«Коріння роду…» Урок літератури рідного краю за віршами Олександра Зеленька

Тема: «Коріння роду…» Урок літератури рідного краю за віршами Олександра Зеленька
«Коріння роду…» Урок літератури рідного краю за віршами Олександра Зеленька

Скачати 324.43 Kb.

Дата конвертації 14.04.2016 Розмір 324.43 Kb. Родинне виховання на уроках української літератури та в позакласній роботі

З досвіду роботи Гойчук Оксани Григорівни,

вчителя української мови та літератури

Скибинської загальноосвітньої школи

І-ІІІ ступенів Жашківської районної ради

Черкаської області

Тема: «Коріння роду…» Урок літератури рідного краю за віршами Олександра Зеленька.

Мета: вчити школярів розуміти поетичний світ Олександра Зеленька,

особливості його творчості, джерела ліричного таланту; виховувати високі

громадянські риси, глибоку повагу до батька — матері; формувати

високоморальну особистість, яка б поряд з розумінням важливої ролі у

нашому житті родини усвідомлює суспільне — громадські цінності свого

народу.

Обладнання: портрет Олександра Зеленька, збірки віршів «Білі коні», «З

сонечком дружити», «Серпневий зеніт», запис «Стежина», публікації в пресі.

І де тільки вже не бував,

Куди не заносила доля,-

Гнітючу жагу відчував

І тугу за батьковим полем.
О. Зеленько

ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності. Запис теми уроку в зошити.

(Лине грамзапис пісні А. Малишка «Стежина»).

Учитель (під звуки мелодії). Олександр Зеленько у вірші «І де тільки вже не

бував. . . », який звучить в унісон із піснею, пише:

І де тільки вже не бував,

Куди не заносила доля, —

Гнітючу жагу відчував

І тугу за батьковим полем,

У горлі нестерпно пекло,

Давило полиновим зерном,

Зарадити тому було

Безсиле гірське джерело

І води студені озерні,

І моря-безмежного просинь..

А дома — одна благодать,

А дома — жагу вгамувать

Росинки ранкової досить.

— Із цього вірша взяті й рядки, що є епіграфом до нашого уроку. Запишіть їх у зошит.

— Скажіть, як ви розумієте рядки, що є епіграфом, і як вони пов’язані з темою

нашого уроку.

Підсумок: «Маленька вітчина» — це дорогі і близькі серцю місця, рідне місто,

село чи селище.

У кожного «маленька вітчина» своя, одна-єдина. І куди б не закинула нас

доля, ким би ми не стали в житті, нам ніколи не забути стежинки до рідного

дому. Ми завжди бережемо в пам’яті все, що пов’язане з цією «маленькою

вітчизною». Отож запрошую вас до розмови «Коріння роду…» за віршами

поета-земляка Олександра Борисовича Зеленька.

II. Діалоги учнів про життя і творчість поета.

Діалог перший

— Привіт, Миколо! Чого так поспішаєш?

— Привіт, Василю. Йду до бібліотеки. Треба на урок позакласного читання взяти вірші якогось Зеленька…

— Не якогось, друже, а поета-земляка, автора трьох поетичних збірок.

— Дякую за інформацію. А ти звідки все це знаєш? Іжає І ш ~.

— Цікавлюсь літературою рідного краю, то й знаю. Олександр Борисович Зеленько народився в с. Степанки Черкаського р-ну Черкаської обл., працює журналістом.

— Цікаво, як же називаються збірки його віршів?

— Я ж кажу тобі: він має вже три поетичні книжки: «Серпневий зеніт», «З сонечком дружити» та «Білі коні».

— Справді? Приємно мати такого знаменитого земляка!

— Отож. А ти кажеш якогось…

— Тепер знатиму. Спасибі за цікаву інформацію.

— Піду візьму книги і почитаю вірші поета.

— До побачення. Діалог другий:

— Катрусю, доброго дня!

— Вітаю й тебе! Звідки йдеш така весела?

— А що помітно? Знаєш, була в бібліотеці, на урок взяла книги поета — земляка Олександра Зеленька. Дуже гарні вірші.

— Так, згодна. На різні теми пише автор. І про природу, і про батьків, і про матір, і про людей праці. Його хвилює все: доля України, народу, є присвяти видатним постатям…

— Справді, Олександр Зеленько — тонкий лірик, він гостро відчуває найменші порухи людської душі.

— Мені особливо подобається його третя збірка «Білі коні».

— Красива назва!

— Так, ця книжка вийшла друком 1998 року. Друга «З сонечком дружити» надрукована 1996, а перша «Серпневий зеніт» — у 1994 році.

— Дивись, Оксано, а ось і портрет Олександра Борисовича.

— Симпатичний чоловік… В очах стільки доброти, щирості. Пишна шевелюра… Ледь примружене око ніби заохочує до розмови…

— А яку ж тему обговорюватимете на уроці?

— «Коріння роду…».

— Чудово! Бажаю успіхів, адже завжди так приємно говорити про щось рідне тобі і близьке…

— Дякую. Думаю, що урок принесе мені задоволення.

III. Бесіда

— «Мікрофон». Як ви розумієте поняття «мала батьківщина» (учитель починає перший).

— Чи знаходимо образ цієї «маленької батьківщини» у віршах О. Зеленька?

— Назвіть ці вірші.

— Назвіть художні деталі у прочитаних віршах, які є уособленням «маленької батьківщини» О. Зеленька.

— Чим запали вам ці поезії в душу?

( Учнівські твори-мініатюри «Моя маленька батьківщина» за прочитаними вдома віршами.)

Бесіда за віршами

— Яка поезія, на вашу думку, найглибше розкриває тему нашого уроку? Виразне читання вірша «Коріння роду». Бесіда:

— Чим вам сподобався цей вірш?

— Які художні деталі є у вірші, що відтворюють сільський краєвид?

— Якими епітетами автор описує ці деталі?

— Знайдіть метафори. Яка їх роль у творі?

— Як розумієте рядки: «Де коріння роду Вічно колобродить Молодими силами Отчої землі»?

— Якими рядками відображено хвилювання ліричного героя? Як ви думаєте, чому він хвилюється?

Як підсумок до аналізу вірша, клас співає разом з учителем пісню «Скибин -лелечий край» (сл. 3. Шиманської, муз.В.Горбівського)

Прилітають у Скибин лелеки, Повертають до моєї хати.

Потомили крила: путь далека.

Сіли у гніздо відпочивати.

Приспів:

Рідний мій Скибин, лелечий краю,

Знов до тебе птахи повертають. Манять в чистих плесах тихі зорі, Затишне гніздо на осокорі.

Підростають швидко лелечата.

Вже навчили їх батьки літати

Кличе теплий край за синім морем.

їм тісне гніздо на осокорі.

Приспів.

Рідний мій Скибин, лелечий краю,

Я, як птах, до тебе прилітаю:

Манять в чистих плесах тихі зорі

І гніздо лелек на осокорі.
День осінній. Стихло все навколо.

Роблять птахи над подвір»ям коло,

Кидають на землю по пір’їні,

Щоб вернутись знов на Україну.

-Скажіть, з кого для нас починається батьківщина? Чи є в збірках О.Зеленька вірш про Берегиню роду людського?

Аналіз вірша «Сад роду твого»

/Матері/

Мамо, мамо…

Вишенька старенька

У саду осипалась давно,

їй не знадить більше соловейка

Під твоє зашторене вікно.

Не цвісти їй, плоду не сотати

Щедрого, рясного, як колись…

Тільки ти, моя рідненька мати,

За літа минулі не журись.

Ні, вони не впали марно прахом

У зими холодне безпуття:

В наших вишнях, що звелись над дахом,

Колобродять силою життя.

Як цьому одвічно не радіти!

Як цим не пишатись без кінця!..

Гінко сонцю простягають віти

Вже твоїх онуків деревця.

Мамо, мамо…

Ранньою весною

Вийди душу зболену зогріть:

Із коріння вишеньки старої

Цілий сад розрісся у дворі.

— До кого звертається ліричний герой у вірші?

— За допомогою яких художніх засобів змальовано матір?

— Чим для ліричного героя був сад у материному дворі?

— В яких рядках звучить переконання, що мама — це все в житті?

— Чому радіє ліричний герой?

Підсумок. Цей вірш писав уже дорослий чоловік, який багато в житті зрозумів,

пережив. Він одну з найвищих істин передає нам.

Ще раз звучить вірш « Сад роду твого». Клас підспівує приспів пісні Миколи

Луківа «Черешня»:

Мамо, мамо, ніжна і кохана,

Ви, пробачте, що був неуважний.

Знаю, ви молилися за мене

Дні і ночі, сива моя нене.

Учитель. Рідне село — це правічні корені.

— Скажіть, яка картина зображена у вірші «Я від роду — син природи…»? Виразне читання вірша напам’ять.

А я від роду — син природи,

В мені свободи дух живе.

Люблю село, і цим я гордий –

Ніхто звідціль не відірве.

Живу в селі. Й тим сильний я,

Що небо завжди замість стелі

І під ногами на панелі,

А в росах трепетних земля.

Живу в селі. Вважай багач:

Щодня кохаюся садами,

І на столі, хоч раз, калач

Та пахне власними руками.

…А я від роду — син природи,

В мені свободи дух живе.

Люблю село, і цим я гордий –

Ніхто звідціль не відірве.

— Село — це тяжка праця, це піт солоний, це робочі люди, це щоденні клопоти. Читаючи вірш О. Зеленька про людей праці, ми упізнаємо своїх батьків, матерів, бабусь, дідусів, сусідів, рідних, які вміють чесно трудитися, бути красивими в праці.
— Назвіть, будь ласка, вірші, присвячені людям праці («Бабина дума», «Баба Ониська», « Втіха»)

Аналіз вірша «Нитка долі»

Моє гніздечко, біла хато

В колисці отчого садка.

Доріг сходив я так багато.

Але клубка не відпускав;

Тримався цупко нитки долі,-

I чим дальнішали світи.

Тим яскравіш на видноколі

Мені світила сонцем ти.

Від тебе йдучи, йшов до тебе,

Край колискових світлих див.

Твоє блакитне тихе небо

До мене обрій прихилив.

В двобої з привидом облуди

Святу я істину відкрив:

Тобі як зраджу, ніде буде

Зігріть зітертих сивих крил.

Для мене ти надія й свято.

Вітчизни крапелька дзвінка,

Моє гніздечко, біла хато

В колисці отчого садка.

— Біла хата — це — «гніздечко», це — «край колискових світлих днів», це —

« надія й свято», це — «вітчизни крапелька дзвінка». Автору все це дороге, він хоче триматися цупко нитки долі.

— Яку істину відкрив для себе ліричний герой?

— Як ви розумієте слова: «… Тобі як зраджу, ніде буде Зігріть зітертих сивих

крил».Чому так говорить ліричний герой?

Виразне читання поезії «Запізнє літо в сизім спориші…»

Запізнє літо в сизім спориші

Долоні після приморозку гріє.

В дворі дідівськім більше ні душі,

Один лиш сонях, виплакавши вії

Від сліз рожевих,

листям шурхотить:

Вже корінь всох, хоч поруч є криниця,

Та зачерпнути нікому водиці

І журавля від сплячки розбудить.
Принишклий хутір вздовж на півверсти

Шибками видивляється з-під пилу:

Де ж ви, онуки, щоб зірвать хрести

На пустках тих старих, як на могилах?

— Рано чи пізно, але так складається життя, що твоя «маленька батьківщина»

стає для тебе не тільки світом і радістю, а й болючим спогадом втрати або ж

стає пусткою, бо онуки забули сюди дорогу. Також відчуваєш біль, коли

втрачаєш щось дороге, когось рідного і близького.

Не можна без хвилювань, навіть без сліз читати вірші О.Зеленька, які

присвячені батьківському дворищу, батьківським могилам.

Послухайте, як тісно переплелися в цих віршах і синівська любов, і людський

зойк, і печаль, і смуток.

Виразне читання віршів «Вічний ланцюг» , «Стогін могил…» та « Ні, не

вигрієш душі…»

Ні, не вигрієш душі

На осіннім спориші,

Якщо зрадив клятві сина,

В отчий край забув стежину

І нарешті причвалав,-

Батька, матір не застав.

Лиш пече спориш тоді,

Та не гріє у біді.

IV. Підсумок

Учитель. Ось так від крику народження до горбочків батьківським могил ми

бережемо у своєму серці пам’ять про найсвятіше місце на землі, місце, де ми

народилися.

Можна ще і ще аналізувати вірші поета-земляка, говорити про мовну палітру

його творчості, заздрити автору, який здатний на високе людське почуття —

любити рідну землю, свою тиху-батьківщину, свій родовід.

Запросила і я вас сьогодні на розмову «Коріння роду»

— Які почуття сколихнула у вашій душі сьогоднішня розмова?

— Чим ви збагатилися?

— Над чим замислилися?

У вірші О.Зеленька «Фатальне» є такі рядки:

Ну а ці молоді, навіть юні,

Для яких зовсім порох не пах?-

Потонули в горілці й шампуні,

То від кайфу зотліли у прах…

Яку проблему порушує автор у поезії?

V. Мотивація оцінок

VI. Домашнє завдання (на вибір)

Скласти діалог «Загальнолюдські цінності у віршах О. Зеленька». Твір-мініатюра «Чому ще рано старіти поету О. Зеленьку». Скласти розповідь «Тема батьківщини у творчості О. Зеленька».

Тема уроку: Урок-ринг на тему «Материнське й батьківське». Огляд лірики поета-земляка Петра Власюка.

Мета уроку: допомогти учням творчо опрацювати лірику П. Власюка,
зрозуміти логіку віршованих рядків і закономірність пошуку новаторських
підходів; відпрацювати алгоритм аналізу поетичних творів; розвивати
здібності, уміння й навички творчо працювати; виховувати в учнів чуття роду,
усвідомлення суспільне — громадських цінностей свого народу, утверджувати
загальнолюдські цінності. •
Обладнання уроку:

1. Портрет П. Власюка.

2. Виставка творів П. Власюка.

3.Збірки «Поетичні обрії: Жашківщина », «Пісні над Тікичем»

4. Таблиця «П. Власюк».

5. Портрети О. Чорної, В. Гуртовенко, Ф. Мороз, Д. Гуменної, Т. Нарчин-

ської,В. Мекеди ,В. Кравченка, Т. Нерубайської.

6.Запис вірша П. Власюка «Пісня починається з поля», присвячений народній

артистці України Раїсі Кириченко.

Теорія літератури:

Реферат — це стисла, подана в науковому стилі інформація з якоїсь

конкретної теми чи проблеми, один з методів науково-художнього

дослідження літературного твору, мета якого глибше, детальніше зрозуміти

поетичний світ художника, його майстерність, ідейно-тематичний та

проблемний зміст твору.

Методичні рекомендації до проведення уроку-рингу.

З учнів класу формуються 3—4 групи. У кожній з них — лідер, який організує

роботу групи відповідно до встановлених правил. Роботою лідерів керує

вчитель. Представники кожної групи виступають як опоненти. Роботу груп

(активність, метод викладу думок, рівень знань) оцінює група «майстрів» з

числа учнів.

Групи учнів виконують завдання як практичного, так і теоретичного рівнів. У

кінці уроку школярі мають прийти до висновку про погляди П. Власюка.

На початку уроку вчитель проводить інструктаж учасникам засідання про правила проведення рингу, дає узагальнені висновки щодо підсумків раундів і засідання в цілому.

Правила проведення рингу:

Раунд Тривалість раунду Назва раунду і зміст діяльності 1 15 хв. Пошук нових підходів до розгляду

теми під рубрикою «Материнське і

батьківське »

2 20хв. Сутність поглядів П. Власюка «О

матері! У вашім лоні Майбутнє

людства вироста »

3 10хв. Оцінка поетичних творів

літературною критикою:

М. Крамар,С. Горошко,

М. Ігнатенко

Хід уроку

Поезія Петра Власюка

напрочуд земна, чиста, добра…

М. Крамар

Рідний, голубоокий

Тікичу мій Гірський!

Ти гомониш до мене,

Вабиш, зовеш мене.

П. Власюк

1. Організаційний момент.

2. Міні-урок: інструктаж учителя.

3. Вступне слово вчителя про споконвічність теми «Материнське і батьківське». Для інформації бажано використати віршовані рядки відомих авторів Жашківщини:
… все тут рідне і святе:

Нове село, що не впізнаєш,

І те дитинство золоте,

Яке ти здалеку вітаєш!

В. Гуртовенко.

Що ще так зігріти зможе,

Як гріє Вкраїна мила…

В. Кравченко

Люблю безмежно рідний край,

Де народилась і зростаю…

В. Мекеда

Рідна земле моя, красна панночко,

Як ця осінь тобі до лиця!

Т. Нарчинська.

Тож старайтеся, малята,

Завжди слухать маму й тата.

Т. Нерубайська.

Україно моя,Батьківщино моя,

Наче мати — для мене єдина,

І молюся за тебе, і люблю тебе я

Твої верби, тополі й калину.

Ф. Мороз

Хай міцніють крила, дружная родино,

Слався, Україно, матінко моя!

О. Чорна
4. Перший раунд.

• Завдання учням: виявити альтернативні погляди на роль і місце батьків в

житті дітей, на рідні серцю місця ; свої думки аргументувати (учні працюють з

текстами віршів : «Ода матерям», « Спасибі, мамо», «Стежка до воріт»,

« Борщ дитинства»).

• Проблемні питання: а) Яка роль матері в житті кожного з нас? Чому така дорога батьківська хата, стежечка дитинства? (Слухаючи вчителя, відповідаючи на проблемні питання, учні груп добирають нові цитати для підтвердження думок).

• За 5 хвилин до закінчення раунду лідери від груп знайомлять присутніх зі своїм розумінням теми «Материнське і батьківське».

• «Майстри» оцінюють виступи лідерів згідно з положенням.

5. Другий раунд.

Учні аналізують вірші П. Власюка (кожна група на початку другого раунду

отримала тексти віршів поета), проводять паралель між віршами П. Власюка

та творами Ф. Мороз, О. Чорної та інших поетів. Приблизний план роботи

груп у другому раунді:

• Прокоментувати рядки з вірша Ф. Мороз «Стежина з дитинства».

• Прочитати вірші В. Мекеди «Люблю безмежно рідний край» ,В. Кравченка «Україно моя», В. Гребенюка «Земля українська», дати відповідь на питання: яку роль в житті людини відіграє батьківська рідна земля?

• Прослухати запис вірша П. Власюка «Пісня починається з поля», присвяченій Р. Кириченко, дати відповідь на питання:

• Чому пісня починається з поля ?

• Що дарує ліричний герой людям?

• Чому дитинства роки щасливі?

• Чому цей вірш автор присвятив Р. Кириченко?

• Як ви розумієте слова поета: « Не відривайся, слово, від душі…»

• Прочитати вірш П. Власюка « Вишиванка сину», визначити ідейну направленість.

• Звернути увагу на те, що автор — визнаний поет-пісняр. Багато його творів покладені на музику і пішли між люди, їх співають самодіяльні і професійні колективи (у нас і за рубежем), нерідко без посилання на автора, бо стали народними.

• Осмислити вірш « Не забудьмо», сформулювати тезу, яка б розкрила сутність понять: хто ми і відкіль.

— Провести літературні паралелі між мистецьким кредо П. Власюка і будь -яким іншим письменником Жашківщини . У чому інноваційний підхід Власюка?

— «Майстри» підводять підсумки другого раунду.

6. Третій раунд — оцінка поетичних творів П. Власюка літературною критикою. Учні отримують конверти, в яких листи від літературних критиків. Уважно прочитавши листа, школярі аргументують свій вибір, тобто стверджують свою думку.

— Лист перший « Світ, створений поетом» (М. Крамар).

— Лист другий. « Кілька штрихів до літературного портрета рідного краю» (С. Горошко).

— Лист третій. «Недоспівана пісня».(стаття з газети «Освіта» від 19.11.1993; Вислів письменника М. Ігнатенка: «Ми маємо справу не лише з безперечно талановитою творчою особистістю, але й з людиною із певним життєвим досвідом та визначеною громадянською позицією , з людиною, якій є про що писати, і яка вміє писати про те, що цікавить, хвилює, часом бентежить сучасного читача».)

(Лідери від груп стверджують свої думки; думки можуть бути альтернативними).

Підсумки уроку підводять «майстри». Підсумкова відомість

Назва групи, лідер Критерії оцінки Раунд Раунд Раунд Загальний підсумок 1 2 3

1. Оригінальність

2. Проблемність 3. Загальне враження 4. Практично- самостійна робота 5. Підсумок за раунд

Домашнє завдання:

1. Скласти схеми: загальнокультурна, публіцистична і літературознавча опорна лексика до огляду особливостей лірики П. Власюка.

2. Написати реферати на одну з тем:

— Світ, створений поетом;

— Вічні цінності поета;

— Памятаймо своє коріння,

По дорогах життя йдучи.

П. Власюк.

Примітка.

Вимоги до рефератів

1. Думки в рефераті викладаються своїми словами.

2. Цитати використовуються лише ті, які не суперечать світоглядові референта.

3. Композицію реферату визначає референт, при цьому пам’ятаючи про те, І в рефераті мають бути такі компоненти, як:

— короткі відомості про автора того матеріалу, який є основою для реферату;

— точний (у науковому стилі) виклад інформації по темі реферату;

— висновки референта, його особиста точка зору.

Контроль знань.

Тести за життям і творчістю П. Власюка:

1. П. Власюк народився:

а) в Зеленому Розі;

б) у Вороному;

* в) в Сабадаші;

г) у Бузівці.

2. П. Власюк за професією:

а) журналіст;

*б) учитель;

в) комбайнер;

г) артист.

3. Музику до віршів поета писав:

*а) В. Конощенко;

б) Я.Ярославенко;

в) В. Горбівський;

г) І. Ковач.

4.У якому році вийшла в світ перша збірка нашого земляка:

а)1975 ;

б) 1976;

в) 1977;

*г)1978.

5.Якому відомому письменнику Черкащини П. Власюк присвятив свій вірш:

а) Т. Шевченку;

*б) В. Симоненку;

в) О. Зеленьку;

г) І. Нечую- Левицькому.

6.Яка народна артистка України виконувала його пісні:

а) Софія Ротару;

б) Таїсія Повалій;

*в) Р. Кириченко;

г) Ніна Матвієнко.

7.Основний мотив поезії «Вишиванка сину» :

а) любов до рідної землі;

б) возвеличення жінки -матері;

*в) глибокий біль утрати сина на війні;

г) майстерність матері у вишиванні.

8. Що характерно для поетичного доробку П.Власюка:

а) лаконізм;

*б) тонкий ліризм;

в) відточеність форми;

г) абстрактність;

д) алегоричність.

4. Самостійна робота на зіставлення

П. Власюк «Пісні над Тікичем» О. Зеленько « Білі коні» Спільне Відмінне

Контроль і самоконтроль знань

1. Письмова робота за однією з тем:

• Благословенна будь, земля свята -Земля, що Україною зоветься.

• Митець — носій духовної культури.

• Не погасить вогню святого,

Як пам’ятатимеш завжди,

Коріння роду ми якого,

Хто наші прадіди,діди.

• Вічні цінності землі — Краса й Україна.

2. Складання схем «Опорна лексика».

3. Створення модулів-блоків.

Додаток №1

Організаційна структура турніру

У роботі беруть участь всі учні класу, які діляться на три групи. Кожна група вибирає для себе колір: червоний, зелений, синій. Хто обрав червоний колір, той прихильник фронтальних форм роботи на уроці; хто обрав зелений колір –

прихильник групових форм роботи; синій — індивідуальних форм роботи.

Роботу груп оцінює експертна група (учитель, психолог, педагог- організатор).

Додаток № 2

Функції учасників турніру І.Учні:

а) беруть участь в обговоренні питань;

б) виконують діагностичні завдання;

в) виконують практичні завдання.

2. Учитель:

а) організує дискусійне обговорення питань;

б) проводить інструктаж;

в) робить узагальнюючі висновки з кожної проблеми окремо і турніру в цілому.

Недоспівана пісня

(літературний вечір, присвячений життю і творчості поета – земляка Петра Власюка).

Його біографія на перший погляд нічим особливим не відзначається. Народився Петро Іванович Власюк у мальовничому селі з поетичною назвою Сабадаш 19 грудня 1923 року у багатодітній родині Івана Федоровича та Галини Тимофіївни.

Семирічним хлопчиком Петро почав складати вірші. А скільки ж було
радості, коли один з перших його віршів побачив світ у газеті «Зірка». Не одне
десятиліття минуло з тих пір. У творчому доробку поета майже дві сотні
пісень, численні публікації на сторінках газет, журналів і збірників. Петра
Івановича по праву вважають кращим поетом-піснярем Шевченкового краю.
А йти до нього довелося важко. До війни встиг закінчити 9 класів Бузівської
середньої школи. Для нього, як і для мільйонів ровесників, юність обірвалася
раптово. Війна… Каторжні роботи у Німеччині, післявоєнні злигодні
перервали творчість поета. У вірші «Ровесники» він потім написав:
Ми не кружляли в білім вальсі, — .,
Бо впала круком чорна вість.
Ой ровесники, ровесники —
Не ціловані уста!
Під огнями перехресними
Ваші юнії літа…
О любі хлопці і дівчата.
Було ж нас, дружних, 26.
Пройшлась по нас війна проклята —
І порожніє скільки місць…
Пекучі сльози утирає
Наш поріділий дружній клас…
А в залі актовому грає
Для нас музика білий вальс.
Ой ровесники, ровесники
Не щадила нас війна.
Хай ніхто повік, ровесники,

Вже такого не зазна.

Доля не стелила йому гладенької стежини. Повоєнні роки залишилися тяжким спомином для нього. А скільки треба було сили волі, щоб двадцятип’ятирічним юнаком знову сісти за парту денної школи і завершити навчання.

Згодом став працювати слюсарем в м.Києві на шовковому комбінаті і навчається на вечірньому факультеті в інституті текстильної і легкої промисловості. Сидячи ввечері над книгами, думав про минулу війну, мріяв про майбутнє. Ці думки лягали віршованими рядками на папір. Писав, як потім згадував, для себе, «для душі».

Поезія Петра Власка напрочуд земна, чиста, добра, наскрізь пронизана сонячним світлом і великою любов’ю до людей, та вірою у майбутнє незалежної України.

Земле квітуча, земле співуча,

Страднице наша свята.

Будь, Україно, ненько єдина

Вільна на вічні літа. (Пісня).

Кожна людина прагне щастя і ціле життя шукає його. Для ліричного героя усе просто і зрозуміло.

Цілий ряд віршів поет присвятив своїй коханій дружині, Антоніні Фотівній.

Дружки нам і світилки не співали,

Нам з тобою гірко не кричали:

В час такий ми долі поєднали,

Що по вінця гіркоти стачало.

І нестатки ми долали стійко,

І в життя вросталися завзято,

Любих діток виростили двійко.

А, мабуть не вадило б з десяток,

їм весілля справили ми бучно,

Щоб не гірше, як ото у когось!

Хай живуть у щасті нерозлучно,

Наша вірність буде їм на користь.

Нам уже по шостому десятку.

Люди ми, як мовиться, пенсійні, „
Та жура вкрадається у згадку,
Коли бачим радощі весільні.
Заздримо вінку і короваю,

І музикам — бо не мали того. …

Що ж, кохана, ми і це владнаєм,

Як діждем весілля золотого.

До болю жаль і сумно, що перервалась їхня лебедина вірність, не збулася поетова мрія це владнати. Життя, як завжди вносить свої корективи. На сьогоднішній наші зустрічі присутні діти поета. Запрошуємо їх до слова. Хочеться розповісти про те, яку роль у житті і творчості поета відіграє пісня.

Не на конопляних вервечках

В колисці батьківської хати –

На пісні лагідних крилечках

Мене малям гойдала мати.

Ці слова з вірша «До пісні», написаного Петром Власюком, мають свою давню передісторію, свій глибинний зміст.

Батьки були музично-обдаровані люди. Мати — Ганна Тимофіївна співала у відомому Охматівському хорі Порфирія Демуцького, батько — Іван Федорович грав у духовому оркестрі на кларнеті. «В сім’ї було голодно, але пісенно», -згадував Петро Іванович.

Звичайно, у такій співучій родині і діти прилучались до прекрасного. Так і запам’ятав себе вперше майбутній поет-пісняр у рідній хаті поряд з мамою, що співала йому веснянки.

Голубіють очі батьківської хати,

І стежина в’ється двором до воріт…

Ти по тій стежині вивела нас, мати,

На щасливу долю у широкий світ.

Ти для нас хотіла прихилити небо,

Щоб не знати дітям смутку і невдач.

Не завжди покірні ми були у тебе.

Дорога матусю, ти за все пробач.

Хай вітри осінні душу не остудять,

Хоч нема турботам краю і кінця.

Ой шануймо, люди, бережімо, люди, Материнські рідні, лагідні серця!

Його вірші настільки мелодійні, що більше тридцяти композиторів у творчій співдружності написали більше двох сотень пісень на поезію Петра Власюка. Серед них і такі відомі, як Анатолій Кос-Анатольський, Степан Сабадаш, Ігор Ковач, Іван Сльота. Особливо тісна співпраця склалася між поетом і композитором Володимиром Кононенком, який написав 40 пісень за його віршами, а особливо багато пісень народилося під час співпраці з композитором-земляком О.Стадником. А такі пісні як «В мого Гриця брови чорні», «Понад Тікачем ходила», «Соловейко тьох, да тьох» і багато інших стали народними.

Петро Власюк — визнаний поет-пісняр. Пісні поета… Вони линуть далеко, мов крилаті птахи, їх співають самодіяльні і професійні колективи, є вони у репертуарі хору ім. І. Вірьовки, Черкаського й Закарпатського хорів. Його пісні співали Раїса Кириченко, Ольга Павловська. Вони звучали у рідному краї і далеко за межами України — Німеччині, Польщі, Латинській Америці, Мексиці, несучи духовне тепло, блиск сріблястого Тікича, шелестіння стиглого колосся.

Петра Власюка немає серед нас.

Пам’яті поета Петра Власюка наша місцева поетеса Тетяна Нарчинська присвятила свій вірш. (Звучить вірш).

Його поетичне слово говорить про закоханість у рідний край, його природу, людей, співає про золоті пшеничні лани, шелест дібров і гаїв.

Мене осінній лист зачарував,

Заполонили хвилювання й подих:

Яке казкове розмаїття барв,

Яке багатство пишне у природи?

Захоплення чудовою природою краю і біль за втраченим. Поет переймається проблемами розумного використання досягнень науки, екологічними проблемами — вони теж знайшли відображення у його творчості.

Що внукам в спадок подаруєм?

Гнилі канали і моря?

Чи землю, що меліоруєм

І не доводим до добра?

Чи може, нові мертві зони

(Бо густо маєм тих АЕС!)?

А чи повітря без озонне

Й дощі кислотні із небес?

Не справдовуймось лукаво!

На нас лежить тяжка вина.

В природи є одвічне право

Й нас до отвіту зве вона.

Автор тягнеться до людського тепла, він люблячий син своєї землі. Село і земля — то два його крила. Хоч би про що писав П.Власюк, у всьому відчувається пристрасний і щирий голос поета, який невидимими, але міцними нитками пов’язаний зі своїм народом і рідним краєм.

Глибоку шану і повагу до хлібороба викладає поет у віршах «Пісня і хліб», «Монолог хлібороба», «Хліборобський рід», «Коли берем у руки хліб».

Звання,

Посада,

Слава,

Чин

Нам права не дають

Забути,

Що орачі і сіячі —

То на землі великі люди.

І ким ми з вами не були б —

Хай не згасає пам’ять серця.

Коли берем у руки хліб

Згадаймо,

Як він нам дається.

Немало бур над нами прогуло,

Несучи горе і лиху негоду,

Та не вмирало рідне джерело,

Ще живить корінь нашого народу.

Минали місяці навчання. І відчував юнак, що ні слюсарювання, ні навчання в текстильному не його покликання. І він робить рішучий поворот в своїй майбутній долі — вступає до Київського педагогічного інституту на філологічний факультет. Успішно закінчив педінститут і отримав призначення в столичну школу робітничої молоді.

Він мав уже однокімнатну квартиру, друзів, звик до міста, а перед очима все стояло рідне село, на березі річки Гірський Тікич .

Чи жалкував з приводу того відчайдушного рішення, коли довелося зважувати на терезах життя: де прискоритись? Він обрав рідне село Сабадаш на Жашківщині.

Нехай знайомі диваком зовуть:

Лишив, мов, Київ, зручності з квартирою,

А я і тут по справжньому живу

І в морі щастя глибини не зміряю.

Тут і почалося його вчителювання.

У селі ти завше на виду –

І тут нічого не поробиш.

Характеристику складуть

обі детально -До подробиць.

Хто рівно йде,

Хто слід плете.

Кому і в чому є потреба —

Все знають люди,

Навіть те, чого не знаєш

Сам про себе.

Не пройшли марно роки вчителювання в с.Сорокотязі, рідному Сабадаші, робота директором школи в с.Тетерівці. (Виступ колишніх учнів).

Завідуючий кабінетом молодого автора при видавництві «Радянський письменник» Ігнатенко згодом напише, що ми «маємо справу не лише з безперечно талановитою творчою особистістю, але й з людиною з певним життєвим досвідом і визначеною громадянською позицією, з людиною, якій є про що писати, і яка вміє писати про те, що цікавить, хвилює, часом бентежить сучасного читача».

Літа біжать. Літа спішать.

І їх нікому не спинити

І знов травнева сіножать

Прослала килим оксамитом.

І знову квіти лугові

Мені всміхаються ласкаво..

Здається вчора по траві

Моє дитинство тут блукало.

Здається, вчора… А чиї

Сліди у травах через луки?

То не мої… То не мої…

То рвали квіти вже онуки.

Швидко плине час. В цьому році минає 91 рік з дня народження і вже 21 рік немає з нами нашого земляка, досвідченого сільського вчителя, напрочуд доброї, відкритої, щирої людини, обдарованого поета — пісняра Петра Власюка. На 70-му році обірвалося його життя.

Сьогодні ми зустрілися, щоб вшанувати його пам’ять. Адже у спадок нам залишився цілий світ, створений поетом — збірки поезій «Хлібодарський рід», «Пісні над Тікачем». У ньому вирує, б’є у дзвони невмируще життя з усіма людськими радощами і болями, правдою і кривдою, сумнівами і протиріччями.

У світання і вечоріння

Коли радощі, коли біль,

Пам’ятаймо своє коріння.

Пам’ятаймо, Хто ми й відкіль.

Пам’ятаймо у будні і свята,

Біля всякого ремесла,

Звідки наших стежин початок,

Відкіля наша віть зросла.

Бережім чистоту сумління

Й глибину золотих ключів.

Пам’ятаймо своє коріння,

По дорогах життя йдучи.

Батьківського дому ласку й теплоту.

Рідної землі красу і щедроту.

Материнську пісню колискову

І співучу нашу рідну мову.

Пам’ятаймо! Пам’ятаймо!

Не забудьмо!

Але живе його слово, подарована нам його пісня:

Хай наша пісня в небеса зліта,

Крильми любові горнеться до серця,

Благословенна будь, земля свята –

Земля, що Україною зоветься.

Дзвени, струмуй в пісеннім джерелі

Жива вода, цілюща

Краса і сила нашої землі,

І гордість наша, й слава невмируща.

Мало видано книг при житті Петра Власюка, хоча його рукописна спадшщина дуже велика. І хочеться надіятись, що вона дочекається свого видавця.

Читайте його поезію. Вона як цілюще джерело, припавши до якого набираєшся снаги.

База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Інформація Автореферат Анализ Диплом Додаток Доклад Задача Закон Занятие Звіт Инструкция

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий