Плоскі черви паразити людини і тварин

Плоскі черви на прикладі паразитичних плоских червів: їхня будова, пов’язана із способом життя, роль в житті людини та заходи, що попереджують зараження ними; ознайомити зі способами захисту від паразитичних червів
Плоскі черви паразити людини і тварин

Скачати 117.24 Kb.

Дата конвертації 17.04.2016 Розмір 117.24 Kb. Урок

Тема: Плоскі черви – паразити людини і тварин

Мета:

— розширити та поглибити поняття про тип Плоскі черви на прикладі паразитичних плоских червів: їхня будова, пов’язана із способом життя, роль в житті людини та заходи, що попереджують зараження ними; ознайомити зі способами захисту від паразитичних червів.

— розвивати уміння порівнювати життєві цикли розвитку паразитичних червів; уміння розрізняти остаточних і проміжних хазяїв; уміння робити висновки та узагальнення; продовжити формування вміння працювати з підручником;

— виховувати бережливе ставлення до власного здоров’я.

Обладнання:

Таблиці, схеми, малюнки, фільми: «Свинячий ціп’як», «Паразити в тілі людини», плакат «Попередження зараження гельмінтозом» презентація, мультимедійний проектор, комп’ютер.

Базові поняття і терміни: паразитичні черви, гельмінти, гельмінтологія, цикл розвитку, способи захисту від гельмінтів.

Тип уроку: комбінований.

«Усе живе на земній кулі потрапило

в дуже чіпку

гельмінтологічну павутину»

К.І.Скрябін

Хід уроку

І. Організація класу.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Фронтальна бесіда

  • Яка симетрія тіла характерна для пласких черв?
  • Які функції шкірно-м’язового мішка?
  • Яку функцію виконує кутикула?

Кутикула–щільний шар неклітинної речовини на поверхні епітелію.

  • Яка будова травної системи?
  • Які особливості будови нервової системи плоских черв?
  • Які особливості будови статевої системи черв?
  • Що таке циста?

(Циста – утвір, оточений щільною оболонкою, що дозволяє організму переносити період несприятливих умов.)

  • Хто такий паразит?

(Паразит -організм, який живе за рахунок іншого організму – хазяїна.)

Життєвий цикл–сукупність усіх фаз розвитку, які послідовно змінюють одна одну

Гермафродит– організм, в яких утворюються як жіночі, так і чоловічі статеві клітини.

Остаточний хазяїн — це організм, в якому оселяється статевозріла особина.

Проміжний хазяїн — це організм, в якому оселяється личинка, яка розмножується нестатевим шляхом.
ІІІ. . Мотивація навчальної діяльності.

За образним висловом академіка К.І.Скрябіна, все живе на земній кулі щільно обплутане павутинням гельмінтів. Близько 270 видів паразитують в організмі людини, шкодять здоров’ю, можуть спричинити важку інвалідність і навіть стати причиною смерті. В Україні їх зустрічається від 18 до 28 видів. Чому гельмінтам притаманна висока плодючість із зміною хазяїв?

Сьогодні ми з’ясуємо біологічні особливості цих тварин, пов’язані з їх паразитизмом та засоби попередження заражень.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

1. Поняття гельмінти.

Робота з підручником ст.68,§16 1 абзац (знайти визначення поняття гельмінти).

Гельмінти – паразитичні черви не залежно від того, до якого типу тварин належать. Вчитель пояснює поняття: гельмінтози– хвороби, що спричинені паразитичними червами.

(Терміни розмістити на дошці)

2. Різноманітність і класифікація плоских червів. Тип Плоскі черви поділяють на 9 класів, з яких найпоширеніші представники класів Війчасті(Турбелярії), Сисуни(Трематоди) та Стьожкові черви(Цестоди).

3. Пристосування червів до паразитизму(перегляд слайду)

4. Основні класи паразитичних червів.

Клас Сисуни (Трематоди), середовище існування, особливості будови та процесів життєдіяльності (розповідь, демонстрація таблиці в презентації, заповнення в зошитах по ходу вивчення.

Клас Сисуни налічує понад 4000 видів ( в Україні — близько 600 видів), які паразитують у внутрішніх органах людини та різноманітних тварин. Розміри тіла цих тварин становлять від 0,1см до 5см.

Розвиток печінкового сисуна, особливості та біологічне значення складного життєвого циклу із зміною хазяїв, закріплення поняття «партеногенетичний розвиток» (розповідь з елементами бесіди, демонстрація життєвого циклу в презентації)

Печінковий сисун – це гельмінт, який поселяється в жовчних потоках великої рогатої худоби( рідко людини) й харчується кров’ю та поживними речовинами, накопиченими в клітинах печінки. Його тіло листоподібне, сплюснуте, завдовжки 5 см, вкрите щільною кутикулою. Органами прикріплення до тіла хазяїна служать два присоски: передній – ротовий, і черевний. Травна та видільна системи майже такі самі, як у війчастих червів. Спрощення нервової системи виражається в зменшенні розмірів головного ганглія. Органи чуття розвинені слабо.

Остаточний хазяїн цього паразита — це корови, вівці, кози, кролі, свині, рідше людина, організму яких він завдає великої шкоди. Паразит знижує на 25-40% продукцію молока, на 15-50% — м’яса; 10% хворих тварин гинуть. З організму хазяїна виводиться безліч яєць, але шанс вижити є тільки в тих, хто опиниться у воді, З такого яйця виходить личинка. Перша личинкова стадія печінкового сисуна — мірацидій (в перекладі означає «дивна») вільноживуча, вкрита війками і за будовою дуже близька до війчастих червів, що є одним із доказів походження сисунів від цих тварин. За допомогою війок личинка плаває в пошуках проміжного хазяїна — молюска малого ставковика. Мірацидій проникає в його тіло, де розмножується партеногенетично. Навесні з тіла ставковика виходять хвостаті личинки, вони допливають до прибережних рослин, прикріплюються до них. Тут вони втрачають хвіст і покриваються щільною захисною оболонкою. Утворюють цисти. У такому стані цисти можуть існувати довго, очікуючи остаточного хазяїна. Тварина заражається напившись води або з’ївши траву, на якій є цисти паразита. Людина може стати хазяїном паразита, ковтнувши воду із водойми, а також овочів та фруктів, вимитих у цій воді.

Профілактичні заходи: знищення в місцевих водоймах малих ставковиків та кипятіння води.

Розвиток котячого сисуна, особливості складного життєвого циклу із зміною хазяїв.

Іншим досить поширеним паразитом людини і рибоїдних тварин (котів, собак, вовків…) є котячий сисун. Як печінковий сисун він паразитує в печінці та жовчних протоках, іноді в протоках підшлункової залози. Котячий сисун спричиняє тяжке захворювання, яке може призвести до смерті хворого. Так, відомий випадок, коли у печінці померлої людини виявили 25000 червів цього виду.

Личинки паразита розвиваються у прісноводних тварин: молюску бітинії та рибі. Остаточний хазяїн заражається котячим сисуном, коли споживає сиру, недостатньо просолену чи просмажену прісноводну рибу. В Україні цей паразит поширений в басейнах річок Дніпра, Південного Бугу, Сейму.

Для профілактики захворювання потрібно захищати водойми від неочищених стічних вод. Ніколи не можна вживати в їжу сиру або недостатньо просолену рибу!

Довідка: вперше захворювання, викликане котячим сисуном описав у 1891році К.Н.Виноградов у Сибіру, саме там найчастіше заражаються люди, оскільки споживають в їжу солону і в’ялену рибу.
Клас Стьожкові(Цестоди), середовище існування, особливості будови та процесів життєдіяльності (розповідь, демонстрація таблиці в презентації, заповнення в зошитах по ходу вивчення).

Стьожкові черви налічують близько 3500 видів (в Україні понад 500 видів). Представники цього класу — це паразити людини та хребетних тварин. Довжина тіла від кількох міліметрів до 10м. Зустрічаються гельмінти довжиною до 30м — це паразит кишківника кашалота а в організмі сірого кита зустрічаються сорока метрові екземпляри.

Бичачий і свинячі ціп’яки подібні за будовою і життєвими циклами. У свинячого ціп’яка на головці, крім чотирьох присосків, є ще короткий хоботок з гачками, тому його ще називають озброєним. Бичачий ціпяк не має таких пристосувань, йог називають неозброєним. Проміжні хазяї для бичачого ціп’яка – це велика рогата худоба, а для свинячого – свині. Але для обох видів ціп’яків остаточним хазяїном слугує людина.

Паразитують в тонкому кишечнику людини, ціп’яки подразнюють його слизову оболонку своїми органами прикріплення, спричинять виразки та отруєння організму хазяїна продуктами обміну речовин. Ці великі за розмірами паразити знесилюють організм людини, вилучаючи з її їжі багато поживних речовин і вітамінів. Тому у хворих часто спостерігаються слабкість, запаморочення, нудоту, втрату апетиту, розлади нервової діяльності тощо.

Заповнені яйцями дозрілі членики з кишечнику хазяїна виводяться назовні. Яйця паразитів потрапляють з їжею у кишечник проміжного хазяїна . з яйця виходить маленька личинка, яка за допомогою гачечків проникають у кровоносні судини 1 з кров’ю потрапляють до скелетних м’язів чи різних внутрішніх органів(серце, легені, печінка). Там личинки перетворюється на фіну.

Остаточний хазяїн — людина – заражається, споживаючи недостатньо термічно оброблене м’ясо проміжного хазяїна, яке містить фіни. У кишечнику людини оболонка фіни руйнується, головка паразита вивертається та прикріплюється до стінки кишечнику. Після цього паразит починає рости, утворюючи нові членики.

Запамятайте! М’ясо можна купувати лише в магазинах чи спеціально призначених для цього місцях на ринках. Перед продажем м’ясо повинно пройти санітарний контроль на наявність у ньому личинок паразитів. Заражене м’ясо вилучають і знищують. Крім того м’ясо перед вживанням потрібно ретельно проварити чи просмажити.

Вчитель пояснює поняття: фіна – міхурчаста стадія розвитку личинки, заповнена рідиною. Має розмір в горошину, всередині вивернена зачаткова головка паразита.

Стьожак широкий – це паразит людини, який живе в тонких кишках. Ланцюжки з 3-4 тисяч члеників можуть досягати довжини понад 9 метрів. За голівкою й тонкою шийкою розташовані членики, ширина яких більша, аніж довжина. Середину й задню частину ланцюжка займають зрілі членики. Яйця у великій кількості потрапляють в отвір кишки й виводяться з випорожненнями.

Розвиток широкого стьожка відбувається за участю двох проміжних хазяїв, роль яких виконують веслоногі рачки ( циклопи) та різні види риб. Споживання свіжопросоленої ікри, недостатньо провареної, просмаженої або в’яленої риби призводить до зараження широким стьожаком.

Стьожак широко розповсюджений у Європі та Азії, а зараз і в Південній Америці. Частіше він зустрічається там, де населення харчується прісноводною рибою. Симптоми зараження приблизно однакові для всіх кишкових стьожкових червів. Насамперед до них належать різні порушення травлення. При тривалому перебуванні паразита в кишечнику поступово настає загальна слабкість, втома та недокрів’я.

Аби не заразитись широким стьожаком, слід добре пропарювати або просмажувати рибу.

Ехінокок. Статевозріла форма ехінокока складається всього з 3-4 члеників і сягає довжини 5 мм, проте фіни черв’яка утворюють пухир, що досягає розмірів яблука, а іноді дитячої голови. Сам ціп’як живе в тонкій кишці собаки, лисиці та вовка, а стадію фіни проходить у різних органах ( особливо в печінці та легенях) великої рогатої худоби, овець, свиней, рідше коней, кроликів, а також людини. У худоби зараження відбувається при поїданні разом з травою яєць ехінокока, що потрапили на траву з екскрементами собак. Людина заражається при необережному поводженні із собаками. Яйця ехінокока такі малі, що легко можуть потрапити в рот, якщо не мити руки перед їжею після того, як ви погладили зараженого собаку. Те саме може трапитися, якщо дозволити собаці лизати собі руки або обличчя. Тим часом собаки заражаються фінами ехінокока, поїдаючи нутрощі зараженої рогатої худоби та свиней.

З яєць ехінокока, що потрапили в кишечник, розвиваються шести крюкові зародки. Вони проникають через стінки кишечника, розповсюджуються з кров’ю по організму й осідають у різних органах, наприклад у легенях. Розвиток зародків ехінокока відбувається дуже повільно. Через місяць після зараження пухирець фіни досягає 1 мм в поперечнику. Фіна розвивається, росте роками й формує на своїй внутрішній стінці дочірні пухирці з численними голівками.

Шкідливий вплив ехінокока залежить у кожному окремому випадку цілком від його величини та місцезнаходження. Ехінококи невеликих розмірів хворі іноді навіть не помічають і як, правило, виявляють лише випадково. Тим часом великі ехінококи не тільки руйнують орган, в якому поселилися, але й механічно подразнюють сусідні частини організму, натискаючи на нерви, кровоносні судини. Видалити ехінокок можна тільки оперативним шляхом.

5.Перегляд відео « Стьожкові черви»

6. Повідомлення ознак паразитичних інфекцій:

  • Глисти завдяки своїй формі й розмірам можуть механічно закривати деякі протоки, просвіт кишок. Глистяна інфекція може закрити жовчні й кишкові протоки, що приводить до рідких і утруднених випорожнень.
  • Болю в суглобах і м’язах. Відомо, що паразити здатні переміщатися по організму людини з метою осідання в найбільш зручні для їхнього життя місцях, наприклад у суглобній рідині й м’язах. Коли це відбувається, людина випробовує болі, які часто вважають наслідком артриту. Болі й запалення суглобів і м’язів є також результатом травмування тканин, заподіяного деякими паразитами, або імунною реакцією організму на їхню присутність.
  • Алергія. Паразити можуть дратувати, а іноді навіть і пробивати оболонку кишок, що підвищує ризик проникнення в них великих не переварених молекул. Це може активізувати імунний відгук організму у вигляді виробництва підвищених доз эозинофілів — одного з типів захисних клітин організму. Эозинофіли можуть сприяти запаленню тканин організму, що приводить до алергійної реакції.
  • Анемія. Деякі види кишкових глистів присмоктують до слизової оболонки кишок і висмоктують живильні речовини в хазяїна. Перебуваючи у великій кількості, вони можуть викликати досить більшу втрату крові, що приводить до недоліку заліза (анемії).
  • Нервозність. Відходи обміну речовин і токсичні речовини паразитів можуть дратувати центральну нервову систему.
  • Бруксизм — ненормальна скреготіння зубами, стиск зубів і тертя ними часто супроводжують паразитичні інфекції. Ці симптоми особливо помітні в сплячих дітей.
  • Хронічна утома. Симптоми хронічної утоми містять у собі слабість, скарги на грипоподібні симптоми, апатію, депресію, втрату концентрації уваги й погану пам’ять. Ці симптоми можуть бути викликані паразитами, які створюють анемію, інтоксикацію, недолік живильних речовин в організмі.
  • Порушення сну. Часті пробудження серед ночі, особливо між 2 і 3 годинниками ночі, теж можуть бути результатом спроби організму позбутися від токсичних речовин через печінку.
  • У числі яскравих ознак присутності паразитів в організмі можуть входити також наступні порушення: збільшення ваги, поганий присмак у роті й запах з рота, астма, діабет, епілепсія, надмірний голод, втрата ваги, прищі, мігрені й навіть найчастіші причини смерті: серцево-судинні захворювання й рак.
  • Проблемна шкіра. Кишкові паразити можуть викликати кропивницю, висипки, екзему й інші шкірні реакції алергійного характеру.

7. Як уберегти себе від зараження паразитичними червами?

Правила, яких слід дотримуватись, щоб попередити зараження гельмінтами ( індивідуальне завдання виконане учнем – плакат «Пам’ятка – попередження зараження гельмінтами»

V. Закріплення вивченого матеріалу

Учням пропонується прийняти участь у консиліумі. ( 5-6 учнів, інші діти зачитують завдання, у разі неправильного діагнозу – допомагає зал)

Лист №1

Нещодавно дивилась улюблений серіал «Кухня». Де героїня власниця ресторану, велика шанувальниця японської кухні, кожного дня по декілька разів вживала суші. Якось проходячи плановий медичний огляд дізналась, що в її організмі є гельмінти. Лікар пояснив, що гельмінти – через вживання суші. Поясніть, чи це можливо? Раптом помилка автора фільму? Які ж це можуть бути черви?

( Так, автори показали реальну картину, це можливо. Говориться про клас Сисуни, вид котячий сисун)

Лист № 2

Котик Мурчик великий ласунчик свіжої печіночки. Мама постійно купує йому печінку. Нещодавно придбала якусь дивну печінку – на поверхні була плівка, а всередині рідина. Мама сказала, що викине її на смітник, бо вважала – її їсти не можна. Тато ж говорив – можна. Розсудіть хто з батьків правий. І чому?

(Ні неможна, мама говорить вірно, це ехінокок)

Лист 3

Моя подруга велика шанувальниця телячої відбивної з кров’ю. А я, вважаю, що м’ясо необхідно добре просмажити чи проварити. Не так давно вона почала скаржитись на слабкість, втому, нудоту, запаморочення, втрату апетиту та розлади шлунку. Скажіть будь-ласка, чи пов’язано це з її вподобаннями в їжі. Якщо так, то як?

Лист 4

Інколи діти жують травинки, зірвані на пасовищі чи у лузі. Поясніть чому це не слід робити?

Лист 5

У XIX столітті дітям, які страждали на недокрів’я, лікарі рекомендували їсти сире м’ясо. Як ви думаєте чи слід було це робити?

Завдання

Стьожкові черви продукують велику кількість яєць. Так, з кишечнику хворої людини щодоби виходить 170 тисяч яєць. Визначте, скільки яєць виділить бичачий ціп’як за своє життя якщо в середньому він живе 12 років. Пригадайте як відбувається зараження людини цим небезпечним паразитом.

Завдання

Виписку з медичної карти. В обласну лікарню надійшла дитина 11 років зі скаргами на болі в животі, з постійними головними болями, блювотою, нудотою. Хворий страждає безсонням і підвищеною подразливістю. Проведено обстеження, встановлений діагноз — гельмінтоз.

(Клас Стьожкові черви, Бичачий чи Свинячий ціп’як )

VІ. Підведення підсумків уроку

Підсумок:

Дати відповідь на поставлене проблемне питання. Чому гельмінтам притаманна висока плодючість із зміною хазяїв?

Це є пристосуванням до паразитизму.Багато яєць і личинок гине. Це компенсується процесом розмноження в тілі проміжного хазяїна. Зміна хазяїв теж має біологічний сенс. Якби черви розвивалися в тілі основного хазяїна, відбулося б перенасичення паразитами, що викликало б загибель хазяїна, а значить і самих червів.

Підсумок. Поділіться одним реченням.- Що сподобалось протягом уроку, чи можливо не сподобалось, або найбільше запам’яталось, або ж щоб ви хотіли б ще почути

VІІ. Надання домашнього завдання

Домашнє завдання:

1.§16, прочитати в підручнику рубрику на ст. 73-74 «Хочете знати більше?»,

2. Вивчити життєві цикли

3.Підготувати повідомлення «Народні методи виведення з організму гельмінтів»

База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Інформація Автореферат Анализ Диплом Додаток Доклад Задача Закон Занятие Звіт Инструкция

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий