Інформації про оточуюче середовище. Через те питання фізики слуху є суттєво важливе для лікаря. Тому виникає необхідність вивчення фізичних основ аудіометрії. Навчальні цілі заняття

Фіксація цих коливань, а також зовнішніх звуків органом слуху людина здатна приймати біля 8% всієї інформації про оточуюче середовище. Через те питання фізики слуху є суттєво важливе для лікаря. Тому виникає необхідність вивчення фізичних
Інформації про оточуюче середовище. Через те питання фізики слуху є суттєво важливе для лікаря. Тому виникає необхідність вивчення фізичних основ аудіометрії. Навчальні цілі заняття

Скачати 179.73 Kb.

Дата конвертації 22.04.2016 Розмір 179.73 Kb. заняття №1

(лабораторне)

Аудіометрія. Визначення границі чутності

Актуальність теми: Майже кожний орган людського організму здійснює механічні коливання, які поширюються на різних тканинах. Фіксація цих коливань, а також зовнішніх звуків органом слуху людина здатна приймати біля 8% всієї інформації про оточуюче середовище. Через те питання фізики слуху є суттєво важливе для лікаря. Тому виникає необхідність вивчення фізичних основ аудіометрії.

Навчальні цілі заняття:

Знати: фізичні характеристики звуку, характеристики слухового відчуття, фізичні основи аудіометрії.

Вміти: користуватися аудіометром.

Самостійна позааудиторна робота

  1. Механічні хвилі і їх характеристики.
  2. Звук.

контрольні питання

  1. Фізичні характеристики звуку. Характеристики слухового відчуття.
  2. Шкала рівнів інтенсивності звуку.
  3. Закон Вебера-Фехнера. Шкала рівнів гучності.
  4. Аудіометрія. Аудіограма.
  5. Призначення, будова і принцип дії аудіометра.
  6. Фізичні основи звукових методів діагностики в клініці.

Література

  1. Конспект лекцій.
  2. Чалий О.В., Агапов Б.Т., Цехмістер Я.В. та ін. Медична і біологічна фізика. Підручник для студентів вищих навчальних закладів освіти ІІІ – ІV рівнів акредитації. – К.: Книга плюс, 2005. – С. 165-171.
  3. Тиманюк В.А., Животова Е.Н. Биофизика: Ученик. – 2-е изд. – К.: ИД «Профессионал», 2004. – С. 66-72.
  4. Ремизов А.М.. Медицинская и биологическая физика. — М.: Высшая школа, 1987. — С.150-164.
  5. Эссаулова И.А. и др. Руководство к лабораторным работам по физике. — М.: Высшая школа, 1983. — С.86-89.
  6. Лабораторні і медичні прилади та апарати. -Івано-Франківськ, 1992. — С.24-25.

самостійна аудиторна робота

Інструкція до проведення лабораторної роботи

Завдання. Побудувати аудіограму лівого і правого вуха для повітряної провідності звуку.

методика роботи

Зняття аудіограми проводиться за допомогою аудіометра. При цьому за допомогою приладу визначаються пороги слухового відчуття на різних частотах. Порогові значення інтенсивності у вигляді точок наносять на бланк аудіограми. Сполучаючи дані точки плавною кривою, отримують аудіограму.

порядок виконання роботи

  1. Підключити до аудіометра шнур живлення і телефони. Останні підключити до розйому з позначенням «ВТ» на задній панелі приладу.
  2. Увімкнути перемикач «сеть». При цьому має загорітися індикаторна лампочка.
  3. Перемикач «К, В» на передній панелі приладу перевести в положення «В», що відповідає повітряній провідності звуку.
  4. Перемикач інтенсивності маскуючого шуму «маск. шум» перевести в положення «0».
  5. Натиснути кнопку «прижим» і покласти бланк аудіограми так, щоб він розмістився строго над зразком бланку на панелі аудіометра.
  6. Переміщуючи перемикач рівня інтенсивності звуку послідовно визначити пороги чутності для всіх фіксованих частот. При цьому на бланку нанести точки через отвори на горизонтальній лінійці, що відповідають точці перетину лінійки перемикача частот і рівня інтенсивності.
  7. За допомогою перемикача телефонів перемкнути звук на інший телефон і виконати дослідження гостроти слуху іншого вуха.
  8. Відкладені точки з’єднати плавними кривими.
  9. На зворотній стороні бланку записати висновок, проаналізувавши одержані частотні залежності порогів слухового відчуття.

Заняття №2

(практичне)

Вивчення в’язкості біологічних рідин. Основи дослідження гемодинамічних процесів. Гемодинаміка.

Актуальність теми: В організмі людини при роботі серця відбувається рух крові по колах кровообігу. Рух рідини вивчає гідродинаміка. Закони гідродинаміки будуть справедливі і для руху крові з врахуванням її неоднорідності та в’язкості (гемодинаміка). Кров відображає найменші зміни в організмі і тому знання елементів гемодинаміки необхідні для розуміння клініки серцево-судинних захворювань. Визначення в’язкості крові також має важливе діагностичне значення в клініці.

Навчальні цілі заняття:

  1. Знати основні поняття гемодинаміки, рівняння нерозривності течії, рівняння Бернуллі, формулу Пуазейля-Гагена, число Рейнольдса.
  2. Вміти розв’язувати типові задачі гемодинаміки, виміряти артеріальний тиск крові за методом Короткова.

Самостійна позааудиторна робота

  1. Статичний і гідростатичний тиски рідини.
  2. В’язкість рідини. Закон Ньютона.
  3. Закон Ома для ділянки електричного кола.

контрольні питання

  1. Ідеальна рідина.
  2. Стаціонарний плин рідини. Рівняння нерозривності течії.
  3. Рівняння Бернуллі. Правило Бернуллі.
  4. Динамічний тиск рідини.
  5. Ламінарний і турбулентний плин рідин. Число Рейнольдса.
  6. Формули Пуазейля, Пуазейля-Гагена. Гідравлічний опір.
  7. Градієнт тиску при плині реальної рідини.
  8. Фізична модель судинної системи: ударний об’єм крові, пульсова хвиля, систолічний і діастолічний тиски, зміна тику і швидкості плину крові на різних ділянках судинної системи.
  9. Методи вимірювання тиску крові і швидкості кровообігу.

література

  1. Конспект лекцій.
  2. Чалий О.В., Агапов Б.Т., Цехмістер Я.В. та ін. Медична і біологічна фізика. Підручник для студентів вищих навчальних закладів освіти ІІІ – ІV рівнів акредитації. – К.: Книга плюс, 2005. – С. 132-146.
  3. Ремизов А.Н. Медицинская и биологическая физика. – М.: Высшая школа, 1987. – С. 91-108.
  4. Ливенцев Н.М. Курс физики.- М.: Высшая школа, 1978. Т. І. – С. 23-41.
  5. Ремизов А.Н. и др. Сборник задач по медицинской и биологической физике.- М.: Высшая школа, 1987. – С. 62-65.

самостійна аудиторна робота

Типові задачі

1. Вода піднімається в капілярі на висоту 62 мм, а сірководень — на 21 мм. Визначте коефіцієнт поверхневого натягу сірководню, якщо його густина 1260 кг/м3, а густина і поверхневий натяг води відповідно ρ = 1000 кг/м3, σ = 72,6 мН/м.

  1. 31 мН/м
  2. 3,1 мН/м
  3. 310 мН/м
  4. 0,31 мН/м
  5. 31 H/м

2. Знайдіть додатковий тиск, зумовлений поверхневим натягом у сферичній краплі туману (σ = 72,6 мН/м) діаметром 3 мкм.

  1. 96 кПа
  2. 9,6 кПа
  3. 96 Па
  4. 9,6 Па
  5. 60 кПа

3. Знайдіть об’ємну швидкість потоку крові в аорті, якщо радіус просвіту аорти рівний 1,75 см, а лінійна швидкість крові у ній — 0,5 м/с

  1. 4,8.10-4 м/с
  2. 4,8 м/с
  3. 48 м/с
  4. 4,2.10-4 м/с
  5. 4,2 м/с

4. Швидкість течії води у всіх перерізах похилої труби однакова. Знайдіть різницю тисків Δр у двох точках, висоти яких над рівнем Землі різняться на Δh = 0,5 м

  1. 4,9 кПа
  2. 49 кПа
  3. 4,9 Па
  4. 49 Па
  5. 0,49 кПа

5. В широкій частині горизонтальної труби вода тече з швидкістю υ = 50 см/с. Визначити швидкість течії води в вузькій частині труби, якщо різниця тисків в широкій і вузькій частинах Δр=1,33 кПа.

  1. 1,7 м/с
  2. 3 м/с
  3. 0,17 м/с
  4. 0,3 м/с
  5. 3,2 м/с

6. По горизонтальній трубці змінного перерізу тече вода. Статичний тиск в точці хo дорівнює рo = 0,3 Па, а швидкість води υo = 4 см/с. Знайдіть статичний тиск в точці х1, якщо відношення перерізів труби .

  1. 0,9 Па
  2. 9 Па
  3. 9,8 Па
  4. 0,98 Па
  5. 8 Па

Заняття №3

(лабораторне)

Вивчення роботи електрокардіографа, реографа.

Актуальність теми: Захворюваннями серцево-судинної системи – одна з частих причин втрати працездатності, і смерті пацієнтів. Сучасна діагностика серцевих захворювань не може обійтись без електрокардіографічного дослідження. Електрокардіограмою називають графічну залежність різниці потенціалів серця від часу на протязі кардіоциклу. Знайомство з електрокардіографом, методикою зняття електрокардіограми студентів першого курсу дозволить їм закласти базис для кращого вивчення пропедевтики внутрішніх хвороб.

Навчальні цілі заняття:

  1. Знати фізичні основи електрокардіографії, основні закономірності проходження змінного струму у живих тканинах, будову і принцип дії реографа.
  2. Вміти користуватися електрокардіографом і електрокардіоскопом, працювати з реографом.

Самостійна позааудиторна робота

  1. Електричне поле і його характеристики.
  2. Силові лінії і еквіпотенціальні поверхні електричного поля.

контрольні питання

  1. Іонна теорія виникнення біопотенціалів спокою і дії.
  2. Електрографія тканин і органів як метод дослідження.
  3. Фізичні основи електрокардіографії:
    • електричний диполь;
    • потенціал і різниця потенціалів електричного поля диполя;
    • теорія Ейнтховена.
  4. Фізичні основи вектор–електрокардіографії.
  5. Призначення, будова і принцип дії електрокардіографа і електрокардіоскопа.
  6. Ємнісні властивості тканин організму.
  7. Електропровідність біологічних тканин і рідин для змінного струму. Імпеданс тканин організму. Дисперсія імпедансу.
  8. Еквівалентні  електричні схеми опору біологічних тканин.
  9. Оцінка життєздатності біологічних тканин і органів за частотною залежністю імпедансу і зсувом фаз між струмом і напругою.
  10. Реографія.

література

  1. Конспект лекцій.
  2. Чалий О.В., Агапов Б.Т., Цехмістер Я.В. та ін. Медична і біологічна фізика. Підручник для студентів вищих навчальних закладів освіти ІІІ – ІV рівнів акредитації. – К.: Книга плюс, 2005. – С. 199-206, 219 – 228, 337-345.
  3. Тиманюк В.А., Животова Е.Н. Биофизика: Ученик. – 2-е изд. – К.: «Профессионал», 2004. – С. 261-275, 536-542.
  4. Ремизов А.Н.. Медицинская и биологическая физика. – М.: Высшая школа,1987.–С.265–278.
  5. Владимиров Ю.А. и др. Биофизика. – М.: Медицина, 1983.С.172–186.
  6. Ливенцев Н.М.. Курс физики. – М.: Высшая школа, 1978.Т.ІІ. С.121–131.
  7. Эссаулова Й.А. и др. Руководство к лабораторным работам по медицинской и биологической физике. – М.: Высшая школа, 1987.– С. 189–194.
  8. Ливенцев Н.М., Левинсон А.П.. Электромедицинская аппаратура.– М.: Медицина, 1974. – С.5-12,13-15.
  9. Лабораторні і медичні прилади та апарати. -Івано-Франківськ, 1992. -С.56-62.

самостійна аудиторна робота

Інструкція до проведення лабораторної роботи

Завдання. 1. За допомогою імітатора електрокардіограм одержати на екрані електрокардіоскопа ЕКГ з різних відведень і замалювати їх вигляд. 2. За допомогою електрокардіографа ЕКIТ–04 записати ЕКГ у ІІ відведенні і визначити за нею величини потенціалів зубців P, Q, R, S і Т (у мВ), їх тривалість, а також частоту пульсу (ударів за хвилину).

Методика проведення роботи

І. Запис електрокардіограми за допомогою електрокардіографа

Порядок виконання роботи

  1. Підготувати електрокардіограф ЕКIТ–04 до роботи (відповідно до інструкції).
  2. На лежачого пацієнта накласти електроди: на внутрішню поверхню лівого і правого передпліч над зап’ястями і на внутрішній бік гомілки лівої і правої ніг.
  3. Під’єднати до накладених електродів стержні кабелю відведень з різноколірними наконечниками в такій послідовності: до правої руки – червоний (R); до лівої руки – жовтий (L); до лівої ноги – зелений (F); до правої ноги – чорний (N).
  4. Увімкнути ЕКIТ–04, встановити перемикач відведень в положення 1.
  5. Натиснути кнопку «УСП» і простежити за проходженням сигналів ЕКГ за відхиленням пера Встановити ручку зміщення пера так, щоб при максимальних відхиленнях перо не виходило за межі ефективної ширини запису діаграмної стрічки; відпустити кнопку «УСП».
  6. Встановити швидкість руху стрічки рівну 25 мм/с (кнопка з написом «25»).
  7. Встановити чутливість 20 мм/мВ (кнопка з написом «2:1»).
  8. Натиснути на кнопку «Запись». При цьому спрацює схема автоматики, що затримує пуск стрічкопротяжного механізму на час не більший 3 с, необхідний для розігріву пера до робочої температури.
  9. Встановити перемикач відведень у положення ІІ, натиснути на кнопку «Запись» і записати по два циклу ЕКГ на кожного студента групи.
  10. Відірвати використану діаграмну стрічку, натягнувши її впоперек ножа для обрізання стрічки і легко смикнувши вниз.
  11. Від’єднати від пацієнта кабель відведень і зняти електроди.
  12. Протерти місце накладання електродів марлею або паперовою серветкою для видалення залишків розчину, що застосовувався.
  13. Вимкнути живлення ЕКIТ–04 і витягнути вилку шнура живлення з електричної мережі.
  14. Записати на діаграмній стрічці швидкість її руху, використану чутливість і виконати п.2 «Завдання».

II. Вимірювання активного опору ділянки тіла змінному струму

  1. Ознайомитись з технічним описом і інструкцією до використання реографа РГ4–01.
  2. Розмістити марлеві прокладки, змочені фізіологічним розчином або водою на ділянці тіла, що досліджується.
  3. Накласти на марлеві прокладки електроди і зафіксувати їх гумовим паском.
  4. Під’єднати електроди за допомогою з’єднувального кабелю до одного з вимірювальних блоків реографа.
  5. Визначити три рази величину активного опору даної ділянки тіла.
  6. Обчислити похибки вимірювань і зробити висновок.
  7. Порівняти значення виміряних опорів ділянки тіла постійному і змінному струмам і обґрунтувати суттєву різницю між їх чисельними значеннями.

Заняття №4

(семінарське)

Вивчення роботи фізіотерапевтичної апаратури.

Актуальність теми: В сучасній медицині широко використовують методи фізіотерапії, тобто дію різних фізичних факторів на живий організм з лікувальною та профілактичною метою. Для вивчення основ фізіотерапії треба знати, які фізичні фактори застосовуються і яка їх дія на організм. Тому виникає необхідність вивчення основних принципів фізіотерапевтичних методик.

Навчальні цілі заняття:

  1. Знати: фізичні характеристики явища гальванізації і електрофорезу, будову і принцип роботи терапевтичної апаратури; з’ясувати особливості дії ультразвуку на організм людини.
  2. Вміти: користуватись ехоенцефалографом, вимірювачем потужності ультразвуку та ультразвуковим терапевтичним апаратом.

Самостійна позааудиторна робота

  1. Механічні коливання і їх характеристики.
  2. Звукові хвилі.
  3. Вільні електромагнітні коливання в коливальному контурі. Формула Томсона.
  4. Генератор електромагнітних коливань: призначення, будова і принцип дії.

контрольні питання

  1. Ефект Доплера і його використання в медицині.
  2. Дія ультразвуку на біологічні тканини.
  3. Призначення, будова і принцип дії:
  • ультразвукового локаційного апарату;
  • апарату ультразвукової терапії;
  • вимірювача потужності ультразвуку.
  1. Гальванізація і електрофорез.
  2. Використання імпульсного струму низької частоти в медицині.

самостійна аудиторна робота

Теми рефератів

  1. Використання ультразвуку в фізіотерапії.
  2. Дарсонвалізація в медицині.
  3. Апарат УВЧ. Призначення, будова і принцип роботи.
  4. Апарат НВЧ. Призначення, будова і принцип роботи.
  5. Електроніж. Призначення, будова і принцип роботи.

література

  1. Конспект лекцій.
  2. Чалий О.В., Агапов Б.Т., Цехмістер Я.В. та ін. Медична і біологічна фізика. Підручник для студентів вищих навчальних закладів освіти ІІІ – ІV рівнів акредитації. – К.: Книга плюс, 2005. – С. 175-178.
  3. Тиманюк В.А., Животова Е.Н. Биофизика: Ученик. – 2-е изд. – К.: «Профессионал», 2004. – С.
  4. Ремизов А.Н. Медицинская и биологическая физика. — М.: Высшая школа, 1987. — С. 164-168.

Заняття №5

(лабораторне)

Вивчення характеристик оптичного мікроскопа

Актуальність теми: Людське око є природною оптичною системою. Для нормального ока мінімальна роздільна здатність складає приблизно 0,08 мм (а у більшості людей — близько 0,20 мм). Розміри мікроорганізмів, більшості рослинних і тваринних клітин, дрібних кристалів, деталей мікроструктури металів і сплавів і т.п. значно менше цієї величини. В теперішній час основними інструментами дослідження структури біологічних тканин є оптичний (біологічний) та електронний мікроскопи. В теперішній час основними інструментами дослідження структури біологічних тканин є оптичний (біологічний) та електронний мікроскопи.

Навчальні цілі заняття:

  1. Знати будову і теорію мікроскопа, основні методи мікроскопії.
  2. Вміти користуватись біологічним мікроскопом.

Самостійна позааудиторна робота

  1. Закони заломлення світла.
  2. Лінзи. Основні характеристики лінз.
  3. Побудова зображень в лінзах.
  4. Збільшення лінзи.
  5. Лупа.

контрольні питання

  1. Центрована ідеальна оптична система.
  2. Аберації лінз.
  3. Око як оптична система.
  4. Мікроскоп. Хід променів в ньому. Збільшення мікроскопа.
  5. Межа роздільності і роздільна здатність оптичної системи.
  6. Основні методи мікроскопії.

література

  1. Трофимова Т.И. Курс физики. – М.: Высшая школа, 1990. – С.261-271.
  2. Ремизов А.Н. Медицинская и биологическая физика. – М.: Высшая школа, 1987. — С. 449- 474.
  3. Ливенцев Н.М. Курс физики. – М.: Высшая школа, 1978. Т.1 – С. 249-261, 266-279.
  4. Эссаулова И.А. и др. Руководство к лабораторным работам по физике. – М.: Высшая школа, 1983.
  5. С. 84-88.
  6. Лабораторні і медичні прилади та апарати. – Ів.-Франківськ, 1992. – С. 75-76.
  7. Агапов Б.Т. и др. Лабораторный практикум по физике. – М.: Высшая школа, 1982. – С. 217-220.

САМОСТІЙНА АУДИТОРНА РОБОТА

Інструкція до проведення лабораторної роботи

Завдання: визначити числову апертуру об’єктиву, межу роздільності, роздільну здатність і корисне збільшення мікроскопа.

1. Визначення роздільної здатності і корисного збільшення мікроскопа

В даній роботі апертурний кут мікроскопа визначають безпосередньо геометричним вимірюванням поля зору мікроскопа при знятому окулярі.

Числова апертура об’єктива А, межа роздільної здатності z, роздільна здатність R та корисне збільшення мікроскопа Г розраховуються за формулами:

,

де λ = 555 нм – середня довжина світлової хвилі, до якої око найбільш чутливе;

n – показник заломлення середовища між об’єктивом і об’єктом;

(n повітря = 1,0003);

U – апертурний кут;

z0 = 70 мкм – межа роздільності неозброєного ока на відстані найкращого зору.

Порядок роботи:

  1. Помістити на предметному столику мікроскопа металеву пластинку з отвором.
  2. Отримати різке зображення отвору в центрі поля зору мікроскопа.
  3. Зняти конденсор і освітлювальне дзеркало, вийняти окуляр.
  4. Помістити на столі під мікроскопом картон з міліметровим папером.
  5. Помістити на міліметровий папір дві стрілки таким чином, щоб вістря сходилось в центрі поля зору. Дивлячись в тубус мікроскопа неозброєним оком добитись , щоб при зміщенні ока ліворуч вістря лівої стрілки спостерігалась на правому краю поля зору, а при зміщенні ока праворуч, вістря правої стрілки спостерігалось на лівому краю поля зору.
  6. Виміряти відстань d між вістрями стрілок.
  7. Виміряти відстань h від предметного столика до площини стола.


п/п

d ∆d h ∆h 1

2

3

Середнє значення

  1. За одержаними даними і формулами вирахувати А, z, R, Г.
  2. Зробити висновок.

Заняття №6

(лабораторне)

Вивчення роботи рефрактометра, поляриметра.

Актуальність теми: Поляризоване світло застосовується у поляризаційних мікроскопах для дослідження м’язової, кісткової, нервової тканини, яким притаманна оптична анізотропія, у спектрополяриметрії для визначення концентрації оптично активних речовин, у цукрометрії для визначення концентрації цукру в сечі. Для діагностики стану внутрішніх органів використовується ендоскопія. У більшості ендоскопів в теперішній час використовують волоконну оптику для освітлення органу та одержання інформації від нього. Вміст загального білку в крові визначали за допомогою рефрактометра. Тому виникає необхідність вивчення фізичних основ поляриметрії і рефрактометрії.

Навчальні цілі заняття:

  1. Знати закономірності заломлення і повного внутрішнього відбивання світла, поляризації світла та оптичної активності речовин; їх використання в медичній апаратурі.
  2. Вміти визначати концентрацію розчину за допомогою рефрактометра, визначати концентрацію оптично активної речовини в розчині за допомогою поляриметра (сахариметра).

Самостійна позааудиторна робота

  1. Закони заломлення світла.
  2. Повне внутрішнє відбивання світла.
  3. Хід променів у призмі.
  4. Дисперсія світла.
  5. Графічні методи обробки результатів вимірювань.
  6. Хвильова природа світла.
  7. Основні характеристики електромагнітних хвиль.

контрольні питання

  1. Граничний кут заломлення.
  2. Рефрактометрія та її використання в медико–біологічних дослідженнях.
  3. Призначення, будова і принцип дії рефрактометра.
  4. Волоконна оптика.
  5. Використання волоконної оптики в медичних приладах.
  6. Світло природне і поляризоване.
  7. Поляризація світла при відбиванні. Закон Брюстера.
  8. Поляризація світла при подвійному променезаломленні.
  9. Поляризаційні прилади. Закон Малюса.
  10. Оптично активні речовини.
  11. Дисперсія оптичної активності. Закон Біо.
  12. Поляриметрія і спектрополяриметрія.
  13. Призначення, будова і принцип дії поляриметра (сахариметра).
  14. Поляризаційний мікроскоп.

література

  1. Конспект лекцій.
  2. Чалий О.В., Агапов Б.Т., Цехмістер Я.В. та ін. Медична і біологічна фізика. Підручник для студентів вищих навчальних закладів освіти ІІІ – ІV рівнів акредитації. – К.: Книга плюс, 2005. – С. 531-534.
  3. Тиманюк В.А., Животова Е.Н. Биофизика: Ученик. – 2-е изд. – К.: ИД «Профессионал», 2004. – С. 600-604.
  4. Ремизов А.Н. Медицинская и биологическая физика. — М.: Высшая школа, 1987. — С. 474-476.
  5. Ливенцев Н.М. Курс физики. — М.: Высшая школа, 1978. — С. 232-235.
  6. Эссаулова И.А., Блохина М.Е., Гонцов Л.Д. Руководство к лабораторным работам по физике. — М.: Высшая школа, 1983. — С. 16-18, 88-93.
  7. Лабораторні і медичні прилади та апарати. — Івано-Франківськ, 1992. — С. 77-79.

самостійна аудиторна робота

Інструкція до проведення першої частини лабораторної роботи

Завдання. Визначити концентрацію водного розчину гліцерину.

Методика проведення роботи

Для визначення концентрації гліцерину в водному розчині використовується рефрактометр УРЛ або ИРФ–22, флакони з дистильованою водою та водними розчинами гліцерину, піпетки.

Порядок виконання роботи

  1. Користуючись інструкцією до рефрактометрів УРЛ і ИРФ–22 провести вимірювання показника заломлення дистильованої води.
  2. Виміряти показники заломлення для 2%, 3%, 5%, 10% і х% водного розчину гліцерину.
  3. Одержані дані занести в табл.1.

Таблиця 1

Концентрація С,% 0 2 3 5 10 х Величина показника заломлення

  1. Побудувати графік залежності показника заломлення від концентрації розчину.
  2. Користуючись побудованим графіком визначити невідому концентрацію водного розчину гліцерину.
  3. Обчислити похибки, використовуючи метод графічної обробки результатів вимірювань.
  4. Зробити висновок.

Інструкція до проведення другої частини лабораторної роботи

Завдання. 1. Оволодіти навичками роботи з поляриметром СУ–3. 2. Визначити концентрацію водного розчину глюкози.

Методика проведення роботи

Кут повороту φ площини поляризації розчином оптично активної речовини залежить від концентрації С оптично активної речовини в розчині і довжини шляху , який проходить світло в розчині (довжини кювети з розчином): (1)

Коефіцієнт пропорційності φ0, який носить назву питомого кута повороту, залежить від хімічної природи оптично активної речовини. На використанні співвідношення (1) і заснований метод поляриметрії. З (1) випливає: (2)

У даній роботі для визначення кута повороту площини поляризації розчином глюкози використовується універсальний сахариметр СУ–3. Сахариметр проградуйований у градусах міжнародної шкали °S, що зв’язані з кутовими градусами співвідношенням: 1°S = 0,346°.

Тоді маємо: (3)

З огляду на, що питомий кут повороту глюкози дорівнює ,

одержимо: . (4)

Згідно інструкції до приладу, кут повороту площини поляризації розчином оптично активної речовини, що знаходиться в кюветі, у градусах міжнародної шкали дорівнює: (5)

де – показання приладу у відсутності кювети;

– показання приладу з вкладеною кюветою, що містить досліджуваний розчин.

Після підстановки (5) у (4) остаточно одержуємо: (6)

Порядок виконання роботи

  1. Взяти кювету визначеного розміру, записати зазначену на ній довжину.
  2. Заповнити кювету розчином глюкози, що досліджується.
  3. Користаючись інструкцією до приладу, виміряти кут повороту площини поляризації, який обумовлений стовпом рідини в кюветі, що досліджується. Дані досліду занести в табл.2.

Таблиця 2

№ з/п l, дм α0 Δα0 α Δα

  1. Виконати виміри 3 рази, збиваючи після кожного разу рівномірність освітленості поля зору.
  2. Знайти невідому концентрацію розчину глюкози по формулі (6).
  3. Знайти похибки проведених вимірювань.
  4. Зробити висновок.

База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Інформація Автореферат Анализ Диплом Додаток Доклад Задача Закон Занятие Звіт Инструкция

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий