Довгастий мозок, функція його ядер. Мозочок, його функції. Ретикулярна формація стовбура мозку

Ключові поняття: довгастий мозок, міст, черепно-мозкові нерви, дихальний центр, центр терморегуляції, судинний центр, мозочок, симптоми ураження мозочка, ретикулярна формація
Довгастий мозок, функція його ядер. Мозочок, його функції. Ретикулярна формація стовбура мозку

Скачати 138.72 Kb.

Дата конвертації 22.04.2016 Розмір 138.72 Kb. Фізіологія заднього мозку.
  1. Довгастий мозок, функція його ядер.
  2. Мозочок, його функції.
  3. Ретикулярна формація стовбура мозку.

Ключові поняття: довгастий мозок, міст, черепно-мозкові нерви, дихальний центр, центр терморегуляції, судинний центр, мозочок, симптоми ураження мозочка, ретикулярна формація.
Головний мозок. У новонародженого головний мозок відносно великий, масою в середньому 390 г (340–430) у хлопчиків і 355 г (330–370) у дівчаток, що складає 12–13% маси тіла (у дорослого – приблизно 2,5%). До кінця першого року життя маса головного мозку подвоюється, а до 3 – 4 років – потроюється. В подальшому (після 7 років) маса головного мозку зростає повільно і до 20–29 років досягає максимального значення (1355 г – у чоловіків і 1220 г – у жінок). У подальші вікові періоди – до 60 років у чоловіків і 55 років у жінок – маса мозку суттєво не змінюється, надалі відмічається деяке її зменшення.

Головний мозок (encephalon) розміщується в порожнині черепа. За формою головний мозок дорослої людини нагадує або кулю, або еліпсоїд. Його поздовжній розмір дорівнює 170—180 мм, а поперечний — 140 мм. Маса мозку дорослої людини коливається в значних межах. Цей факт давав і дає змогу псевдовченим вважати, що від маси мозку залежать розумові здібності людини, тобто, чим більша маса мозку, тим інтелектуальніша людина і навпаки.
Дослідженнями прогресивних учених, у тому числі і вітчизняних (Д. М. Зернов, В. М. Бехтерев та ін.), доведено, що абсолютна маса головного мозку не може бути показником інтелектуального розвитку людини. Маса мозку у чоловіків у середньому дорівнює 1360 г, а в жінок — 1227 г. Спостереження психіатрів та патологоанатомів довели, що тільки маса мозку менша за 900 г пов’язана з порушенням психічної діяльності людини.

З історії людства відомо багато видатних людей, маса мозку яких була значно вища або нижча від середніх розмірів. Так, маса мозку І. С. Тургенева — 2012 г, Дж. Байрона — 2238 г, О. Кромвеля — 2000 г, Ж. Кюв’е — 1881 г, Ф. Шіллера — 1871 г, Ю. Лібіха — 1325 г, А. Франса — 1017 г. Тепер вважають, що інтелектуальні особливості людини залежать не стільки від структурних особливостей головного мозку, скільки від функціональних особливостей нейроцитів та їхньої фізіологічної активності.

Довгастий мозок. Міст, довгастий мозок і мозочок утворюються із заднього мозкового міхура.

Довгастий мозок до моменту народження цілком розвинений морфологічно. Новонароджений здатний самостійно скоювати дихальні рухи, смоктання, ковтання, чхання, кашель, у нього розвинені познотонічні рефлекси. Загальна маса довгастого мозку разом із мостом у новонародженого рівна 8 г, що складає 2 % маси головного мозку (у дорослого 1,6 %). До 5–6 років завершуються мієлінізація, ріст і диференціювання нейронів, а також удосконалюється робота основних нервових центрів, що беруть участь в регуляції діяльності серцево-судинної системи, травлення, дихання.

Ядра черепно-мозкових нервів довгастого мозку, зокрема блукаючого, формуються рано. З їх розвитком пов’язане становлення в онтогенезі деяких регуляторних механізмів – дихального, серцево-судинного, травного і інших функцій. Ядра блукаючого нерва з’являються з 2-го місяця внутріутробного розвитку. У новонародженого добре виражена сітчаста формація (її структура за будовою майже як у дорослих).

До півтора років життя дитини збільшується кількість клітин в ядрах блукаючого нерва. Значно збільшується довжина відростків нейронів. У 7-річної дитини ядра блукаючого нерва сформовані так само, як у дорослого.

Міст у новонародженого розташований вище, ніж у дорослого, до 5 років ця відмінність зникає. Розвиток моста пов’язаний з формуванням ніжок мозочка і встановленням його зв’язків з іншими відділами ЦНС, а розташовані тут провідні шляхи, ядра і сітчаста формація на період народження вже сформовані.

З розвитком структур довгастого мозку і моста пов’язано становлення функцій, що ними регулюються: дихання, роботи серцево-судинної, травної й інших систем.

Дихальні рухи у плоду з’являються вже на 4–5-у місяці внутріутробного розвитку і супроводжуються рухами м’язів кінцівок. До 16–17-го тижня формується центр вдиху довгастого мозку, який є структурною основою здійснення перших поодиноких вдихів. У цей період дозрівають ядра сітчастої формації довгастого мозку і тракту від нього до дихальних мотонейронів спинного мозку. У віці 21–22 тижнів з’являються невеликі періоди безперервних дихальних рухів, які чергуються з глибокими судорожними вдихами. До цього часу формуються структури центру видиху довгастого мозку, а потім дихального центру моста, що забезпечує ритмічну зміну вдиху і видиху. Поступово час рівномірного регулярного дихання збільшується до 2–3 год. У плода 28–33 тижнів дихання стає рівномірніши, лише іноді змінюється поодинокими, глибшими вдихами і паузами.

У плода і новонародженого виявляються рефлекторні впливи на дихання. Так, під час сну новонародженого можна спостерігати зупинку дихання у відповідь на звуковий подразник, після якої слідує декілька поверхневих дихальних рухів, а потім дихання відновлюється. У немовляти добре розвинені захисні дихальні рефлекси – чхання, кашель, а також рефлекторна зупинка дихання при різкому запаху.

Вплив вегетативної нервової системи на серце формується досить пізно. До моменту народження закінчується формування серцевої гілки блукаючого нерва, але дозрівання серцево-судинних центрів ще продовжується.

До моменту народження найдозрілішими можна вважати харчові безумовні рефлекси: смоктальний, ковтальний та ін. Смоктальні рухи можна викликати простим дотиком до губ дитини, навіть не порушуючи смакових рецепторів. Смоктальні рухи з’являються в плодовий період (16,5 тижнів): при подразнені вуст ротик відкривається і закривається, а до 21–22-го тижнів смоктальний рефлекс повністю сформований, його можна викликати подразненням поверхні обличчя будь-якою ділянкою кисті руки. Ранній прояв смоктального рефлексу обумовлений дозріванням до цього віку ядер і шляхів трійчастого, відвідного, лицьового й інших нервів, з якими пов’язані здійснення смоктальних рухів, поворот голови, пошук подразника та т.п.

Найшвидше у 4-тижневого ембріона закладається ядро лицьового нерва. У віці 14 тижнів у ньому можна виділити окремі групи клітин, з’являються волокна, що пов’язують ядра лицьового та трійчастого нервів. До цього моменту волокна лицьового нерва підходять до м’язів ділянки вуст, а у 16-тижневих ембріонів кількість волокон і зв’язків цих центрів збільшується, починається мієлінізація периферичних волокон лицьового нерва.

З розвитком довгастого мозку та моста пов’язане формування деяких позно-тонічних і вестибулярних рефлексів, рефлекторні дуги яких формуються задовго до народження. Так, у 7-тижневого плоду диференціюються клітини вестибулярного апарату, а на 12-му тижні до них підходять нервові волокна. На 20-му тижні мієлінізуються волокна, які несуть збудження від вестибулярних ядер до мотонейронів спинного мозку. В цей же час формуються зв’язки між клітинами вестибулярних ядер і клітинами ядер окорухового нерва.

Серед рефлексів положення тіла у новонародженого в перший місяць життя виражений тонічний шийний рефлекс. Він полягає у тому, що при повороті голови однойменна рука і нога протилежної сторони згинаються, а на тій стороні, куди повернена голова, рука розгинається. Цей рефлекс поступово зникає до кінця першого року життя.

Мозочок. У ембріональному періоді розвитку мозочка спочатку формується черв’як, як найдревніша частина мозочка, а потім – його півкулі. У 4–5-місячного плоду розростаються поверхневі відділи мозочка, утворюються борозни і звивини.

У новонароджених мозочок недорозвинений (проте, краще розвинутий, ніж півкулі), його борозни неглибокі. Маса мозочка при народженні становить 20 г (5,4 % маси мозку), до 5 місяців маса збільшується в 3 рази, до 9 місяців – у 4 рази (дитина вміє стояти, починає ходити). У однорічної дитини маса мозочка становить – 90 г, до 7 років вона досягає нижньої межі маси мозочка дорослої людини (130 г). Дозрівання мозочка завершується, в основному, до 7 років, а повне – до 15–16 років.

Найінтенсивніше мозочок росте в перший рік життя, особливо з 5-го по 11-й місяць (у цей час дитина вчиться сидіти і ходити) та в період статевого дозрівання, з 3-х місяців життя проходить диференціювання клітинних структур. З наростанням маси ніжок мозочка, в яких проходять численні провідні шляхи, починають здійснюватися основні функції мозочка. Сіра і біла речовини мозочка розвиваються неоднаково: сіра речовина росте повільніше і до 7-ми років її маса збільшується приблизно в 2 рази, а білої – майже в 5 разів. Мієлінізація волокон мозочка здійснюється приблизно до 6 місяця життя, останніми мієлінізуються волокна кори.

З усіх ядер мозочка швидше інших формується зубчасте ядро. Починаючи з періоду внутріутробного розвитку і до перших років життя дітей, ядра виражені краще, ніж нервові волокна. У дітей шкільного віку, мо як і у дорослих, біла речовина переважає над ядерними утвореннями.

Клітинна будова кори мозочка (форма, розміри та кількість відростків нервових клітин) у новонародженого значно відрізняється від дорослого. Не повністю сформовані клітини Пуркін’є, ядро майже повністю займає клітину, дендрити клітин слабо розвинені. Формування клітин Пуркін’є бурхливо завершується до 3–5-ти тижнів життя, клітини внутрішнього (зернистого) шару розвиваються дещо швидше. Клітинні шари кори мозочка у новонародженого значно тонші, ніж у дорослого. до кінця 2-го року життя їх розміри досягають нижньої межі величини у дорослого. Повне формування клітинних структур мозочка здійснюється до 7–8 років. Клітини кори мозочка здійснюють гальмівні впливи на рухові структури ствовбура мозку, забезпечуючи точність і плавність рухів. Завершення розвитку ніжок мозочка, встановлення їх зв’язків з іншими відділами центральної нервової системи здійснюються в період від 1-го до 7 років життя дитини.

Становлення функцій мозочка відбувається паралельно з формуванням довгастого, середнього і проміжного мозку. Вони пов’язані з регуляцією пози, рухів, вестибулярних реакцій.

Задній мозок складається з продовгуватого мозку і мосту. Сіра речовина продовгуватого мозку представлена як ядра (ядра Бехтеревої, Дейторса, ядра трійчастого вузла). У довгастому мозку перебувають життєво важливі центри (дихальний, судинний та інші). У центральній частині продовгуватого мозку зосереджена ретикулярна формація. Вона представляє собою мережу нервових клітин де відбувається диференціровка сигналів, що потрапляють у ЦНС з інших центрів.

Дихальний центр складається з 2-х відділів: інспіраторного і експіраторного. Інспіраторний відділ забезпечує вдих, а експіраторний – видих. Ці два відділи перебувають у антагоністичних (протилежних) відносинах. Якщо збуджується інспіраторний, то гальмується експіраторний і навпаки. Імпульси інспіраторного відділу активують дихальну мускулатуру, грудна клітина піднімається, збільшується її обсяг, купол діафрагми товщає, тиск у грудній клітини знижується й повітря потрапляє у легкі, насичення крові киснем призводить до збудження хеморецепторів судин, імпульси вступають у експіраторний центр, відбувається збудження його нейронів, що зумовлює гальмування інспіраторних нейронів. Таким чином, дихальна мускулатура втрачає напругу, тиск у легких збільшується, й повітря через воздухоносні шляхи видаляється з легень. Таким чином, концентрація вуглекислого газу у крові збільшується. Імпульси від хеморецепторів прибувають до інспіраторних нейронів, збуджують дихальну мускулатуру і знову відбувається вдох.

До рефлексів продовгуватого мозку відносять рефлекси кашлю, блимання, ковтання, блювоти та інші рефлекси.

Номер пари Назва пари Виконують І Нюхові Нюхова чутливість ІІ Зорові Оптична чутливість ІІІ Окорухові Рухова та вегетативна іннервація ока ІV Блокові Рухова іннервація ока V Трійчасті Рухова та чутлива іннервація голови VI Відвідні Рухова іннервація ока VII Лицьові Рухова, чутлива та вегетативна іннервація обличчя VIII Присінково — улиткові Чуття слуху та рівноваги IX Язикоглоткові Рухова, чутлива та вегетативна іннервація рота і глотки

X

Блукаючі

Рухова, чутлива та вегетативна іннервація внутрішніх органів, гортані і глотки XI Додаткові Рухова іннервація шиї XII Під’язиковий Рухова іннервація шиї

Довгастий мозок. Вивчення головного мозку починають із стовбурової частини. Спинний мозок продовжується у стовбур головного мозку, а саме у довгастий мозок (medulla oblongata), який своїм зовнішнім виглядом нагадує спинний мозок.

За формою довгастий мозок схожий на конус, основа якого обернена вперед та вгору (до моста). По передній поверхні довгастого мозку проходить передня серединна щілина, що е продовженням передньої серединної борозни спинного мозку. Вздовж цієї борозни містяться два підвищення — піраміди, які складаються з відростків нейроцитів, що з’єднують великі півкулі із спинним мозком. Піраміди поступово потоншуються і на межі із спинним мозком утворюють перехрестя пірамід. Назовні від пірамід розміщуються еліпсоподібні підвищення — оливи, побудовані із скупчення нейроцитів. Вважають, що вони утворюють ядро, яке разом з мозочком зв’язане з переддверно-завитковим органом. Бічні частини довгастого мозку займають бічні канатики, які є продовженням бічних та частково задніх канатиків спинного мозку. На рівні середини олив бічні канатики розходяться і утворюють нижні краї ромбоподібної ямки і переходять у нижні мозочкові ніжки.

Довгастий мозок складається із сірої та білої речовини, однак сіра речовина розміщена тут не так правильно, як у спинному мозку. Основні її скупчення знаходяться у дні ромбоподібної ямки — це рухові ядра останніх черепних нервів. Ядро під’язикового нерва має довжину 10—12 мм і утворене великими нейроцитами, нейрити яких виходять з мозку між оливою та пірамідою (12—15 корінців) і складають стовбур нерва.

Ядро додаткового нерва міститься у нижньому відділі довгастого мозку. Нейрити його клітин виходять з мозку між оливою та бічними канатиками (3—6 корінців) і утворюють стовбур нерва.

Рухове ядро блукаючого нерва має довжину близько 10 мм. Нейрити, що з нього виходять, утворюють 12—15 корінців, які розміщуються вище від корінців додаткового нерва.

Відростки нервових клітин рухових ядер язикоглоткового нерва утворюють 5—6 корінців, що виходять з речовини мозку поряд з корінцями блукаючого нерва, дозовні та дозаду від оливи.

Якщо провести аналогію із спинним мозком, то рухові ядра збігаються із скупченнями клітин передніх рогів.

Вузли, аналогічні спинномозковим вузлам (нагадаємо, що там є чутливі клітини), лежать поза речовиною головного мозку, недалеко від місця входу в нього чутливих корінців черепних нервів.

Нейроцити довгастого мозку, з якими утворюють синапси нейрити чутливих клітин і які збігаються з клітинами задніх рогів спинного мозку, також розміщуються в дні ромбоподібної ямки, але назовні від рухових, і утворюють чутливі ядра черепних нервів. Це ядра блукаючого, язикоглоткового та переддверно-завиткового нервів. Таке розміщення чутливих і рухових ядер у дні ромбоподібної ямки відповідає скупченню сірої речовини задніх і передніх рогів спинного мозку (якщо уявити спинний мозок розрізаним по задній серединній борозні до центрального каналу і розгорнутим).

Біла речовина довгастого мозку складається з нейритів чутливих та рухових нейроцитів, які утворюють висхідні та низхідні провідні шляхи. Це спинномозковий шлях трійчастого нерва, оливо-мозочковий шлях, спинно-оливний та оливо-спинномозковий шляхи і деякі інші.

Вище та спереду від довгастого мозку лежить міст (pons), що також є частиною мозкового стовбура і має довжину 25—ЗО мм. Його передньонижня поверхня опукла, білого кольору і складається з поперечно розміщених волокон, що занурюються в товщу мозочка і утворюють середні ніжки. По серединній лінії передньо-нижньої поверхні моста проходить серединна борозна. Між мостом, довгастим мозком та мозочком розміщується мостомозочковий трикутник, де проходять корінці лицевого, приміжного та переддверно-завиткового нервів. Якщо зробити поперечний зріз моста, то можна побачити, що він побудований із сірої та білої речовини, причому біла речовина сконцентрована в передній частині, а сіра — в задній частині моста, або його покришці. Між передньою і задньою частинами лежить пучок поперечних волокон — трапецієподібне тіло.

Нейроцити моста утворюють дві групи ядер, а саме: власні ядра, що розміщуються в його передній частині, та ядра черепних нервів, які лежать між білою речовиною задньої частини.

В ядрах моста закінчуються кірково-мостові шляхи. Крім того, нейрити клітин цих ядер формують поперечні волокна моста, що складають середні ніжки мозочка і утворюють синапси з нейритами його півкуль.

Ядро відвідного нерва має довгасту форму і довжину 2,5—3,2 мм, побудоване з великих рухових нейроцитів, нейрити яких біля заднього краю моста утворюють корінець відвідного нерва.

Ядро лицевого нерва овальної форми, має довжину 2—6 мм і складається з рухових нейроцитів. їхні нейрити всередині моста утворюють коліно лицевого нерва, яке розміщується навколо ядра відвідного нерва. Корінець лицевого нерва виходить із мозку в место-мозочковому трикутнику.

Рухове ядро трійчастого нерва утворене великими нейроцитами і має довжину 3,5—4,2 мм. Нейрити цих клітин виходять з мозку у складі рухового корінця трійчастого нерва.

Крім рухових ядер у задній частині мозку розміщуються парасимпатичні ядра лицевого нерва, чутливі ядра трійчастого та перед-дверно-завиткового нервів та деякі інші.

Відомо, що четвертий шлуночок (ventriculus quartus) є похідним заднього мозкового пухиря. У зв’язку з цим його порожнина з’єднується з центральним каналом спинного мозку і водопроводом середнього мозку. За формою шлуночок порівнюють з наметом, в якому розрізняють дно, бічні стінки та покрівлю.

Дно шлуночка утворює ромбоподібна ямка (fossa rhomboidea), обмежена верхніми та нижніми ніжками мозочка і частинами задніх поверхонь моста та довгастого мозку. Поверхня ЇЇ нерівна, що залежить від утворів, які знаходяться під нею. Вздовж серединної лінії ямки проходить серединна борозна, з обох боків якої лежать два серединні підвищення, їхня нижня частина має форму трикутника. В її товщі лежить ядро під’язикового нерва. Під дном ромбоподібної ямки лежать ядра V—XII черепних нервів. Бічні кути ромбоподібної ямки продовжуються в бічні закутки четвертого шлуночка. Покрівля шлуночка складається з верхнього та нижнього мозкових парусів. По серединній лінії нижнього мозкового паруса знаходиться серединний отвір четвертого шлуночка. Крім цього отвору є ще два бічні, які розміщуються в бічних закутках. Згадані отвори з’єднують порожнину четвертого шлуночка з підпавутин-ною порожниною головного мозку. В порожнині четвертого шлуночка міститься його судинне сплетення (plexus choroideus ventriculi quarti). Вважають, що судинне сплетення продукує спинномозкову рідину.

Мозочок (cerebellum) раніше називали малим мозком, він міститься ззаду довгастого мозку і моста. Над ним нависають потиличні частки великого мозку, від яких він відмежовується мозочковим наметом — утвором твердої оболонки головного мозку. Мозочок зв’язаний з довгастим і середнім мозком, а також з мостом. Маса його майже 150 г.

Мозочок має дуже складну будову, але для зручності вивчення його поділяють на три частини, а саме: на дві півкулі та черв’як. Черв’як (vermis cerebelli) за походженням більш давній утвір, ніж півкулі (hemispherium cerebelli). Вважають, що в мозочку сконцентровані центри несвідомої координації рухів тіла та рівноваги, крім того, він підтримує тонус м’язів і виконує деякі інші функції.

Поверхня півкуль мозочка та черв’яка вкрита різними за глибиною щілинами, які поділяють їх на значну кількість часток та часточок. Серед часток найбільшими є передня, задня та жмутково-вузликова.

Якщо зробити поздовжні та поперечні розрізи мозочка, то можна побачити, що основна маса сірої речовини покриває його ззовні, утворюючи кору (cortex cerebelli). Біла речовина розміщується під сірою і на розрізі нагадує розгалужене дерево, тому цю фігуру називають деревом життя мозочка. Кора мозочка складається з трьох шарів клітин, а саме: зовнішнього, або молекулярного, шару грушоподібних нейронів та зернистого. Усередині півкуль також є сіра речовина, яка утворює різного розміру та форми ядра мозочка — зубчасте, кулясте, коркоподібне та ядро вершини.

Вище вже згадувались верхня, середня та нижня ніжки мозочка, в яких проходять нервові волокна, що зв’язують мозочок з іншими відділами головного мозку. Тут проходять мозочково-червоноядерний, мозочково-зоровогорбовий та оливо-мозочковий шляхи, передній і задній спинномозково-мозочкові шляхи тощо.

База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
    Головна сторінка

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий