Лекція № Тема: лишаї д о лишаїв відносять папулосквамозні порушення, серед лікарів неабиякий інтерес має червоний плоский лишай

Скачати 74.65 Kb.

Дата конвертації 18.04.2016 Розмір 74.65 Kb.

Лекція №

Тема: ЛИШАЇ
До лишаїв відносять папулосквамозні порушення, серед лікарів неабиякий інтерес має червоний плоский лишай.

Червоний плоский лишай (liechen ruber planus) — це захворювання з тривалим перебігом і мономорфними папульозними висипами на шкірі та слизових оболонках. Папульозні висипи червоного плоского лишаю часто виникають ізольовано на слизовій оболонці порожнини рота та червоній окрайці губ. Захворювання зустрічається у всіх вікових групах.
Клініка. Захворювання проявляється висипами на шкірі плоских полігональних папул яскраво-червоного або блідо-рожевого, а згодом рожево-фіолетового або червоно-коричневого кольору. Досить характерним є своєрідний восковидний блиск папул, особливо помітний під час бічного освітлення, а також пупкоподібне западання у центрі деяких з них. Групуючись або зливаючись, папули можуть обумовити утворення бляшок лілувато-червоного кольору, видно сірувато-білий сітчастий малюнок, який особливо чітко виділяється після змазування папул (бляшок) рослинною олією («сітка Уїкхема»). Останній феномен пов’язаний з нерівномірним стовщенням зернистого шару епідермісу, гранульозом,— важливою патогістологічною ознакою захворювання. Інколи на місцях розчухів, подряпин виникають нові папульозні висипи, розташовані лінійно (ізоморфна реакція).

Червоний плоский лишай локалізується переважно на згинальних поверхнях передпліч, променево-зап’ясткових суглобів, гомілок, крижів, а також на статевих органах (особливо на головці статевого члена). У окремих хворих висипи супроводжуються пігментацією (пігментна форма), виникненням пухирів (бульозна форма), роговими нашаруваннями на папулах і бляшках (бородавчаста форма), атрофією або склерозуванням вогнищ (атрофую-ча та склерозуюча форми). Суб’єктивні ознаки захворювання проявляються звичайно сильним свербежем, постійним або періодичним .

Червоний плоский лишай у порожнині рота зустрічається досить часто — від 17 до 40 %, причому ізольоване ураження слизової оболонки рота — біля 17 % (за узагальненими даними).

Прояви в порожнині рота зустрічаються найчастіше на щоках, головним чином у ділянці останніх молярів, по лінії змикання зубів та на язиці. Губи й піднебіння уражаються рідше.

Клінічна картина захворювання на слизовій оболонці рота й губах відзначається різноманітністю симптомів.

Відрізняють 6 клінічних форм: типову, ексудативно-гіперемічну, ерозивно-виразкову, бульозну, гіперкерато-тичну й атипову, причому найчастіше реєструються хворі з першими трьома формами — 45, 25 і 23 % відповідно (А. Л. Машкіл-лейсон, 1986). Зазначені форми червоного плоского лишаю можуть трансформуватись одна в одну.

Типова форма характеризується дрібними, розміром з просяне зерня, папулами сріблясто-білого або сіро-білого кольору, які зливаються між собою, утворюючи своєрідну білого кольору сітку або мереживо. На язиці папули зливаються у бляшки до 1 см у діаметрі й нагадують лейкоплакію. На червоній окрайці губ (частіше нижньої) утворюються невеличкі з незначним лущенням бляшки з рожево-фіолетовим відтінком, на поверхні яких можна помітити сірувато-білу сітку. Суб’єктивних розладів практично не спостерігається (мал. 62).

Ексудативно-гіперемічна форма проявляється гіперемією й набряком слизової оболонки з розташуванням на ній поодиноких або згрупованих типових папул. Хворі відчувають значний біль або печіння, особливо під час вживання гарячої, гострої або грубої їжі.

Ерозивно-виразкова форма виникає здебільшого у разі ускладнення типової або ексудативно-гіперемічної форми внаслідок травмування різко уражених, ексудативних ділянок слизової оболонки. Ця форма характеризується появою на слизовій або губах ерозій, рідше — виразок, навколо яких розміщені типові папульозні елементи на гіперемійованому й інфільтрованому тлі. Ерозії, як правило, неправильних обрисів, фібринозний наліт, що покриває їх поверхню, видаляється з появою крові. Ерозії можуть бути поодинокі, невеликі й майже не викликати болю, інколи ж, навпаки, спостерігаються численні дуже болючі ерозії, що вкривають майже всю слизову оболонку рота й губ.

Дана форма є найважчою не лише за вираженістю клінічних проявів, а й для лікування. Часто ерозії утримуються дуже довго, Інколи роками. Раціональне лікування досягає мети, але повна

або часткова епітелізація ерозій знову може порушитись, інколи відразу після закінчення лікування. / Поєднання ерозивно-виразкової форми червоного плоского лишаю з цукровим діабетом і гіпертензією відоме як синдром Гриншпана. Перебіг лишаю за умови цього синдрому залежить від перебігу діабету й гіпертонічної хвороби.

Атрофічна форма плоского лишаю як наслідок ерозивно-виразкового перебігу захворювання є рідкісною й виражається у тому, що слизова оболонка на ділянках попередніх уражень покривається немовби глянцем і борознами білого кольору. У разі бу-льозної форми поряд з типовими папулами виникають пухирі з розміром з просяне зерня або квасолю, які лускаються через 1—2 дні з утворенням ерозій. На відміну від ерозивно-виразкової форми ці ерозії швидко епітелізуються.

Гіперкератотична форма характеризується наявністю суцільних різної форми вогнищ зроговіння з чіткими межами, поряд з якими простежуються папули у вигляді смуг.

Атипова форма червоного плоского лишаю спостерігається на слизовій оболонці верхньої губи й верхніх ясен. У центральній частині губи звичайно помітні два симетрично розташовані вогнища різко окресленої застійної гіперемії. Вони дещо підвищені над слизовою оболонкою за рахунок запального інфільтрату й набряку, на їх поверхні ледь помітне помутніння у вигляді білуватого нальоту, якого не можна зшкребти шпателем. На всій поверхні вогнищ вивідні протоки слинних залоз часто розширені (вторинний гландулярний хейліт), а губа дещо набрякла. У відповідній зоні ясен у більшості хворих ясневі сосочки гіперемійовані, дещо набряклі, пухкі, інколи навіть від легкого дотику кровоточать, а якщо провести по них шпателем, легко ерозуються. На поверхні сосочків ясен іноді помітне ніжне білувате мереживо. Хворих непокоїть біль або печіння у вогнищах ураження, особливо під час вживання гарячої або гострої їжі.

Перебіг хвороби може бути досить тривалим (місяці, роки), особливо за умови локалізації на слизових оболонках, ремісії можуть змінюватися загостреннями.

Патогістологічно в епідермісі виявляється нерівномірний акантоз, гранульоз, помірний гіперкератоз. У сосочковому шарі спостерігається запальний, дифузний лімфоцитарний інфільтрат. У зоні інфільтрації колагенові та еластичні волокна розріджені, а іноді зруйновані. Сполучнотканинний шар слизової оболонки набряклий.

Етіологія й патогенез. Етіологія червоного плоского лишаю до кінця не з’ясована. Є міркування про інфекційну, вірусну природу захворювання, про що, зокрема, свідчить успішне у низці випадків лікування антибіотиками. Посилаються на нейрогенний характер захворювання, опираючись на факт виникнення хвороби після нервових стресів, часте розташування висипів червоного плоского лишаю вздовж нервів, досягнення терапевтичного успіху у низці випадків шляхом гіпнозу та рефлекторно-сегментарної терапії тощо. У розвитку захворювання, особливо ураження слизової оболонки рота, великого значення надають токсико-алергічному чиннику.

Ураження за умови червоного плоского лишаю слизової оболонки рота, тривалість перебігу, інколи безуспішне лікування якоюсь мірою залежать від супутніх хронічних захворювань, що послаблюють захисні можливості організму. Це насамперед захворювання травного каналу (гастрити, коліти тощо), печінки, підшлункової залози, а також цукровий діабет, гіпертонічна хвороба. У розвитку захворювання на слизовій оболонці рота певну роль відіграє систематична її травматизація, пов’язана, зокрема, з дентальною патологією: гострі краї зубів, невдалі зубні протези, зміна складу слини внаслідок використання різнометалевих компонентів тощо. Все частіше надходять повідомлення про те, що захворювання червоним плоским лишаєм можна вважати відповідною алергічною реакцією на деякі медикаментозні (тетрациклін, ПАСК, препарати золота) й хімічні (парафенілендіамін тощо) подразники.

Діагностика проста у типових випадках розвитку хвороби, в тому числі й на слизовій оболонці рота. Труднощі можуть виникати за умови ізольованого ураження слизової оболонки, якщо зважати на схожість проявів червоного плоского лишаю з червоним вовчаком, лейкоплакією, сифілітичними папулами та іншими захворюваннями.

На відміну від червоного плоского лишаю у разі лейкоплакії відзначається зроговілість у вигляді суцільної бляшки сірувато-білого кольору без характерного малюнку та папульозних елементів навколо неї; слизова оболонка не збирається в зморшки. У разі червоного вовчака вогнище ураження гіперемійоване, інфільтроване, у центрі — атрофія, чого не буває при червоному плоскому лишаї; гіперкератоз виявляється лише в межах запалення у вигляді ніжних вкраплень та коротких смужок. За наявності червоного вовчака червоної окрайки губ на поверхні бляшок відсутня сірувато-біла сітка, є атрофічні зміни.

Сифілітичні папули звичайно більші за розмірами, круглої або овальної форми, відрізняються також насиченішим забарвленням папул, на їх поверхні можна виявити бліді трепонеми; реакція Вассермана у таких хворих позитивна. Особливо важко диференціювати бляшкову форму червоного плоского лишаю від сифілітичних папул на язиці. Установленню діагнозу допомагають виявлення типових висипів червоного плоского лишаю на шкірі, а також результати реакції Вассермана.

Проводячи диференціальний діагноз бульозної форми червоного плоского лишаю та справжньої пухирчатки, слід ураховувати відсутність навколо ерозій у разі пухирчатки типових папул, а також те, що при пухирчатці симптом Нікольського позитивний і під час цитологічного дослідження виявляються акантолітичні клітини.

Лікування. У гострий період захворювання призначають антибіотики (пеніцилін, тетрациклін, олеандоміцин у сумарній дозі 10000000—12000000 ОД), седативні засоби (3% розчин брому по 1 столовій ложці 3 рази на день після їди, валеріана, кропива собача звичайна у вигляді відварів по 1 столовій ложці 3 рази на день після їди). Рекомендують внутрішньовенне кальцію хлорид, ін’єкції тіаміну, внутрішньо — нікотинову кислоту, які дають протисвербіжний ефект.

Хворих, особливо з ізольованим ураженням слизової оболонки рота, необхідно старанно обстежити для виявлення у них соматичної патології, зокрема з боку травного каналу, ендокринних органів (діабет), нервової системи.

Усім хворим на червоний плоский лишай слизової оболонки рота проводять ретельну санацію порожнини рота, раціональне протезування одночасно з медикаментозною терапією, забороняють вживати гостру та грубу їжу.

За умови ерозивно-виразкової та бульозної форм рекомендують як найефективніший комбінований метод лікування: преднізолон по 20—25 мг через день, тріамиинолон по 16—20 мг, дексаме-тазон по 3—3,5 мг, хінгамін (хлорохін, делагіл) по 0,25 г 1—2 рази на день протягом 4—6 тиж і нікотинова кислота по 0,05 г 3 рази на день після їди або ксантинолу нікотинат (компламін, теонікол) по 1 таблетці тричі на день або внутрішньом’язово протягом 1,5 міс. Дозу преднізолону кожні 7—10 днів зменшують на 5 мг. Таке лікування не викликає ускладнень і сприяє епітелізації ерозій, зменшенню запальних явищ і сплющуванню папул; інколи спостерігається і повне розсмоктування папульозних висипів. За умови обмеженої ерозивно-виразкової форми доцільно обколювати вогнища ураження суспензією гідрокортизону ацетату або розчином преднізолону, 5—10 % розчином хінгаміну — по 1—1,5 мл під кожну ерозію, 1 раз у 3 дні; на курс 10—12 ін’єкцій. Проводять також повторні курси гістаглобуліну з 2-місячними інтервалами, по 2 мл під шкіру 2 рази на тиждень; на курс 8—10 ін’єкцій. Сприяють епітелізації ерозій і зменшенню запального процесу навколо них аплікації з кортикостероїдних мазів.

Головна сторінка
Інформація Автореферат Анализ Диплом Додаток Доклад Задача Закон Занятие Звіт Инструкция