Фізіологія серцево судинної системи

Знання механізмів, що забезпечують рух крові судинами, його односпрямованість, чинників, що визначають величину кров'яного тиску і його зміни, обмін рідини між кров'ю і тканинами
Фізіологія серцево судинної системи

Скачати 108.93 Kb.

Дата конвертації 19.04.2016 Розмір 108.93 Kb. Інструкція до практичного заняття №22

Тема: Фізіологія серцево – судинної системи. Роль судин у гемодинаміці.

Дослідження артеріального і венозного тиску.
Актуальність теми: Серцево-судинна система, яка складається із серця і судин (артерій, капілярів та вен), забезпечує транспорт крові по замкненому ланцюгу судин. Основним призначенням постійно циркулюючої в організмі крові є доставлення і видалення різних речовин. Кров приносить до клітин субстрати, потрібні для їх функціонування, видаляє продукти життєдіяльності тканин. Знання механізмів, що забезпечують рух крові судинами, його односпрямованість, чинників, що визначають величину кров’яного тиску і його зміни, обмін рідини між кров’ю і тканинами, потрібні медпрацівнику для корекції цих констант у разі їх порушення.

Навчальні цілі: оволодіти — вимірювати артеріальний тиск, аналізувати та трактувати його величину; — зображати рефлекторну дугу регуляції системного кровообігу при різних фізіологічних станах організму; — аналізувати структуру серцевого циклу, частоту серцевих скорочень, верхівковий поштовх, тони серця; — вираховувати максимальну частоту скорочення серця при фізичному навантаженні.

Вміти: Уміти використовувати основні рівняння гемодинаміки пояснення особливостей руху крові у системі кровообігу. — Трактувати роль різних судин у гемодинаміці; пояснювати зв’язок між структурою та функціональними властивостями судин. — Аналізувати показники гемодинаміки (об’ємна та лінійна швидкість руху крові, кров’яний тиск, загальний периферичний опір). — Уміти визначити фактори, які впливають на показних гемодинаміки. — Аналізувати вікові особливості гемодинаміки. — Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження показників гемодинаміки (хвилинний об’єм крові, лінійна швидкість руху крові, кров’яний тиск). — Уміти визначити артеріальний тиск у людини, проаналізувати отримані результати.

Робота 1. Вимірювання артеріального тиску у людини

Величина артеріального тиску є одним із параметрів організму,’ яким можна судити про роботу серця і стан судин. Аускультативний метод вимірювання кров’яного тиску Короткова ґрунтується на вислухуванні звуків, що виникають при стисненні судини манжеткою і порушенні внаслідок цього ламінарного руху струменя крові у звуженій; Цей метод дозволяє вимірювати як систолічний, так і діастолічний тиск.

Мета роботи:

1. Оволодіти методом вимірювання кров’яного тиску у людини.

2. Визначити величину артеріального тиску, проаналізувати отримані результати.

Для роботи потрібні: ртутний або пружинний манометр фонендоскоп.

Хід роботи. Пацієнта садять боком біля стола. Руку його кладуть на стіл. На оголене плече цієї руки накладають манжетку, фіксуючи так, щоб вона щільно охоплювала, але не стискала тканини. Вимірювання проводять так: а) загвинчують клапан груші і пальпаторно визначають у ліктьовому згині місце чіткої пульсації артерії; б) над цим місце» встановлюють фонендоскоп; в) за допомогою груші поступово підвищують тиск у манжеті до зникнення пульсу + 20 мм рт. ст.; г) після цього повільно відкривають гвинтовий клапан, знижуючи тиск у майже зі швидкістю 2 мм рт. ст. за секунду, і стежать за показниками манометра. Показник манометра у момент виникнення першого звуку в артерії відповідає величині систолічного тиску.

Показник манометра в момент зникнення звуку в артерії при подальшому зниженні тиску в манжеті відповідає величині діастолічного тиску.

Різниця між величинами систолічного і діастолічного тиску становить пульсовий тиск.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи: до протоколу внести показники тиску.

У висновках обгрунтувати походження систолічного, діастолічного і пульсового тиску крові. Порівняти отримані величини з належними показниками, зробити висновки.

Робота 2. Спостереження за рухом крові в судинах плавальної перетинки лапки жаби

Спостереження за допомогою мікроскопа дозволяє виявити деякі особливості лінійної швидкості руху крові судинами плавальної перетинки лапки жаби. Ця швидкість (V) визначається за формулою:

V=Q / S

де Q — об’ємна швидкість руху крові, S — площа сумарного поперечного перетину судин. Найменша лінійна швидкість буває у капілярах, бо на їх рівні сумарний поперечний перетин судинної системи найбільший.

Мета роботи: провести спостереження за рухом крові в різних судинах.

Для роботи потрібні: жаба, мікроскоп, 10 % спирт етиловий, препарувальний набір, дощечка.

Хід роботи. Жабу наркотизують, поміщаючи її на 10 хв. у 10 % етиловий спирт (до повного зникнення реакції на подразник — укол булавкою). Після цього її переносять на препарувальний стільчик з віконцем, над яким фіксують булавками розтягнену плавальну перетинку між ІІ і ІІІ пальцями задньої кінцівки. Стільчик з жабою поміщають на предметний столик мікроскопа і спочатку під малим, а потім під великим збільшенням роздивляються судини.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи.

протоколи занести малюнки; звернути увагу на особливість току крові у венулах, артеріолах і капілярах.

У висновках- проаналізувати швидкість руху крові в різних судинах, звернути увагу на форму еритроцитів під час проходження їх через згини капілярів.

Робота 4. Реєстрація дермографізму

Місцеві механізми регуляції тонусу судин шкіри виявляються при ії подразненні. У відповідь на подразнення з опасистих клітин шкіри виділяється гістамін, який, взаємодіючи з Н2-рецепторами, спричиняє розслаблення прекапілярних сфінктерів і відкриття капілярів — так званий червоний дермографізм. У свою чергу гістамін підвищує тонус венул і перешкоджає відтоку крові із капілярів, що призводить до появи так званого білого дермографізму, який має рефлекторну природу.

Мета роботи: дослідити реакцію судин шкіри людини на механічне подразнення.

Для роботи потрібні: гостра голка. Дослідження проводять на людині.

Хід роботи. На відкритій поверхні передпліччя або грудної клітки голкою нанести кілька ліній. Уважно спостерігати за кольором шкіри в місці нанесених подразнень.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Вказати час настання червоного і білого дермографізму.

У висновках описати природу дермографізму.

Системний артеріальний тиск. Внутрішньо-судинний тиск крові є одним з основних параметрів, по якому судять про функціонування серцево-судинної системи. Артеріальний тиск є інтегральна величина, складовими і визначальними якої є об’ємна швидкість кровотоку (Q) і опір (R) судин. Тому системний артеріальний тиск (САТ) є результуючою величиною серцевого викиду (СВ) і загального периферичного опору судин (ЗПОС):

САТ = СВ · ЗПОС

Так само тиск у великих гілках аорти (власне артеріальне) визначається як

АТ = Q· R

Стосовно до артеріального тиску розрізняють систолічний, діастолічний, середній і пульсовий тиски. Систолічний визначається в період систоли лівого шлуночка серця, діастолічний — у період його діастоли, різницю між величиною систолічного й діастолічного тисків характеризує пульсовий тиск(30-40мм.рт.ст), а в спрощеному варіанті середнє арифметичне між ними — середній тиск.

В людини в спокої найбільш усередненим із всіх середніх величин вважається систолічний тиск — 120-125 мм рт. ст., діастолічний — 70-75 мм рт. ст. Ці величини залежать від статі, віку, конституції людини, умов його роботи, географічного поясу проживання і т.д.

Одним з найважливіших факторів, що визначають інтенсивність кровопостачання тканин, є величина просвіту судин, кількісно визначаєма через їхній опір кровотоку.

Загальний периферичний опір судин. Під цим терміном розуміють загальний опір всієї судинної системи потоку крові, що викидається серцем,. Це співвідношення описується рівнянням:

ЗПОС = САТ

СВ(серцевий викид) ‘

Швидкість руху крові: лінійнаV та об’ємна Q. Перша визначається як відстань яку проходить будь- яка часточка крові за одиницю часу і вимірюється в сантиментрах за 1 с, друга – це кількість (об’єм) крові, що проходить ч/з певну судину за одиницю часу, і вимірюється в мілілітрах за секунду або літрах за хвилину. Лінійна швидкість кровотоку в порожнистих венах менша, ніж в аорті, і становить 10-15 см/с. Об’ємна швидкість кровотоку ч/з судину прямо-пропорційна тиску крові в ньому і обернено-пропорційна опору току крові в цій судині, вона впродовж усієї кровоносної системи однакова і становить у середньому 80-90мл/с або 5 л/хв. Це випливає з оберненої залежності між загальною площею поперечного перерізу судин і лінійною швидкістю кровотоку→(реєстрація — УЗД на ефекті Допплера звукові коливання поширюються за течією швидше ніж проти течії два п’єзоелектричні датчики; кліренсовий метод — вимивання(очищення від індикатора)реєстрація концентрації індикатора — речовини ,що вводиться в тканини органа з кров’ю і вимивається потоком крові з нього (зменшення концентрації індикатора залежить від швидкості кровотоку; метод оклюзивної плетизмографії-визначає об’ємну швидкість кровотоку в кінцівках людини.

Час повного круговороту крові-це час , необхідний для того щоб кров пройшла ч/з велике і мале коло кровообігу. В вену вводять речовину яка не зустрічається в організмі, і визначають ч/з який проміжок часу вона з’явиться в однойменній вені з другої сторони(радіоактивний натрій) і лічильник електронів на різних ділянках тіла. Час повного круговороту крові у людини складає в середньому 27 систол серця. При 70-80 скороченнях серця за 1 хв. повний круговорот проходить за 20-23 сек, швидкість крові по осі судини більша, чим біля його стінок.

Регуляція системного кровообігу

Параметрами кровообігу є:• величина кров’яного тиску; • лінійна швидкість кровотока; • об’ємна швидкість кровотока;

• час кругообігу крові.

Величина кров’яного тиску залежить від наступних факторів: • тонусу судини, що визначає величину його просвіту; • опору струму крові; • маси циркулюючої крові;• в’язкості крові;• роботи серця.

Зміна кожного із цих факторів може привести до зміни величини кров’яного тиску

Зміни рівня кров’яного тиску можуть виникати при подразненні экстеро- і інтерорецепторів, але особливе значення в регуляції .

Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

Теоретичні питання

1. Функціональна структура судинного русла і роль його ланок у гемодинаміці.

2. Чинники, які забезпечують рух крові судинами, його безперервність і односпрямованість.

3. Зміни судинного опору, кров’яного тиску і швидкості кровотоку в різних ланках судинного русла.

4. Зміни в’язкості крові за ходом судинного русла.

5. Артеріальний і венозний тиск, методи реєстрації, чинники, що впливають на їх величину

Список літератури

Нормальна фізіологія / За ред. В. І. Філімонова. — К.:Медицина, 2011. — С.253 -274. Фізіологія людини. Вільям Ф. Ганонг. Переклад з англ. — Львів: БаК, 2002. — С. С. 577-580.

База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Інформація Автореферат Анализ Диплом Додаток Доклад Задача Закон Занятие Звіт Инструкция

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий