«механізм процентної політики нбу та шляхи підвищення її ефективності»

«механізм процентної політики нбу та шляхи підвищення її ефективності»

Скачати 1.28 Mb.

Сторінка 1/5 Дата конвертації 21.04.2016 Розмір 1.28 Mb.

  1   2   3   4   5

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ»

Кафедра банківської справи

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

«ГРОШІ ТА КРЕДИТ»

на тему:

«МЕХАНІЗМ ПРОЦЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ НБУ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЇЇ ЕФЕКТИВНОСТІ»

 

Студентки II курсу, групи Ф-23

напряму підготовки «Фінанси і кредит»

(«Фінанси»)

Костенко А.А.
Керівник: к.е.н., ас. Олещук М.Г.

Національна шкала __________________

Кількість балів: _______ Оцінка: ECTS _______

Члени комісії: ______________

(підпис) ____________________________________
(Науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали) ______________

(підпис) ____________________________________
(Науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали) ______________

(підпис) ____________________________________
(Науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали)

Суми – 2014 рік

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………………….. 3 РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ……………………………………

…..

5

1.1 Науково-теоретичні засади формування процентної політики центрального банку ……………………………………………

5

1.2 Теоретичні аспекти реалізації інструментарію процентної політики центрального банку………………………………………………

12

1.3 Особливості реалізації процентної політики у розвинутих країнах ………………………………………………………….

18

Висновки до розділу 1……………………………………………………….. 25 РОЗДІЛ 2 ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОЦЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ……………………

27

2.1 Механізм реалізації процентної політики Національного банку

банку України………………………………………………….. 27 2.2 Аналіз динаміки процентних ставок Національного банку України

України…………………………………………………………. 32 2.3 Шляхи підвищення ефективності процентної політики Національного банку України…………………………………

40

Висновки до розділу 2……………………………………………………….. 46 ВИСНОВКИ………………………………………………………………………………………… 49 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………………… 51

ВСТУП

Питання процентної політики є актуальним, оскільки, регулювання відсоткових ставок грошового ринку є важливою складовою державної економічної політики. Більшість економік провідних зарубіжних країн з метою стимулювання ділової активності пішли на безпрецедентне зниження ключових процентних ставок. Саме зараз дуже гостро стоїть питання щодо необхідності здійснення певних кроків з боку Національного банку України, але думки експертів з приводу цього розбігаються. З одного боку, збереження вкрай високих процентних ставок може виявитися згубним для країни і поставити під загрозу подальший економічний розвиток та вихід із кризи. А з іншого, поради щодо проведення в Україні політики «дешевих грошей» не враховують сучасні економічні реалії. Тому це дискусійне питання викликало неабиякий інтерес серед політичних та наукових діячів, а саме: В. Стельмаха, А. Чухно, П. Юхименко, П. Нікіфорова та ін.

Метою курсової роботи є вивчення теоретичних аспектів процентної політики центральних банків та практичних основ її реалізації Національним банком України. Висвітлення основних шляхів підвищення її ефективності.

Поставлена мета зумовила необхідність виконання таких завдань:

  • розглянути теоретичні аспекти формування процентної політики центрального банку;
  • визначити роль і ефективність проведення процентної політики у регулюванні грошово-кредитних відносин;
  • дослідити теоретичну основу формування процентної політики Національного банку України, в тому числі встановлення облікової ставки та ставки за інструментами рефінансування;
  • проаналізувати й оцінити динаміку процентних ставок Національного банку України протягом 2005-2013 рр.;
  • висвітлити шляхи підвищення ефективності процентної політики Національного банку України.

Об’єктом дослідження курсової роботи є механізм дії процентної політики.

Предметом дослідження виступає процентна політика Національного банку України та шляхи підвищення її ефективності.

Серед методів дослідження, у курсовій роботі були використані: діалектичні методи – індукції та дедукції, синтезу й аналізу, порівняння; економіко-статистичні методи – ряди динаміки, темпи росту, темпи приросту, середні величини.

Інформаційною базою для написання курсової роботи слугували підручники авторів, що розглядали центральний банк і грошово-кредитну політику загалом (наприклад, Мороз А. М. «Центральний банк та грошово-кредитна політика», Коваленко В. В. «Центральний банк і грошово-кредитна політика», Стельмах В. С. «Монетарна політика Національного банку України: сучасний стан та перспективи змін» та ін..), монографії (Матвієнко А. П. «Розвиток грошово-кредтних відносин трансформаційній економіці України»), наукові статті збірників наукових праць та доповідей («Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика», «Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України»), провідні наукові періодичні видання («Вісник Національного банку України», «Вісник Української академії банківської справи» та ін.), інтернет-статті та нормативно-правові акти регулювання процентної політики Національного банку України – Закон України «Про банки і банківську діяльність», Закон України «Про Національний банк України», Положення «Про регулювання процентної політики Національного банку України» та інші.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ

    1. Науково-теоретичні засади формування процентної політики центрального банку

Грошово-кредитна політика є складовою системою та ключовим елементом загальнодержавної економічної політики. На сучасному етапі основною метою грошово-кредитної політики центральних банків багатьох розвинених країн та країн що розвиваються, є досягнення та підтримка цінової стабільності.

Зазвичай грошово-кредитну політику розуміють як комплекс взаємопов’язаних спрямованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулювання грошового ринку, які виконує держава через свій центральний банк [1].

Грошово-кредитну політику часто називають монетарною, оскільки вона є політикою у сфері управління кількістю грошей в обігу .

У своєму розпорядженні центральні банки країн з ринковою економікою мають досить широкий набір інструментів грошово-кредитного регулювання. Використання різних інструментів варіюється залежно від спрямованості економічного розвитку країни, ступеня відкритості економіки, традицій, конкретних умов [2].

Монетарна політика проводиться за допомогою інструментів, які можна розділити на дві групи:

  • адміністративні інструменти регулювання.
  • ринкові інструментів регулювання.

Адміністративними є інструменти, що мають форму директив, інструментарію центрального банку й спрямована на обмеження сфери діяльності кредитного інституту. Такі методи управління грошово-кредитним ринком було притаманні соціалістичній економіці, коли органи державного управління безпосередньо втручалися в економічні процеси.

Ринковими методами грошово-кредитної політики є способи впливу центрального банку на грошово-кредитну сферу формування певних умов на грошовому ринку та ринку капіталів.

До основних ринкових інструментів грошово-кредитної політики, за допомогою яких забезпечується проведення центральними банками монетарної політики в тій чи іншій країні, належать такі [3]:

  • здійснень операцій на відкритому ринку;
  • встановлення мінімальних обов’язкових резервів для банків;
  • процентна політика;
  • здійснення операцій на валютному ринку;
  • депозитні операції центрального банку та інші.

Існує доволі багато визначень процентної політики, згідно з якими можна формулювати розуміння сутності даного інструмента. Наприклад, відповідно до А. М. Мороз, процентна політика центрального банку – це інструмент грошово-кредитної політики, який є широко відомим і застосовується центральними банками практично всіх розвинених країн. Дія цього інструмента полягає в установленні і періодичній зміні центральним банком процентної ставки, за якою він здійснює рефінансування комерційних банків. Офіційна процентна ставка центрального банку часто називається обліковою, або дисконтною [4,С.448].

Процентна політика є одним із найважливіших елементів загальної політики банку. Вона утворює один з ключових елементів кредитних відносин, а також визначає механізм плати за кредит. Для кредитора плата за надані в позику кошти є своєрідною компенсацією за невикористані можливості з приводу інвестування наявних у нього грошових ресурсів. Для позичальника ж процент за кредит є купівлею права на користування грошовими коштами протягом обумовленого договором часу. Тобто мова йде про ціну кредиту, яка є своєрідною оплатою його споживчої вартості як здатності задовольняти тимчасові потреби суб`єктів ринку у вільних коштах.

Головним елементом процентної політики є визначення центральним банком ставок за своїми операціями, завдяки чому учасникам ринку надається орієнтир вартості грошей та чиниться непрямий вплив на вартість ресурсів ринку. У випадку збільшення центральним банком ставок за своїми операціями зростає вартість ресурсів на міжбанківському ринку, що, як правило, спонукає банки переглядати ставки за кредитними та депозитними операціями з клієнтами. Збільшення ставок за депозитами та кредитами, відповідно, стимулює учасників ринку менше споживати, та більше заощаджувати, що знижує інфляційний тиск. Однак це може дещо уповільнити процеси економічного зростання. У випадку зменшення ставок центрального банку все відбувається навпаки [5].

Процентна політика є важливою складовою грошово-кредитної політики, а офіційні процентні ставки виступають інструментом впливу центральних банків на загальний економічний розвиток країни. Така значимість процентної політики пов’язана із роллю, яку виконують процентні ставки в економіці: вони слугують суб’єктам економіки інформаційними індикаторами для прийняття рішень щодо заощаджень, інвестицій та споживання, надають їм можливість еластично реагувати на зміну ринкової кон’юнктури шляхом переливання капіталів між сферами та галузями економіки, збалансовуючи на цій основі попит і пропозицію на фінансовому та товарному ринках.

У структурі трансмісійного (передавального) механізму грошово-кредитної політики офіційні проценти формують процентний канал (ланцюг змінних), який описує вплив центрального банку на економіку через регулювання процентних ставок. Дія цього каналу полягає в тому, що зміна грошово-кредитної політики, насамперед через основну офіційну ставку, прямо впливає на короткострокові ставки на фінансовому ринку, і через криву дохідності — на довгострокові. З певним часовим лагом вплив основної ставки центрального банку поширюється на ставки на фінансовому ринку, на інтенсивність переміщення капіталу між різними його сегментами, обсяги заощаджень, інвестицій, споживання, тобто на зміну сукупного попиту та пропозиції, а, отже, і на темпи зростання економіки, зайнятість та рівень інфляції.

Процентна політика має широке та вузьке значення. В широкому ж розумінні термін «процентна політика» означає вплив на всі процентні ставки за операціями комерційних банків. В цьому плані вони мають троякий вплив:

  • регулювання рівня збережень та інвестицій;
  • регулювання рівня ділової активності;
  • вплив на рівень інфляції.

В такому розумінні процентна політика відображає кейнсіанську теорію грошово-кредитної політики [6].

Б. К. Іришев також відмічає роль, яку відіграють процентні ставки в

механізмі грошово-кредитної політики:

  • є індикатором монетарної політики;
  • виступають каналами трансмісії імпульсу цієї політики;
  • служать гнучкими інструментами утворення позичкового фонду і переливу кредитних ресурсів від кредитора до позичальника.

Процентні ставки розрізняються за видами в залежності від характеру і тривалості позички, об’єкту кредитування, платоспроможності платника та ін. В зв’язку з цим розрізняють офіційну дисконтну ставку, ставку грошового і фінансового ринку, процент на банківський кредит та цінні папери, дебіторські та кредиторські ставки тощо. В ряді розвинутих країн облікова ставка є офіційною ставкою центрального банку і виступає основою дисконтної політики, тобто регулювання грошового ринку шляхом зміни норм проценту, за якими відбувається переоблік векселів (але функція переобліку векселів останнім часом зазнала значних змін, що дещо змінило і роль процентних ставок) [7].

У структурі відсоткових ставок грошового ринку найбільш вагоме місце займає облікова ставка центральних банків. Центральні банки працюють у ролі кредиторів комерційних банків, надаючи їм позики у ситуації, коли виникає загроза порушення їх фінансової стійкості. Короткотермінові позики надаються комерційним банкам, що мають достатньо стійке фінансове положення, яке може бути порушене непередбаченими обставинами. Комерційні банки сплачують проценти за позику центральному банку, згідно відсоткової ставки, яку називають обліковою або дисконтною ставкою. Центральні банки, використовуючи надання позик комерційним банкам, домагаються двох основних цілей:

  • перша – центральний банк контролює обсяги грошової пропозиції, надаючи можливість комерційним банкам збільшувати власні резерви;
  • друга – відповідно центральний банк може контролювати відсоткові ставки комерційних банків.

Сутність облікової політики полягає у змінах облікової ставки. Отже, облікова ставка є [8]:

  • відсотком за кредитами, які центральний банк надає іншим банківським установам країни;
  • відсотковою ставкою, яка встановлюється при обліку (купівлі) цінних паперів (векселів);
  • ціною, за якою центральний банк емітує гроші в економіку при їх первинному розміщенні;
  • дисконтна чи облікова ставка, що застосовується центральними банками в операціях з комерційними банками при наданні кредитів під заставу короткострокових державних облігацій, комерційних векселів та інших видів цінних паперів, які відповідають вимогам центрального банку;
  • плата, яку бере центральний банк при купівлі в банків цінних паперів до настання терміну їх оплати.

Якщо рівень облікової ставки підвищується, це призводить до подорожчання кредитів центрального банку для комерційних банків. У цьому випадку комерційні банки прагнутимуть компенсувати свої втрати, викликані зростанням облікової ставки, тобто подорожчанням кредиту, шляхом підвищення ставок за кредитами, яких вони надають суб’єктам економіки (позичальникам). Крім того, подорожчання кредитів центрального банку стримує попит на кредит з боку комерційних банків. У кінцевому підсумку підвищення рівня облікової ставки призводить до падіння обсягів рефінансування, зменшення грошової бази і звуження пропозиції грошей. Зниження центральним банком рівня облікової ставки має також зворотний вплив, воно стимулює зростання попиту на кредит з боку комерційних банків, веде до зростання обсягів рефінансування, збільшує грошову базу і розширює пропозицію грошей.

Через зміну пропозиції грошей процентна політика центрального банку впливає на ринкові процентні ставки, тобто на ставки за всіма іншими видами операцій на грошовому ринку. Так, розширення пропозиції грошей сприяє зниженню процентних ставок комерційних банків, що веде до зростання кредитних вкладень в економіку і стимулює у такий спосіб економічну активність, і навпаки [9].

Процентна політика центрального банку має вплив на динаміку кон’юнктури на ринку цінних паперів, а отже, і на дохідність цінних паперів. Так, підвищення центральним банком облікової ставки веде до зростання процентних ставок комерційних банків за кредитами і депозитами. У цих умовах для суб’єктів економіки (небанківський сектор) зростає привабливість розміщення коштів на депозитах у банках у зв’язку із збільшенням їх дохідності, а для банків зростає привабливість прямого кредитування суб’єктів економіки у зв’язку зі зростанням вартості кредитування. Під впливом наведених чинників попит на цінні папери скорочується, ринкова вартість цінних паперів має тенденцію до зниження, а дохідність цінних паперів — до зростання.

Можна відзначити такі цілі процентної політики центрального банку:

  • підтримка на позитивному рівні реальних процентних ставок для стимулювання заощаджень та інвестицій;
  • забезпечення переважної прибутковості інструментів грошового ринку в національній валюті в порівнянні з інструментами в іноземній валюті;
  • в періоди економічної нестабільності використання диференційованого методу встановлення процентних ставок для забезпечення доступності кредитів окремим категоріям позичальників, наприклад, соціально незахищеним групам населення [10].

Отже, процентна політика — це інструмент грошово-кредитної політики, адекватний ринковій економіці. Оцінюючи ефективність цього інструмент слід зазначити, що це досить гнучкий інструмент регулювання, йому властива зворотність дії (тобто можливе як підвищення, так і зниження облікової ставки). Водночас результати застосування цього інструменту грошово-кредитної політики важко спрогнозувати, тобто важко точно визначити, яким чином потрібно змінити облікову ставку, щоб викликати бажані зміни у грошовій базі. Крім того, заходи процентної політики не завжди адекватні наміченим цілям. Наприклад, центральний банк може прийняти рішення про зниження облікової ставки з метою збільшення обсягів рефінансування і розширення грошової бази, але він не може змусити комерційні банки збільшити свої резерви шляхом рефінансування у центральному банку. Порівняно з операціями на відкритому ринку, за допомогою яких центральний банк має можливість оперативно, виходячи з власних намірів, змінювати грошову базу [11].

    1. Теоретичні аспекти реалізації інструментарію процентної політики центральних банків

У світовій економічній діяльності процентна політика центрального

банку є одним з основних інструментів грошово-кредитної політики. Вона проводиться за двома напрямками:

  • регулювання позик комерційних банків у центрального банку;
  • депозитна політика центрального банку.

   Проводячи кредитування комерційних банків, центральні банки виступають кредиторами останньої інстанції, стають учасниками міжбанківського ринку, виконують свою функцію як органи грошово-кредитного регулювання.

   За допомогою процентної політики центральний банк отримує можливість:

  • впливати на попит і пропозицію на грошовому ринку шляхом зміни вартості наданих кредитів;
  • регулювати рівень ліквідності комерційних банків, їх кредитну активність;
  • регулювати обсяг грошової маси в країні;
  • надавати кредитним інститутам екстрену фінансову допомогу.

   Змінюючи процентну ставку по своїх кредитах і депозитах, центральні банки можуть впливати на стан грошово-кредитного ринку та визначати напрямок грошово-кредитної політики, а саме політики дешевих або дорогих грошей .

Процентна політика центрального банку – це інструмент грошово-кредитної політики, який застосовується центральними банками практично всіх розвинених країн [12].

Політика процентних ставок має на меті в основному досягнення трьох цілей :

  • сприяти зростання економіки шляхом установлення помірковано низьких процентних ставок на кредити;
  • стримувати інфляцію;
  • забезпечувати стабільність національної валюти на валютних ринках за допомогою встановлення помірковано підвищених процентних ставок.

Перша мета спрямована на зниження процентних ставок грошового ринку, друга і третя виправдовує їхній ріст. Дане протиріччя частково досягається шляхом створення селективної політики процентних ставок на користь пріоритетних виробництв і секторів економіки. У цьому випадку регулюючі функції політики процентних ставок проявляються як регулювання рівня заощаджень і інвестицій, регулювання рівня ділової активності й вплив на рівень інфляції [13].

Існують такі види процентної політики:

  1   2   3   4   5
База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Інформація Автореферат Анализ Диплом Додаток Доклад Задача Закон Занятие Звіт Инструкция

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий