Магістерська робота 13. 01. 01. Мр. 301 «З». 05. 04. 2011. 006. Пз кукси Павла Васильовича

Розроблення стандарту на технологію вирощування органічних томатів та обґрунтування стандартизованих показників
Магістерська робота 13. 01. 01. Мр. 301 «З». 05. 04. 2011. 006. Пз кукси Павла Васильовича

Скачати 1.01 Mb.

Сторінка 1/5 Дата конвертації 18.04.2016 Розмір 1.01 Mb.

  1   2   3   4   5

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

13.01.01. МР. 301 «З». 05.04.2011. 006. ПЗ

Кукси Павла Васильовича
2011

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Національний університет біоресурсів

і природокористування України
Факультет харчових технологій та управління якістю продукції АПК
УДК 006:635.64 ДОПУСКАЄТЬСЯ ДО ЗАХИСТУ

Завідувач кафедри стандартизації та

сертифікації сільськогосподарської

продукції

____________ Є.В. Новожилова

«____» _______________ 2011 р.

Спеціальність: 8.000001 «Якість стандартизація та сертифікація»
МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА
_____________________ Кукси Павла Васильовича _____________________

(прізвище, ім’я, по батькові виконавця)

на тему: Розроблення стандарту на технологію вирощування органічних томатів та обґрунтування стандартизованих показників

Науковий керівник,

(вчений ступінь, вчене звання) _________________ С.Д. Мельничук

(підпис) д.б.н. професор

Науковий консультант

(вчений ступінь, вчене звання) _______________ Ю.В. Слива

(підпис) к.т.н., доцент
Науковий консультант з

економічних питань

(вчений ступінь, вчене звання) __________________ О.О. Чередніченко

(підпис) к.е.н., доцент

Автор магістерської роботи __________________ П.В. Кукса

(підпис)

Київ – 2011

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАІНИ

Кафедра стандартизації та сертифікації сільськогосподарської продукції

ЗАТВЕРДЖУЮ:

Завідувач кафедри _______________ Новожилова Є.В.

(підпис)

ЗАВДАННЯ

на виконання магістерської роботи студенту

_____________________ Куксі Павлу Васильовичу ______________________

(Прізвище, ім’я, по батькові)

Спеціальність: 8.000001 «Якість стандартизація та сертифікація»

Програма: _________ Екологічна стандартизація і сертифікація ___________

1. Тема роботи: Розроблення стандарту на технологію вирощування органічних томатів та обґрунтування стандартизованих показників

затверджена наказом по НУБіП України 05.04.2011 № 301

2. Термін подання завершеної роботи: 01 травня 2011 р.

3. Вихідні матеріали до виконання роботи: нормативні документи, наукові статі і наукова література, щодо технології вирощування органічних томатів.

4. Перелік питань, що підлягають дослідженню:

4.1. Сучасний стан виробництва органічної продукції;

4.2. Технологія вирощування томатів та фактори , що впливають на їх якість;

4.3. Вимоги національних нормативних документів щодо розроблення стандартів;

4.4. Вимоги нормативних документів IFOAM до органічного землеробства.

Науковий керівник

магістерської роботи ____________ С.Д. Мельничук

(Підпис)

Науковий консультант

магістерської роботи ____________ Ю.В. Слива

(Підпис)
Завдання прийняв до виконання ____________ П.В. Кукса

(Підпис)

Завдання видане «25» січня 2011 р.

РЕФЕРАТ

Магістерська робота викладена на 89 сторінках, містить 6 таблиць, 5 формул та перелік посилань з 35 джерел.

Мета дослідження – на основі вивчення факторів, які впивають на якість і безпеку томатів та з врахуванням вимог органічного землеробства, розробити проект стандарту «Томати органічні. Технологія вирощування. Загальні вимоги».

Об’єкт дослідження – томати органічні, технологія вирощування органічних томатів.

Предмет дослідження – фактори, стандартизовані показники технології вирощування томатів та вимоги до органічного землеробства.

Матеріали дослідження – нормативні документи, наукова література, щодо технології вирощування органічних томатів.

Методи дослідження – під час дослідження користувалися такими методами, як порівняння, аналіз, синтез та узагальнення.

В роботі проаналізовано технологію вирощування органічних томатів, виділені фактори, які вливають на якість кінцевого продукту та запропоновані показники для стандартизації. На основі проведених досліджень розроблено стандарт «Томати органічні. Технологія вирощування. Загальні вимоги».

Пропозиції щодо показників для стандартизування та розроблення проекту національного стандарту були зроблені вперше.

Впровадження стандарту у господарствах, що займаються органічним вирощуванням, підвищить їх економічну ефективність та забезпечить високу якість і безпечність кінцевого продукту.
Ключові слова: ТОМАТИ, НАСІННЯ, РОЗСАДА, САДІННЯ, СІВБА, ОРГАНІЧНЕ ЗЕМЛЕРОБСТВО, ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ, ПРОЕКТ СТАНДАРТУ, СТАНДАРТИЗОВАНІ ПОКАЗНИКИ.

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ …………………

ВСТУП ……………………………………………………………………….

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ……………………………………………………

1.1 Сучасний стан виробництва органічної продукції ……………….

1.2 Загальна характеристика томатів …………………………………….

1.2.1 Морфологічні та апробаційні ознаки томатів …………………

1.2.2 Біологічні особливості томатів …………………………………

1.3 Основні принципи технології вирощування томатів ……………..

1.4 Фактори, що впливають на якість томатів …………………………..

1.5 Висновки з огляду літератури ………………………………………

2. РЕЗУЛЬТАТИ ПРОВЕДЕНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ……………………….

2.1 Мета, об’єкт, предмет, матеріали та методи дослідження ………

2.2 Вимоги національних нормативних документів, щодо розроблення стандартів …………………………………………………

2.3 Вимоги стандартів IFOAM до органічного землеробства ……….

2.4 Розроблення проекту національного стандарту ДСТУ ХХХХ:ХХХХ «Томати органічні. Технологія вирощування. Загальні вимоги» …………………………………………………………

2.5 Економічна ефективність ……………………………………………

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………

РЕКОМЕНДАЦІЇ ……………………………………………………………

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ ………………………………………………………

АНОТАЦІЯ ………………………………………………………………….

С.

5

6

7

7

9

10

12

14

27

35

37

37
37

44

52

80

83

84

85

88

ПЕРЕЛІК УМОВНИХПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ
д.р. – діюча речовина

ГДК – гранично допустима концентрація

лк – Одиниця освітленості СІ люкс (лк) — освітленість поверхні, на кожен квадратний метр якої падає світловий потік в один люмен.

НД – нормативний документ

ТЗ – технічне завдання

ТК – технічний комітет

IFOAM – Міжнародна Федерація руху за органічне сільське господарство
ВСТУП

Значна частина людства завжди небезпідставно піклувалася про задоволення своїх споживчих потреб екологічно чистими продуктами харчування, вирощеними без застосування у технологічному циклі компонентів, які є шкідливими для здоров’я або потенційно можуть загрожувати здоров’ю людей. До шкідливих компонентів технології відносять, у першу чергу, пестициди та мінеральні добрива, а до потенційних – ті, загрозу для здоров’я людини від яких нині важко прогнозувати. В першу чергу, продукція від генетично модифікованих рослин.

Враховуючи, що в останні роки інтенсивність хімічного, радіаційного та інших видів антропогенного впливу на навколишнє середовище суттєво зросла, а це негативно позначається на здоров’ї людей, питання виробництва екологічно чистої і насамперед органічної продукції набуває підвищеної актуальності [1].

Для нашої країни виробництво природної екологічно чистої продукції є особливо актуальним у зв’язку з прагненням жителів України звести нанівець вплив на здоров’я наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інших техногенних катастроф.

В Україні органічна продукція і загальна площа сертифікованих сільськогосподарських угідь, на яких вона вирощується,  вже перетнула відмітку 250 тисяч гектарів. Однак, до вирощеної у країні органічної продукції на сьогоднішній день належить майже винятково сировинна продукція, тобто та, що передбачає подальшу переробку: зернові, бобові та олійні культури, ягоди. Поки що відбуваються лише перші спроби налагодження виробництва та збуту готової продукції. У першу чергу це круп’яні та макаронні вироби, деякі олії, соки, повидло, сиропи, мед, незначна кількість овочів та фруктів, м’ясних виробів. Але є надія, що вітчизняна сертифікована органічна продукція, така як плодово-овочева, молочна, почне з’являтися на полицях наших магазинів уже протягом найближчого часу [2].

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Сучасний стан виробництва органічної продукції

Все частіше на полицях українських магазинів з’являється органічна продукція: як вітчизняна, так і імпортна.

Органічні продукти:

  • не містять генетично модифікованих організмів (ГМО), ГМ продуктів та їх похідних;
  • не містять хімічно синтезованих консервантів, барвників, ароматизаторів, стабілізаторів і загусників;
  • вирощування продукції в природних умовах, в екологічно сприятливих регіонах, далеко від великих міст, промислових зон і транспортних магістралей, на ґрунтах, які не піддавалися впливу будь-яких хімічних речовин;
  • вирощення сировини рослинного сільськогосподарського походження, відбувається без: добрив, пестицидів та інших агрохімікатів [3];
  • тварини утримуються в природних умовах, отримують натуральні корми, властиві даному виду. Застосування концентрованих кормів, гормонів, антибіотиків, стимуляторів росту категорично заборонено;
  • використання для боротьби з шкідниками ультразвуку, пасток та їх природних біологічних ворогів;
  • дотримання особливого режиму зберігання, упакування і транспортування продукції для максимального збереження смаку і поживних речовин [4].

Крім відсутності шкідливих речовин, органічні продукти відрізняються своїми смаковими властивостями і високою харчовою цінністю. Органічне м’ясо є ідеальним джерелом здорових білків і насичених амінокислот.

Через особливості органічного сільськогосподарського виробництва, вміст у органічних фруктах і овочах сухих речовин збільшується, а води — знижується, що покращує їх смакові якості. Крім того, вміст вітамінів, мікроелементів і клітковини в органічних продуктах значно вище [5].

Виробництво органічних продуктів визначається трьома параметрами — екологічно чиста сировина, екологічно чисті інгредієнти, а також технологічний процес. Якщо в Європі ринок органічної продукції існує вже більше 30 років, то в Україні він почав розвиватися тільки з 2002 року [6].

В Україні, за оцінками багатьох вітчизняних і зарубіжних експертів існує великий потенціал для розвитку виробництва сертифікованої органічної сільсь­когосподарської продукції та органічних продуктів харчування. Повільний та однобічний розвиток органічного виробництва в нашій країні спричинений наступними факторами:

  • незавершеністю створення законодавчої та нормативно-правової бази яка б чітко окреслила державну політику у сфері органічного виробництва, створила умови для законодавчого визнання та захисту органічних продуктів, а також системи державної підтримки та стимулювання розвитку органічного виробництва;
  • переважанням експорту та нерозвиненістю внутрішнього ринку;
  • здебільшого виробляється та експортується декілька види органічної сільськогосподарської продукції сировинного типу, переважно зернові та олійні культури;
  • до виробництва органічної продукції задіяні здебільшого великі сільсько­господарські підприємства, в той час як перехід малих та середніх господарств на органічний метод господарювання є доволі обмеженим;
  • виробництво тваринницької продукції згідно із органічними стандартами в Україні все ще відсутнє, існує лише інформація про наміри деяких сільськогосподарсь­ких товаровиробників започаткувати такий вид бізнесу;
  • що стосується переробки органічної продукції та виробництва органічних продуктів харчування, то ці напрями також знаходиться на початковій фазі роз­витку, існують лише наміри деяких вітчизняних та зарубіжних інвесторів запо­чаткувати таке виробництво;
  • гуртова та роздрібна торгівля органічними продуктами споживання все ще перебувають у рудиментарному стані.

Проте, незважаючи на гострі проблеми становлення, органічний сектор в Україні, може бути багатообіцяючим і дуже перспективним через наявність в країні родючих чорноземних ґрунтів і міцних традицій сільськогосподарського виробництва.

У зв’язку з цим дуже важливим напрямком діяльності для розвитку органічного сектора в Україні є інформування громадськості та представників органів державної влади, щодо мож­ливих потенційних вигодах (економічних, соціальних, екологічних, охорони здоров’я), пов’язаних з органічним сільськогосподарським виробництвом та вживанням такої продукції. Потрібні добре визначена державна урядова політика та регулювання (вимоги або спеціальні стандарти), а також активізація споживання органічних про­дуктів, наприклад через інформування споживачів. Особливу увагу слід зверну­ти на потребу розвивати і посилювати національну систему гарантій, що базується на міжнародних стандартах, що дозволить досягти еквівалентності (рівнозначності) та отримати додаткову вигоду від входження та використан­ня міжнародної сертифікаційної інфраструктури та партнерства [7].

1.2 Загальна характеристика томатів

Помідор — є найпоширенішою овочевою рослиною родини пасльонових. Світове виробництво його становить близько 70 млн т., а площі досягають майже в 3,0 млн./га. Найбільшими у світі виробниками плодів помідора є: Китай, Мексика, Італія, Іспанія, США.

Серед овочевих культур в Україні, значне місце на­лежить помідорам, які займають площу 85 тис. га, впрошують на площах, залежно від року, від 140 до 170 тис. га [8]. Врожайність помідорів залежить, головним чином, від двох основних факторів — сорти і технології вирощування [9]. Немало важливим є регіон вирощування, де врожайність коливається від 15,0 до 60,0–90,0 т/га.

Популярність культури помідора зумовлена її екологічною пластичністю, високою врожайністю, універсальністю щодо використання плодів, біологічною цінністю. Плоди помідора вирізняються поживними, смаковими, дієтичними і протекторними властивостями. Вони містять (%) суху речовину – від 4,8 до 7,0, понад половина якої припадає на розчинні цукри (0,30–0,60), органічні кислоти – 0,4–0,6, целюлозу – 0,75–0,84, пектинові речовини – 0,10–0,14, сирий протеїн – 0,95, жири та ефірні олії – 0,2, мінеральні речовини – 0,6.

Плоди помідора багаті на солі натрію, калію, магнію, кальцію, заліза, фосфору, йоду, сірки, міді.

Помідори у залежності від способів вирощування (відкритий або закритий ґрунт) характеризується відносно високими виносами макро – мезо – та мікроелементів [10].

Запасні білки плодів помідора містять незамінні амінокис­лоти: лейцин, ізолейцин, лізин, метіонін, фенілаланін, треонін, валін, гістидин, триптофан.

Плоди помідора споживають як у свіжому, так і переробле­ному вигляді, з них готують томат-пасту, томат-пюре, томат­ний сік, маринади, овочеві асорті, різні види заливок, соусів, консервів. У процесі переробки помідора практично немає відходів — використовують навіть шкірку і насіння.

1.2.1 Морфологічні та апробаційні ознаки томатів

Помідор (Lycopersicum esculentum Mill.) належить до родини

пасльонових (SolanaceaeYass.), роду Lycopersicum Foun., виду
esculentum Mill. Поширені у виробництві сорти і гібриди F1 можуть належати до однієї з трьох різновидностей: Помідор звичайний, Помідор штамбовий, Великолистий картоплеподібний помідор.

Помідор у практичному овочівництві – однорічна рослина, що розмножується насінням.

Коренева система в нього добре розвинена, в оптимальних умовах може досягати 1,5–2,5 м в діаметрі і 1,0–1,5 – вглибину. Основна маса кореневої системи розмішена в орному шарі — на глибині 0,2–0,4.

Стебло у помідора округле, соковите, вкрите волосками, у період плодоношення воно дерев’яніє, грубішає, в процесі, росту й розвитку галузиться і залежно від типу галуження розрізняють індетермінантні та детермінантні помідори.

Індетермінантні, з необмеженим ростом стебла, форми характеризуються рідким розміщенням китиць (через 2–3 листки), формуванням бокових пагонів, неодночасним достиганням плодів.

Детермінантні – припиняють ріст після утворення 3–5–го суцвіть кількість листків між суцвіттями – два, один або жодного. Детермінантні форми скоростиглі, у них дружно дости­гають плоди [11].

Листки помідора нерівномірно пірчасторозсічені, склада­ються з частин, часток і часточок, гладенькі або гофровані, з цілим краєм пластинки чи розсічені.

Суцвіття – завиток за типом галуження просте, проміжне, складне. перше суцвіття починає формуватися у фазі 2–3 справ­жніх листків на 18–20–й день після сходів. У цей період сприят­ливі умови вирощування забезпечують формування раннього врожаю. Цвітуть помідори знизу вгору: спочатку зацвітають квітки, розмішені ближче до стебла, а потім – наступні.

Квітка помідора самозапильна. Разом цвітуть 2–5 квіток. Квітки двостатеві, складаються з чашечки, віночка, пиляків і стовпчика, чашечка складається з чашолистиків.. Від зав’язування до достигання плоду минає 45–47 днів у ранніх сортів і 60-65 – у пізніх. Тривалість цього періоду залежить від температури повітря й вологості: чим вища температу­ра повітря і нижча вологість, тим цей період коротший. Штуч­но міняючи режим, можна значно прискорити період до­стигання плодів, й одержання раннього врожаю.

Плід – м’ясиста ягода різної форми, розміру і забарвлення.

У виробництві набули поширення сорти і гібриди масою плоду 70–120 г. Транспортабельні форми мають, як правило, сливкоподібні плоди масою 40–80 г. Форма плоду може бути різною – від плескато-округлої до циліндричної, видовженої чи квадратної, з гладенькою або ребристою поверхнею.

Смак плодів залежить від вмісту – цукрів і співвідношення цукрів та кислоти. Чим оптимальніше збалансовані температу­ра, світло, волога, живлення, тим смачніші плоди. Невеличкі, малокамерні плоди мають виші смакові якості, ніж великі [12].

Помідор розмножується насінням, а також черешками, час­тинами рослини. Серед помідорів можуть зустрічатися, форми, що мають плоди без насіння — партенокарпічпі, такі що утворилися без запліднення.

Міцність плодів визначається еластичною і міцною шкіркою та пружним м’якушем, що надає їм властивостей транспортабельності, лежкості, стійкості проти розтріскування.

Біологічна скоростиглість помідора визначається тривалістю вегетаційного періоду і залежить від швидкості проходження фаз росту й роз­витку. Тривалість кожної фази змінюється залежно від сорту, температури, освітлення, вологості, мінерального живлення [8,13].

Морфологічні ознаки рослини помідора є основними при зовнішніх оцінках його, проведенні доборів у селекції та визна­ченні якості насінницьких посівів.

1.2.2 Біологічні особливості томатів

Помідор — це така рослина, яка росте в різних кліматичних

зонах від півночі до півдня. Різні умови вирощування і формування помідора у відкритому і за­хищеному ґрунті. Не зважаючи на це помідор характеризується своїми сталими біологічними особливостями, які фор­мують вимоги до умов вирощування [12].

Класики овочівництва О.В. Алпатьєв (1981), Д.Д. Брежнєв (1955), фізіолог Ф.М. Куперман (1971) виділяли — 12 етапів роз­питу культури помідора:

І — накльовування насінини, формування і проростка аж до появи його на поверхні ґрунту. Проходить швидко, залежно від температури і вологості субстрату, за 4-7 днів;

ІІ — поява сходів визначається як початок етапу, кінець йо­го — утворення зачаткової осі китиці. Триває 13-33 дні. В Цей період формуються листки. Кінець його — фаза 2-3 справжніх листків. Ростові процеси при цьому загальмовані, активно формується лише коренева система, в пазухах листків голо­вного стебла формуються бруньки другого порядку;

ІІІ — початок наростання першої китиці. Він короткий (1-3 дні), але чітко виражений. У цей період рослина найчутливіша до нестачі вологи;

IV — період формування квіткових горбків і самої квітки

(2-4 дні);

V — закладання пиляків, зав’язі та інших органів квітки — фаза 4-9 справжніх листків, триває 13-23 дні. У цей період рос­лина потребує посиленого живлення макро- та мікроелемен­тами для покращання умов плодоутворення;

VI — формування першої китиці — мікро- та макроспорогенез (7-10 днів);

VII — формування чоловічої й жіночої гаметофіти (3-8 днів);

VIІІ — бутонізація (15-21 день);

VI — VІІІ етапи — це фактично період формування насіння-бруньок, зав’язі, пилкових зерен, бутонів. Вимагає оптималь­ної температури, вологи, світла. У цей період розсада готова до садіння і будь-яке відхилення від норми негативно позна­чається на процесах цвітіння та плодоутворення;

IX — цвітіння рослини, запліднення, першої китиці (5-8 днів), а потім китиць наступних порядків;

X — зав’язування і формування плодів першої китиці, розвиток у них насіння (15-25 днів). У цей період плоди набува­ють типової форми. В насінині утворюються ендосперм і заро­док. Прискорений ріст зародка насінини починається через 13-15 днів після закінчення цвітіння;

XІ — продовження росту насіння. Тривалість 10-15 днів. Плоди-досягають бурої стиглості і зняті через 1-2 дні вони до­стигають;

XІІ — плодовіддача; повна біологічна стиглість плодів пер­шої китиці. Маса насінини збільшується, досягає потрібного розміру. Тривалість 15-25 днів [8].

1.3 Основні принципи технології вирощування томатів

Вирощування помідора повинно починатися із добору сортів чи гібридів, для тієї або іншої зони, регіону. Як вже відмічалося вони можуть бути ранньо-, середньо- і пізньостиглими.

Для кожної зони необхідне відповідне співвідношення сортів за стиглістю. У північних регіонах України ранньостиглі сорти мають становити 70-90% площ, у південних — 10-15%. І, звичайно в кожній групі стиглості повинно бути 2-3 різних сор­ти чи гібриди.

Наступним етапом у вирощуванні помідора повинен бути добір площ. Як правило, для помідора відводять добре освітле­ну ділянку землі, захищену від північних вітрів, з рівним рельєфом або з південним ухилом. На півдні під помідор виби­рають землі, що зрошуються [14].

Грунт — легкосуглинковий або супіщаний, із слабокислою реакцією (рН 6-6,5), але багатий на органічні та мінеральні ре­човини. Це передбачає внесення органічних добрив піл попе­редник. В умовах Полісся та Лісостепу спеціалісти вважають за необхідне вносити до 50 т/га органічних добрив безпосеред­ньо під помідор.

Сівозміна

Помідор не терпить монокультури, реагуючи на це значним зниженням урожайності та захворюваннями. Кращими попе­редниками для помідора є:

  • Полісся: пшениця озима, кукурудза на силос, вико-вівсяна сумішка, огірок, цибуля, капуста, зеленні;
  • Лісостеп: пшениця озима, кукурудза на силос, горох, тра­ви багаторічні, огірок, цибуля, капуста, зеленні;
  • Степ: пшениця озима, кукурудза на силос, трави бага­торічні, огірок, цибуля, капуста, кавун.

На попереднє місце помідор можна повертати не менш як
через 4-6 років, а при захворюваннях бактеріальним раком — 8-10 років.

На присадибних ділянках (фермерських господарствах рекомендовано короткі сівозміни: овес — помідор — горох — помідор; вико-вівсяна сумішка — помідор — ячмінь — помідор; люпин на силос — помідор — просо — помідор. У зоні Степу рекомендують трипільну сівозміну: горох — пшениця озима — помідор. При такій короткій ротації передбачається внесення органічних добрив і зрошення [15].

Підготовка ґрунту

Після збирання попередника проводять подрібнення залишків і неглибоке лущення дисковими лущильниками для провокування проростання насіння бур’янів. Через 2-3 тижні проводять глибоку оранку – основний обробіток ґрунту.

При засміченості коренепаростковими бур’янами проводиться – фрезерування або двократне глибоке дискування. Після відростання бур’янів – оранка. Якщо дозволяють погодні умови, після оранки проводять повторне фрезерування або дискування.

Навесні при настанні фізичної стиглості ґрунту проводять закриття вологи – боронуванням.

Перед посадкою розсади проводять глибоку культивацію (12-14 см) без прикочування. При підвищеній вологості ґрунту проводиться неглибока відвальна оранка [16]. Сучасний набір тракторів і сільськогосподарсь­ких машин дає змогу провести названі роботи своєчасно і якісно.

Внесення добрив

Помідор позитивно реагує на внесення органічних та міне­ральних добрив. Для формування 10 т плодів йому необхідно: азоту — 30-35 кг, фосфору — 10-15, калію — 35-50 кг. Основну масу добрив вносять восени під оранку і весною під глибоку культивацію. Органічні добрива (гній, перегній, торф) краще вносити під попередники в дозах 30-50 т/га. Згідно з даними Інституту овочівництва і баштанництва (2001) під помідор вносять мінеральних добрив (кг/га д.р.):

  • Полісся – N60 P90-120 K90;
  • Лісостеп Правобережний – N90 P120 K90;
  • Лісостеп Лівобережний — N120 P120 K90;
  • Степ — N6120 P9120 K60.

При зрошенні дози добрив, особливо азотних і фосфорних, збільшують на 20-50 кг/га д.р. З пересуванням із зони Полісся до Стену дози добрив зростають.

Необхідно враховувати, що гранично допустимий рівень вмісту нітратів у томатах, вирощених у відкритому ґрунті (ГДК) складає 150 мг/кг сирої маси [17].

Передпосівний обробіток насіння

Отримання, дружних і вирівняних сходів залежить від якості посівного матеріалу (насіння повинно мати високу енергію про­ростання та схожість). Якість насіння підвищують передпосів­ною обробкою.

Для профілакти­ки вірусних хвороб застосовують таку схему: замочують насіння на 20 хв в 1%-му розчин і марганцевокислого калію, потім на — 24 год — у розчині мікро­елементів (із розрахунку на 1 л води): борна кислота — 0,1 г, марганець сіркокислий — 0,1 г, цинк сіркокислий — 0,1 г, молібденовокислий амоній — 0,02 г, а потім для профілактики бак­теріальних хвороб на 2 год в 0,2%-му розчині фітолавину.

Для дружного проростання насіння і з’явлення сходів рекомендовано намочувати насіння протягом 12 год у розчині на­ступних мікроелементів (у %): борна кислота — 0,02, сірчано­кислий цинк — 0,05, молібденово-кислий амоній — 0,01, сірчанокисла мідь — 0,05, сірчанокисле залізо — 0,05, йодистий калій — 0,025. Температура розчину 22-24°С. Співвідношення сухої маси насіння і розчину —1:4 [18].

Насіння можна обробляти ростовими речовинами, що по­ліпшує схожість, сприяє більш ранньому врожаю, підвищенню імунітету і загальної продуктивності (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Передпосівна обробка насіння ростовими речовинами

Регулятор росту Тривалість обробки, год. Концентрація % мг/л Янтарна кислота 24 0,002 20 Івін 12 0,001 10 Емістим 12 — 1 Імуноцитофіт 0,2-0,3 — 2 Епін 2 — 1 Байкал ЕМ1У 1-2 0,01 1

Вирощування розсади

У практиці овочівництва відомо два способи вирощування розсади — горщечковий і безгорщечковий. За строками висіву розсаду розподіляють на ранню, середню і пізню. Використову­ючи різну за строками висіву розсаду, істотно подовжують сезон споживання плодів помідора.

Перевагами розсадного способу вирощування помідора є:

  • чіткий контроль за кількістю висіяного насіння. Економія його;
  • можливість раніше отримувати стиглі плоди;
  • можливості корегу­вати строки висаджування залежно від погодних умов;
  • контроль за оптимальною густотою рослин;
  • можливості повністю зібрати плоди, уникаючи осінніх приморозків;
  • уникнення проблеми неотримання сходів на важких і супіщаних ґрунтах;
  • можливості догляду за рослинами і ґрунтом;
  • вища прибутковість унаслідок вищої ціни ранньої про­дукції.

Розсаду вирощують в кімнатних умовах, парниках, теплицях, у спеціально обладнаних розсадних комплексах. Для наповнення горщечків, стаканчиків, ящичків, інших єм­костей готують ґрунтову або поживну суміш, її формують із дернової землі, торфу, перегною. Компонентами можуть бути пі­сок, тирса, біогумус. Суміш повинна бути нейтральною або слабкокислою (рН=6,5), добре проникною для води і повітря – пух­кою, вологоємкою, з необхідною кількістю поживних елементів [19].

Під час пророщування необхідно періодично поливати рослину теплою водою. При цьому слід намагайтеся зрошувати виключно грунт, не допускаючи попадання вологи на рослину [20].

Найбільш економно і зручно вирощу­вати розсаду в пластмасових касетах різного об’єму. Викорис­тання касет знижує трудові затрати, спрощує догляд, дає змогу зберегти кореневу систему і на 10-15 днів зменшує період виро­щування розсади.

У великих об’ємах розсаду вирощують у плівкових тепли­цях — із пікіруванням чи без нього, на спеціально підготовле­них грядках.

Строки сівби

Строки сівби визначаються строками висаджування розса­ди у відкритий ґрунт, що залежить від кліматичних умов регіону, біологічних властивостей сорту, віку розсади. Напри­клад, вік розсади надранніх строків 65 днів, строк висаджуван­ня в ґрунт 25 квітня, період з’явлення сходів 7 днів. Відрахуємо від 25 квітня 72 дні (65+7) і побачимо, що сівбу треба проводи­ти 10-12 лютого. Якщо розсаду висаджують 5 чи 10 травня, то висів здійснюють у кінці лютого чи на початку березня. Ті, хто планує висаджування рослин після зникнення загрози приморозків, після 20 травня, повинні сіяти в кінні березня або на початку квітня. Чим пізніші строки висіву; тим менш вікова буде розсада (30-35-40 днів) (табл. 1.2.) [15].

Сіють насіння на глибину 1-1,5 см. Посіви мульчують і накривають плівкою для збереження вологи й мікроклімату. На початку з’явлення сходів плівку знімають, щоб запобігти витя­гуванню сіянців.

Таблиця 1.2. Строки висіву насіння помідора при 65-денній розсаді

Тип стиглості

сорту

Зони Полісся Лісостеп Степ Надранні

Ранньостиглі

Середньостиглі Пізньостиглі

25-30 лютого

5-10 березня

10-20 березня

20-25-березня

20-25 лютого

1-5 березня

10-15 березня

15-20 березня

15-20 лютого

25-30 лютого

5-10 березня

10-15 березня

Режим вирощування розсади

За вимогами до тем­ператури вирощування розсади умовно можна розподілити на кілька періодів.

Перший період — від висіву до масових сходів, вимагає темпе­ратури повітря 23-25°С, температури ґрунту на 1-2°С нижчої.

Другий період — 6-8 днів після появи сходів, вимагає нижчої температури, ніж перший. Удень оптимальна температура 12-15°С. вночі 7-10°С. Підвищена температура в цей період при­зводить до витягування надземної частини рослини і слабкого розвитку кореневої системи. Рослини, що витягнулися, менш стійкі проти дії несприятливих умов, слабо ростуть, більш ура­жуються хворобами, пізніше вступають у плодоношення, знижують продуктивність.

Третій період — ріст розсади. З появою першого справжньо­го листочка темпи росту збільшуються, рослина потребує ви­щої температури. Вдень при сонячній погоді — 20-25°С, при — похмурій — 18-20°С; вночі — 10-12°С.

Пониження в цей період температури до 11-13°С гальмує ріст і розвиток рослини, що призводить до запізнення раннього врожаю на 7-11 днів та зниження його на 30-35%. Підвищена температура повітря і ґрунту (23-25°С) в цей період прискорює надходження ранньої продукції, але урожай при цьому не найвищий. Такий урожай забезпечує температура ґрунту 16-18°С, хоча плодоношення при цьому запізнюється.

Четвертий період — загартування розсади, яке починається за 15-20 днів до садіння рослин у ґрунт. При цьому головну роль відіграють ультрафіолетове проміння та понижені темпе­ратури: вдень 12-15°С, вночі 6-10°С, а ґрунту — 15-16°С. Така дія зменшує вміст води в тканинах, збільшує її водозберігаючу здатність, підвищує концентрацію клітинного соку, в результаті чого рослини менше реагують на несприятливі умови після висаджування у ґрунт [21, 8].

Помідор — вологолюбна культура, тому вологість ґрунту в розсадний період витримують 70-75% повної вологоємкості. Оптимальна вологість повітря 60-65%. Поливають розсаду вранці, помірно.

При нестачі світла розсаду доосвічують, але не більше 18 год на добу. Нормальна кількість світла — 4 тис. лк, одна лампа потужністю 400 Вт на 1,5-2,0 м2.

Розсада віком 60-65 днів повинна мати висоту 25-30 см, діаметр стебла — 1 см, 8-9 розвинутих листків, масу надземної частини — 20-25 г масу коріння — 2-3 г, площу листків —400-450 см2, 1-2 китиці із бутонами [22].

Висаджують розсаду, коли мине загроза приморозків, темпе­ратура повітря перетне 15°С, а ґрунту на глибині 10-12 см — 12°С. Строки висаджування розсади залежать від зони (табл. 1.3.).

Таблиця 1.3. Строки висаджування розсади у відкритий ґрунт

Тип стиглості

сорту

Зони Полісся Лісостеп Степ Надранні 25-30.04 20-25.04 10-15.04 Ранньостиглі 5-10.05 1-5.05 20-25.04 Середньостиглі 15-20.05 10-15.05 1-5.05 Пізньостиглі 20-25.05 20-25.05 1-10.05

Розсаду висаджують розсадосадильними машинами типу СКН-6, СКН-6.А, Клен.

Густоту рослин витримують у межах 35-80 тис. рослин на 1 га. При цьому слід мати на увазі, що мінімальна густота рослин — 25-35 тис./га — не знижує значно урожайність, проте дає змогу сформувати високотоварні, більшого розміру плоди, ніж при загущених насадженнях [8].

Технологія безрозсадного виробництва томатів

Ряд господарств, навіть у північних регіонах вирощують помідор висівом насіння безпосередньо в ґрунт. Це дає змогу уникнути багатозатратного пронесу вирошування розсади. Плоди від таких посівів надходять пізніше, ніж від розсадних, і основна маса врожаю припадає на вересень та початок жовт­ня.

Сівба безпосередньо в ґрунт вимагає старанної підготовки ґрунту. Він повинен бути дрібногрудкуватим, пухким, вологим. Тому підготовку ґрунту починають відразу ж після зби­рання попередника.

Очищену ділянку обробляють лущильниками чи плоскорізами на глибину 10-12 см. Після підростання бур’янів проводять дві культивації: першу — на глибину 10-12, другу — 14-16 см. Оранку виконують на глибину 27-30 см. Перед входом у зиму можна проводити осіннє чизелювання на глибину 16-18°С [23].

Основне удобрення вносять з осені — 30-40т гною на 1га під попередник і комплекс мінеральних добрив безпосеред­ньо під культуру згідно з поданою схемою (табл. 1.4.).

Таблиця 1.4. Дози мінеральних добрив, кг/га д.р.

Зона 3рошення Ґрунт Дози N Р2О5 К2О Полісся Беззр. Дерново-підзолистий 50-60 60-90 60-90 Зрош. Темно-сірий лісовий 50-60 45-75 60-90 Лісостеп

Правобережний

— Те саме 80-90 90-120 90-120 Лісостеп

Лівобережний

Беззр. Чорнозем звичайний 45-60 60-75 30-60 Зрош. Чорнозем звичайний 120-150 60-90 30-45 Степ Беззр. Темно-каштановий 45-60 60-75 30-60 Зрош. — 120-150 60-90 30-60

Передпосівну культивацію здійснюють на глибину 3-5 см з одночасним коткуванням гладенькими котками. Насіння висівають на глибину 1,5-2,0 см. Глибоке загортання зріджує посіви, особливо у штамбових сортів. Норма висіву залежить від посівних якостей насіння і типу сівалки і становить 0,3-1,0 кг/га. Після сівби виконують коткування. Температура ґрунту на глибині висіву повинна бути 14-15°С.

У фазі білої ниточки у бур’янів виконують досходове боро­нування, а потім міжрядний обробіток на глибину 6-8 см, на­ступні — 10-12 см. При розпушуванні ґрунту проводять одне або два підживлення, дозами N20Р25K20 д.р./га.

При з’явленні у бур’янів 2-4 листочків здійснюють обробку посівів одним із гербіцидів: Поаст (2,4-4 л/га), Турга-супер (1-2), Пантера (1,0-1,5.), Фюзилад форте (0,75-2,0), Шогун (0,6-0,8 л/га) [13].

Для отримання високих врожаїв помідор потребує значної кількості вологи в ґрунті. Тому в період вегетації ділянки площі необхідно поливати, особливо в період цвітіння — зав’язування плодів. Зрошувальна норма води залежно від зони, погодних умов, стану рослини становить від 2500 до
4000 м3/га. Найпростіший спосіб поливу по борознах. При ньому вода потрапляє в кореневу систему, не змочує рослину, що підвищує ефективність використання води і знижує захворюваність. Проте спосіб трудомісткий; не дає змоги рівномірно розподілити воду.

Дощування дає змогу рівномірно розподілити вологу, од­нак вимагає спеціальної техніки, нарізання відповідних ка­налів, підвищує можливості поширення хвороб.

Найефективнішим є крапельне зрошення, завдяки якому можна одночасно із водою вносити мінеральні добрива і про­водити боротьбу із ґрунтовими шкідниками [24].

У період вегетації необхідно проводити комплекс заходів боротьби із шкідниками і хворобами. Знищення ґрунтових шкідників (дротяники, капустянка, паросткові мухи) здійснюють унесенням у ґрунт одного із препаратів: Фосфамід — 4-6 кг/га, Базудин – 6-8 кг/га. Проти совок застосовують бакові суміші таких препаратів:

Золон — 1 — л/га + Карате — 0,20-0,25 л/га;

Децис-форте — 0,04 л/ґа + Золон — 1 л/га;

Шерпа — 0,25 + Золон — 1 л/га;

Карате Зенон 0,50 — 0,1 л/га + Золон 1 л/га.

Проти основних захворювань помідора слід обробляти рос­лини для профілактики через кожні 10-15 днів такими препа­ратами:

— контактними: Купросат — 3-5 л/га, Оксіхом — 1,9-2,3 кг/га, Дитан М45 — 1,2-1,6, Пенкоцеб — 1,6, хлорокис міді — 2,4-3,2 кг/га;

— системними: Тату — 3 л/га. Акробат МЦ — 2 кг/га, Ридоміл голд МЦ — 2,5 кг/га, Квадріс 250 — 0,6 л/га, Орлан -2,5 кг/га, Метаксил — 2,5 кг/га [13].

Догляд за рослинами

Отримання високих урожаїв помідора вимагає ретельного догляду за рослинами, який повинен оптимально забезпечува­ти їх вологою, поживними речовинами, звільнятися від бур’янів, хвороб та шкідників [23].

Грунт у насадженнях помідора, повинен бути розпушеним і м’яким, що досягається проведенням міжрядного обробітку культиваторами різного типу. Кількість культивацій, глибина їх залежать від фази росту і розвитку рослини, вологості ґрунту, наявності тих чи інших бур’янів.

Для боротьби із бур’янами можна обприскувати посіви че­рез 15-20 діб після висаджування розсади такими гербіцидами: Зенкор (1 кг/га), Набу (2,5-3,8 л/га), Поаст (2,5-3,8 л/га), Тор­га (1-2 л/та), Шогрун (0,6-0,8 л/га), Стомп (2,4-3 л/га).

Рослини помідора вимагають наявності вологи в ґрунті. То­му за необхідності їх поливають. Поливи здійснюють рідко, але значною кількістю води. Вологість ґрунту в насадженнях помідора не повинна бути нижчою 70% ДВГ. Найбільша потреба у волозі у фазі плодоутворення і плодоношення. Якщо вологи в субстраті недостатньо, засвоєння рослиною поживних речовин значно погіршується: азот і фосфор переміщуються до стебла із листків, що викликає їх пожовтіння [25].

У південних засушливих регіонах у період плодоутворення і плодоношення поливають 5-8 разів нормою 500 м3/га. У ціло­му зрошувальна норма повинна становити в Лісостепу 2000-2500, а в Степу — 3000-4500 м3/га. Частота поливів у зоні Лісо­степу — 5-7, у зоні Степу — 8-10 разів.

Критичний період по вологозабезпеченості — утворення зав’язі і налив плодів. Недолік вологи в цей період, викликає опадання зав’язі, зменшення розміру плоду, скручування листя, захворювання. Різкий недолік вологи в період плодоношення викликає розтріскування плодів [17].

При внесенні мінеральних добрив слід пам’ятати, що над­мірне азотне живлення посилює ріст і гальмує достигання пло­дів. Внесення азоту на фоні забезпеченості фосфором і калієм прискорює достигання плодів.

Фосфор також сприяє ранньому достиганню плодів. Міне­ральні добрива, внесені в оптимальних нормах і в оптимальні строки, з урахуванням кліматичної зони, властивостей ґрунту і особливостей сорту, поліпшують ріст і розвиток рослин сприя­ють активному цвітінню, зав’язуванню і формуванню плодів, прискорюють достигання, підвищують урожайність. Ось чому в період вегетації здійснюють підживлення помідора: перше — че­рез 10-12 днів після садіння розсади нормою N20Р20К20, друге — в період плодоутворення — Р30К20, а при зрошуванні –N20P20К20 [26].

Існує низка рекомендацій щодо позакореневого підживлення рослин помідора: борною кислотою (2 г на 10 л води), розчином карбаміду (10 г на 10 л води), витяжкою із розчину суперфосфа­ту (50 г на 10 л води). Овочівники-любителі на присадибних ділянках можуть використовувати підживлення пташиним послідом, коров’яком, гноївковою рідиною, перегноєм, розво­дячи їх у співвідношенні 1:10 з можливою добавкою мінеральних добрив та мікроелементів.

Важливими елементами технології впрошування помідора с боротьба із шкідниками та хворобами. Найпростішим і за бага­торазового застосування ефективним є обприскування рослин 1 %-м розчином бордоської рідини або 0,1 %-м мідного купоро­су, 0,3%-м — акробату. Рослини обприскують через 10-12 днів після висаджування і наступні — через такий самий відрізок ча­су залежно від погодних умов та стану рослин. Наприклад, для боротьби із фітофторозом з високою ефективністю помідори необхідно обробити 10-12 разів бордоською рідиною. Обприс­кування закінчують за 20 днів до початку збирання плодів.

Уданий період спостерігається ушкодження рослин помідо­ра, особливо квіток, колорадським жуком. Проти нього ефек­тивні ті самі препарати, що застосовуються і на картоплі: Де­нис, Золон, Карате, Конфідор, Бомбардир, Мосьпилан та інші.

Проти сисних комах (білокрила, попелиця, кліщі, трипси) обробляють Актеликом чи Бі – 58, а проти совок – Шерпою [27].

Прогноз та заходи боротьби з приморозками

Помідор — відносно холодостійка рослина і не боїться короткочасної дії низьких плюсових температур, хоча ріст і розвиток рослин при цьому уповільнюються. Чим молодші рослини помідора, тим вони стійкіші до приморозків. Щойно висаджені в ґрунт рослини витримують приморозки мінус 1 — мінус 2°С, хоча при цьому уражуються та знижують урожай на 30-50% і до­стигають на 8-10 днів пізніше. Приморозки мінус 3°С значно пошкоджують помідори, проте згодом вони відростають [15].

Методи боротьби із приморозками є біологічні й технічні. Біологічні передбачають створення і вирощування адаптивних сортів, стійких до несприятливих умов середовища.

До агротехнічних заходів належать ті, що знижують дію при­морозків: добір південної ділянки, захист її від північних вітрів, використання різних стимуляторів.

Основні види захисту за приморозків: зігрівання повітря і ґрунту, створення штучних димових і туманних завіс, обприскування, дощування, поливи, застосування різних видів укрить.

На невеличких і присадибних ділянках застосовують різні види укрить: з плівок, скла, рогози, мішковини, паперу, виготовляють циліндри, ковпаки, кульки та ін. [12, 22, 27].

Збирання врожаю, дозарювання і зберігання плодів

Початок збирання плодів визначається, ступенем зрілості плодів, яке залежить віл зони; сорту, рівня технології. У зонах Полісся і Лісостепу збирання плодів починають з 20-25 липня, в південних на 10-15 днів раніше.

Якість плодів при збиранні визначено ДСТУ 3246-95. У ньо­му приведено параметри плодів: зовнішній вигляд, свіжі, цілі та здорові помідори, ступінь зрілості плоду, зеле­на стиглість, молочна, бура, рожева, червона.

Плоди розподіляються за ознаками: для вживання у свіжому вигляді, цільноплідного консервування, дитячого харчування, соління. Це визначає згідно з ДСТУ їхні розміри, ступінь зріло­сті, зовнішній вигляд, стійкість проти розтріскування і хвороб. Необхідне дотримування норм за залишками в плодах пести­цидів, мікотоксинів, нітратів і важких металів (табл. 1.5.) [28].

Таблиця 1.5. Норма важких металів у плодах помідора

Показник Норма, мг/кг, не більше Свинець 0,50 Кадмій 0,03 Ртуть 0,02 Мідь 5 Цинк 10 Миш’як 0,20

Для вживання у свіжому вигляді плоди збирають у фазі ро­жевого та червоного ступеня стиглості. При перевезеннях на далекі відстані кращими будуть плоди молочної та бурої стиг­лості. Як правило, плоди збирають у відкритому ґрунті — через 2-3 дні, у закритому — через день.

При механізованому збиранні комбайном здійснюється одноразове збирання. Плоди повинні достигати одночасно із дружністю 75-90%. Прискорити процеси достигання можна об­прискуванням гідрелом чи етрелом у концентрації 1,5-2,0 кг/га. Застосування їх забезпечує збільшення стиглих плодів за 2-3 дні на 30-50% залежно від сорту.

Зібрані плоди пакують у спеціальні ящики ДСТУ 17817, 20463. Невеликі партії плодів (1-2 кг) пакують у пакети, сітчасті мішечки; полімерні із плівки. Упаковка повинна зберігати продукцію без пошкодження та втрати зовнішнього вигляду. Бути зручною для розміщення та пересування, прозорою, щоб покупець бачив колір, форму, розмір [8].

Плоди в молочній чи бурій фазі стиглості можна дозарювати. Це продовжує період споживання свіжих плодів помідорів. Для цього вибирають здорові, незабруднені, непошкоджені плоди, сортують на зелені, молочні і бурі та кладуть у чисті ящики. Пло­ди добре достигають при температурі 18-20°С і вологості повітря 65-70%. Прискорити достигання можна внесенням газу етилену (0.5 л/м3 повітря), гідрелу чи декстрелу (1-1,5%-й розчин).

Зелені, молочні й бурі плоди можна певний час зберігати. У процесі зберігання вони поступово достигатимуть і їх можна реалізовувати. Оптимальні температури зберігання плодів помідорів, такі: бурих 4-6°С. молоч­них 8-10°С, зелених 12-14°С при відносній вологості повітря 85-90%.

  1   2   3   4   5
База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Інформація Автореферат Анализ Диплом Додаток Доклад Задача Закон Занятие Звіт Инструкция

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий