Програма для класів з поглибленим вивченням біології Пояснювальна записка

Поглиблене вивчення біології одна з форм допрофільної підготовки учнів на завершальному етапі основної школи (8-9 класи), яка зорієнтована на створення умов для вмотивованого вибору учнями відповідного профілю навчання, свідомого вибору
Програма для класів з поглибленим вивченням біології Пояснювальна записка

Скачати 0.5 Mb.

Сторінка 1/2 Дата конвертації 19.04.2016 Розмір 0.5 Mb.

  1   2

Б І О Л О Г І Я

8 — 9 класи

навчальна програма для

класів з поглибленим вивченням біології

Пояснювальна записка

Поглиблене вивчення біології одна з форм допрофільної підготовки учнів на завершальному етапі основної школи (8-9 класи), яка зорієнтована на створення умов для вмотивованого вибору учнями відповідного профілю навчання, свідомого вибору професії, пов’язаної з використанням біологічних знань.

Навчання біології в основній школі спрямоване на реалізацію таких завдань:

засвоєння знань щодо ролі біологічної науки у формуванні сучасної наукової картини живої природи; методів пізнання живої природи; закономірностей живої природи; будови, життєдіяльності та ролі живих організмів;

формування уявлень про природу як систему, що розвивається; про людину як біосоціальну істоту;

формування емоційно-ціннісного ставлення до живої природи; готовності до оцінки наслідків діяльності людини щодо природного середовища, власного організму, здоров’я інших людей;

усвідомлення значення біології в житті людини і суспільства;

оволодіння уміннями застосовування біологічних знань для пояснення процесів та явищ живої природи, життєдіяльності власного організму; здійснення спостережень за живими організмами та станом власного організму; профілактики захворювань, травматизму, шкідливих звичок; використання приладів, інструментів; проведення простих біологічних досліджень; роботи з різними джерелами інформації;

розвиток пізнавальних інтересів, спрямованих на отримання нових знань про живу природу; інтелектуальних умінь та творчих здібностей.

Поглиблене вивчення біології має сприяти розвитку здібностей учнів з урахуванням їхніх пізнавальних інтересів та схильностей, формувати ключові та предметні компетентності, стійкий інтерес до предмета.

Зміст програми для поглибленого вивчення біології укладено на основі програми з біології для основної школи, затвердженої колегією Міністерства освіти і науки України. У програмі збільшена кількість навчальних годин, відведених на вивчення певних тем, посилена екологічна складова і практична спрямованість програми.

У 8-му класі програмою передбачено вивчення організму людини за функціональним принципом. Зміст спрямований на формування поняття про організм людини як складну багатокомпонентну цілісну біологічної систему, що функціонує в особливих умовах соціального середовища, відповідальності за власне життя і здоров’я. У зміст програми включено тему «Адаптація і виживання людини за екстремальних умов», спрямовану на поглиблення знань учнів про фактори навколишнього середовища та про взаємодію організму з навколишнім середовищем на прикладі організму людини.

Зміст програми 9-го класу спрямований на формування загальнобіологічних понять та наукової картини живої природи. Навчальний матеріал вивчається за рівнями організації живого. Узагальнюються і доповнюються знання про структури та функціонування клітини, як одиниці живого, функціонування надорганізмових систем. Розглядаються закономірності успадкування ознак, перспективи розвитку сучасної біологічної науки. Формується уявлення про історичний розвиток та єдність органічного світу. У програмі для поглибленого вивчення розширено навчальний матеріал теми «Біорізноманіття» і включено змістовий блок, присвячений різноманітності біоти України, принципам і підходам до її збереження. Вивчення відповідних тем зорієнтовано на ознайомлення учнів з унікальними природними об’єктами, домінуючими групами видів певних природних територій, екосистемами та заповідними територіями України, формування в учнів природоохоронної свідомості.

У навчанні біології провідну роль відіграє пізнавальна діяльність, спрямована на оволодіння методами наукового пізнання, яка реалізується у програмі через лабораторні дослідження, практичні та лабораторні роботи, дослідницький практикум, проекти. У програмі указано мінімальну кількість лабораторних досліджень, практичних та лабораторних робіт. Учитель може доповнювати цей перелік додатковими роботами, а також пропонувати власну тематику проектів та дослідницького практикуму.

Запропонований розподіл годин за темами у програмі орієнтовний. Учитель може аргументовано змінювати кількість годин, відведених програмою на вивчення окремих тем, змінювати послідовність вивчення питань у межах теми.

Програмою передбачено резервний час, який може бути використаний учителем на власний розсуд для організації різноманітних форм навчальної діяльності: екскурсій, проектної та дослідницької діяльності учнів, роботи з додатковими джерелами інформації, корекції та узагальнення знань.

8 клас

(140 годин – 4 години на тиждень, із них 4 години – резервні)

К-сть годин Зміст навчального матеріалу Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів 6 Вступ

Організм людини як біологічна система.

Різноманітність клітин організму людини. Тканини. Органи. Фізіологічні системи. Регуляторні системи організму людини.

Історія розвитку знань про будову і функції організму людини. Науки, які вивчають організм людини.

Особливості анатомії людини. Біосоціальна природа людини. Значення знань про людину для збереження її здоров’я.
Демонстрування

муляжів органів людини.

Лабораторне дослідження:

ознайомлення з препаратами тканин людини

Учень/учениця:

називає:
— тканини, органи та фізіологічні системи організму людини;

— основні механізми нервової і гуморальної регуляції фізіологічних функцій організму;

— відмінності між нервовою і гуморальної регуляцією фізіологічних функцій організму;

— науки, які вивчають організм людини;

наводить приклад:

— різних типів клітин;

розпізнає:

— органи та системи органів людини;

— типи тканин;

описує:

— як здійснюються рефлекси;

характеризує:

— клітинну будову організму людини;

— типи тканин;

— регуляцію фізіологічних функцій організму;

порівнює та зіставляє

органи і системи органів в організмі людини й інших організмах;

дотримується правил:

роботи з мікроскопом та лабораторним обладнанням;

висловлює судження:
— про організм людини як біологічну систему;

— про біосоціальну природу людини;

— щодо значення знань про людину для збереження її здоров’я.

6 Тема 1. Обмін речовин та перетворення енергії в організмі людини

Обмін речовин та перетворення енергії в організмі людини – основна властивість живого.

Їжа та її компоненти. Склад харчових продуктів.

Значення окремих компонентів харчових продуктів. Вітаміни та незамінні поживні речовини.

Харчові добавки та їх значення.

Харчові та енергетичні потреби людини. Підтримання енергетичного балансу.

Фізіологічні основи раціонального харчування. Індекс маси тіла. Проблеми надмірної ваги, ожиріння, недостатнього харчування та запобігання їм. Дієти.

Метаболічні розлади. Діабет.

Дослідницький практикум

Самоспостереження за співвідношенням ваги і росту тіла.

Проект (на вибір)

Збалансоване харчування.

Консерванти, штучні барвники та інші харчові добавки. Їх вплив на організм людини.

Дієти.

Учень/учениця:
називає:
— компоненти їжі;

наводить приклади:

— вітамінів (водорозчинних і жиророзчинних);

— характеризує:

— склад харчових продуктів;

— їжу як джерело енергії;

— обмін речовин та перетворення енергії в організмі людини;

— харчові та енергетичні потреби людини;

— індекс маси тіла;

— проблеми надмірної ваги, ожиріння, недостатнього харчування;

— метаболічні розлади;

пояснює:
— функціональне значення для організму білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, води і мінеральних речовин;

застосовує знання для:
— обґрунтування способів збереження вітамінів у продуктах харчування;

— аналізу харчового раціону;

— складання харчового раціону відповідно до енергетичних витрат організму;

— обґрунтування заходів профілактики діабету;

висловлює судження

— щодо значення збалансованого харчування;

— щодо впливу на організм людини харчових добавок, консервантів, штучних барвників;

— щодо дієтичного харчування

10 Тема 2. Обмін речовин та травлення

Харчування та обмін речовин.

Огляд будови травної системи.

Процес травлення. Травні ферменти.

Травлення в ротовій порожнині. Зуби. Секреція, склад і функції слини.

Травлення в шлунку та кишечнику.

Допоміжні органи: печінка та жовчний міхур. Жовч. Підшлункова залоза.

Особливості будови стінки тонкої кишки. Ворсинки. Всмоктування поживних речовин.

Моторика шлунково-кишкового тракту. Будова гладеньких м’язів. Сфінктери.

Регуляція роботи системи травлення.

Мікрофлора шлунково-кишкового тракту. Роль мікрофлори в перетравленні харчових волокон.

Гігієна ротової порожнини та догляд за яснами і зубами.

Захворювання травної системи та їх запобігання. Харчові отруєння. Перша допомога у разі харчових отруєнь.
Демонстрування

муляжів органів травлення; дослідів, що виявляють дію шлункового соку на білки.

Лабораторні дослідження

будови зуба (за муляжами, моделями)

Дослідницький практикум

Дія ферментів слини на крохмаль

Учень/учениця:

називає:
— органи травної системи;
— травні залози;

— травні ферменти;

характеризує:
— обмін речовин;

— функції органів травлення;

— будову і функції зубів;

— склад і функції слини;

— склад і функції жовчі;

— процеси ковтання, травлення в шлунку та кишечнику, всмоктування;

— будову гладеньких м’язів, стінки тонкої кишки;

-моторику шлунково-кишкового тракту;

— нервово-гуморальну регуляцію роботи системи органів травлення;
пояснює:

— роль травних ферментів;

— роль печінки і підшлункової залози в травленні;

— значення зубів у травленні;

— значення мікрофлори кишечнику;

— негативний вплив на травлення алкогольних напоїв та тютюнокуріння;

спостерігає та описує:
— дію ферментів слини на крохмаль, шлункового соку на білки;

— будову зуба;

розпізнає:
— органи травлення;

застосовує знання для:

— профілактики захворювань зубів, захворювань органів травлення, харчових отруєнь;

— надання першої допомоги у разі харчових отруєнь;

дотримується правил:

виконання рисунків біологічних об’єктів;

висловлює судження:

— щодо значення знань про функції та будову травної системи для збереження здоров’я.

8 Тема 3. Дихання

Значення дихання. Кисень, вуглекислий газ і енергія.

Система органів дихання.

Газообмін у легенях і тканинах.

Дихальні рухи. Нейрогуморальна регуляція дихальних рухів.

Спірометрія.

Захворювання дихальної системи та їх профілактика.
Демонстрування

муляжів легень, моделі гортані;

моделі, що пояснює вдих і видих;

досліду з виявлення вуглекислого газу у повітрі, що видихається;

спірометра;

вимірювання життєвої ємності легень

Проект

Створення макета брошури про шкідливий вплив тютюнокуріння

Учень/учениця:

називає:

— етапи дихання;

— органи дихання;
характеризує:

— будову і функції органів дихання;

— процес утворення голосу та звуків мови;
— процеси газообміну у легенях та тканинах;

— процеси вдиху та видиху;

— життєву ємність легень;
— нейрогуморальну регуляцію дихальних рухів;

пояснює:

— значення дихання;

— взаємозв’язок будови і функцій органів дихання;
— вплив оточуючого середовища на дихальну систему;

— негативний вплив куріння на органи дихання;

порівнює та обґрунтовує:
— різницю складу повітря, що вдихається і видихається;

— газообмін у легенях і тканинах;

розпізнає:
— органи дихання;
застосовує знання для:
— профілактики захворювань органів дихання;
висловлює судження:

— щодо значення знань про функції та будову дихальної системи для збереження здоров’я.

12 Тема 4. Транспорт речовин

Внутрішнє середовище організму. Кров, її склад та функції.

Зсідання крові. Групи крові, резус-фактор та переливання крові.

Система кровообігу.

Будова та функції кровоносних судин. Рух крові. Системний і легеневий кровообіг. Тиск крові та його регуляція. Гіпертонічна хвороба.

Серце: будова та функції. Серцевий м’яз. Серцевий цикл. Робота серця. Електрична активність серця. Електрокардіограма.

Лімфа. Лімфатична система, лімфообіг, захисна роль лімфи.

Серцево-судинні хвороби та їх профілактика. Перша допомога при кровотечах.

Демонстрування

муляжів серця, кровоносних судин;

вимірювання артеріального тиску.
Лабораторне дослідження

частоти серцевих скорочень

Лабораторна робота

1. Мікроскопічна будова крові людини.

Дослідницький практикум

Самоспостереження за частотою серцевих скорочень упродовж доби, тижня.

Учень/учениця:
називає:
— склад і функції крові, лімфи;

— кровоносні судини;

— фактори, які впливають на роботу серцево-судинної системи;

описує:

— внесок вітчизняних вчених у вивчення кровоносної системи;

характеризує:
— плазму крові;

— будову і функції еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів;

— лейкоцитарну формулу;
— зсідання крові як захисну реакцію організму;
— групи крові: система АВО, резус-фактор;
— особливості будови та властивості серцевого м’яза;

— будову і роботу серця;

— серцевий цикл;
— автоматію роботи серця;
— будову кровоносних судин;
— велике і мале кола кровообігу;
— рух крові по судинах;
— артеріальний тиск крові;

пояснює:

— взаємозв’язок будови і функцій еритроцитів, кровоносних судин, серця;

— причини порушення артеріального тиску;

— значення лімфи, тканинної рідини;

— роль внутрішнього середовища в життєдіяльності організму людини;

порівнює:

  • будову артерій,вен і капілярів;

розпізнає на малюнках і фотографіях:
— клітини крові;

— органи кровообігу;

— елементи будови серця;

обґрунтовує:

— правила надання першої допомоги при кровотечах;

спостерігає та описує:
— мікроскопічну будову крові людини;

— частоту серцевих скорочень упродовж доби, тижня

застосовує знання:
— для профілактики серцево-судинних хвороб;
уміє:

вимірювати пульс;

дотримується правил:

роботи з мікроскопом та лабораторним обладнанням;

виконання рисунків біологічних об’єктів;

висловлює судження

щодо значення знань про функції та будову кровоносної системи для збереження здоров’я.

10 Тема 5. Виділення. Терморегуляція.

Виділення — важливий етап обміну речовин.

Будова і функції сечовидільної системи.

Утворення сечі. Роль нирок у підтриманні водно-сольового балансу організму.

Захворювання органів сечовидільної системи та запобігання їм.

Значення і будова шкіри. Волосся і нігті. Будова та функції потових і сальних залоз.

Тепловий баланс організму. Термогенез і терморегуляція.

Демонстрування

моделей будови шкіри, нирки.

Лабораторна робота

2. Вивчення будови шкіри у зв’язку з її функціями

Проект

Визначення типу шкіри на різних ділянках обличчя та відповідних правил догляду за шкірою

Учень/учениця:

називає:

— органи виділення;

— органи та функції сечовидільної системи;
розпізнає:
— складові шкіри;

— органи сечовидільної системи;

характеризує:

— будову і функції нирок;

— утворення сечі;
— регуляцію сечовиділення;

— роль нирок у здійсненні водно-сольового обміну;

— чинники, що впливають на функції нирок ;
негативний вплив алкогольних напоїв на функції нирок;

— будову і функції шкіри;

— роль шкіри у виділенні продуктів життєдіяльності;

— роль крові у виведенні кінцевих продуктів обміну речовин;

— тепловий баланс організму.

— роль шкіри в регуляції температури тіла:

— рефлекторний характер терморегуляції;

пояснює:

— біологічне значення виділення продуктів обміну речовин;

— причини теплового і сонячного удару;

встановлює взаємозв’язок

між будовою і функціями органів сечовидільної системи та шкіри;

застосовує знання для профілактики:

— захворювань сечовидільної системи.

— захворювань шкіри;

— теплового і сонячного удару та надання першої допомоги;

висловлює судження про

значення шкіри у пристосуванні організму до умов навколишнього середовища.

10 Тема 6. Опора та рух

Значення опорно-рухової системи, її будова та функції.

Кістки, хрящі. Ріст кісток.

Огляд будови скелета. З’єднання кісток.

Будова і функції скелетних м’язів. Робота м’язів. Втома м’язів. Регуляція діяльності м’язів.

Основні групи скелетних м’язів.

Постава людини та її порушення.

Розвиток опорно-рухової системи людини.

Фізична активність і здоров’я людини.
Демонстрування

скелета людини та ссавців; скелета кінцівок людини; кісток, різних з формою, хребців;

декальцинованої та випаленої кісток.
Лабораторні дослідження:

— мікроскопічної будови кісткової, хрящової та м’язової тканин;

— розвитку втоми при статичному і динамічному навантаженні.;

— впливу ритму і навантаження на розвиток втоми

Практична робота

1. Визначення місцезнаходження й функцій окремих кісток, суглобів та м’язів.

Дослідницький практикум

Визначення особистої постави.

Проект (на вибір)

Гіподинамія – ворог сучасної людини

Рухова активність — основа фізичного здоров’я

Учень/учениця:

називає:

— частини опорно-рухової системи;

— відділи скелета;

— види кісток;
— типи з’єднання кісток;

— особливості скелета людини, зумовлені прямоходінням;

— основні групи скелетних м’язів;
розпізнає (на малюнках, муляжах, власному організмі):
— види кісток, частини скелета, типи з’єднання кісток, групи скелетних м’язів;

— описує:

— будову: відділів скелета, кісток, скелетних м’язів;
характеризує:
— функції опорно-рухової системи;
— тканини: кісткову, хрящову, посмуговану м’язову;
— ріст та вікові зміни складу кісток;
— процес скорочення м’язів;
— механізми стомлення м’язів;

пояснює:

— значення фізичних вправ для правильного формування скелету ті м’язів;

  • вплив оточуючого середовища і способу життя на утворення і розвиток скелета;

порівнює:

  • скелет людини і ссавців;
    застосовує знання для:
  • попередження травм і захворювань опорно-рухової системи;
  • профілактики порушень постави;
    — надання першої допомоги при ушкодженнях опорно-рухової системи;

дотримується правил:

роботи з мікроскопом та лабораторним обладнанням;

виконання рисунків біологічних об’єктів;

висловлює судження про

роль рухової активності для збереження здоров’я.

14 Тема 7. Зв’язок організму людини із зовнішнім середовищем. Нервова система

Нейрон. Синапс. Нервові імпульси. Збудження і гальмування. Рефлекс. Рефлекторна дуга.

Будова нервової системи. Центральна і периферична нервова система людини.

Спинний мозок, його будова і функції.

Будова та функції головного мозку.

Обробка інформації в центральній нервовій системі.

Соматична нервова система та регуляція рухів тіла.

Вегетативна нервова система. Регуляція роботи внутрішніх органів.

Профілактика захворювань нервової системи.
Лабораторні дослідження будови спинного та головного мозку людини (за муляжами, моделями, пластинчастими препаратами).
Практична робота

2. Складання схеми рефлекторної дуги

Учень/учениця:

називає:
— компоненти центральної й периферичної нервової системи;

— відділи головного мозку;

— частини рефлекторної дуги;

— функції спинного мозку;

— функції головного мозку та його відділів;

— функції соматичної нервової системи;

— функції вегетативної нервової системи
(симпатичної та парасимпатичної);
— фактори, які порушують роботу нервової системи;

описує:

— будову нейрона;

— шлях нервового імпульсу по рефлекторній дузі;

— будову головного мозку;

— будову спинного мозку;
характеризує:

— нервовий імпульс, синапс, збудження, гальмування, рефлекс;

— нервову регуляцію рухової активності людини;

— роль кори головного мозку в регуляції довільних рухів людини;
— роль вегетативної нервової системи в роботі внутрішніх органів людини;

застосовує знання для:

— профілактики нервових захворювань;

— дотримання режиму праці й відпочинку;

висловлює судження:

щодо значення нервової системи для забезпечення взаємозв’язку між органами та узгодження функцій організму зі змінами довкілля.

14 Тема 8. Зв’язок організму людини із зовнішнім середовищем. Сенсорні системи
Загальна характеристика сенсорних систем. Будова аналізаторів. Рецептори. Органи чуття.

Зорова сенсорна система. Око. Сприйняття зображення предметів, простору і кольору. Захист зору. Дефекти зору.

Сенсорна система слуху та рівноваги. Вухо. Інтенсивінсть звуку та захист слуху. Вестибулярний апарат та орієнтація в просторі.

Сенсорні системи смаку, нюху, руху. Сприйняття болю, температури, тактильна чутливість.

Демонстрування

розбірних моделей ока, вуха.

Лабораторні дослідження:

  • акомодаційної здатності ока;
  • наявності сліпої плями на сітківці ока;
  • температурної адаптації рецепторів шкіри

Практичні роботи:

3. Вимірювання порогу слухової чутливості.

Учень/учениця:

називає:
— основні сенсорні системи;

— частини аналізатора;

характеризує:
— особливості будови і функції зорової, слухової сенсорних систем, сенсорної системи рівноваги;
— сенсорні системи, нюху, смаку, руху;
— процеси сприйняття: світла, кольору, простору, звуку, запаху, смаку, болю, температури, дотику, зміни положення тіла;

пояснює:

— роль сенсорних систем у забезпеченні зв’язку організму із зовнішнім середовищем.

встановлює взаємозв’язок:

між будовою і функціями: ока, вуха;

застосовує знання для:
— дотримання правил профілактики порушення зору, слуху та попередження захворювань органів зору й слуху;
висловлює судження:

про значення сенсорних систем для забезпечення процесів життєдіяльності організму

14 Тема 9. Вища нервова діяльність

Поняття про вищу нервову діяльність та її основні типи.

Умовні та безумовні рефлекси.

Особливості поведінки і психіки людини. Формування поведінкових реакцій.

Інстинкти.

Мова. Навчання та пам’ять. Види пам’яті та її розвиток. Звички.

Мислення та свідомість. Увага. Емоції і мотивації.

Сон. Біоритми.

Індивідуальні психофізіологічні особливості, здібності, вибір професії.

Формування особистості.

Вплив алкоголю, наркотиків,

токсинів на нервову систему і поведінку людини.

Лабораторне дослідження

реакції зіниць на світло;

Практична робота

4. Дослідження різних видів пам’яті.

5. Визначення властивостей уваги.
Дослідницький практикум

Визначення особистого типу вищої нервової діяльності

Учень/учениця:

називає:

— нервові процеси (збудження, гальмування);

— показники нервових процесів(сила, рухливість, урівноваженість);

— основні типи вищої нервової діяльності людини;

— види пам’яті;
— види сну;

— причини біоритмів;

наводить приклади:
— інстинктивної та набутої поведінки людини;

— умовних та безумовних рефлексів людини;

— біоритмів людини;
описує:

— внесок вітчизняних науковців у вивчення вищої нервової діяльності;

характеризує:

— фізіологічні основи мовлення;

— особливості вищої нервової діяльності людини;
— інстинктивну та набуту поведінку людини;
— види навчання, види пам’яті;

— фізіологічні основи емоцій;

— сон як функціональний стан організму;

— вплив алкоголю, наркотиків,

токсинів на нервову систему і поведінку людини;

порівнює:

— умовні й безумовні рефлекси;

— першу і другу сигнальні системи;

пояснює:

— значення другої сигнальної системи;

— роль кори головного мозку в мисленні;
— пристосувальну роль поведінки людини;

— модифікації інстинктивної поведінки людини; — причини індивідуальних особливостей поведінки людини;

— роль уваги у сприйнятті інформації;
— біологічне значення сну;

— значення біоритмів;

застосовує знання для:

— дотримання правил розумової діяльності;

висловлює судження про:

— роль самовиховання у формуванні особистості;

— вплив соціальних факторів на формування особистості;

робить висновок:
— про біосоціальну природу людини. 14 Тема 9. Регуляція функцій організму

Гомеостаз і регуляція функцій організму.

Нервова регуляція.

Гуморальна регуляція.

Гормони. Ендокринна система. Залози внутрішньої та змішаної секреції.

Профілактика захворювань ендокринної системи.

Гіпоталамо-гіпофізарна система.

Імунна система. Імунітет. Специфічний і неспецифічний імунітет. Імунізація. Інфекційні захворювання та їх профілактика. ВІЛ. СНІД.

Алергія.

Взаємодія регуляторних систем організму.

Здоровий спосіб життя.

Учень/учениця:

називає:

— види імунітету;

— органи, що беруть участь у забезпеченні

імунітету;

— залози внутрішньої та змішаної секреції;
— місце розташування ендокринних залоз в організмі людини;

характеризує:
— нейрогуморальну регуляцію фізіологічних функцій організму;
— вплив гормонів на процеси обміну в організмі;

— гіпоталамо-гіпофізарну систему;

— імунні реакції організму;
пояснює:

— роль нервової системи в регуляції функцій ендокринних залоз;

— роль ендокринної системи в розвитку стресорних реакцій;

— значення ендокринної системи в підтриманні гомеостазу і адаптації організму;

— роль саморегуляції у підтриманні гомеостазу;

порівнює:

— регуляторні системи організму;

застосовує знання для:
— профілактики йододефiциту в організмі та інших захворювань, пов’язаних із порушенням функцій ендокринних залоз;

висловлює судження

щодо здорового способу життя;

робить висновок:

— про взаємодію регуляторних систем організму;

— нервово-гуморальна регуляція – основа цілісності організму.

8 Тема 10. Розмноження та індивідуальний розвиток людини.

Будова та функції репродуктивної системи чоловіка та жінки. Статеві гормони і вторинні статеві ознаки. Статеві клітини та їх розвиток.

Менструальний цикл. Запліднення. Генетичне визначення статі майбутньої дитини. Спадковість і спадкові захворювання.

Вагітність. Ембріональний період розвитку людини.

Плацента, її функції. Лактація.

Постембріональний розвиток людини. Розвиток тіла та статеве дозрівання. Старіння.

Репродуктивне здоров’я. Безпліддя та штучне запліднення. Захворювання, що передаються статевим шляхом, та запобігання їм.

Лабораторна робота

3. Будова статевих клітин

Учень/учениця:

називає:
— функції статевих залоз людини;

— статеві гормони;

— первинні та вторинні статеві ознаки людини;
— періоди онтогенезу людини;

— захворювання, що передаються статевим шляхом;

— причини безпліддя;
описує:
— будову статевих клітин;
— процес запліднення;
— розвиток зародка і плода;
— розвиток дитини після народження;
характеризує:

— функції плаценти;

— вплив факторів середовища та способу життя батьків на розвиток плода;

— вплив нікотину, тютюнового диму, алкоголю на розвиток плода;

— статеве дозрівання;
— особливості підліткового віку;

— старіння;

пояснює:
— роль ендокринної системи в регуляції гаметогенезу, овуляції, вагітності, постембріонального розвитку людини;

— необхідність збереження репродуктивного здоров’я;

застосовує знання для:
— запобігання хворобам, що передаються статевим шляхом, та попередження ВІЛ-інфікування;

дотримується правил:

роботи з мікроскопом та лабораторним обладнанням;

виконання рисунків біологічних об’єктів;

виявляє ставлення

до здорового способу життя як необхідної умови збереження здоров’я та народження здорової дитини

9 Тема 11. Адаптація і виживання людини за екстремальних умов

Взаємодія організму з оточуючим середовищем.

Лімітуючи фактори навколишнього середовища, які обмежують життєдіяльність організму (температура, тиск, кисень, гравітація, наявність води і поживних речовин тощо).

Стрес, адаптація, акліматизація і виживання людини за екстремальних умов. Взаємодія різних чинників.

Принципи фізіологічної регуляції в екстремальних умовах (гіпо- і гіпертермія; пустелі; високогір’я; гравітація і прискорення; атмосферний тиск і підводне занурення; космос).

Спеціальне обладнання та системи захисту людини за екстремальних умов.

Учень/учениця:

називає:

— основні лімітуючи фактори навколишнього середовища;

— діапазон різних чинників, які обмежують життєдіяльність організму;

— спеціальне обладнання для забезпечення життєдіяльності людини в екстремальних умовах;

характеризує:
— принципи фізіологічної регуляції за різних екстремальних умов;

— взаємодію різних факторів навколишнього середовища;

— стрес;
пояснює:

— процеси адаптації та акліматизації, їх спільні і відмінні риси;

порівнює:

— фізіологічне значення стресу з його можливими негативними наслідками;

— регуляторні системи організму та їх взаємодію;
застосовує знання для:
— планування дій і підготовки до ситуацій, в яких передбачається дія на організм екстремальних факторів навколишнього середовища;

робить висновок:

— про взаємодію організму з навколишнім середовищем як відкритої системи та його фізіологічні резерви.

1 Узагальнення

Цілісність організму людини

Учень/учениця:

називає:

— функції, що підтримують цілісність організму;

— способи підтримання гомеостазу;

характеризує:

— інтегруючу функцію кровоносної, нервової та ендокринної систем;

пояснює:

— як забезпечується цілісність організму людини та підтримання її функцій, зокрема за різних екстремальних умов

  1   2
База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Інформація Автореферат Анализ Диплом Додаток Доклад Задача Закон Занятие Звіт Инструкция

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий