Каспрік Н. М.

Науково-методичний центр професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у хмельницькій області
Психологічні засоби діагностики та профілактики схильності до наркотичної залежності в учнів професійно-технічних навчальних закладів

Скачати 1.02 Mb.

Сторінка 1/8 Дата конвертації 21.04.2016 Розмір 1.02 Mb.

  1   2   3   4   5   6   7   8

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ У ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

Каспрік Н. М.

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ ДІАГНОСТИКИ

ТА ПРОФІЛАКТИКИ СХИЛЬНОСТІ

ДО НАРКОТИЧНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ

В УЧНІВ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ

НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
Методичний посібник для педагогічних працівників

закладів професійно-технічної освіти

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ У ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

Каспрік Н. М.

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ ДІАГНОСТИКИ ТА ПРОФІЛАКТИКИ СХИЛЬНОСТІ ДО НАРКОТИЧНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ В УЧНІВ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
Методичний посібник для педагогічних працівників

закладів професійно-технічної освіти

Видання друге
Хмельницький 2009

УДК 613.83 : 159.922.7

К 28

ББК 88.8
Методичний посібник ухвалено до друку науково-методичною радою Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області, протокол №1 від 7.04.2005.

Рецензенти:

В.В. Рибалка – доктор психологічних наук, професор, завідувач відділу психології трудової і професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти.

Н.А. Сургунд – кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки і психології Хмельницького національного університету.

Каспрік Н.М.

К28 Психологічні засоби діагностики та профілактики схильності до наркотичної залежності в учнів професійно-технічних навчальних закладів: Методичний посібник. – вид. 2-ге. — Хмельницький: Цюпак А.А., 2009. – 58 c.

У методичному посібнику розглядаються проблеми збереження психічного та фізичного здоров’я учнів ПТНЗ в контексті психологічної профілактики наркотичної залежності.

Видання розраховане на практичних психологів, соціальних педагогів, викладачів, майстрів виробничого навчання закладів професійно-технічної освіти та може бути корисним для інших працівників, що працюють з учнівською молоддю.

БК 88.8

ІSBN
© Каспрік Н.М., 2009.

© Науково-методичний центр професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників

у Хмельницькій області, 2009

© Цюпак А.А., друк, 2009.

Передмова

Проблеми збереження психічного та фізичного здоров’я учнівської молоді, здійснення психологічної профілактики наркотичної залежності, зокрема, учнів ПТНЗ, розглядаються на державному рівні та набувають особливої актуальності в час проведення економічних, політичних, соціальних реформ в Україні [6; 7; 8].

Як зазначають спеціалісти, “послідовне і ґрунтовне врахування системою освіти особистості, її своєрідності, закономірностей функціонування і розвитку, її внутрішньої психологічної структури як певної цілісності, дозволяє забезпечити більш повне використання її продуктивного, творчого потенціалу, подолання гострих проблем, профілактику відхилень і хвороб” [16, с.148 ].

Наркоманію можна розглядати як соціальну хворобу, поширення якої відбувається всередині певних соціальних груп. Тому неможливе ізольоване існування наркомана в суспільстві – рано чи пізно навколо нього формується група, яка агітує і втягує інших у сферу вживання наркотиків.

На думку науковців та представників державних установ, пов’язаних з проблемами попередження наркотизації молоді, основний акцент повинен ставитись на первинній превентивній профілактиці, що має спрямовуватись на підтримку та розвиток умов, які здатні забезпечити фізичне, особисте та соціальне здоров’я молоді і на попередженні несприятливого впливу на юну особистість факторів соціальної та природної сфери [4; 6; 12; 14].

Фахівці зазначають, що первинна профілактика має стати масовою та більш ефективною [12; 14; 15]. Вона повинна ґрунтуватися на комплексному спостереженні за впливом умов та факторів соціального і природнього середовища на здоров’я населення. До первинної профілактики належать заходи захисту, котрі протидіють поширенню негативного впливу наркопровокуючих факторів на юну особистість.

З психолого-педагогічної точки зору всі фактори наркотизації поділяються на об’єктивні і суб’єктивні. Відповідно до цього у профілактиці наркотичної залежності виокремлюються також два основних напрямки: 1) робота із середовищем перебування підлітка (виділення факторів ризику та їхня нейтралізація); 2) робота з особистістю, розвиток в неї стійкості до несприятливих соціально-психологічних факторів.

Застосування психологічних засобів профілактики, які можуть бути об’єднані у певну програму, дозволяє навчати підлітків адекватному способу життя, навичкам спілкування, критичному мисленню, вмінню приймати рішення та активно протидіяти нав’язуванню йому спроб наркотизації.

1. Особливості старшого підліткового віку

та фактори ризику наркозалежності
Як зазначає науковець В.В.Рибалка, властивості особистості із значним потенціалом соціалізації, змінювання (здатність до спілкування, спрямованість, характер) легше і скоріше формуються, соціально і професійно розвиваються, виховуються і самовиховуються, аніж властивості особистості із мінімальним потенціалом змінювання, сталими, генетично фіксованими. Суперечність між ними і породжує внутрішнє напруження, що може виступати патогенним чинником для стану здоров’я дитини [17, с.10].

Дослідження засвідчують, що утримання від куріння, алкоголю та наркотиків у віці від 10 до 21 року гарантує, що особистість ніколи до них вже не прилучиться [15, с.100]. Профілактика наркоманії є результативною за умов недопущення наркотиків у місця, де навчаються та проводять вільний час підлітки; компетентного інформування учнів про шкоду психоактивних речовин; коли в навчальних закладах створені умови для розвитку та самоствердження учнів, утвердження здорового способу життя.

Вітчизняні дослідники вважають, що в багатьох випадках адиктивна поведінка підлітків зумовлена діями механізму пошуку вражень на фоні нерозвиненості в них сфери потреб, безсистемним процесом соціалізації і особливостями емоційної сфери: низькою стресовою стійкістю, підвищеною тривожністю, імпульсивністю [3; 13; 14].

Багато дослідників дійшли висновку, що найчастіше ризик вживання наркотиків виявляється у віці 12-18 років [15, с.35]. У цей час молоді люди повинні визначитися з вирішенням великої кількості завдань розвитку, з набагато більшою, ніж в будь-який інший період їх наступного життя: вони повинні підготувати свій вихід з батьківської оселі, досягти визнання в своїй віковій групі, зав’язати дружні та партнерські стосунки з оточуючими, визначити перспективу майбутньої професії, створити власну шкалу цінностей і етичної самосвідомості як основу власної поведінки. Ризик адиктивної поведінки виникає, якщо молода людина не бачить цих завдань, або не може їх прийняти, або ж якщо вирішення цих завдань є для неї складним чи завдання здаються їй неможливими.

Спрямованість психокорекційної роботи на зміцнення „слабких місць” у процесі становлення, на психологічну підтримку молодої людини у ситуаціях підвищеного ризику і кризових станах ефективно сприяють попередженню асоціальних форм поведінки молоді.

В останні десятиріччя в центрі уваги лікарів і психологів знаходиться проблема емоційного стресу. Коло явищ, які викликають травматичні стресові порушення, достатньо широке і охоплює велику кількість ситуацій, коли виникає загроза власному життю, життю близької людини, загроза фізичному здоров’ю або “образу Я”.

Спеціалісти в галузі медицини, фізіології та психології вважають стрес однією з причин багатьох фізичних захворювань і психічних розладів, а також фактором, який сприяє вживанню наркотиків [3; 13; 14; 15].

Знання та облік психологічних особливостей підлітка, який пережив стрес, підвищення їх компетентності в даному питанні дозволяють знизити ризик тяжких наслідків стресу.

Дослідження американського вченого Д.В.Кандела показало, що вживанню наркотиків майже завжди передує вживання алкоголю та тютюну. Це пояснюється тим, що вживання одних наркотичних речовин, а саме алкоголю та тютюну, фактично знімає заборону на вживання інших [15, с.37].

Результати дослідження причин вживання підлітками наркотичних речовин свідчать, що основу внутрішніх мотивів наркозалежних складає дія механізму пошуку вражень на фоні нерозвиненості сфери потреб; наслідування асоціальних дорослих або однолітків; безсистемність процесу соціалізації, особливо в психотравматичних ситуаціях; порушення в емоційній або пізнавальній сфері; недостатність наукових знань про здоровий спосіб життя, про алкоголь, наркотики, їх властивості, наслідки їх вживання для особистості та суспільства.

Спровокувати інтерес до наркотиків та токсичних речовин і бажання поекспериментувати з ними може також когнітивно-емоційний дисонанс в структурі уявлень підлітків про наркоманію, які виникають при некомпетентній антинаркотичній контрпропаганді, що не враховує статево-вікові особливості молоді і сучасні методи ведення первинної профілактичної антинаркотичної роботи.

У зв’язку з цим, найбільш перспективними є програми, орієнтовані не на інформування “про наслідки”, а на реальну допомогу підліткам у вирішенні їхніх психологічних завдань особистісного становлення.

Старший підлітковий вік, що є відповідний учням ПТНЗ, – вік кризовий, а отже найбільш вразливий. У цей період відбуваються значні зміни не тільки на фізіологічному рівні, але й у психічній організації людини, що стає дорослою.” Я-уявлення”, що створюється підлітком, визначає його психологічне і соціальне самопочуття, його віру, надію, волю.

Можна виділити декілька тенденцій у розвитку підлітків в період дорослішання:

— дозрівання когнітивних та емоційних функцій призводить до того, що підлітки неконтрольовано використовують критику, сумніви та протидію цінностям, установкам і способам дій дорослих, що призводить до конфлікту з батьками та бунту, особливо якщо в сім’ї авторитарний стиль виховання;

— в процесі соціалізації група ровесників значною мірою замінює батьків і стає референтною групою;

— перенесення центру соціалізації з сім’ї в групу ровесників призводить до послаблення емоційних зв’язків з батьками та заміні їх взаємостосунків з багатьма іншими людьми, які менше впливають на цілісність особистості, але які формують певні форми її поведінки. Особливу роль відіграють особливості, пов’язані із зовнішнім виглядом підлітка та тим, яке враження від цього в інших;

— послаблення впливу батьків спостерігається не на всіх формах поведінки, поглядах та переконання підлітка. Хоча у багатьох з них батьки, як центр орієнтації і ідентифікації, відступають на другий план, це стосується не всіх сфер життя;

— незважаючи на зменшення впливу сім’ї в період дорослішання, вона все ж таки залишається важливою референтною групою.

Усе це робить взаємовідносини з батьками досить конфліктними, складними і разом з тим значимими. Складність ситуації дуже часто поглиблюється тим, що і батьки, і їх діти незнайомі із закономірностями розвитку батьківсько-дитячих відносин, не усвідомлюють їх внутрішню причинно-наслідкову зумовленість, в результаті чого виникає нерозуміння один одного.

Старший підлітковий вік, який притаманний учням ПТНЗ, характеризується двома аспектами соціалізації. По-перше, це межа дитинства, по-друге, — це початок дорослішання із радикальною зміною соціальних ролей, початком професійного самовизначення та розвитку.

Вікова стратифікація зумовлюється системою пов’язаних з віком соціально-психологічних очікувань і обмежень, має фазу переходу від залежного від інших дитинства до самостійної і відповідальної дорослості. Це передбачає, з одного боку, завершення фізичного, зокрема, статевого розвитку, а з іншого – досягнення соціальної зрілості, яка потребує відповідального власного вибору підлітка. При цьому в умовах, коли підлітковий досвід вже недостатній для нормального самопочуття, а дорослий досвід ще не набутий, юна особистість повинна швидко та самостійно знаходити розв’язання основних завдань власного подальшого розвитку. Просування особистості у процесі вирішення цих питань завжди є суперечливим та конфліктним.

Старший підлітковий вік є сензетивним для формування ціннісних орієнтацій як стійкого утворення особистості, що має сприяти становленню світогляду та становлення до навколишньої дійсності.

В цьому віці відбувається формування власних уявлень про світ, в якому підліток живе, про життєві перспективи, способи їх реалізації, цілі і цінності.

Основним новоутворенням у старшому підлітковому віці є життєве та професійне самовизначення, осмислення свого місця в майбутньому. Оптимальним для успішного розвитку особистості є задоволеність набутим станом та у той же час устремління в майбутнє.

Розвиток учня ПТНЗ відбувається в результаті міжособистісних стосунків, тому особистість педагогів навчального закладу, зокрема, майстра виробничого навчання, класного керівника стає значимою у процесі виховання, в якому мають реалізовуватись принципи гуманістичних міжсобистісних стосунків: повага, емпатія, терпимість, милосердя, увага і доброта.

Усі класичні теорії зводяться до розуміння змісту процесу дорослішання як процесу адаптації „Я-функцій” до інстинктів та досягнення між ними рівноваги. Разом з тим, на думку Е.Еріксона, підлітковий розвиток значно залежить від соціального оточення – „психосоціального мораторію”, яке являє собою простір для власного експериментування. У цей період виникає етап „нормативної кризи”, зумовлений безліччю завдань (фізичне дозрівання, засвоєння ролі дорослого, вибір та опанування професією, вибір друзів, сексуального партнера тощо). Ці проблеми утруднюють підлітку здійснення власної ідентифікації. В межах такого мораторію відбувається апробація суб’єктивних переживань, альтернатив ідеологічних напрямів і більш реалістичних обов’язків спочатку в ігровій, навчальній формі, а потім у вигляді пристосування до вимог навчального закладу, виробництва, суспільства. [15, с.52]

Роль педагогів ПТНЗ полягає в наданні допомоги підліткам в здійсненні апробації своїх майбутніх ролей — висококваліфікованого конкурентноспроможного на ринку праці робітника та завдань дорослого. Розвиток ідентичності супроводжується рядом психосоціальних криз, осмислення яких та розуміння їх суті підлітком можливе лише за умови кваліфікованої допомоги .

Для прийняття педагогічно доцільних рішень важливим є розуміння стадій духовного розвитку підлітків, пов’язаного з комплексом психофізіологічних процесів.

Головне новоутворення підліткового віку – відкриття власного „Я”, розвиток рефлексії, осмислення власної індивідуальності та її властивостей, поява життєвих планів, зосередження на свідомих сферах життя, що спрямовує „Я” на практичне включення у різні види життєдіяльності.

Цей процес супроводжується негативними і позитивними проявами. Для цього періоду (допубертатного) властиві неспокій, тривога, роздратованість, диспропорція у фізичному і психічному розвитку, агресивність, незібраність, протиріччя почуттів, абстрактність бунту, меланхолія, зниження працездатності. Позитивні прояви виявляються у тому, що у підлітка з’являються нові цінності, потреби, відчуття єдності з природою, матеріальним виробництвом, долученості до матеріальних і духовних цінностей, інше розуміння мистецтва.

Надзвичайно важливими процесами перехідного віку є розширення життєвого світу особистості, кола її спілкування, колективної приналежності та збільшення кількості людей, на яких підліток орієнтується. Разом з тим у цьому віці типовими є внутрішні протиріччя, підвищена сором’язливість і одночасно агресивність, схильність приймати крайні позиції і точки зору. Чим більше відмінностей між світом дитинства і дорослим світом, тим сильніше виявляються напруження та конфліктність, які підлітку необхідно вміти долати.

Пошук підлітком особистісної ідентичності стає центральним завданням періоду дорослішання, складність якого полягає у погодженні власних переживань з переживаннями людей, що оточують його та пристосування до суспільних норм.

У зв’язку з цим учням ПТНЗ необхідно розв’язати завдання успішного пристосування до норм колективного життя в умовах навчального закладу, в якому він буде здобувати професію та соціалізуватись у нових суспільних відносинах, не втрачаючи при цьому своєї „Я-концепції”.

У результаті взаємодії внутрішнього світу підлітка із зовнішніми впливами відбувається формування компетентностей у нових видах діяльності. Різні мотиви особистості і завдання розвитку передбачають координацію нових і вже набутих видів діяльності. Дорослішання при цьому розглядається у двох аспектах: як „діяльність у майбутній професії” і як „оволодіння життям”.

У цьому віці одночасно з фізичними змінами відбувається глибока перебудова психіки, яка зумовлюється психосоціальним напруженням через постійне порівняння себе з однолітками. Це викликає у юної особистості стурбованість, тривожність, конфліктні реакції на зауваження. Часто кризи та конфлікти в цей період пов’язані з неадекватним, нетактовним становленням до підлітків дорослих людей. Особливі переживання в них викликають дійсні або надумані відхилення від „норми” стосовно свого тіла.

Фізичні зміни, що відбуваються у підлітка за час навчання в ПТНЗ, мають вплив на самооцінку учня і почуття його власної значущості. Якщо вони здаються йому недостатніми, то це може призвести до занепокоєння, гострих конфліктних ситуацій, агресивної і депресивної поведінки, до поведінкових девіацій і навіть до хронічних неврозів.

Вікова специфіка учнів ПТНЗ впливає на їх потребно-мотиваційну сферу, зокрема на спрямованість до фізичної і сексуальної активності, фізичного розвитку. В коло предметів мисленнєвого розгляду підлітком включаються власні почуття, вчинки, створюються ідеали і цінності.

У цей період незадоволена потреба в батьківській любові й увазі супроводжується спрямованістю до незалежності, що віддаляє підлітка від батьківського дому, сімейного оточення і призводить до певної ізоляції, до пошуку симпатій і любові поза сімейним колом.

Потреба в успіху виникає у підлітків як бажання перевірити свої когнітивні можливості, досягти високої соціальної оцінки, однак ця мотивація може знизитись без зовнішньої підтримки. При цьому бажання учнів до самореалізації та розвитку власного „Я” стає сильнішим і корелює з формуванням сприятливого уявлення про себе. Як результат – підлітковий конформізм та орієнтація на однолітків зменшується, а підвищується орієнтація на власну індивідуальність.

Актуальними для учнів ПТНЗ є проблеми познайомитись з людиною, яка б їм сподобалась, вільно почуватися в колі однолітків, поділяти норми й інтереси значущої для них компанії, відчувати, що вони не втрачають своєї індивідуальності, можуть вільно висловлювати свої думки та почуття.

Таким чином, за час навчання в ПТНЗ підліток розв’язує вирішує специфічні проблеми, що супроводжують зростання і його розвиток: прийняття своєї зовнішності та розширення можливостей власного тіла (спорт, дозвілля, саморегуляція, трудова діяльність, мистецтво); засвоєння специфіки поведінки та образу своєї чоловічої або жіночої ролі у суспільстві та житті; встановлення нових, більш зрілих стосунків з ровесниками обох статей; формування емоційної незалежності від батьків та інших дорослих; підготовка до професійної кар’єри; формування соціально відповідальної поведінки (підготовка до участі в діяльності суспільства і засвоєння політичної та громадянської відповідальності); побудова системи цінностей і етичної свідомості, як орієнтирів власної поведінки, в процесі якої відбувається зіткнення з педагогами, ровесниками, батьками, соціальним середовищем, розширення „особистісного простору”, переживання стресів; ставлення до життя, смерті, вічності, Бога.

Невирішені з різних причин завдання дорослішання впливають на подальший розвиток особистості, блокують можливості саморозкриття і особистісного росту.

Старший підлітковий вік з його глибинною біологічною перебудовою організму, різко вираженими психоендокринними змінами є тим критичним періодом онтогенетичного розвитку, коли внаслідок змін загальної та нервової реактивності значно підвищується ризик виникнення різних граничних нервово-психічних розладів і пов’язаних з ними поведінкових девіацій.

Наркотизація — це саморуйнівна поведінка підлітка, яка є антитезою особистісному розвитку підлітка, тенденцією до регресу, виникненню та фіксації механізмів психологічного захисту, порушенням процесу формування когнітивних структур у юних особистостей.

Як показує дослідження, причинами саморуйнівного, аномального, деструктивного розвитку, як правило, є :

— нездатність підлітка до продуктивного виходу зі складної ситуації задоволення життєво актуальної потреби;

— несформованість і неефективність способів психологічного захисту підлітка, які допомогли б йому впоратися з емоційним напруженням;

— наявність психотравматичної ситуації, з якої підліток не знаходить конструктивного виходу.

З’ясовано, що підлітки, здатні до конструктивної поведінки в конфліктних ситуаціях, відрізняються значною стійкістю до наркотиків.

Разом з тим, підлітки відрізняються одне від одного і фактором стресостійкості. Ті підлітки, які володіють індивідуальною внутрішньопсихологічною здатністю або вміннями долати стресові ситуації, трансформувати їх в різного виду пошукову активність, показують значно більшу стійкість до вживання наркотиків. Як показує досвід, стресостійкість як особистісна якість може бути сформована психологічними засобами впливу та спрямована на запобігання наркотизації.

Аналізуючи особливості сприйняття та поведінки підлітків у стресових ситуаціях, можна виділити декілька психологічних причин, які сприяють вживанню наркотиків: низька самооцінка; зосередження на зовнішньому оточенні: оцінка свого настрою на підставі настрою інших людей; нездатність ідентифікувати або висловити почуття; нездатність звернутися за допомогою; екстремальне мислення.

Фактори ризику наркотизації можна згрупувати наступним чином:

  • індивідуальні фактори (низька самооцінка, відчуття власної незначущості, недостатній самоконтроль, нездатність вірно висловлювати свої почуття тощо);
  • фактори сім’ї (відсутність відповідного контролю з боку дорослих, чітких правил поведінки, почуття єдності сім’ї, зловживання психоактивними речовинами членами сім’ї тощо);
  • фактори, пов’язані з навчанням (низька успішність, часті переходи з одного навчального закладу в інший, порушення стосунків з однолітками, зловживання психоактивними речовинами у навчальному закладі).

Аналіз факторів ризику свідчить про те, що прилучитись до наркотиків або виявити певні девіації у поведінці може будь-який учень. Тому комплекс психосоціальних завдань, на які спрямовані поведінкові програми первинної профілактики наркоманії, сприяють профілактиці усіх форм девіантної поведінки у всіх без винятку здорових учнів. В ході оволодіння психосоціальними навичками усувається або мінімізується дія факторів ризику.

Засоби психологічної профілактики наркотичної залежності учнів ПТНЗ можуть ефективними за умов, коли:

  • профілактична робота здійснюється диференційовано для груп учнів з меншим і більшим показниками ступеню ризику. Програми профілактичного навчання повинні застосовувати спеціальні методи навчання для учнів з груп більшого ризику;
  • навчальні програми поєднують різні навчальні стилі, підходи і методи профілактичної роботи. Це дозволяє всім учням засвоїти необхідні знання, розвинути корисні соціально-психологічні навички і відпрацювати поведінкові моделі і схеми;
  • добре підготовлені до здійснення профілактичної роботи педагоги-наставники, які користуються довірою у своїх учнів і є більш авторитетними аніж запрошені спеціалісти, батьки або ровесники і тому більш ефективно здійснюють антинаркотичне навчання;
  • використовуються інформаційні профілактичні програми, які не ґрунтуються на сенсаційності повідомлень і залякуванні, оскільки тактика залякування викликає сумніви та нездоровий інтерес;
  • інформація, що надається учням є виваженою і дає достовірні та чесні дані про різні аспекти, позитивне і негативне даної проблеми;
  • у спеціально змодельованих навчальних ситуаціях у груповій психотерапії беруть участь всі учні, коли вони формулюють свої особисті позиції стосовно психоактивних речовин.

Таким чином, навчальний заклад стає найкращим місцем проведення профілактичної роботи, оскільки надає можливість максимального охоплення підлітків первинного профілактикою. Більше, ніж інші, установи вони відкриті для нововведень, забезпечують постійність середовища, діяльності, взаємостосунків, найкраще зорієнтовані у проблемах молоді.

Проведення профілактики наркозалежності учнівської молоді вимагає від педагога не лише формального представлення відповідної інформації, а й засвоєння особистістно зорієнтованого стилю педагогічної діяльності, розвивального та виховного впливу, застосування навичок діалогічного обговорення з учнями інформації, створення на заняттях умов, які сприяють цілеспрямованій самозбережувальній поведінці підлітків в різних складних і небезпечних ситуаціях. Новий стиль педагогічної діяльності та керівництва учнівським колективом сприяє встановленню довірливих взаємостосунків, що у свої чергу є основною умовою засвоєння антинаркотичної інформації та соціально-психологічних навичок.

Ефективна профілактична робота можлива за умови розвитку у кожного учня системи особистісної протидії наркотизації. У цю систему мають увійти навички:

  • управління собою в стані напруження, стресових ситуаціях;
  • конструктивної поведінки в конфліктах;
  • відповідального прийняття рішення;
  • ефективного спілкування.

Методичні поради щодо профілактики наркотичної залежності містять вправи на формування психологічного захисту засобами:

  • формування навичок спілкування, міжособистісної взаємодії;
  • розвиток критичності;
  • розвиток механізмів особистісного прийняття рішень;
  • здатність відстоювати власну точку зору;
  • можливість бути особливим – “білою вороною”;
  • вміння управляти собою;
  • формування навичок саморегуляції у стресових та екстремальних ситуаціях;
  • розвиток впевненості у собі;
  • розвиток почуття гумору;
  • розв’язання проблем взаємовідносин з протилежною статтю;
  • формування сприйняття свого тіла;
  • розв’язання проблем поганого настрою та туги;
  • розв’язання проблем сенсу життя.

Застосування вищезазначених засобів психологічного захисту сприяє підвищенню психологічної стійкості підлітків до наркотичної контамінації та вирішують такі завдання профілактичної роботи:

  • мінімізувати фактори наркоризику психологічного характеру;
  • оволодіння учнями психотехнологією перетворення негативних переконань в особистісно-розвивальні;
  • пошук індивідуальних та групових стратегій подолання переживань, екзистенційного відчаю;
  • розвиток здорового самопізнання та саморозвитку.

  1   2   3   4   5   6   7   8
База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Інформація Автореферат Анализ Диплом Додаток Доклад Задача Закон Занятие Звіт Инструкция

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий