«Позичковий процент та його роль у розвитку економіки»

Зіткнення інтересів власника засобів і підприємця, пускає їх в оборот, призводить до поділу прибутку на вкладені кошти між позичальником і кредитором. Частка останнього виступає у формі позичкового відсотка
«позичковий процент та його роль у розвитку економіки»

Скачати 0.57 Mb.

Сторінка 1/4 Дата конвертації 21.04.2016 Розмір 0.57 Mb.

  1   2   3   4

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ»

Кафедра банківської справи

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

«ГРОШІ ТА КРЕДИТ»

на тему:

«ПОЗИЧКОВИЙ ПРОЦЕНТ ТА ЙОГО РОЛЬ У РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ»

 

Студента (ки) II курсу, групи ______

напряму підготовки «Фінанси і кредит»

__________________________________________

(прізвище та ініціали студента) 

Керівник: к.е.н., ас. Олещук М.Г.

Національна шкала __________________
Кількість балів: _______ Оцінка: ECTS _______

Члени комісії: ______________

(підпис) ____________________________________
(Науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали) ______________

(підпис) ____________________________________
(Науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали) ______________

(підпис) ____________________________________
(Науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали)

Суми – 2014 рік

ЗМІСТ

ВСТУП

Позичковий процент – об’єктивна економічна категорія, що представляє собою своєрідну ціну позиченої у тимчасове користування вартості. Його виникнення обумовлено наявністю товарно-грошових відносин, які, в свою чергу, визначаються відносинами власності. Позичковий відсоток виникає там, де окремий власник передає іншому певну вартість у тимчасове користування з метою її продуктивного споживання. Ця вартість має риси товару. Її споживча вартість (корисність) полягає у виробництві прибутку, яка, з одного боку, становить дохід виробника; з іншого  кредитора (у формі відсотка). Для кредитора мета угоди полягає в отриманні певного доходу на надану вартість; підприємець залучає кошти також з метою збільшення прибутку. Його розмір залежить від ціни продукції і витрат на її виробництво, тобто від собівартості продукції, що представляє витрати живої і матеріалізованої праці. Коли підприємець залучає позикові кошти, то з прибутку він повинен сплатити відсотки. Якщо виходити з принципу рівного доходу на вкладені кошти, то на одну гривню позикових коштів припадає величина прибутку, відповідна прибутковості власних вкладень. Зіткнення інтересів власника засобів і підприємця, пускає їх в оборот, призводить до поділу прибутку на вкладені кошти між позичальником і кредитором. Частка останнього виступає у формі позичкового відсотка.

Актуальність даної роботи полягає у значній ролі позичкового відсотка в грошовому обігу країни, а також у важливій регулюючій функції, що дозволяє найбільш ефективне використання і розподіл позикового капіталу.

Метою даної курсової роботи є дослідження теоретичних та практичних аспектів поняття позичкового процента, а також розгляд його сутності, функцій та ролі у розвитку економіки країни.

Реалізація поставленої мети вимагає вирішення конкретних завдань, а саме:

  • дослідити сутність позичкового процента та його роль у розвитку економіки країни ;
  • проаналізувати вплив процентної ставки на формування позичкового процента у кредитній політиці комерційних банків;
  • розглянути правила встановлення та регулювання НБУ цільових процентних ставок позичкового процента ;
  • проаналізувати позичковий процент країн Європи;
  • провести детальний аналіз позичкового процента України;
  • виявити як саме позичковий процент впливає на глобальні економічні показники України.

Об’єктом дослідження даної роботи є обґрунтування ролі позичкового процента у формуванні економіки країни.

Предметом дослідження є, власне, позичковий процент.

Методологічною основою дослідження є різні методи мікроаналізу. Метод аналізу та синтезу, у більшій мірі, використовується в теоретичній частині роботи, де аналізується сутність позичкового процента як економічної категорії та розглядається синтез даного поняття з іншими категоріями, що впливають на розвиток економіки. Також, метод синтезу використовується при дослідженні практичних аспектів, а саме під час дослідження впливу позичкового процента на глобальні економічні показники України. У цьому ж розділі використовуються і статистичні методи дослідження, а саме знаходження залежності та кореляційного зв’язку між позичковим відсотком та іншими економічними категоріями, їх групування та порівняння. Також, при дослідженні впливу позичкового процента на загальний розвиток економіки, використовується такий процес судження, як індукція.

Інформаційну основу роботи складають теоретичні та практичні дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, викладені в наукових статтях та доповідях, різноманітні відомості та висновки, опубліковані у фахових виданнях, а також статистичні дані з офіційних джерел.

Теоретичною основою роботи є праці таких вітчизняних науковців, як Л. Алексеєнко, О. Барановський, З. Васильченко, А. Вожжова, В. Гейць, В. Корнєєв, З. Луцишин, Б. Луців, І. Лютий, В. Міщенко, А. Мороз, С. Науменкова, Л. Примостко, М. Савлук, О.Смолянська, Н.Шелудько та інші. Вагомий внесок у розробку цієї тематики зробили і російські вчені-економісти, зокрема А.Басов, В.Колесніков, Ю.Львов, Я.Міркін, В.Торкановський та інші.
РОЗДІЛ 1

ПОЗИЧКОВИЙ ПРОЦЕНТ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ

1.1 Сутність позичкового процента та його роль у розвитку економіки

Вільні грошові капітали, що вивільняються у одних підприємств, корпорацій та інших економічних суб’єктів і призначені для передачі у тимчасове користування іншим, стають позиковим капіталом. Рух позичкового капіталу відбувається на ринку позикових капіталів. Гроші в якості кредитних ресурсів мають свою ціну  позичковий відсоток [1].

Позичковий відсоток  це грошова винагорода, яку отримують кредитори, надаючи кредит. Позичковий відсоток є ціною кредиту, або платою, яку позичальник грошей повинен кредитору за користування кредитом. Позичковий відсоток являє собою дохід на позичковий капітал, тим самим підкреслюється грошова природа відсотка [4].

Існування позичкового відсотка обумовлено наявністю товарно-грошових відносин, які в свою чергу визначаються відносинами власності. Ще в давнину, за два тисячоліття до нашої ери, були відомі численні види натуральних позик із сплатою відсотка в натуральній формі  худобою, зерном і т.д. В умовах видачі грошових позик відсоток відповідно сплачується у грошовій формі. Позичковий відсоток виникає там, де один власник передає іншому певну вартість у тимчасове користування, як правило, з метою її продуктивного споживання. Для кредитора, який відмовляється від поточного споживання матеріальних благ, мета угоди полягає в отриманні доходу на надану вартість. Підприємець залучає позикові кошти також з метою раціоналізації виробництва, в тому числі збільшення прибутку, з якого він повинен сплатити відсотки.

У період вільної конкуренції основною формою руху позичкового капіталу був кредит. З розвитком ринку, розширення обсягів капіталу, появою цінних паперів сформувався фінансовий ринок. На фінансовому ринку здійснюється ринковий перерозподіл вільних грошових капіталів і заощаджень між різними суб’єктами економіки шляхом здійснення угод з фінансовими активами. В якості останніх виступають гроші у готівковій формі та у вигляді залишків на банківських рахунках, іноземна валюта, цінні папери і золото. Пропозиція грошових коштів виходить від домашніх господарств, підприємств, у яких утворюються вільні грошові кошти в процесі кругообігу їхніх капіталів і від держави, у якої вони з’являються в результаті формування і використання централізованих грошових фондів. Попит на грошові ресурси пред’являють: реальний сектор економіки, держава для фінансування своїх витрат, а також домашні господарства [3].

У теорії Дж. М. Кейнса відсоток  це автономний фактор, його рівень визначається взаємодією пропозиції та попиту на грошові залишки, тобто не на всі заощадження, а лише на їх грошову частину. На його думку, відсоток  чисто грошовий феномен, що відображає гру ринкових сил на грошовому ринку. У цьому напрямку він розвивав свою теорію грошового попиту, зв’язавши її зі схильністю до ліквідності. Кейнс вважав, що відсоток втратив зв’язок з природою позичкового капіталу, проте тісно поріднився з грошовою сферою. З введенням відсотка в аналіз попиту на гроші була поставлена проблема оптимізації розподілу господарюючими суб’єктами своїх ресурсів між альтернативними видами активів. Важливу роль при визначенні функції попиту починають грати очікування господарюючих агентів в умовах невизначеності і ризику.

У теоріях А. Маршалла і Л. Вальраса норма відсотка розглядається як фактор, який приводить в рівновагу бажання інвестувати і заощаджувати. Як вважає А. Маршалл, відсоток, будучи ціною, що сплачується на будь-якому ринку за користування капіталом, прагне до такого рівноважного рівня, при якому сукупний попит на капітал на цьому ринку при даній нормі відсотка дорівнює сукупному капіталу, що притікає на ринок при цій же нормі відсотка. Л. Вальрас дотримувався класичної традиції, згідно з якою можливою нормою відсотка є сума, яку індивідууми будуть зберігати, а також сума, яку вони будуть інвестувати в нові капітальні активи, і ці дві величини прагнуть урівнюватися одна з одною, а норма відсотка є тією змінною, яка приводить їх до рівності.

Буржуазна економічна думка завжди проявляла підвищений інтерес до проблеми позичкового відсотка. Але особливо посилився цей інтерес в останні два десятиліття, що пояснюється неухильним підвищенням ролі цієї перетвореної форми додаткової вартості у функціонуванні капіталістичної економіки. У зв’язку з надзвичайним розвитком сфери кредиту у всіх капіталістичних країнах спостерігається стрімке збільшення частки чистого відсотка в загальній сумі статистично фіксованих експлуататорських доходів.

У сучасній буржуазній економічній літературі позичковий відсоток розглядається з трьох точок зору: як проблема капіталу, розподілу доходів і проблема кредитної системи. Центральною є все ж проблема капіталу. Саме в її рамках триває теоретична суперечка про природу позичкового відсотка, в той час як при аналізі розподілу доходів і кредитної системи переважає переважно емпіричний підхід до дослідження відсотка. Американський економіст Р. Солоу стверджував, що центральною концепцією теорії капіталу повинна бути норма доходу на інвестиції, тобто теорія капіталу повинна бути присвячена відсотковим ставкам. Англійський економіст К. Блісс також відзначав, що питання про відсоток завжди представляло труднощі в минулому і досі потребує пояснення, і що воно є центральною проблемою теорії капіталу.

До теперішнього часу в буржуазній економічній науці склалися дві основні концепції: «реальна» і «монетарна». Між ними немає чіткої межі. Обидві виходять з того, що норма відсотка визначається взаємодією попиту і пропозиції на ринку капіталів, що сам відсоток є винагородою капіталісту за те, що він жертвує своїми споживчими благами заради інвестицій, під якими зазвичай розуміється придбання цінних паперів. Розбіжність між ними полягає в питанні про те, що ж конкретно є об’єктом попиту і пропозиції.

Основоположниками сучасної «реальної» концепції відсотка, яка виникла і продовжує в найбільш завершеному вигляді популяризуватися в рамках неокласичного напряму буржуазної політичної економії, вважаються Е. Бем-Баверк і американський економіст І. Фішер. В даний час буржуазні економісти  прихильники цієї концепції  вже відмовилися від деяких положень Бем-Баверка і Фішера, але продовжують дотримуватися їхніх основних постулатів:

  1. відсоток  ціна капіталу;
  2. хоча відсоток проявляється на ринку позикових капіталів, гроші насправді тільки вуаль або покривало, через яке потрібно проникнути, щоб проаналізувати реальні фактори, що визначають норму відсотка;
  3. існування відсотка завжди пов’язане з перевагою реальних благ в часі, тобто заощадженням справжніх благ заради майбутніх. Згідно з уявленнями прихильників «реальної» концепції, відсоток ніяк не пов’язаний з «грошовою ілюзією» і тому не залежить ні від змін грошових доходів, ні від зміни кількості грошей. Він просто визначається бажанням людини зберігати, з одного боку, і очікуваною продуктивністю нового капіталу, яка може забезпечити ці заощадження, з іншого.

На відміну від «реальних» теорій відсотка «монетарні» оголошують позичковий відсоток ціною тільки грошового капіталу. Хоча вперше спроби «монетарного» підходу до аналізу позичкового відсотка були зроблені представниками шведської школи, насправді його справжнім родоначальником може вважатися лише Дж. Кейнс, в трактуванні якого відсоток виступав як «ціна грошей». Однак його концепція виявилася досить суперечливою. Згідно з Кейнсом, в основі відсотка лежить психологічне поняття «перевага ліквідності», під яким розуміється бажання індивідуумів утримувати багатство у формі грошей. Норма позичкового відсотка відображала в його трактуванні ступінь небажання розлучатися з грошима, які наявні в безпосередньому розпорядженні. При цьому рівень відсотка залежав прямопропорційно від «переваги ліквідності» і оберненопропорційно від кількості грошей в обігу. Разом з тим «перевага ліквідності», як психологічне прагнення утримувати при собі гроші, згідно кейнсіанського трактування, різна у різних індивідуумів, бо відображає собою неоднаковий рівень їх доходів. А рівень доходів власників грошей, згідно з тими ж кейнсіанськими поглядами, у вирішальній мірі залежить від норми відсотка.

Якщо узагальнити приведені погляди на виникнення та сутність позичкового процента, то потрібно зазначити, що не всі з них є науковими. Так, наприклад, погляди Т. Мальтуса, Ж. Сея, Н. Сіньора не можуть бути визнані науковими тому, що відсоток – це плата, певна винагорода за споживану вартість позичкового капіталу; його створюють не просто гроші, а саме ті гроші, які перетворюються на продуктивний капітал. Також, не можна назвати науковою і суб’єктивну теорію відсотка представників австрійської економічної школи. Проте, при використанні в сучасних умовах позичкового процента великою кількістю людей, все ж таки не можна не взяти до уваги суб’єктивні та психологічні аспекти, які пов’язані з даними операціями.

З точки зору науки, прийнятними є теорії, які спрямовані не тільки на осмислення сутності та джерел виникнення позичкового процента, а і на його розвиток, якій відбувається разом з розвитком суспільного виробництва. Такими теоріями є праці Дж. Кейнса та І. Фішера [2].

Ознайомившись із поглядами різних вчених на тлумачення поняття позичкового процента, перейдемо до визначення його сутності, норми та основних функцій, а також визначимо роль позичкового процента у розвитку економіки країни.

Позичковий відсоток є тією частиною додаткової вартості, яку функціонуючі капіталісти віддають позичковим капіталістам. Прибуток, що отримується від позичкового капіталу, розпадається на дві частини:

1) відсоток, що привласнюється позичковим капіталістом-кредитором;

2) підприємницький дохід, що привласнюється функціонуючим капіталістом-позичальником (промисловцем або торговцем).

Позичковий відсоток має певний рівень, або норму.

Норма відсотка являє собою відношення суми річного доходу, одержуваного на позичковий капітал, до суми капіталу, відданого в позичку.

Норма відсотка знаходиться в певній залежності від норми прибутку: при звичайних умовах середня норма прибутку є максимальною межею для норми відсотка. Мінімальну норму відсотка не можна визначити точно [1].

Норма відсотка встановлюється за допомогою механізму конкуренції на ринку позикових капіталів і залежить в кожен даний момент від співвідношення між пропозицією позичкових капіталів і попитом на них. Слід розрізняти ринкову норму процента, що існує в кожен даний момент на грошовому ринку, і середню норму відсотка, тобто норму відсотка за весь промисловий цикл в середньому. Норма відсотка схильна до коливань внаслідок змін розмірів пропозиції позикових капіталів і попиту на них.

На розміри пропозиції позикових капіталів впливають:

  • масштаби капіталістичного виробництва;
  • питома вага шару рантьє усередині класу капіталістів і розміри їх накопичень;
  • розміри тієї частини грошових доходів різних класів, яка мобілізується кредитною системою і перетворюється на позичкові капітали ;
  • циклічний рух капіталістичного виробництва;
  • сезонні умови.

Розміри попиту на позичковий капітал залежать :

  • за інших рівних умов  від розмірів капіталістичного виробництва (зростання виробництва зазвичай супроводжується збільшенням попиту на позичковий капітал);
  • від ступеня розвитку комерційного кредиту (чим більше зростання комерційного кредиту, тим менший попит на позиковий грошовий капітал);
  • від циклічних коливань капіталістичного виробництва, які породжують великий попит на позичковий капітал навіть при скороченні виробництва;
  • від розмірів попиту на позичковий капітал для непродуктивних цілей, висунутого головним чином з боку держави, а також землевласників і біржових спекулянтів.

Пропозиція позикових капіталів і попит на них концентруються на позичковому ринку.

Процентні ставки в кожен даний період варіюються в залежності:

а) від терміну позики;

б) від розмірів позички [3].

З розвитком капіталізму середня норма відсотка виявляє тенденцію до зниження, що пояснюється насамперед тенденцією середньої норми прибутку до зниження в результаті зростання органічної будови капіталу.

Тенденція зниження середньої норми відсотка, крім причини, зазначеної вище, обумовлюється також ще двома специфічними факторами:

а) зростанням шару рантьє ;

б) розвитком капіталістичної кредитної системи [1].

Позичковий відсоток відіграє величезну роль в економіці. Високий позичковий відсоток означає, за визначенням, високу ціну за позичені гроші. У розвинутій ринковій економіці при низькому рівні інфляції це є проявом підвищеного попиту на гроші з боку економічних агентів. При цьому дорогі кредити гальмують зростання ВВП, гальмують розширення діючих виробництв і створення нових. Ті ж галузі, в яких норма прибутку нижче позичкового відсотка, можуть деградувати, оскільки позбавлені можливості отримання кредитів [8].

Високий позичковий відсоток служить ринковим інструментом лікування економіки від «перегріву»  зростання ВВП із занадто високими темпами, що приводять до різких диспропорцій у розвитку галузей і сфер економіки.

Високий позичковий відсоток на відкритому ринку розвинених країн світу приваблює капітали в країну з країн з більш низькими рівнями позичкового відсотка. Відповідно до законів ринкової економіки капітали перетікають в країну з більшою нормою банківського прибутку, обумовленою величиною позичкового відсотка.

Низький позичковий відсоток означає дешеві кредити, дешеві гроші, що є проявом підвищеної пропозиції грошей на ринку кредитів.

Низький позичковий відсоток робить кредити доступними економічним агентам і сприяє, при низькій інфляції, економічному зростанню. Населення, одержуючи дешеві кредити, робить додаткові покупки і підвищує попит на товари. Підприємці, купуючи дешеві кредити, збільшують виробництво товарів і задовольняють зрослий попит на них. Сприяє зростанню ВВП і збільшення угод підприємців між собою з метою розширення виробництв [8].

Величина позичкового відсотка в ринковій економіці визначається ринком (попитом і пропозицією), загальним станом економіки країни, золотовалютними запасами, станом банківської системи, рівнем накопичення грошового капіталу і заощаджень населення, розвитком грошових і фондових ринків, міжнародною міграцією капіталів, стійкістю національної валюти, грошово-кредитною політикою держави та іншими факторами [1].

У країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою, до яких належить Україна, середня позичкова ставка, як правило, вище, ніж у розвинених країнах. Пов’язано це з великим ризиком неповернення кредитів, високим рівнем інфляції, з великими внутрішніми витратами на банківські операції.

Відповідно з основами економічної теорії позичковий відсоток у розвиненій ринковій економіці повинен прагнути до величини, дещо меншої середньої норми прибутку в галузях економіки. Позичальники повинні мати можливість сплатити кредит з прибутку. Однак поки в українській економіці перехідного періоду на величину позичкового відсотка впливають багато факторів, не характерних для розвиненої ринкової економіки [8].

Головні функції позичкового відсотка зводяться до трьох пунктів:

  • перерозподіл капіталу в частині доходів і витрат учасників кредитних відносин;
  • стимулювання до раціонального використання позик, тобто прагнення до ефективності;
  • регулювання кредитної готівки і напрямок її тільки в ті виробництва, які цього потребують [2].

Перераховані функції позичкового відсотка є визначальними, однак з них випливають й інші ролі.

Щодо перерозподільної функції, можна зазначити, що позичковий відсоток є інструментом перерозподілу грошових доходів між суб’єктами кредитних взаємин. Так за результатами використання позики у позичальника виникає додаткова вартість на взятий раніше капітал, яка розбивається на дві частини: позичковий відсоток, який підлягає поверненню кредитору, і чистий підприємницький дохід, що залишився після погашення кредитних зобов’язань.

Сплата процентної ставки за кредитом є обов’язковим параметром будь-якої кредитної угоди і тому повертається кредитору понад видану раніше суму в якості винагороди за користування, тобто витрати позичальника перетворюються на доходи кредитора. Позичальник також залишається в плюсі, отримуючи у власність чистий прибуток, що залишився за підсумками кредитування. Таким чином, відбувається перерозподіл прибутку, отриманого від даної фінансової операції [2].

Стимулююча функція також є дуже важливою. Отримуючи ресурси у тимчасове користування, позичальник буде змушений прагнути до їх ефективного вкладення, метою якого буде отримання прибутку понад витрат, що виникають. Крім прибутковості інвестиційна операція також контролюється по терміну виконання, бо кредит є категорією терміновою та закінчується в певний момент.

Таким чином, саме неминучість виплати відсотка по кредиту за користування позиковим капіталом визначає дії позичальника, який буде схильний витрачати позику на створення додаткової вартості [2].

Не менш значущою є й регулююча функція. Її роль полягає в тому, що кредитні вливання потраплять тільки в ті сфери економічного життя, які мають на меті їх найбільш результативне і продуктивне застосування. В даному випадку, сам факт наявності плати за кредит відсіває можливості використання грошей в неефективні виробництва і таким чином, здійснюється регулювання кредитних потоків [2].

При дослідженні позичкового процента як економічної категорії, не можна не звернути увагу на таке поняття, як процентна ставка. Також ми маємо обов’язково розглянути види процентних ставок та способи їх нарахування.

Процентна ставка  це відносна величина процентних платежів на позиковий капітал за певний період, зазвичай за рік. Розраховується як відношення абсолютної суми процентних платежів за рік до середньої величини позикових коштів [4].

За ступенем реагування на зміну ринкового рівня відсотка розрізняють фіксовані і плаваючі відсоткові ставки.

  1   2   3   4
База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Інформація Автореферат Анализ Диплом Додаток Доклад Задача Закон Занятие Звіт Инструкция

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий