На методичній нараді кафедри фізіології стр-3

Предметом фізіології трудової діяльності є вивчення здорової людини. При цьому відкриваються можливості для дослідження і оцінки норми, що дуже важливо для зіставлення з патологічними відхиленнями в клініці
На методичній нараді кафедри фізіології

Скачати 141.86 Kb.

Дата конвертації 19.04.2016 Розмір 141.86 Kb.

«ЗАТВЕРДЖЕНО»

на методичній нараді

кафедри фізіології

____” ____________ 2007р.

Протокол № ______

Завідувач кафедри

професор С.С.Ткачук

МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА

для організації самостійної позааудиторної роботи студентів

ТЕМА: ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОЇ І РОЗУМОВОЇ ПРАЦІ.

ОПТИМАЛЬНІ РЕЖИМИ ПРАЦІ

Навчальний предмет:

нормальна фізіологія ,

1 курс,фармацевтичний факультет

зі спеціальності «Фармація бакалавр»

(заочна форма навчання)

6 годин

Методичну вказівку склав

доцент Швець В.І.

Чернівці – 2007р.

Тема: Особливості фізичної і розумової праці. Оптимальні режими праці.

  1. Актуальність теми:

Предметом фізіології трудової діяльності є вивчення здорової людини. При цьому відкриваються можливості для дослідження і оцінки норми, що дуже важливо для зіставлення з патологічними відхиленнями в клініці.

Фізіологія трудової (у тому числі й спортивної) ді­яльності людини вивчає вплив цієї діяльності на орга­нізм, виявляє ті закономірності, за яких праця супрово­джується негативними, патологічними змінами в орга­нізмі або, навпаки, сприяє підтримці, зміцненню здоро­в’я. Знання основних положень фізіології праці обов’яз­кове не тільки для лікаря-психолога, але й клініциста, оскільки м’язова гіподинамія і нераціонально організовані режими трудової діяльності людини є причиною бага­тьох захворювань.

  1. Навчальна мета:

2.2.Знати:

які види трудової діяльності людини прийнято розрізняти;

— показники м’язової працездатності людини, чинники, що визначають їх кількісне значення;

— чинники, які обумовлюють швидкість розвитку втоми людини під час м’язової діяльності;

  • особливості втоми, що виникає при розумовій роботі;
  • оптимальні режими праці.

2.3.Вміти:

визначати показники м’язової працездатності людини;

  • визначати показники розумової працездатності людини;
  • організовувати регламент роботи та відпочинку.

3. Матеріали доаудиторної самостійної роботи.

3.1 Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисцип-лінарна інтеграція).

Дисципліни Знати Вміти 1. Анатомія Будову нервової, кіст-кової, м’язової систем, внутрішніх органів. Називати органи та системи організму люди-ни, функції яких змі-нюються внаслідок фі-зичної та розумової праці 2. Біохімія Будову, синтез гормонів, біологічноактивних ре-човин, медіаторів, мета-болітів Проводити біохімічні дослідження крові, ана-ліз сечі.

3.2 Зміст теми:

При фізичному або розумовому навантаженні через деякий час наступає втома. Втома — це тимчасове зниження працездатності організму, що виникає після роботи і зникає після періоду відпочинку. Втома виникає як при фізичній, так і при розумовій роботі. Вона може бути гострою (виникає за короткий проміжок часу) і хронічною (пов’язаною з тривалою кумуляцією — місяці і роки — зсувів при недовідновленні в різних функціональних системах і організмі в цілому). Втома може бути як загальною, що характеризує зміни функції організму в цілому, так і локальною, пов’язаною зі зниженням функції обмеженої групи м’язів, окремого аналізатору. При цьому ведучу роль відіграють зміни функціональної активності і взаємодії нервових центрів. Відбувається зниження їх активності та тонусу ретикулярної формації із тонізуючим впливом симпатичної нервової системи, а також розвивається гальмування у вищих відділах мозку. У зв’язку зі складністю змін в організмі і залежністю їх від рівня тренованості, характера психіки втома у людини носить індивідуальний характер.

Втома при руховій активності людини супроводжується зменшенням амплітуди, сили і швидкості м’язових скорочень. Зменшується тривалість роботи, коефіціент корисної дії м’язу.

Втома, що виникає при локальному фізичному навантаженні, зв’язана зі зміною функцій нервових центрів, нервово-м’язового синапсу, а також безпосередньо самого м’язу. Знижується активність і лабільність нервових центрів, порушується баланс збудливо-гальмівних процесів і взаємодія м’язів — антагоністів. Руховий нервовий центр і міоневральна передача є найбільш швидко стомлюваємими в нервово-м’язовій системі. Сам же м’яз і особливо нерви – елементи найменш стомлюваємі. Розвиток у нервово-м’язовому синапсі блокади до проходження нервового імпульсу є механізмом, який не дозволяє виснажуватися енергетичним ресурсам у м’язах. Розвиток втоми в значній мірі залежить від кровопостачання працюючого м’язу. Швидкість, з якою наступає втома, залежить від ступеня навантаження на працюючі м’язи і ритма, з яким проводиться робота. Високий рівень загальної тренованості визначає втому при локальному навантаженні. Разом з тим працездатність м’язів при локальних навантаженнях (наприклад, у піаніста тощо) може бути великою і при низькому рівні загальної тренованості. При локальному фізичному навантаженні розвивається також і загальна втома. Центр ваги у розвитку цього процесу зміщується у вищі відділи ЦНС.

Значне фізичне навантаження, яке супроводжується тривалою роботою багатьох груп м’язів і активізацією функцій вегетативних систем, також призводить до виникнення втоми. Провідну роль в її розвитку відіграють розлади у функції ЦНС. Виникає порушення координації у взаємодії різних рухових нервових центрів та їх взаємодія з центрами, що забезпечують роботу вегетативних органів та систем. Це супроводжується зниженням можливостей до свідомої мобілізації та координації рухової активності. При цьому контроль свідомості у здійснення деталей рухових навичок не покращує, а погіршує координацію. Автоматизація рухових навичок дає можливість сконцентрувати увагу на цілях рухової активності або одночасно з виконанням рухового акту думати про далекі від даного руху проблеми. Разом з тим, ходьба, біг, гра піаніста тощо при автоматизації рухової навички менш втомлюють. У цьому випадку свідомість не втручається в деталі нервово-м’язової координації, а направлена на досягнення мети і мобілізацію організму. Переключення в руховій діяльності з однієї координації (форми рухів) на іншу, якщо людина до цього не підготовлена, прискорює виникнення втоми, що супроводжується зміною вегетативних функцій.

Зміна вегетативних функцій проявлється зменшенням сили серцевих скорочень і одночасно збільшенням їх частоти, що, в свою чергу, знижує ефективність відновлювальних процесів. Змінюється кров’яний тиск. Максимальний тиск знижується, а мінімальний підвищується. Це призводить до зменшення пульсового тиску. Судинний тонус в багатьох органах змінюється. Тому перерозподіл току крові до робочих органів порушується. З певного етапу розвитку втоми судини в працюючому м’язі починають звужуватися, що розповсюджується на судини суміжних м’язів. Цікаво, що скорочення невтомленого м’язу призводить до нормального розширення судин в усіх кінцівках, включаючи і втомлені групи м’язів. Робота невтомленої групи м’язів призводить не тільки до відновлення кровообігу, але й до підвищення працездатності всіх інших м’язів. Зміни дихання характеризуються збільшенням частоти, зниженням показника легеневої вентиляції та величини поглинання О2 на 1 кг маси тіла. Внаслідок виснаження запасів глікогену в печінці знижується енергетичні резерви організма. Спостерігається посилення потовиділення.

Особливості фізіологічних зсувів при статичних навантаженнях. Під статичним навантаженням розуміють тривалу безперервну напругу як окремої групи м’язів, так і загальну напругу багатьох груп м’язів, що забезпечують зберігання пози при різних видах діяльності. Зберігання одноманітної пози більш втомлює, ніж виконання динамічної роботи. Це пов’язано із безперервним збудженням обмежених груп нервових клітин. При цьому спостерігається дезорганізація їх активності, зростає збудження, яке в кінці кінців викликає охоронне гальмування, і статична напруга зменшується і приняється.

Особливості втоми при розумовій роботі. В результаті довготривалої та інтенсивної розумової роботи наступає втома, яка призводить до зниження продуктивності розумової праці вченого, вчителя, водія транспорту та ін. Ці зсуви характеризуються важкістю зосередження і падінням активності уваги, послабленням пам’яті, сповільненістю у прийнятті рішень, порушенням чіткості логічних побудов та здатності до абстракцій. Розумова втома призводить також до збільшення тривалості періоду часу, протягом, якого відбувається ліквідація його наслідків. При розумовій діяльності відбувається генералізована активація мозку і одночасно підвищується локальна активність, яка залежить від виду психічного процесу (перцептивна, моторна, вербальна, мнестична). Особливу роль у розумовій діяльності відіграють лобні долі. Емоціям належить роль організатора цілеспрямованої розумової діяльності. При розумовій діяльності виникає нервово-емоційна напруженість. Це пояснюється тим, що об’єм інформації, яку необхідно обробити мозку, близький або перевищує пропускну здатність окремих ланок функціональної системи, що приймають участь в реалізації даної функції. При цьому часто необхідна диференціація близьких по значенню сигналів та виконання тонких процесів мислення. До емоційної напруги приводить відповідальність роботи. В цілому, при розумовій роботі як завжди має місце сумація емоційних факторів і напруження психічної діяльності. Тому говорять про нервово-емоційну напругу. Нетривале підвищення нервово-емоційної напруги, ймовірно, відіграє позитивну роль в діяльності ЦНС, так як внаслідок підвищення активності симпато-адреналової системи та гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової вісі зростає інтенсивність обміну речовин в ЦНС, зростає швидкість переробки інформації. Постійна висока нервово-емоційна напруга, якою супроводжується розумова праця, приводить до патології. Втома при розумовій діяльності проявляється перш за все зниженням функціональних можливостей ЦНС, що відображається ЕЕГ. ЕЕГ-дослідження показують, що при розумовій діяльності альфа-ритм змінюється — зменшується його амплітуда. При перенавантаженнях з’являється повільний ритм, або тета-ритм (4-7 Гц), що розцінюється як ознака емоційного напруження. Підвищується тонус парасимпатичної нервової системи (ймовірно, як засіб захисту від надмірного стресового впливу). На думку Фоміна В.С. (1979), втома при розумовій діяльності, скоріше всього, обумовлена зниженням активуючого впливу ретикулярної формації на кору і підкоркову область головного мозку. Доказом цього є дані про використання аміназину — ця речовина блокує висхідний вплив ретикулярної формації і при цьому виникає стан, який супроводжується тими же змінами, що і при розумовій втомі, в тому числі і викликаними зміною психічного стану.

Розумову втому поділяють на гостру та хронічну. Гострою розумовою втомою називають такий стан, коли відновленням основних фізіологічних показників відбувається протягом добового циклу. Відсутність же протягом доби такого відновлення (повертання до оптимального стану головного мозку після нічного сну) призводить до того, що розвивається сумація остаточних явищ втоми із знову наставшою гострою втомою. При цьому може виникнути хронічна розумова втома. При розумовій втомі зменшуються позитивні умовно-рефлекторні реакції, сила та рухливість процесів збудження та гальмування в ЦНС, порушуються диференціювання, силові відношення на умовні подразники різної сили (на слабкі подразники реєструються сильні відповіді, а на сильні — слабкі реакції). Одночасно виникають глибокі зміни корково-підкоркових взаємовідношень із значним пригніченням активуючої функції ретикулярної формації головного мозку. Фізіологічна природа цих змін полягає у розвитку в корі великих півкуль та підкоркових утворень процесу позамежового гальмування із охоронною функцією. Останнє проявляється у пригніченні деяких неспецифічних вегетативних компонентів умовно-рефлекторної діяльності (шкірно-гальванічного, судинного, дихального рефлексів). Порушуються також взаємовідносини нервових центрів у корі великих півкуль. При втомі має місце міжпівкульна асиметрія електричної активності мозку, асиметрична секреція правої та лівої привушної слюнних залоз та кровонаповнення внутрішніх сонних артерій. Це означає, що для оптимізації стану вищої нервової діяльності і працездатності людини необхідна повна відповідність адекватних корково-підкоркових взаємовідносин із симетричними взаємодіями парних утворень головного мозку. Вивчення церебральної гемодинаміки методом реоенцефалографії дозволило визначити реоенцефалографічні кореляти гострої та хронічної розумової втоми.

Гостра розумова втома характеризується: 1) міжпівкульною симетрією кровонаповнення вранці; 2) міжпівкульною асиметрією кровонаповнення і його зменшенням після 4-х годин розумової роботи; 3) зникненням міжпівкульної асиметрії і збільшенням мозкового кровонаповнення у відповідь на стимуляцію фізичними вправами.

Хронічна розумова втома характеризується: 1) асиметрією кровонаповнення півкуль мозку уже вранці; 2) зменшенням кровонаповнення півкуль і глибокою його міжпівкульною асиметрією після розумової роботи; 3) реакція внутрішніх сонних артерій у відповідь на стимуляцію фізичними вправами перестає бути однозначною, так як з’являється тенденція до вазоконстрикції, можливо, в результаті пригнічення парасимпатичного механізму судинного центру, що регулює тонус внутрішніх сонних артерій. Розумова втомлення здійснює вплив на фізіологічні процеси в сенсорних системах. При цьому спостерігається зниження чутливості зорового, слухового та тактильного аналізаторів. Хронічну розумову втому можна оцінити перш за все по ступіню погіршення розумовї працездатності, а також по сукупній вираженості зміни мозкового кровотоку, амплітуди викликаних потенціалів мозку і стану короткочасної пам’яті.

Оптимальні режими праці.

Заходи усунення та профілактики втоми. І.М.Сеченов стверджував, що втому краще попередити, ніж боротися з нею. Він вважав, що сучасний відпочинок — один з кращих засобів профілактики втоми. В даний час відомо, що покращення умов праці, в тому числі за рахунок раціональної організації режиму праці і відпочинку є оптимальним заходом профілактики втоми. Для розумовї діяльності характерно то, що і після роботи вона може тривати та іноді буває важко припинити її. О.І.Герцен говорив, що думку не можна скласти, як руки. Для того, щоб зупинити мислительний процес, необхідно переключення. З цієї точки зору особливо ефективно переключення з розумової діяльності на фізичну. При організації розумової діяльності всі дослідники посилаються на 5 пунктів, які висунув, ще в 1911 році М.Е.Введенський для оптимізації робочого процесу:

1. Поступове впрацьовування.

2. Певний ритм роботи.

3. Звичайна послідовність в діяльності, тобто регулярна, організована і планова робота.

4. Правильне чередування роботи та відпочинку. При розумовій роботі обов’язковий активний відпочинок з фізичними вправами.

Активний відпочинок — це відпочинок, при якому тимчасово включаються м’язові групи, які не приймали участь в основній роботі. Наприклад, рухи ногами при постійній роботі руками. Феномен активного відпочинку був виявлений І.М.Сеченовим. Він ефективніше для відновлення працездатності, ніж пасивний відпочинок при легкій праці. Форми активного відпочинку — виробнича гімнастика або довільні самостійні рухи працюючого.

5. Висока працездатність зберігається при постійній та систематичній діяльності, при якій закріплюється навичка.

Заходи боротьби з втомою, що розвивається:

1) своєчасний відпочинок — активний чи пасивний; при неглибокій втомі, навіть короткочасний відпочинок, наприклад, 3-5 хвилин, дає позитивний результат;

2) збільшення мікропауз — проміжків між окремими операціями (1 -2 сек);

3) регламентація фізичного та розумового навантаження; при розвитку втоми необхідно знизити потужність роботи;

4) використання функціональної музики (перед початком роботи з метою підвищення процесів впрацьовування використовують ритмічну і мажорну музику, в період розвитку втоми — плавну, спокійну, мелодичну музику);

5) застосування факторів, які підвищують потік аферентних імпульсів в ЦНС, наприклад, виконання виробничої гімнастики, подразнення шкірних покровів при виконанні самомасажу та взаємомасажу голови, обличчя, шиї, тулуба;

6) аутогенне тренування, дихальна гімнастика, провітрювання приміщення;

7) обідня перерва не менше 30 хвилин не тільки для прийому їжі, але і для відпочинку;

8) використання фармакологічних препаратів, що підвищують працездатність (наприклад, глюкози, віт. С, глютамінової кислоти, елеутерокока, женьшеня та ін.).

3.3 Рекомендована пітература:

  • основна:

1.Філімонов В.І. Нормальна фізіологія, 1994, с.27-33, 574-585.

2.Косицкий Г.И. Физиология человека, 1985, с.45-50.

3.Шевчук В.Г., Наливайко Д.Г. Посібник з нормальної фізіології,1995 с. 42-46.
— додаткова:

1.В.М.Покровский, Г.Ф.Коротько Физиология человека. — М.: Медицина, 1998

2. Ткаченко Б.И., Пятина В.Ф. Физиология человека. — С-Петербург, 1996.

3.Агаджанян Н.А. та ін Физиология человека. С.-Петербург, 1998.

4. Шмидт Р. Физиология человека. М. : Мир, 1996, т.2.
3.4 Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою по темі:

Наприклад:

Основні завдання Вказівки Відповіді Вивчити 1.Особливості фізичної праці Назвати прояви розвитку втоми після фізичного навантаження

2.Особливості розумової праці Назвати прояви розвитку втоми після розумового навантаження 3. Оптимальні режими праці Перерахувати заходи боротьби з втомою, що розвивається при навантаженні.

3.5 Матеріали для самоконтролю:

А. Питання для самоконтролю:

  1. Види трудової діяльності людини.
  2. Особливості фізичної праці. Стомлення людини при фізичному наван-таженні. Чин­ники, які визначають швидкість розвитку втоми під час м’язової роботи.
  3. Особливості стомлення людини при розумовому навантаженні.
  4. Методи оцінки стомлення і відновлення людини під час трудової діяльності.
  5. Загальні закономірності розвитку втоми і відновлен­ня (концепція активного від­починку). Значення цих закономірностей для прикладної фізіології, гігієни праці та клінічної медицини.

6. Оптимальні режими праці.

7. Заходи усунення та профілактики втоми.

Б. Тести для самоконтролю (з єдиною відповіддю)

-II рівень

1.Яка речовина є безпосереднім джерелом енергії м’язового скорочення?

1.Креатинфосфат.

2.Аденозиндифосфат.

3.Аденозинтрифосфат.

4.Молочна кислота.

5.Нейтральні жирні кислоти.

2.М’язова втома є результатом:

1.”Засмічення” продуктами обміну.

2.”Задухи” внаслідок недостачі кисню.

3.”Голодування” внаслідок недостачі поживних речовин.

4.Розвитку втоми нервових центрів.

5.М’яз практично не втомлюється.

В. Задачі для самоконтролю:

  • типові, стандартні, класичні, котрі не виходять за межу теоретичних даних, мають однозначьлй алгоритм розв’язку-II рівень.
  1. У скільки разів справжня сила двоголового м’яза у людини більша від його сили, визначеної за допомогою біцепс-динамометра, якщо при максимальній напрузі цього м’яза пружина біцепс-динамометра розвиває силу напруги 250 Н, довжина кісток передпліччя становить 0,3 м, а сухожилля м’яза прикріплене до цих кісток на відстані 0,03 м від ліктьового суглоба (кут прикладання сили напруги м’яза дорівнює куту прикладання сили пружини динамометра)?
  2. Чи є втома обов’язковим супутником тривалої робо­ти всього організму і його окремих органів? Пояснити.
  3. Якій основній вимозі повинен відповідати режим фі­зичного навантаження людини, щоб у його процесі здо­ров’я людини не тільки не погіршилось, але навіть поліпшилось?

5. Матеріали для післяаудиторної самостійної роботи. Тематика НДРС.

Написати реферати за темами:

1.Зміна серцевої діяльності при інтенсивній розумовій праці.

2.Вплив емоцій на розвиток втоми при фізичній та розумовій праці.

Методичну вказівку склав

к.б.н. В.І.Швець

Рецензія позитивна

доцент В.І.Ясінський

База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Інформація Автореферат Анализ Диплом Додаток Доклад Задача Закон Занятие Звіт Инструкция

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий