Генетика наука про спадковість і мінливість. Закономірності встановлені Г. Й. Менделем

Тема: Генетика – наука про спадковість і мінливість. Закономірності встановлені Г. Й. Менделем
Генетика наука про спадковість і мінливість. Закономірності встановлені Г. Й. Менделем

Скачати 203.61 Kb.

Дата конвертації 22.04.2016 Розмір 203.61 Kb. Тема: Генетика – наука про спадковість і мінливість. Закономірності встановлені Г. Й. Менделем.

Мета: Познайомити з історією розвитку генетики, розкрити основні генетичні поняття, дати уявлення про сучасні методи генетичних досліджень, виявити закономірності встановлені Г. Менделем для моногібридного схрещування;

розвивати уміння узагальнювати, робити висновки, самостійно працювати з текстом, логічно мислити;

виховувати інтерес до знань, до майбутньої професії, розуміння значення професії у вихованні підростаючого покоління, ролі вчителя у сучасному суспільному житті.

Обладнання: навчальна таблиця «Моногібридне схрещування», матеріал до міні-презентацій на тему «Історія розвитку генетики», роздатковий матеріал «Методи генетичних досліджень», «Основні поняття генетики», «Генетичні символи», «Зразок розв’язування задач з генетики».
Хід уроку:
І. Повідомлення теми уроку.

Проблемна ситуація:

В 1914 році в Англії ремонтували собор. Роботами керував нащадок першого герцога Шрюсбері Джона Табольта, похованого у цьому соборі у 1453 році. Джон Табольт був історичною постаттю. Він воював проти Жанни д’Арк і загинув від ран. Чотирнадцять поколінь відділяли Рицаря ХV від його нащадків початку ХХ століття. Нащадок розкрив гробницю. Те, що в ній лежав Табольт, не викликало сумнівів. На кістках були ушкодження, що свідчили про рани, згадувані літописцями Столітньої війни. Про встановлення портретної схожості не могло бути й мови: обличчя не збереглося. І тут виявився неспростований доказ спорідненості, більш надійний, аніж засвідчені нотаріусом генеалогічні документи: на одній з рук скелета дві фаланги зрослися в одну.

Проблема:

Який доказ надав свідкам нащадок Табольта?

Нащадок порубаного французами герцога радісно простягнув свідкам, що були присутні під час розкриття гробниці, свою руку з розчепіреними пальцями. На тій самій руці, що і у скелета, ті самі дві фаланги виглядали як одна. Їх зростив домінантний ген, фенотиповий прояв якого називають симфалангією.

Отакою є сила гена.

  • Яка ознака живого тут проявилася?

Коли наслідуються певні ознаки, вони також частково можуть змінюватися, або можуть по-різному комбінуватися ознаки, що наслідуються від двох організмів – батьківського та материнського. Така властивість живих організмів називається мінливістю. Наука, що вивчає закономірності спадковості і мінливості, називається генетикою.

Ми починаємо вивчати новий розділ, який так і називається «Спадковість і мінливість організмів».

ІІ. Вивчення нового матеріалу.
2.1. Запис теми і плану уроку.

Тема: Генетика – наука про спадковість і мінливість.
План.

  1. Історія розвитку генетики.
  2. Основні генетичні поняття.
  3. Методи генетичних досліджень.
  4. Закономірності наслідування, встановлені Г. Менделем.

2.2. Мотивація уроку.

Девіз уроку:

За колосом пшениці пізнають людину, що виростила її. (Прислів’я).

Як ви розумієте цей вислів?

Історія розвитку і становлення генетики була непростою. Одвічне питання знання і моральність. Ці два аспекти життя людського пов’язані між собою чи існують окремо і незалежно один від одного?

Будь-які відкриття зроблені людством можна перетворити на користь чи на зло для людини. Згадаємо відкриття Америки: з одного боку – пізнання Нового світу, дослідження раніше незнанного, європейська цивілізація, а з іншого – знищення народів, їх культури, знищення природи. Відкриття реакцій ядерного синтезу: з одного боку – отримання людиною нового джерела більш дешевої енергії, а з іншого – створення ядерної зброї, здатної знищити людство. Створення мікроскопа і відкриття мікроорганізмів: з одного боку – пізнання шляхів захворювань, що викликаються цими істотами та розроблення засобів запобігання зараження інфекційними хворобами, а з іншого – створення бактеріологічної зброї. Так і генетика. Безперечно – це наука, яка несе величезну користь людству. Саме вона допомагає пізнати закономірності спадковості і мінливості; створювати нові сорти рослин та виводити породи тварин, з властивостями, необхідними людині; дізнатися про спадкові хвороби та допомогати людині лікувати їх; створювати ліки та продукти харчування. В той же час в генетику приходили люди, які несли і зло. Про непростий шлях становлення цієї науки ви зараз почуєте з повідомлень ваших однокурсників.

А поки ви будете знайомитись з міні-презентаціями подумайте над питанням: чи можете ви якимось чином зарадити, щоб в науці і взагалі в людському житті було більше доброго і корисного, аніж поганого та злого.
2.3. Презентація міні-проектів на тему «Історія розвитку генетики».
(Додаток 1)
Відповідь на питання, поставлене перед презентацією міні-проектів.

Так, ви будете навчати і майбутніх вчених, і керівників, і простих громадян країни. І від вас великою мірою залежатиме якими людьми вони будуть, а отже і яким буде наше майбутнє і майбутнє всього людства. Для того, щоб якнайкраще виконати це, ви маєте стати хорошим вчителем, а для цього слід старанно навчатися, слід мати глибокі знання і небайдуже ставлення до того життя, що нас оточує, до тієї справи, яку ти робиш. Давайте цьому ми з вами і спробуємо зараз вчитися на уроці: старанному відношенню до справи, яку ти робиш.

2.4. Робота з опорними конспектами.
Прочитайте опорні конспекти, що знаходяться у вас на столах. Підготуйтеся пояснити, що означають певні терміни. (Додаток 2)

2.5. Робота в групах.
Кожна група зараз прочитає текст, що розкриває різні методи досліджень в генетиці, а потім дасть відповіді на запропоновані питання. Член групи, який буде відповідати найкраще на думку керівника групи, виступає перед аудиторією, намагаючись якнайдоступніше і цікавіше викласти матеріал. (Додаток 3)

2.6. Пояснення матеріалу з опорою на наочність методом «Мозковий штурм».
Г. Й. Мендель проводив досліди на горосі. Цей об’єкт він вибрав випадково, але вибір був вдалим. По-перше, тому, що відомо багато сортів цієї рослини, які відрізняються певними ознаками, по-друге, життєвий цикл гороха короткий, що дає змогу прослідкувати передачу спадкової інформації потомкам багатьох поколінь, по-третє, горох є самозапильною рослиною, а отже ніщо не впливає на чистоту гамет. Досліди Г. Менделя відзначалися надзвичайною ретельністю і точністю у підрахунках, що дало можливість встановлювати певні закономірності. Розгляньте схему дослідів Менделя ( робота з навчальною таблицею). Спробуйте уявити себе вченими і поміркуйте над тим, які особливості схрещування тут можна спостерігати. Але так як ми маємо обмаль часу, то об’єднаємо наші зусилля, і використаємо метод «мозкового штурму». Це означає, що кожен може висловити свої будь-які припущення, а потім ми разом поміркуємо які з них найбільш вдалі. Звернемось до опорного конспекту і познайомимось з умовними знаками, що використовуються при записі схеми схрещування. (Додаток 4)

Студенти приходять до висновку, що в F1 все покоління одноманітне, а в поколінні F2 знову з’являється зелена ознака. Це і є закони Г. Менделя. (Студенти записують ці закони у конспекти.)

Перший закон Г Менделя – Закон одноманітності першого покоління.

В F1 все покоління одноманітне: проявляється тільки домінантна ознака.
Проблемне питання:

Чому в F2знову зявляється зелене забарвлення?

Мендель вів дуже ретельні числові дослідження і таку закономірність встановив і для інших випадків.

Другий закон Г. Менделя – Закон розщеплення.

При подальшому схрещуванні гібридів F1 у поколінні F2 спостерігається розщеплення у співвідношенні 3:1.

— Якими генетичними методами скористався Мендель?

Але на той час ще нічого не було відомо про таку одиницю спадковості як ген, про хромосому. Тому пояснити закономірності своїх дослідів Мендель не міг.

Але ми з вами знаємо, що хромосома складається з генів і кожен з них несе певну ознаку. Для спрощення ситуації уявимо, що хромосома несе один ген, який визначає, наприклад, колір насіння. Так як набір хромосом диплоїдний, то таких хромосом буде дві. А отже в даному досліді жіноча особина несе в собі дві хромосоми з генами «жовте забарвлення насіння», чоловіча – дві хромосоми з генами «зелене забарвлення насіння». При утворенні гамет, які завжди гаплоїдні, в кожну з них попаде по одній з хромосом. Тому всі жіночі гамети несуть ген «жовте забарвлення», а чоловічі – ген «зелене забарвлення». Під час запліднення поєднуються дві статеві клітини, а отже об’єднується і їх спадковий матеріал. Тому зигота, а пізніше і організм, який з неї розвинеться, буде нести два різних стани однієї ознаки – «жовте забарвлення» і «зелене забарвлення». Такі організми називають гетерозиготами (від грецького гетерос – інший).

— Отже, якими за генотипом будуть особини в F1?

— А яким буде їх фенотип ? Чому ?

— Як називаються гени, що несуть різні стани однієї ознаки ?

— Яка з двох ознак проявляється ?

Міркуючи аналогічно, розглянемо схему утворення F2. Студенти розглядають і пояснюють, що в процесі утворення гамет покоління F2 , половина жіночих гамет буде нести ген «жовте забарвлення», а інша половина – ген «зелене забарвлення». Таке ж розподілення буде спостерігатися і серед чоловічих гамет. Поєднання жіночих і чоловічих гамет є випадковим. Але можливі такі комбінації: одна частина гамет – це два гени «жовте забарвлення», дві частини гамет – це гетерозиготи, які поєднують і ген «жовте забарвлення», і ген «зелене забарвлення», і ще одна частина гамет – це два гени «зелене забарвлення».

Зиготи, в яких знаходяться два однакові гени ( чи то «жовте забарвлення» чи то «зелене забарвлення»), називаються гомозиготами (від грецького гомос – рівний).

— В якому випадку проявляється рецесивна ознака?

Отже, рецесивна ознака проявляється тільки в гомозиготному стані.

— Коли домінантна ознака буде давати розщеплення в наступних поколіннях, а коли – ні?

Отже, домінантна ознака дає розщеплення, коли перебуває в гетерозиготному стані, і не дає розщеплення в гомозиготному стані.

Тепер ми з вами розуміємо чому такі наслідки схрещування мав Мендель.

Для зручності в сучасних схемах схрещування гени позначають не паличками, а буквами латинського алфавіту: великі букви – це домінантна ознака, а малі – рецесивна. Наприклад, А, В, С, D — домінантна ознака, а, b, с, d — рецесивна.

ІІІ. Закріплення вивченого.
3.1. Розв’язування задач.

3.1.1. Ознайомлення з зразком розвязування задач з генетики.
(Додаток 5.)
3.1.2. Розв’язування задач за зразком.

Задача 1.

У людини карий колір очей домінує над блакитним. Гомозиготний кароокий чоловік одружився з блакитноокою жінкою. Який колір очей матимуть їхні діти?

Задача 2.

Червоне забарвлення плодів у помідорів домінує над жовтим. Гетерозиготні червоні помідори схрестили з жовтими. Якими будуть плоди у нащадків?

Задача 3.

При схрещуванні високорослих помідорів одержали 3008 високорослих кущів і 994 – низькорослих. Якими були генотипи батьків?

ІV. Підсумок уроку.
— Що вивчає генетика?

— З якими законами Менделя ви познайомилися?

— Яким був девіз нашого уроку?

— Чи спонукав він вас замислитись? Над чим?

V. Домашнє завдання.
Кучеренко М. Є., Вервес Ю. Г., Балан П. Г. «Загальна біологія», 11 кл. § 38 -40.

Межжерін С. В., Межжеріна Я. О. «Біологія», 11кл. § 5-8. .

Додаток 1.
Презентація міні-проектів на тему «Історія розвитку генетики».
Історія зародження генетики.

Історія генетики починається з 1900 року, коли троє вчених – голландець Гуго де Фріз, німець Карл Коренс та австрієць Еріх Чермак незалежно один від одного встановили важливі закономірності успадкування ознак у потомстві гібридів. Як пізніше виявилося вони лише заново відкрили вже сформульовані у 1865 році Г. Й. Менделем закони спадковості, викладені ним у статті «Досліди над рослинними гібридами». Г. Менделю вперше вдалося визначити закони успадкування ознак у ряді поколінь.

Грегор Йоганн Мендель, родом з Сілезії (Австрія), був сином небагатого селянина і з дитинства займався сільським господарством. У школі, де він виявив великі здібності, визначився його твердий намір стати вчителем природознавства. Проте скрутне матеріальне становище батьків змусило юнака, що прагнув продовжувати навчання, постригтися у ченці католицького монастиря у місті Брюнне (нині Брно, Чехія). Це створило йому можливість закінчити освіту й надалі викладати в школі. Мендель займався також квітникарством, плодівництвом, бджільництвом і систематично вів метеорологічні спостереження.

Досліди Г. Й. Менделя по схрещуванню різних сортів гороху були ретельно продумані та розроблені до найдрібніших деталей, подібно до строгих фізичних експериментів. Проте його роботи на той час залишилися ніким не помічені і тільки через 35 років вже після відкриття Г. де Фріза, К. Коренса та Е. Чермака знову згадали про Г. Й. Менделя. Але, на превеликий жаль, сам вчений вже не дожив до цих часів.

Перше десятиліття нашого сторіччя ознаменувалося розвитком у США та Європі євгеніки. Її прихильники вважали, що генетичні чинники повністю визначають розвиток фізіологічних і розумових особливостей людини, а також прояв розумової відсталості, психічних захворювань, алкоголізму та інших відхилень від норми.

Людському виду, на думку євгеніків, слід було б зайнятися своїм поліпшенням. Для цього пропонувалося підтримувати регенерацію людей, що володіють бажаними якостями (позитивна євгеніка), та перешкоджати появі на світ хворих, розумово відсталих і калік (негативна євгеніка). Проте серйозні генетики через деякий час розчарувалися у подібних дослідженнях і припинили ними займатися.

Захоплення євгенікою мало важливі соціально-політичні наслідки: в Америці, наприклад, у багатьох штатах були введені євгенічні закони, які давали змогу штучно стерилізувати людей із злочинними нахилами.
Розвиток генетики в Німеччині.

У Німеччині 30-40-х років євгеніка стала називатися «расовою гігієною». Рух під цією назвою було пов’язано з псевдонауковою містичною концепцією раси – сукупністю уявлень про перевагу нордичної раси над всіма іншими. Прихильники таких ідей залякували «істинних арійців» небезпекою виродження людства у цілому та німецького народу зокрема через алкоголізм, народження розумово неповноцінних. Деякі з них пов’язували ці загрози з небезпечним націоналістичним забобоном – антисемітизмом. Вони застерігали людей від «забруднення німецької крові» чужою їй кров’ю інших народів, особливо єврейською.

Провідні фахівці у галузі генетики людини у Німеччині мимоволі виявилися причетними до того, що ця наука стала служити нацистській державі. Євреїв оголосили «стороннім генетичним елементом», від якого слід очистити німецький народ. У 1933 році фашисти ввели закон про стерилізацію. Була визначена широка низка захворювань, зокрема і спадкових, при яких стерилізація стала обов’язковою.

Як відомо, «остаточне розв’язання єврейського питання» звелося до знищення на початку 40-х років 6 мільйонів євреїв!

Розвиток генетики в колишньому СРСР.

Трагічно склалася історія генетики в колишньому СРСР.

У 20-і роки у Москві відкрився інститут медичної генетики. Протягом кількох років учені-генетики плідно працювали, проте в 30-х роках у ході масових сталінських репресій, які поширилися передовсім на інтелігенцію, загинуло багато видатних представників цієї науки, що надовго загальмувало її розвиток.

У чорні роки нашої науки серед репресованих опинився вчений зі світовим іменем, Микола Іванович Вавілов, який відкрив фундаментальні закони генетики й селекції. Дата його смерті та місце поховання так і залишилися невідомими. Знаний у всьому світі вчений-енциклопедист М. В. Тимофєєв-Ресовський, працюючи у себе на батьківщині, ніколи не мав посади вище лаборантської. Звільнений з Московського університету видатний фізіолог рослин Д. О. Сабінін покінчив життя самогубством. Були закриті всі лабораторії та інститути, що займалися опальною наукою, знищені підручники з класичної генетики. Так було штучно зупинено розвиток в СРСР генетики, цитології і особливо молекулярної біології, що бурхливо розвивались у ті ж роки за кордоном.

Усі ці та багато інших трагічних подій з історії вітчизняної генетики знайшли відображення в художній літературі – покладені в основу сюжетів книжок Д. Граніна «Зубр» та В. Дудінцева «Білі шати».
Сучасний етап розвитку генетики.

Цей етап пов’язаний з розшифровкою будови молекули ДНК (1953 р.). Кожна молекула ДНК має властивість подвоюватись і передавати спадкову інформацію. У 70-і роки відбулося відкриття генетичного коду. Були встановлені закономірності запису спадкової інформації в молекулі ДНК і принципи реалізації генетичної інформації. Пізніше ген змогли синтезувати штучним шляхом і вводити його в клітину з метою зміни в бажаний бік її спадкових властивостей. Ці методи стали основою нового напрямку – генної інженерії. Перед генетикою відкрилися заманливі перспективи – можливість конструювання за заданою програмою клітин; одержання нових сортів рослин, порід тварин, штамів мікроорганізмів; геннотерапії спадкових хвороб людини.

Шляхом введення нових генів можна змінювати певні якості особин: підвищувати врожайність рослин, виводити нові сорти більш стійкі до засухи, до хвороб та шкідників; створювати нові породи тварин. В майбутньому генна інженерія буде здатна вирішувати більш глобальні завдання. Серед них: видалення дефектних генів на найранішіх етапах індивідуального розвитку і заміна їх нормальними, запобігаючи таким чином розвитку певних спадкових хвороб.

Додаток 2.
Опорний конспект.
Генетика – це наука про спадковість і мінливість організмів.
Основні генетичні поняття.
Ген – це ділянка молекули ДНК, що визначає певну ознаку організму (колір волосся, розміри організму, форму нігтів та ін.). Молекула ДНК складається з багатьох різних генів.
Алельні гени – гени, що займають одне й теж саме місце (локус) в гомологічних хромосомах та визначають різні стани однієї й тієї ж ознаки (волосся: світле чи темне; очі: блакитні чи карі).
Домінантний ген – це такий ген, що подавляє прояв іншого алельного йому гена. Наприклад, в парі «карі очі» — «блакитні очі» проявляється ген «карі очі» як більш сильний, тобто домінантний ген.
Рецесивний ген – це такий ген, який подавляється іншим алельним йому геном. Наприклад, в парі «карі очі» — «блакитні очі», не проявляється ген «блакитні очі». Він рецесивний.
Генотип – сукупність генетичної інформації організму.
Фенотип – сукупність усіх зовнішніх та внутрішніх ознак організму, що проявляються в результаті взаємодії генотипу з факторами довкілля.
Чисті лінії – це генотипно однорідні нащадки однієї особини, гомозиготні за більшістю генів.
Гомозиготи – це клітини, що несуть однакові гени, які розміщені в одному й тому ж локусі гомологічних хромосом.
Гетерозиготи – це клітини, що несуть різні алельні гени.
Додаток 3.
Матеріал для роботи в групах на тему

«Методи генетичних досліджень»
Перша група.

Гібридологічний метод.

Цей метод застосовував в своїх дослідженнях ще Г. Й. Мендель. Він полягає схрещуванні організмів, які відрізняються однією чи кількома парами ознак. Такі дії називають гібридизацією, а нащадків одержаних від такого схрещування гібридами (від грецького гібрида – суміш). За допомогою гібридизації можна досліджувати особливості успадкування ознак в ряді поколінь. В залежності від кількості пар ознак, якими відрізняються батьківські форми, схрещування буває моногібридним, дигібридним та полігібридним. Моногібридне схрещування – це поєднання батьківських форм, які відрізняються однією парою ознак. Дигібридне схрещування – це поєднання батьківських форм, які відрізняються двома парами ознак. Полігібридне схрещування – це схрещування особин, які відрізняються трьома і більше парами ознак.

Питання:

Хто застосував вперше гібридологічний метод?

Що таке гібриди?

Яке схрещування називають моногібридним, дигібридним та полігібридним?

Друга група.

Генеалогічний метод.

Полягає у вивченні родоводів організмів. Цей метод запропонував більше 100 років назад англійський вчений Ф. Гальтон. Він дає змогу прослідкувати характер успадкування різних станів певних ознак у ряді поколінь. І тому широко застосовується в медичній генетиці, селекції. За його допомогою встановлюють генотип особин і визначають ймовірність прояву того чи іншого стану ознаки у майбутніх нащадків. Родоводи складають у вигляді схем за певними правилами: організм жіночої статі позначають колом, чоловічої – квадратом. Позначення особин одного покоління розташовують у рядок і з’єднують між собою горизонтальними лініями, а батьків і нащадків – вертикальною. Наприклад, досліджуючи родовід королеви Вікторії, можна простежити успадкування такого захворювання, як гемофілія (незсідання крові).

Поколінням передаються не тільки певні захворювання, а й здібності. Наприклад, серед родичів видатного композитора Й. С. Баха було більше 50 музикантів, 20 з яких є загальновідомими. Перші талановиті музиканти в цій сім’ї з’явилися ще в 1550 році і зустрічалися потім до 1800 року. Музичними талантами багата сім’я Моцарта, математичними – Бернуллі, літературними – Дюма.

Питання:

В чому полягає цей метод?

Хто і коли запропонував його вперше?

Де застосовується цей метод?

Що можна дослідити за допомогою генеалогічного метода?

Третя група.

Популяційно-статистичний метод.

Дає можливість визначати як часто зустрічається та чи інша пара ознак в популяції організмів (сукупність живих організмів, що проживають на певній території з більш-менш однорідними умовами). Крім досліджень популяцій рослин чи тварин, цей метод також застосовують і в медичній генетиці для вивчення наслідування певних спадкових ознак серед людей. Головним чином тих, які визначають ті чи інші спадкові захворювання. Для цього вибірково досліджують частину населення певної території і статистично обробляють одержані дані. Наприклад, в одному з селищ Швейцарії на річці Рона на початку минулого століття, коли міграція людей ще була незначною, серед 2200 жителів було виявлено 50 глухонімих, у 200 людей виявлені дефекти слуху. У євреїв Нью- Йорка, вихідців з північно-східної Польщі та південної Литви, часто зустрічається хвороба Тей-Сакса, під час якої відбуваються дегенеративні зміни в центральній нервовій системі, що призводить до ранньої смерті. Приблизно один з 30 чоловік є носієм цього шкідливого гена. У інших національностей ця хвороба зустрічається значно рідше.

Питання:

Що визначає популяційно-статистичний метод?

Яке значення для людини має цей метод?

Які хвороби він допоміг дослідити?

Четверта група.

Цитогенетичний метод.

Ґрунтується на дослідженні особливостей хромосомного набору організмів. Це дає змогу виявити мутації (зміни), які можуть бути пов’язані як зі зміною кількості хромосом, так і будови окремих з них. Цей метод застосовують і під час систематики організмів. В природі існують види-двійники, які важко розрізнити за іншими ознаками, їх можна розрізняти тільки за хромосомним набором. Такі випадки відомі серед комах, земноводних, гризунів тощо. Наприклад, у 30-і роки ХХ століття вчені звернули увагу на різну частоту захворювань малярією у розташованих поруч місцевостей. Дослідження хромосомного набору малярійного комара показало, що це не один вид, як вважали раніше, а комплекс видів-двійників, одні з яких переносять збудників малярії, а інші – ні.

Питання:

На чому грунтується цей метод?

Що він дає змогу виявити?

Як визначили,що в природі існують види-двійники?

П’ята група.

Біохімічні методи.

Використовуються для діагностики спадкових захворювань, пов’язаних з порушенням обміну речовин. Такі порушення пов’язані із зміною генів, які відповідають за синтез білків. Відомо понад 500 спадкових захворювань, зумовлених такими генами. Серед них, наприклад, цукровий діабет, фенілкетонурія. При фенілкетонурії проходить порушення обміну амінокислоти фенілаланіна. Накопичення цієї речовини в організмі призводить до отруєння, а пізніше і смерті. Зараз такі захворювання можуть виявляти ще до народження дитини. І при дотриманні певної дієти хвороба не розвивається. Але важливо вчасно звернутися до медико-генетичної консультації, особливо якщо в сім’ї були випадки спадкових чи вроджених захворювань. В нашій країні прийнято Закон про надання медико-генетичних консультацій парам, що вступають до шлюбу.

Питання:

Для чого використовуються біохімічні методи?

Які спадкові хвороби пов’язані із порушенням обміну речовин?

Як допомагають людям в наш час при таких захворюваннях?

Де можна отримати консультацію стосовно можливих спадкових чи вроджених хвороб при вступі до шлюбу?
Шоста група.

Близнюковий метод.

Часто виникає питання: що є провідним у формуванні розумових здібностей людини, її маси, росту, хвороб – спадковість чи зовнішнє середовище?

Сама природа дала в руки генетиків чудовий об’єкт для вивчення взаємодії генотипу і зовнішнього середовища. Це однояйцеві близнюки, тобто організми, що походять з однієї зиготи. Близнюковий метод і полягає у вивченні однояйцевих близнят. Однояйцеві близнята завжди однієї статі, бо мають однакові генотипи. Вони виникають в результаті розділення однієї заплідненої яйцеклітини.Досліджуючи такі організми, можна з’ясувати як впливає довкілля на прояв генів у фенотипі.Наприклад, поява ластовиння пов’язана з дією гена. Однояйцеві близнюки обидва бувають з ластовинням або без нього. Але кількість ластовиння залежить від сонячного світла. Якщо один з близнюків часто буває на повітрі, а інший більше знаходиться вдома, то вони звичайно ж будуть помітно відрізнятися за кількістю і яскравістю ластовиння.

Значна роль спадковості і в виникненні певних захворювань. Наприклад, таких як туберкульоз, поліомієліт. За підрахунками вчених рівень інтелекту людини на 50 % залежить від дії генів і на 50 % від зовнішнього середовища.

Питання:

Яке значення має близнюковий метод?

Яких саме близнюків вивчає цей метод? Чому?

Що впливає на прояв ознак, які несуть гени?

Сьома група.

Метод генетичної інженерії.

Полягає в тому, що вчені виділяють із організмів окремі гени або синтезують їх штучно, перебудовують певні гени, вводять їх у генотип іншої клітини або організму. Крім того вчені можуть сполучати гени різних видів в одній клітині, тобто поєднувати в одній особині спадкові ознаки, притаманні цим видам.

Так, наприклад, при цукровому діабеті хворим необхідно вводити інсулін. Це гормон, який виробляється підшлунковою залозою і регулює рівень цукру в крові.спочатку цей гормон добували із підшлункових залоз телят та свиней. Але виявилося, що деякі люди, а особливо діти, не сприймають цей інсулін через певні структурні відмінності між ним і інсуліном людини. Для отримання людського інсуліну в деяких країнах його брали у померлих.Такий шлях неперспективний. В 60-х роках в США, Німеччині, Китаї було розроблено хімічний синтез інсуліну, але синтетичний інсулін надзвичайно дорогий, що робить його недоступним для більшості хворих.

Проблема отримання інсуліну була вирішена генно-інженерним способом. В ДНК бактерій було вбудовано ген, що відповідає за синтез інсуліну. Такі бактерії здатні виробляти інсулін для людини. Такий шлях допоміг здешивити ліки і зробитиїх більш доступними.

Питання:

В чому полягає цей метод?

Як прийшли до необхідності використання методу генетичної інженерії при виробництві інсуліну?

Як отримують інсулін методом генетичної інженерії?

Додаток 4.
Генетичні символи.

Р – батьківські організми, взяті до схрещування.
♀ — жіноча стать.
♂ — чоловіча стать.
Х – схрещування.
F1, F2 гібридне потомство, індекс відповідає порядковому номеру покоління.
G гамети.

Додаток 5.
Зразок розв’язування задач з генетики.
Задача 1.

У мишей сіре забарвлення шерсті домінує над білим. Яких наслідків схрещування за цією ознакою можна очікувати у нащадків, якщо:

а) гомозиготних сірих мишей схрестити з білими;

б) гетерозиготних сірих – з такими самими;

в) гетерозиготних сірих – з білими.

Дано:

А – ген «сіре забарвлення шерсті»

а – ген «біле забарвлення шерсті»

Знайти:

F1- ?

Розв’язок:

а) Р: ♀ АА Х ♂ аа

G: А а

F1: Аа

Відповідь: Все покоління одноманітне; розщеплення відсутнє.
б) Р: ♀ Аа Х ♂ Аа

G: А, а А, а

F1:

А

а

А

А А

А а

а

А а

а а

Відповідь: Розщеплення за фенотипом складає 3 (сірих) : 1 (білих).
в) Р: ♀ Аа Х ♂ а а

G: А, а а

F1: А а а а

Відповідь: Розщеплення за фенотипом складає 1 (сірих) : 1 (білих).

База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Інформація Автореферат Анализ Диплом Додаток Доклад Задача Закон Занятие Звіт Инструкция

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий