціольоз. Парагонімоз. Стронгілоїдоз як ВІЛ-асоційований гельмінтоз. Дракункульоз.

3 2 18 Глистяні інвазії тропічних та субтропічних регіонів: анкілостомідози, клонорхоз, фасціольоз. Парагонімоз. Стронгілоїдоз як ВІЛ-асоційований гельмінтоз. Дракункульоз.

3 2 19 Загальна характеристика філяріозів. Онхоцеркоз, лоаоз, вухереріоз, бругіоз. Принципи діагностики, лікування та профілактики філяріозів.

3 2 20 Шистосомози

3 2 21 Менінгококова хвороба у тропічних країнах

3 2 22 Зоонози: сап, меліоїдоз, содоку, стрептобацильоз, лістеріоз, ящур.

3 2 23 Хвороби, викликані членистоногими (короста, демодекоз, педикульоз, укуси і уколи членистоногих). Укуси змій. Медична арахноентомологія

3 2 24 Невідкладні стани, які можуть виникнути при паразитарних хворобах

3 2 25 Антипаразитарні препарати (антипротозойні та антигельмінтнті). Характеристика, схеми застосування, побічні дії, протипокази.

3 2 26 Інфекційні захворювання, що увійшли до переліку подій, які можуть уявляти надзвичайну ситуацію в галузі охорони здоров’я у міжнародному масштабі та підпадають під дію Міжнародних санітарних правил 2005р.

3 2 27 Залікове заняття — 2 2 3

Разом 80 55

  1   2
База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Інформація Автореферат Анализ Диплом Додаток Доклад Задача Закон Занятие Звіт Инструкция

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий