Логопедичний путівник для батьків Логопедична та психологічна просвіта батьків є запорукою успіху роботи логопеда. Педагогічна грамотність батьків — основна умова того, що дитина вчасно отримає логопедичну й психологічну допомогу

Скачати 0.51 Mb.

Сторінка 1/2 Дата конвертації 22.04.2016 Розмір 0.51 Mb.

1 2

Логопедичний путівник для батьків

Логопедична та психологічна просвіта батьків є запорукою успіху роботи логопеда. Педагогічна грамотність батьків — основна умова того, що дитина вчасно отримає логопедичну й психологічну допомогу. Завдання путівника: дати відповіді на запитання, що хвилюють батьків, які виховують дитину з вадами мовлення; порадити, до кого звернутись; познайомити з логопедичною термінологію; навчити за допомогою ігор сприяти мовленнєвому розвитку дитини.

Світлана МАСЛОВСЬКА, завідувач Віньковецької районної психолого-медико-педагогічної консультації. Вінницька обл.
Дефекти мовлення малюків, що спершу тішили батьків, із часом стають серйозною перешкодою в спілкуванні, гальмують розвиток, перешкоджають навчанню в школі. Тому за наявності недоліків мовлення в дітей надзвичайно важливо, щоб батьки вчасно звернулися до логопеда. Саме з цього часу і розпочинається робота з подолання мовленнєвих недоліків.

Мета роботи кожного логопеда — усунення мовленнєвої патології. Усім відомо, що діти з нормальним мовленням швидше засвоюють у дитячому садку необхідні для навчання в школі матеріали: звуковий аналіз і синтез слів, граматичні категорії, зв’язне мовлення. У дітей із мовленнєвою патологією це відбувається повільніше. Якщо з малюком, який має такий недолік, не працювати, то готовність до звукового аналізу в нього буде вдвічі нижчою, ніж у здорових дітей. Він не зможе оволодіти в повному обсязі навичками письма та читання.

Пам’ятайте:

1. Дитина з вадами звуковимови чи відсутнім мовленням (особливо якщо їй уже є 4 роки) не виговориться самостійно, їй необхідні логокорекційні заняття.

2. Якщо в дитини з’явилось заїкання, обов’язково зверніться до невропатолога й логопеда. Принцип «як з’явилось, так і зникне» не спрацює. Це стосується й дитячих страхів.

3. Не правильно думати, що дитина з вадами психофізичного розвитку сама порозумнішає. Їй потрібні заняття з учителем-дефектологом.

4. Висновки логопеда, психолога чи дефектолога — це не вирок, а поява нової можливості для подолання порушень мовленнєвого й психофізичного розвитку дитини. Якщо вчасно не звернути особливу увагу на відповідні проблеми, вони можуть набути незворотного характеру й вплинути на формування мовлення й особистості загалом.

5. Не варто сподіватися, що дитина навчиться правильно говорити через 2—3 тижні або всі психологічні проблеми будуть вичерпані через 2 місяці. Автоматизація (закріплення в мовленні) одного звука може тривати близько місяця, а для вирішення психологічних проблем потрібно декілька років.

б. Ви ризикуєте, якщо займаєтеся самолікуванням себе чи дитини — пропонована література чи комп’ютерні програми розраховані на спільну роботу батьків і спеціалістів.
ВАРТО ЗНАТИ!!!

Етіологія виникнення мовленнєвих порушень у дітей

Найчастіше мовленнєва функція дітей страждає в критичні періоди її розвитку: в 1—2 роки, у 3 роки і в 6—7 років.

Основні причини патології дитячого мовлення:

різноманітна внутрічеревна патологія, що веде до порушення розвитку плода (найбільш складні дефекти мовлення виникають при порушенні розвитку плода від 4 тижнів до 4 місяців);

токсикози вагітних, несумісність матері й плода за резус-фактором;

пологова травма й асфіксія під час пологів, що спричиняють внутрічерепні крововиливи;

захворювання центральної нервової системи в перші роки життя дитини (менінгоенцефаліти);

травми черепа, що супроводжуються струсом мозку;

спадкові фактори;

несприятливі соціально-побутові умови, що призводять до педагогічної запущеності, порушень емоційно-вольової сфери й дефіциту в розвитку мовлення;

порушення будови артикуляційного апарату;

різні захворювання в перші роки життя дитини, особливо пагубними для розвитку мовлення є часті інфекційно-вірусні захворювання, менінгоенцефаліти й ранні шлунково-кишкові розлади.

Вади мовлення (вторинні) можуть виникати внаслідок інших вад психофізичного розвитку дитини:

дефект руху при ДЦП поєднується з незрілістю психічного розвитку дитини й ураженням мовленнєво-рухового аналізатора. Найчастіше в таких дітей виникає розлад членороздільного мовлення — дизартрія;

для дітей із затримкою психічного розвитку характерна загальна недорозвиненість мовлення;

розумово відсталі діти мають системне порушення мовлення;

вади мовлення спричиняє порушення слуху.
Велике значення в корекційному навчанні має рання діагностика різних аномалій розвитку мовлення. Якщо мовленнєві дефекти виявили при вступі дитини в школу чи в молодших класах, їх іноді важко усунути, що негативно позначається на успішності. Якщо ж відхилення виявляють у дитини в ранньому або дошкільному віці, медична й педагогічна корекції значно підвищують вірогідність повноцінного навчання в школі.

Слід зауважити, що раннє виявлення дітей з відхиленнями розвитку в першу чергу має проводитись у сім’ях «підвищеного ризику»:

сім’ї, у яких є дитина з дефектом мовлення;

сім’ї, у яких батьки страждають розумовою відсталістю, шизофренією, порушенням слуху;

сім’ї з дітьми, які перенесли внутрічеревну гіпоксію, асфіксію під час пологів, нейроінфекцію чи черепно-мозкову травму.

Симптоми, що можуть указати батькам на розлади мовлення дитини

Дитина з розладами мовлення може мати різноманітні симптоми, серед них:

хрипка вимова;

обмежений темп мовлення;

носова вимова;

швидке мовлення;

невиразне мовлення;

лепет;

заїкання;

повна нездатність говорити;

повторення звуків, слова чи фрази;

невдоволення після спроби спілкуватися;

під час розмови смикається голова;

під час розмови блимає око;

зніяковілість під час розмови.
Дефекти артикуляції:

нерозбірлива мова у віці доз років;

постійні проблеми з артикуляцією після 7 років;

спотворення звука;

заміна неправильних звуків.
Якщо Ви помітили, що ваша дитина:

узагалі не говорить або її мовлення не відповідає віковим нормам;

не розуміє або погано розуміє вас, не виконує прості прохання;

погано сприймає мовлення того, хто до неї звертається, коли не бачить губ мовця або стоїть до нього спиною.

Вам потрібно негайно звернутися до спеціалістів, які могли б встановити причину подібних розладів.

Такими спеціалістами є:

лікар-психіатр, який може виявити порушення у функціонуванні центральної нервової системи, що негативно впливають на формування мовлення дитини;

лікар-сурдолог або ЛОР, які після обстеження дитини можуть сказати, чи не є порушення мовлення наслідком дефекту слуху;

дефектолог, який на підставі висновків інших фахівців, а також після спеціального дослідження визначить, чи не є мовленнєвий розлад наслідком інтелектуальної патології або навпаки — чи розлад мовлення не призведе до затримки в розвитку інших пізнавальних процесів (увага, мислення, пам’ять, сприйняття), після чого визначить методи корекції;

логопед, який на підставі висновків сурдолога, психіатра, невропатолога, а також після спеціального логопедичного обстеження зробить висновок про характер мовленнєвих порушень і визначить способи корекції.

Пам’ятайте! Що раніше розпочнеться корекція, то більше позитивних результатів вдасться досягти.

ДІАЛОГ ІЗ ЛОГОПЕДОМ

Відповіді на запитання, із якими найчастіше звертаються батьки

Дитині — 2 роки. Вона досі не розмовляє. Чи варто непокоїтись?

У 2 роки, зазвичай, у дітей вже сформовані прості фрази, але в кожного цей процес індивідуальний. Спершу потрібно встановити причину. Рекомендуємо звернутись до логопеда, хоча б на консультацію. Він проведе повноцінну діагностику (обстеження) та надасть рекомендації. Також можете проконсультуватись із педіатром, отоларингологом (перевірка слуху) та психоневрологом (перевірка мислення на невербальному рівні та іннервація мовленнєвого апарату).

Дитина зовсім не спілкується з незнайомими людьми. Іноді контактує, але не розмовляє й не відповідає на запитання. Вік — 4 роки. Порадьте, будь ласка, що робити або куди звернутися.

Складно давати пораду, не обстеживши дитину й не знаючи всіх тонкощів розвитку малюка. Варіантів є декілька: у дитини тривожність, замкнутість і страх чогось нового (людей, подій тощо) — це все може зникнути або послабитися з віком; інший варіант, менш утішний, — таким чином можуть проявлятися аутичні риси характеру (чи навіть аутизм). Та якщо це типовий класичний аутизм, то спілкування й у межах сім’ї було б утрудненим. Знову ж таки, не знаючи багатьох аспектів, наприклад, як саме дитина спілкується, який словниковий запас тощо, складно назвати дійсну причину.

Якщо дитина відвідує дитячий садок, зверніться до свого психолога й логопеда — вони обстежать дитину й зможуть порадити відповідні напрями роботи чи навіть висловити припущення про певний діагноз. Якщо ні логопеда, ні психолога немає, треба звернутися в поліклініку, проконсультуватися з дитячим психіатром.

Для нашої ж консультації уточніть відомості про розвиток дитини — інтелект, соціальна сфера, емоції. У яких ситуаціях дитина спілкується з чужими людьми? Як реагує на зміни у ставленні до себе, нові події, нові речі? Опишіть загальний розвиток дитини.

Дитина садочок не відвідує. Звернулася до спеціалістів, поставили діагноз: ранній дитячий аутизм (РДА). Я домогосподарка, скажіть, чи варто дитину до дитячого садка відправити? У поліклініці не радили, але спеціальних закладів поруч немає…

Якщо ваша дитина не відвідуватиме садочок, вона не набуде відповідного соціального досвіду, оскільки ви його дати не зможете. Навіть із РДА їй потрібно буде спілкуватися або просто знаходитись у суспільстві. Не ізолюйте дитину.

Діагноз — не вирок, головне не впадати у відчай, а шукати, шукати й шукати напрями розвитку дитини, заклади, спеціалістів. Варто також звернутися до відповідних спеціалістів, які зможуть вам допомогти, — назначити відповідне медикаментозне лікування, розробити корекційно-розвивальну програму.

Якщо спеціальних закладів немає, ви можете віддати малюка у звичайний садок, але не на весь день, а на фіксований часовий період, тобто ви будете приходити лише на заняття логопеда й психолога. Оформити таке відвідування ви маєте право за станом здоров’я. Дитині необхідне спілкування, навіть якщо вона мовчить і ніяк не взаємодіє. Треба спонукати малюка передавати іграшки іншим дітям, котити комусь м’ячик тощо. Якщо є можливість, було б добре ще відвідувати логопеда, психолога, дефектолога (краще всіх; якщо немає можливості — то хоча б психолога) приватно. Ці спеціалісти будуть компонувати заняття з урахуванням індивідуальних особливостей дитини.

Моя дитина вчиться в 2-му класі. На письмі плутає букви П — Б, Т — Д. А під час розмови — ні. Це неуважність? Чи щось логопедичне?

Так, це порушення писемного мовлення (дисграфія) на основі фонемного розпізнавання, тобто в дитини ще чітко не сформувалися акустичні образи (фонематичні уявлення) цих звуків, унаслідок чого й відбувається заміна звуків, схожих за звучанням. Таке трапляється досить часто. Ви можете звернутись до шкільного логопеда.

Моїй донечці два роки, у неї коротка вуздечка. Нам сказали, що у майбутньому можуть бути проблеми з вимовою звука [р]. Підкажіть, будь ласка, за допомогою яких вправ можна розтягнути вуздечку?

Розтягувати під’язикову зв’язку можна спеціальними артикуляційними вправами, що подані нижче.

1. «Дотягнутись до носика» (широким язиком тягнутись до носа, потім закрити язиком верхню губу й утримувати протягом 3—5 с, при цьому не підпирати язик нижньою губою. Виконувати 3-5 разів.)

2. «Маляр» (усміхнутись, відкрити рот і «пофарбувати» широким кінчиком язика тверде піднебіння. Язиком рухати вперед-назад. Нижня щелепа при цьому не рухається. Виконувати вправу 10—15 с.)

3.«Виштовхування горішків» (язиком ведемо по середині щоки з одного та іншого боку, ніби хочемо виштовхнути уявні горішки або малюємо горизонтальну вісімку в роті. Повторити 6-10 разів.)

4. «Коник» (усміхнутись, відкрити рот, поклацати широким кінчиком язика (ніби облизуємо тверде піднебіння, а потім «відклеюємо» язик і він «падає» в порожнину рота. Виконувати 5-15 разів.)

5. «Грибочок» (усміхнутись, відкрити рот, притиснувши широкий язик усією площиною до піднебіння. Язик нагадуватиме тоненьку шапку гриба, а розтягнута під’язикова зв’язка — його ніжку. Утримувати в такому положенні 5-10 с.)

Якщо в дитини відразу не виходить притиснути язик до піднебіння, можна виконати вправу «Коник» і зупинитись у момент, коли язик ще не встиг відірватись від твердого піднебіння й ще більше присмоктати його.

6. «Гармошка» (усміхнутись, «приклеїти» язик до піднебіння і, не відриваючи його, закривати і відкривати рот. Повторюючи рухи, намагатись відкривати рот усе ширше та якомога довше утримувати язик у верхньому положенні. Виконувати вправу 5-10 разів.)

Після кожного серійного виконання одного виду вправи слід давати змогу дитині трішки відпочити. Перший тиждень бажано виконувати вправи мінімальну кількість разів, щоб артикуляційні органи звикали до навантаження. У дитини спочатку буде боліти язик, тому під час адаптаційного періоду не потрібно змушувати до виконання. Бажано проводити комплекс зазначених вправ в ігровій формі, щоб дитині було цікаво, щоб вона старалась та хотіла виконувати завдання якісно й результативно.

Дитина навчається в 2-му класі. Під час написання диктантів плутає літеру Е з літерою И. Більше схильна до написання літери И. Порадьте, будь ласка, що можна зробити!

1. Спочатку потрібно пояснити дитині, що голосні звуки [є], [и] у ненаголошеній позиції в слові чуються не чітко.

2. Потрібно навчити дитину правильно ставити наголос у словах (спираючись на правильне промовляння слова, пояснення його значення, протягуючи в ньому наголошений голосний. Якщо дитина не впевнена в тому, куди ставити наголос, слід, щоб вона промовила слово в обох варіантах і прислухалась до правильності його звучання).

З. Варто розповісти дитині про споріднені слова, навести приклади (зима, зимонька, зимове), звернути увагу на зміну наголосу в них. Потім попросити малюка самостійно дібрати споріднені слова.

4. Розкажіть дитині про перевірні слова — це ті слова, у яких наголос падає на невизначену голосну, яку в новому слові чути чітко.

5. Тепер дитині треба навчитися самостійно підбирати перевірні слова, змінюючи їх у множині або однині (весна — весни, гриби — гриб тощо).

6. Потім варто закріпити ці навички на базі словникових і звичайних диктантів, а також ігор, задачок, ребусів, кросвордів відповідної тематики.

7. Варто звернути увагу дитини на написання слів із ненаголошеними [є], [и], що не перевіряються зміною наголосу (велосипед, медаль, медаліст, верблюд, лелека, лимон, теля, криниця, метелик, гербарій, апельсин, кишеня, бетон, календар, очерет, ведмідь, коридор, пенал, телеграма, цибуля, черешня, черевики).

Який період життя дитини є найважливішим для формування розвитку мовлення?

Найважливішим періодом для нормального розвитку мовлення в дітей є перші три роки життя. Це час, коли мозок стає більш зрілим. Це критичний період для розвитку мовлення.

Приблизно в 2-місячному віці дитина починає воркувати, повторювати звуки, що складаються тільки з голосних. У шість місяців вона починає комбінувати голосні й приголосні, промовляти звуки — «лепетати». До кінця першого року життя більшість дітей може говорити кілька простих слів. Уміння розмовляти підвищується до кінця другого року, коли дитина може об’єднати два слова, щоб передати свої бажання.

Чи є закономірності в розвитку мовлення всіх дітей?

Розвиток мовлення у всіх дітей неоднаковий. Більшість із них народжується зі схильністю до нормального розвитку мовлення. Деякі немовлята — з інвалідністю, що заважає розвитку оптимальному перебігу формування мовлення. Інші діти набувають мовленнєвих розладів після народження.

Як дізнатись, що в дитини затримка мовного розвитку?

Кожна дитина розвивається у власному темпі. Але якщо ваша дитина не говорить так, як більшість дітей того ж віку, то проблема може бути в мовній затримці.

Що повинні знати батьки про причини мовних розладів у дітей, спричинені фізичними вадами?

Є багато причин, що спричиняють мовні розлади в дітей. Фізичні або вроджені дефекти можуть впливати на механізм говоріння. До фізичних дефектів зараховують потворність голосових зв’язок, заячу губу або вовчу пащу.

Рак у будь-якому місці горла також впливає на мовлення, ковтання, жування. Рак гортані — це злоякісна пухлина, що іноді вимагає видалення гортані або її частини. Під час цієї хвороби звуки мовлення порушені, і людина має проблеми в спілкуванні.

Будь-яка травма, пухлина, неврологічні розлади або хвороби можуть призвести до пошкодження частини мозку, що керує мовленням, порушити плавний потік слів. Розлад плавності мови — це заїкання.

Що може свідчити про мовні проблеми, спричинені хворобами нервової системи?

Пошкодження головного мозку або нервової системи можуть бути причиною дефектів мовлення, а також впливати на координацію та мовленнєві центри в головному мозку. Ушкодження під’язикового нерва може призвести до незграбності мовлення. Церебральний параліч також впливає на мовлення дитини.

Конкретні розлади (аутизм або синдром Дауна) збільшують можливість виникнення дефектів мовлення в дитини. Глухота й порушення слуху можуть перешкоджати здібностям дитини, яка вчиться говорити.

У деяких випадках психологічна травма може спонукати малюка навмисно не говорити. Вибіркова німота спостерігається, коли дитина вдає, що не може говорити в певних умовах. Можуть бути й інші причини для цього психологічного впливу. Емоційні або психічні порушення в дитини можуть бути викликані жорстоким поводженням.

Слабкість або параліч м’язів мовлення, що виникають через пошкодження нервів, м’язів або головного мозку, призводять до дизартрії. Смоктання великого пальця, звичка гризти нігті можуть спричинити розлади мовлення.

Якщо процес розладів був поступовим, то спричинені вони неврологічними проблемами.

А якщо проблеми мовлення виникли раптово?

Якщо проблеми мовлення виникли раптово, вони, імовірніше за все, спричинені інсультом.

Після інсульту людина може бачити предмети лише частково. Візуальне сприйняття побутових речей може змінитися. Об’єкти можуть виглядати ближче або далі, ніж вони є насправді, у результаті чого людина може проливати воду за столом або натикатися на речі, предмети під час ходьби. Діти можуть мати проблеми з читанням, тому що бачать тільки половину сторінки. Вони можуть одягати лише одну сторону тіла, думаючи, що були повністю одягнені. Проблеми виникають через пошкодження правої півкулі головного мозку.

До мовних розладів зараховують труднощі у виробленні звуків мовлення, або проблеми з якістю голосових зв’язок. У дітей, які перенесли інсульт, часто коливається настрій. Вони можуть сміятися, коли не смішно, або плакати без видимої причини.

Пам’ятай!!! Рекомендації вчителя-логопеда батькам

1. Постійно стежте за правильністю мовлення дітей:

своєчасно виправляйте граматичні помилки;

не втручайтесь у дитячі розповіді, спочатку вислухайте дитину, а потім виправляйте помилку;

у двомовних сім’ях завжди звертайте увагу на те, якою мовою говорить дитина, виправляйте помилки двомовності;

2. Використовуйте кожну вільну хвилину для розмови з дитиною.

З. Пам’ятайте, що головними й провідними співрозмовниками в родині є мати, батько, дідусь чи бабуся.

4. Запропонуйте дитині змагання: «Чия казка краща?», «Чия розповідь краща?», — із участю у цих змаганнях всіх членів сім’ї.

5. Не забудьте записати в зошит чи на диктофон розповіді й казки вашої дитини.

6. Пам’ятайте, що ваше мовлення є взірцем для наслідування, тому воно має бути завжди правильним.

7. Правильне мовлення — запорука успішного навчання в школі.

Монолог чи діалог?

Чи вміє ваша дитина відповідати на запитання, звертатися із запитанням?

Чи вміє логічно й послідовно розповісти про свою діяльність, побачене, почуте, пережите?

А як розвинена в неї фантазія?

Чи складає сама розповіді, казки?

Усі ці мовленнєві навички дуже потрібні будуть вашій дитині в школі. Усне мовлення людини існує у двох формах: діалогічній і монологічній. Змалку дитині варто спілкуватися з людьми, ділитися своїми думками, враженнями й переживаннями.

У сім’ї цю потребу можна задовольнити через індивідуальні розмови та бесіди з малюком. Розмова дорослих із дитиною має особливе значення, вона впливає на розвиток мовлення й загальний розумовий розвиток.

Діти, із якими батьки багато й вдумливо говорять, розвиваються швидше й мають правильне мовлення.

Мовлення дорослих — взірець для наслідування

Мовлення дорослих — приклад для дітей.

Успіх мовленнєвого розвитку дитини насамперед залежить від мовлення дорослих і, зокрема, батьків. Маля навчається говорити завдяки слуху й здібності до наслідування.

Відомо, що дошкільник легко наслідує неправильну вимову дорослих, переймає місцеву говірку, діалектизми, вульгаризми.

Дитина швидше навчиться правильно говорити, якщо чутиме навколо себе правильну літературну мову дорослих. У розвитку мовлення малюків надзвичайно важливу роль відіграє гарний слух. Батьки мають берегти слух дитини, стежити за станом слухового органа.

Поради батькам, якщо дитина заїкається

1. Якщо ваша дитина почала заїкатися, перш за все встановіть чіткий і правильний режим дня. Потрібно одразу обмежити неорганізоване мовлення дитини.

2. Дозвілля заїкуватої дитини треба організувати так, щоб вона якомога менше займалася гучними й рухливими іграми.

З. Упродовж усього дня розмовляйте з дитиною спокійно, не поспішаючи.

4. У мовленнєвих іграх (лото, дитяче доміно), під час вивчення віршів намагайтеся стежити за тим, щоб мовлення дитини було спокійним, плавним, неквапливим, але достатньо виразним і природним.

5. Якщо дитина говорить із затримками, то м’яко, спокійно зупиніть її і попросіть повторити те ж саме без поспіху.

6. Якщо дитині важко починати говорити, допоможіть їй, вимовляючи разом із нею початок фрази.

7. Під час спілкування з дитиною будьте витриманими, не потурайте їй, але не доводьте вимогливість до різкості.

8. Привчайте дитину до самостійності, виховуйте її волю.

9. У випадку помітного погіршення мовлення звертайтеся за консультацією до логопеда.

Як виконувати з дітьми домашні завдання

1. Розпорядок для виконання домашньої роботи

Багатьом дітям допомагає, якщо в них є чіткий розпорядок, коли виконувати домашні завдання. Для деяких школярів надзвичайно відповідальним є самостійне виконання домашньої роботи. Слід дотримуватися розпорядку настільки точно, наскільки це можливо.

2. Розподіл завдань щодо складності

Для деяких дітей проблематично вирішити, із чого розпочати виконання домашнього завдання. Тоді вам доцільно розподілити роботу щодо складності, запропонувати дитині послідовність виконання завдань — яке спочатку, а яке потім тощо.

З. Не сидіть над дитиною, коли вона робить уроки

Частина дітей перестає працювати, коли мама чи тато вирішує відійти й не приділяє всю свою увагу. Це — дуже хвороблива залежність, тому що такий учень не зможе відтворити на уроці виконану роботу. Якщо у вас вже склалася саме така ситуація, не слід негайно руйнувати встановлений порядок. Рухайтесь маленькими кроками. Декілька днів сідайте поряд, але в дальньому кінці столу. Постійно збільшуйте відстань, доки ваша дитина зможе працювати повністю самостійно.

Головна сторінка
Інформація Автореферат Анализ Диплом Додаток Доклад Задача Закон Занятие Звіт Инструкция