«Формування корисних звичок в родині.»

Посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю
«Формування корисних звичок в родині.»

Скачати 90.01 Kb.

Дата конвертації 21.04.2016 Розмір 90.01 Kb. КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

Тема: «Формування корисних звичок в родині.»

Практичний психолог ДНЗ № 517

Колтунова О.В.

Посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю.

Народна мудрість

Правильне виховання потребує щоденного вивчення дорослими індивідуальних особливостей дитини. Немає таких прийомів і методів, що мали б на всіх дітей однаковий без виключення вплив. Тільки уважність і поміркованість у взаємодії з дитиною допоможе знайти оптимальні шляхи виховання.

Дитина від природи активна і прагне до самостійності . Так, ще Костянтин Дмитрович Ушинський писав: «Малюк від природи не має душевної ліні. Він все хоче робити сам». Знаючи цю особливість дитини, дорослі повинні вміти так управляти вихованням дитини, щоб розвивати її активність та ініціативу.

Звички — це дії і вчинки, виконання яких стало потребою людини. Це дії, які закріпилися в нашій поведінці внаслідок багаторазового повторення. Звична поведінка людини дійсно має неабиякий вплив на якість її життя. Звички формуються, виховуються (а подеколи перевиховуються) з самого раннього дитинства. Тож одним із завдань сімейного виховання є формування корисних звичок у дітей раннього віку. Особлива увага батьків має бути приділена формуванню культурних звичок. Найперше – це гігієнічні звички, звички культурного споживання їжі, звички правильної (культурної) поведінки: спілкування, гра, праця, відпочинок.

Формування корисних звичок – справа непроста, вона потребує постійної уваги з боку матері та інших членів сім’ї. Важливо встановити сприятливий для дитини режим дня та дотримуватися його. При цьому, режим на першому році життя дитини може бути гнучким і враховувати нові досягнення дитини, змінюючись кожні 2-3 місяці. На другому і третьому роках життя рекомендовано змінювати режим один раз на півріччя, але так, щоб при потребі можна було повернути дитину до попереднього.

Найважливіше в організації життєдіяльності дитини раннього віку – встановити оптимальне чергування сну і неспання, спостерігаючи за емоційним станом дитини, її загальним самопочуттям та орієнтуючись на науково обґрунтований режим дня, що рекомендовано для певного вікового періоду. Якщо такий індивідуальний режим визначено з оптимальною користю для дитини, то завдання дорослих неухильно його дотримуватися. Вкладати спати у визначений час. Здорова дитина при дотриманні правильного режиму зазвичай швидко засинає і має спокійний і міцний сон. Достатня кількість часу, спокійна атмосфера під час сну сприятимуть зміцненню нервової системи, підвищенню пізнавального інтересу дитини.

Формування навичок чистоти і порядку необхідно починати з наймолодшого віку. Чим дитина молодша, тим більший гігієнічний догляд за нею вимагається. Сучасна індустрія пропонує надзвичайно широкий спектр засобів гігієнічного догляду за малюком: присипки, креми, мило, шампуні, гелі, зубна паста і порошок, вологі серветки і памперси та багато чого іншого. З одного боку це значно спрощує гігієнічний догляд за малюком і вивільняє багато часу мамі для інших видів взаємодії з малюком, а з іншого – ускладнює, бо деколи важко підібрати для дитини прийнятні саме для неї засоби та ще й щоб ціна була не надто високою. Однак, є й інші умови, що їх мають виконувати дорослі: щоденне провітрювання, вологе прибирання кімнати, в якій живе малюк, обов’язковий порядок в речах. Ранковий туалет, перевдягання, підтримання чистоти малюка протягом дня, вечірній туалет, вкладання до сну – ці своєрідні ритуали, що встановлюються і виконуються в кожній сім’ї, мають велике значення для формування навичок чистоти і порядку. Коли дитина довгий час знаходиться в одному і тому ж памперсі (хоч реклама і стверджує про їхнє вміння дихати і бути сухими впродовж тривалого часу), у неї зникає потреба встановлювати контакт з дорослим, щоб сигналізувати про свої нагальні потреби, відсутнє відчуття свіжості й чистоти. Тож тільки від дорослого залежить настрій й переживання дитини щодо вироблення звички бути чистим і охайним.

З віком участь дорослого у дотриманні дитиною гігієнічних вимог уповільнено зменшується – дитина самостійно миє руки перед їдою, може сама вмиватися, витиратися рушником. Однак, меншою мірою дивно виглядала ситуація, коли б дворічний малюк був повністю самостійним у виконанні гігієнічних процедур. Мама знаходиться весь час поруч з дитиною, надаючи їй певну свободу дій і показуючи правильність їх виконання. Значно привабливішими ці дії будуть, коли мама використовуватиме фольклор – забавлянки, примовки, а також невеличкі віршики.

У любисточку купали,

Живу воду наливали,

Щоб здоров»я тіло мало,

Лиха-горенька не знало.

Качечки купались в річці,

Купу-хлюпу по водичці.

Запливли на серединку

Та й забризкали дитинку:

Оці ніжки – купу-купу,

Оці ручки – хлюпу-хлюпу,

Лобик, щічки, оченята…

Накупались каченята!

(Тетяна Чорновіл)

Хлюп, хлюп….

Хлюп, хлюп, водиченько,

Хлюп, хлюп на личенько,

І на ручки, і на ніжки

Хлюп, хлюп, хлюп!
Коли дитина виявляє наполегливі спроби діяти самостійно, підкріплюючи їх заявою «Я сам!», мамі слід запастися терпінням і дати їй можливість самостійно робити те, що дитині під силу, отримуючи своєчасну допомогу від дорослого. Надягання платтячка чи сорочки може перетворитися на складну операцію з подолання страшних перешкод, а може пройти легко й безболісно. Будь який дитячий успіх повинен бути визнаний і оцінений мамою. Дійсно, мама має бути дуже терплячою, але скоро це принесе винагороду – зменшиться час збирання на прогулянку, з’явиться трохи більше часу для інших занять і, що надзвичайно втішає, у дитини буде формуватися звичка робити все швидко і акуратно.

Слід подбати про формування такої корисної звички, як охайність під час прийому їжі. Вже в другій половині першого року життя дитину привчають самостійно брати ложку, пити із чашки, тримати хліб у руці. Спочатку все це викликає в дитини певні труднощі – чай чи компот дуже часто потрапляє куди завгодно, тільки не в рот; хліб, чим міцніше його тримати, тим скоріше падає з рук; ложку можна втримати тільки затиснувши в кулачку, та й то не тим боком. До цього треба ставитися терпляче, підхвалювати, коли дитина чогось досягла чи добре впоралася з якоюсь дією. Зрозуміло, що перед їдою з дитиною треба помити руки, звернувши увагу на те, яке пахуче мило, яка тепла водичка, який м’який рушничок і, врешті, які чистенькі ручки.

Ой, як смачно пахне мило

справжньою суничкою!

Мало я його не з’їла,

як вмивала личко!

Запашним цим ніжним милом

мене викупала мама.

Я його взяла – й впустила,

а тоді ледь-ледь впіймала.

Ніби зловлена рибинка

мило вислизало,

коли я його в долоньках

з усіх сил стискала.

Довго мильце я ловила,

аж воно розтало,

а натомість піна біла

на водичці стала.

(Наталія Лукан).
Необхідно стежити, щоб дитині було зручно сидіти за столом: присунути ближче тарілку, повернути чашку так, щоб правою рукою можна було взятися за її ручку, хліб покласти зліва. Всі ці, на перший погляд, дрібнички значно допомагають у вихованні культури прийняття їжі. Сервіровка столу також допомагає у формуванні звички охайно їсти. Чистий і красиво сервірований стіл, приємний малюнок на дитячому посуді (часто прийом «побачити, що на дні тарілки» допомагає припинити вередування), хліб, нарізаний у вигляді фігурок чи геометричних фігур, привертає увагу дітей, і вони охоче виконують вимоги дорослих.

Треба привчати дітей до того, щоб вони по закінченні їди прибирали за собою – змітали крихти в совочок, клали на місце серветку, якщо вона не забруднена, відносили посуд у мийку, дякували за їжу. Мама ж має оцінювати намагання малюка допомогти прибрати.

Ти мій маленький помагайчик / Ти моя маленька помічниця.

Ти мене дуже виручив.

Без тебе я б так швидко не впоралася.

Як чистенько на столі. Яка в мене акуратна дитина!

Помилково думати, що достатньо навчити дитину, і вона все буде робити сама, без перевірки, без допомоги з боку дорослого. Необхідно підтримувати інтерес дітей до набуття корисних звичок, слідкувати за якістю їх виконання.

Не дивлячись, якого віку дитина, для неї дуже важливий приклад дорослих, які знаходяться поруч з нею. Якщо малюк бачить, що дорослі завжди дотримуються тих правил, про які говорять йому –миють руки перед їдою, акуратно їдять все, що є в тарілці – він скоро почне усвідомлювати вимоги й почне їх виконувати.

Наступне, про що мають пам’ятати дорослі – це постійність вимог. Для маленької дитини маленькі й вимоги, але виконання їх дитиною має величезне виховне значення як у сьогоденні, так і для її майбутнього. Недостатньо пояснити дитині, що перед їдою треба мити руки, їсти акуратно і навіть навчити її правильним прийомам їжі. Встановлені правила треба виконувати постійно, щодень – тільки так у дитини формуватимуться стійкі звички. Дорослі члени сім’ї мають домовлятися про єдині вимоги до малюка, тоді їх виконання буде здійснюватися і тоді, коли мама в якихось справах відсутня.

Звички засвоюються краще, коли дитина розуміє їхній смисл.

Зав’яжемо серветочку, щоб платтячко не заляпати.

Помиємо ручки з милом, щоб були чисті.

Пополощимо ротик після їжі, щоб зубки були білі.

Для дитини такі вимоги стають зрозумілими, краще запам’ятовуються.

Вимоги батьків до дітей – обов’язкове правило виховання. Чим молодша дитина, тим більше вона потребує, щоб дорослі вчили її організованості й дисципліни.

Правила поведінки визначають взаємини дитини з дорослими, з однолітками, зі старшими чи молодшими братами й сестрами.

Основне при привчанні дитини – приклад дорослих і постійне повторення й нагадування про одне й те ж саме без невдоволення – спокійно, лагідно, але наполегливо й неодмінно.

— Доброго ранку, Степанчику! Привітайся з татком.

Можна привітатися з усіма рідними, а потім із сонечком.

— Наталочко, ти поклала книжку на стіл?

— Тарасику, курточку повісь рівненько.

Це нічого, що деякі дії доведеться ще раз виконати разом з мамою, але звичка робити все красиво залишиться.

Дитині 2-3 років дуже потрібна велика допомога дорослих – їхня участь, нагадування, оцінка дій. Немає потреби доводити, як згубно діють на дитину сварки батьків, нерівне ставлення до дітей, крики. В такій атмосфері нестійка психіка дитини легко збуджується, знаходиться в стані неврівноваженості. Дитина в таки умовах частіше за все стає впертою, вередливою, неслухняною. Знервованість дитини, на яку так часто нарікають батьки і від якої страждають діти, і є результатом такої нездорової атмосфери в сім’ї. Не можна регламентувати кожен крок, кожен рух дитини. Надмірна опіка робить дітей безпомічними, неініціативними. Але й відмова від усіляких вимог до дитини, звільнення її від усіх обов’язків шкідливо на неї впливає, розвиває свавілля, егоїзм, грубість.

Тож батьки мають бути мудрими й люблячими й, виховуючи власну дитину, мають ставати ще кращими і самі.

Ми хочемо запропонувати вірш Грицька Бойка, який можна використовувати протягом всього дошкільного періоду для читання та заучування з дитиною. В спілкуванні з дитиною раннього віку рекомендуємо використовувати невеликі фрагменти вірша.
Наш Рябко у двiр забiг,

А на лапках — мокрий снiг

Походив вiн, походив,

На пiдлозi наслiдив.

Як не сором буть таким —

Неохайним i брудним! —

Я завжди бiля порога

Витираю добре ноги.

Ведмежатко косолапе

У барлозi смокче лапу.

Ой, яка принадна,

Наче шоколадна!

Не ведмiдь же я, малята,

Щоб до рота пальцi брати.

Це менi не звично:

Не гi-гi-є-нiч-но!

Йдуть купатись каченята,

А назустрiч гусенята,

ГелҐотять, вклоняються —

Нiби всi вiтаються.

Я знайомих як зустрiну

Привiтаюсь неодмiнно.

А прийду в дитячий сад,

То вiтаюсь до малят.

++++++++++++++++++++++++++
Золотий бджолиний рiй

Носить мед у вулик свiй.

Працювать бджiлки охочi

Зранку трудяться до ночi.

Я старанно теж труджуся,
Помагаю вже бабусi.

А як виросту, тодi

Буду першим у трудi!
(Грицько Бойко).

База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Інформація Автореферат Анализ Диплом Додаток Доклад Задача Закон Занятие Звіт Инструкция

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий