Діагноз: Раптова серцева смерть (рсс). Код за мкх-10: І 46. 0, І 46. 1, І 46. 9, r 96. 0, r 96. 1, r 98, r 99 Розробник

Раптова серцева смерть (рсс) це зупинка серця, яка найбільш ймовірно обумовлена фібріляцією шлуночків та не пов’язана з наявністю ознак, що дозволяють встановити інший діагноз, крім ібс
Діагноз: Раптова серцева смерть (рсс). Код за мкх-10: І 46. 0, І 46. 1, І 46. 9, r 96. 0, r 96. 1, r 98, r 99 Розробник

Скачати 139.77 Kb.

Дата конвертації 19.04.2016 Розмір 139.77 Kb. Раптова серцева смерть (РСС) — це зупинка серця, яка найбільш ймовірно обумовлена фібріляцією шлуночків та не пов’язана з наявністю ознак, що дозволяють встановити інший діагноз, крім ІБС.
Діагноз: Раптова серцева смерть (РСС).
Код за МКХ-10: І 46.0, І 46.1, І 46.9, R 96.0, R 96.1, R 98, R 99
Розробник: П.І.Б. ПОСАДА Буднюк Олександр Олександрович Головний позаштатний спеціаліст з анестезіології та інтенсивної терапії УОЗ ООДА, професор кафедри анестезіології, інтенсивної терапії з післядипломною підготовкою ОНМедУ.

Список скорочень:

АКШ Аортокоронарне шунтування БЕА Безпульсова електрична активність БПЕАС Безпульсова електрична активність серця в/в Внутрішньовенний ГІМ Гострий інфаркт міокарда ГКС Гострий коронарний синдром ЕКГ Електрокардіограма ЕМД Екстрена медична допомога ІХС Ішемічна хвороба серця НПЗ Надгортанні повітровід ні засоби ПМК Перший медичний контакт РСС Раптова серцева смерть САТ Систолічний артеріальний тиск СН Серцева недостатність ФШ Фібриляція шлуночків ЧД Частота дихання ШТ Шлуночкова тахікардія ШТ Шлуночкова тахікардія без пульсу

Медико-технологічні документи:

1. Наказ Міністерства охорони здоров’ від 15.01.2014 №34. «Уніфікований протокол екстреної медичної допомоги допомоги: Раптова серцева смерть».

2. Порядок направлення пацієнтів до закладів охорони здоров’я різних рівнів надання медичної допомоги (методичні рекомендації): Г.О. Слабкий, В.П. Лисак, Ю.Б. Ященко і співавт. 2010. – Київ. – 27с.

3. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 23.02.2012 №132. П

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом МОЗ України
___________№________
римірний табель оснащення лікувально-профілактичних підрозділів закладів охорони здоров’я, що надають первинну медичну (медико-санітарну) допомогу.

4. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 27.12.2013 №1150. П

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом МОЗ України
___________№________
римірний табель матеріально-технічного оснащення Центру первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та його підрозділів.

5. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 01.06.2009 № 370 «Про єдину систему надання екстреної медичної допомоги» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2009 за № 866/16882. (п.2 та п.7).

6. Наказ МОЗ України від 19.08. 2008 № 500 «Заходи щодо удосконалення надання екстреної медичної допомоги населенню в Україні».
Матеріально-технічне забезпечення (оснащення, лікарські засоби):

Оснащення. Тонометр з набором манжет для вимірювання артеріального тиску на руках і ногах, фонендоскоп/стетофонендоскоп, пульсоксиметр напальцевий, джгут гумовий, апарат визначення рівня глюкози крові у комплекті, тест-смужки перчатки стерильні 2 пари, електрокардіограф портативний трьохканальний з комбінованим живленням з автоматичною розшифровкою, ЕКГ телеметричний пристрій, термометр, набір інструментарію для надання невідкладної допомоги (роторозширювач, язикотримач, набір повітряходів розм 3-4, мішок Амбу з 2-ма масками для дорослих, набір для конікотомії, трахеостомічна канюля, мотузка для фіксації канюлі, санаційний пластиковий катетер, коннектор для під’єднання до ШВЛ).
Лікарські засоби (нумерація не впливає на порядок призначення):

  1. Адренегічні засоби:Епінефрин.
  2. Антіаритмічні засоби:Аміодарон.

Положення Необхідні дії Строки виконання Виконавці Організація надання медичної допомоги Викликати службу ШМД за номером «103» або «112» для проведення обов’язкової госпіталізації пацієнта до стаціонарного відділення. Терміново Сімейний лікар або медсестра Діагностика клінічної смерті. Первинний огляд і до приїзду бригади екстренної медичної допомоги Сімейний лікар Почати серцево-легеневу реанімацію. До приїзду бригади екстренної медичної допомоги Сімейний лікар, медсестра При стабілізації стану госпіталізація в стаціонар. Терміново Бригада екстренної медичної допомоги Діагностика Обов’язкові:

Оцінка загального стану і життєво важливих функцій: свідомості, дихання, кровообігу за алгоритмом АВСDE (Додатки № 1,2).

До приїзду бригади екстренної медичної допомоги Сімейний лікар/ медсестра Скарги: Ознаки клінічної смерті: зупинка кровообігу і дихання, двобічний мідріаз, атонія, арефлексія, кома III ступеню, блідність або ціоноз. До приїзду бригади екстренної медичної допомоги Сімейний лікар Провести швидкий збір анамнезу:

Збір анамнезу захворювання:

1.Встановити точний час погіршення загального стану пацієнта.

2.Встановити найбільш вагомі причини погіршення загального стану.

3.Встановити чи надавалась домедична допомога при РСС.

4.Встановити час настання РСС.

Збір анамнезу життя (якщо можливо,проводиться у супроводжуючої особи):

1.Встановити, які хвороби були у пацієнта, особливо пов’язані з серцево-судинною системою та наявність найбільш можливих хвороб, що могли її викликати.

2.З’ясувати, які лікарські засоби пацієнт прийняв до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.

3.Виявити в анамнезі інші супутні захворювання: порушення ритму серця, порушення мозкового кровообігу, онкологічних захворювань та інших.

4.Зібрати загальний алергологічний анамнез та з’ясувати чи є алергічні реакції на прийом лікарських засобів.

До приїзду бригади екстренної медичної допомоги Сімейний лікар Пульсоксиметрія Постійно Медсестра Реєстрація ЕКГ в 12-ти відведеннях Первинний огляд Медсестра Складає план лікувальних заходів (при необхідності реанімаційних заходів) для пацієнта. Первинний огляд і до приїзду бригади екстренної медичної допомоги Сімейний лікар Лікування 1. Перед наданням екстреної медичної допомоги необхідно впевнитись у відсутності загроз для бригади та пацієнта.

2. Швидко встановити діагноз РСС (не більше 10с на перевірку ознак життя).

До приїзду бригади екстренної медичної допомоги Сімейний лікар, медсестра Заходи немедикаментозної корекції — Якщо пацієнт з наявними ознаками життя чи вони з’явились в процесі реанімації – провести огляд АВСDE, дати кисень, підключити монітор, поставити в/в чи в/к доступ.

— За відсутності життєвих ознак – негайно розпочати серцево-легеневу реанімацію (СЛР): компресії грудної клітки і штучне дихання у співвідношенні 30:2, починаючи саме з компресій, паралельно накласти електроди електрокардіографа чи ложки дефібрилятора.

— Якщо дефібрилятор автоматичний – проводити компресії грудної клітки під час накладання електродів.

— Дефібріляція апаратами з монофазною формою імпульса здійснюють елекричним розрядом з енергією 200-360 Дж,а при використанні дефібріляторів з біфазною формою імпульса 150-200 Дж

— За наявності підтвердженої асистолії чи БПЕАС — дефібриляція не проводиться, продовжують проведення основних елементів СЛР.

— Забезпечення прохідності дихальних шляхів шляхом інкубації ендотрахеальною трубкою чи надгортанними повітроводними засобами (НПЗ ларингеальної маски, ларингеальної трубки, комбітьюбу чи ротоглоткових (носоглоткових) повітроводів з мануальною фіксацією запрокинутої голови і шиї).

— Забезпечити венозний чи внутрішньокістковий доступ. Ввести ліки.

— Дати зволожений кисень в максимально доступній концентрації об’ємом 10 — 15л/хв. чи до досягнення показників пульсоксиметрії 95% і вище.

— Одразу після визначення ритму при РСС при необхідності провести дефібриляцію та одразу продовжити СЛР до наступного аналізу ритму через 2 хв.

— Проводити зміну особи, що проводить компресії грудної клітки, варто кожні 2 хвилини в момент аналізу ритму дефібрилятором, а за його відсутності – кожні 2 хвилини, уникаючи перерв в СЛР.

— Керівник бригади повинен постійно стежити за якістю СЛР, що проводиться, і в разі неякісного виконання корегувати необхідні елементи СЛР до відповідного рівня.

— Керівник бригади повинен розглянути можливість транспортування пацієнта у ЗОЗ без припинення СЛР або після появи ознак життя.

Протипоказані та не рекомендовані втручання у пацієнтів з РСС:

1. Не рекомендовано превентивно проводити ревізію ротової порожнини перед початком СЛР, якщо на те немає об’єктивних причин.

2. Не рекомендовано введення атропіну.

3. Не рекомендується ендотрахеальне введення ліків.

4. Прекардіальний удар проводиться лише за умови всіх перелічених нижче обставин:

– На моніторі у пацієнта зафіксовано ФШ чи ШТ без пульсу.

– Від моменту виникнення ФШ чи ШТ без пульсу пройшло не більше 10 с.

– Під руками відсутній дефібрилятор.

– Окрім вас в кімнаті ще присутні особи, які можуть доставити дефібрилятор. Проведення прекардіального удару не повинно затримувати доставку дефібрилятора: якщо поруч нікого

До приїзду бригади екстренної медичної допомоги Сімейний лікар, медсестра Медикаментозна терапія: — Епінефрин (1 мг) кожні 3-5 хв. протягом проведення СЛР за підтвердженого монітором ритму, що не потребує дефібриляції (асистолії чи БПЕАС).

— Епінефрин (1мг) після 3 дефібриляції і в подальшому кожні 3-5 хв. протягом проведення СЛР за ритму, що потребує дефібриляції.

— Аміодарон (300 мг.) після третьої дефібриляції одноразово одразу після введення епінефрину.

До приїзду бригади екстренної медичної допомоги Сімейний лікар, медсестра

Загальний алгоритм діагностики та лікування пацієнта при РСС

Диференційний діагноз.

Асистолія.

— Виражена брадікардія

— Електромеханічна дисоціація при

— Синдром Морган’ї- Адамса – Стокса

— Тампонада серця.

— Блискавична форма масивної ТЕЛА.

Схема медикаментозного лікування.

— Якщо пацієнт з наявними ознаками життя чи вони з’явились в процесі реанімації – провести огляд АВСDE, дати кисень, підключити монітор, поставити в/в чи в/к доступ.

— За відсутності життєвих ознак – негайно розпочати серцево-легеневу реанімацію (СЛР): компресії грудної клітки і штучне дихання у співвідношенні 30:2, починаючи саме з компресій, паралельно накласти електроди електрокардіографа чи ложки дефібрилятора.

— Якщо дефібрилятор автоматичний – проводити компресії грудної клітки під час накладання електродів.

— Дефібріляція апаратами з монофазною формою імпульса здійснюють елекричним розрядом з енергією 200-360 Дж,а при використанні дефібріляторів з біфазною формою імпульса 120-200 Дж

— За наявності підтвердженої асистолії чи БПЕАС — дефібриляція не проводиться, продовжують проведення основних елементів СЛР.

— Забезпечення прохідності дихальних шляхів шляхом інкубації ендотрахеальною трубкою чи надгортанними повітроводними засобами (НПЗ ларингеальної маски, ларингеальної трубки, комбітьюбу чи ротоглоткових (носоглоткових) повітроводів з мануальною фіксацією запрокинутої голови і шиї).

— Забезпечити венозний чи внутрішньокістковий доступ. Ввести ліки

— Дати зволожений кисень в максимально доступній концентрації об’ємом 10 — 15л/хв. чи до досягнення показників пульсоксиметрії 95% і вище.

— Одразу після визначення ритму при РСС при необхідності провести дефібриляцію та одразу продовжити СЛР до наступного аналізу ритму через 2 хв.

— Проводити зміну особи, що проводить компресії грудної клітки, варто кожні 2 хвилини в момент аналізу ритму дефібрилятором, а за його відсутності – кожні 2 хвилини, уникаючи перерв в СЛР.

— Керівник бригади повинен постійно стежити за якістю СЛР, що проводиться, і в разі неякісного виконання корегувати необхідні елементи СЛР до відповідного рівня.

— Керівник бригади повинен розглянути можливість транспортування пацієнта у ЗОЗ без припинення СЛР або після появи ознак життя.

Протипоказані та не рекомендовані втручання у пацієнтів з РСС:

1. Не рекомендовано превентивно проводити ревізію ротової порожнини перед початком СЛР, якщо на те немає об’єктивних причин.

2. Не рекомендовано введення атропіну.

3. Не рекомендується ендотрахеальне введення ліків.

4. Прекардіальний удар проводиться лише за умови всіх перелічених нижче обставин:

– На моніторі у пацієнта зафіксовано ФШ чи ШТ без пульсу.

– Від моменту виникнення ФШ чи ШТ без пульсу пройшло не більше 10 с.

– Під руками відсутній дефібрилятор.

– Окрім вас в кімнаті ще присутні особи, які можуть доставити дефібрилятор. Проведення прекардіального удару не повинно затримувати доставку дефібрилятора: якщо поруч нікого немає.

— Епінефрин (1 мг) кожні 3-5 хв. протягом проведення СЛР за підтвердженого монітором ритму, що не потребує дефібриляції (асистолії чи БПЕАС).

— Епінефрин (1мг) після 3 дефібриляції і в подальшому кожні 3-5 хв. протягом проведення СЛР за ритму, що потребує дефібриляції.

— Аміодарон (300 мг.) після третьої дефібриляції одноразово одразу після введення епінефрину.

Маршрут пацієнта

Фактори ризику:

— Захворювання серця (ішемічна хвороба серця, ТЕЛА та інш.).

— Ціркуляторні порушення (гіповолемія та інш.)

— Респіраторні причини (тяжка гіпоксія, гіперкапнія).

— Метаболічні порушення (гіпо/гіперкаліємія, гіпермагніємія, гіпотермія тощо).

— Ефекти лікарських препаратів.

— Електротравма, утоплення.

Додаток №1

ОЦІНКА СТАНУ ПАЦІЄНТА — ЗА АЛГОРИТМОМ АВСDE.

1. А — прохідність дихальних шляхів (Airway).

1.1. Визначте симптоми непрохідності дихальних шляхів: виникнення парадоксального дихання та участь у диханні додаткових дихальних м’язів; центральний ціаноз є пізнім симптомом непрохідності дихальних шляхів; у пацієнтів, які знаходяться у критичному стані порушення свідомості часто спричиняє порушення прохідності дихальних шляхів (западання язика, м’якого піднебіння).

1.2. Кисень у високій концентрації: за допомогою маски з резервуаром; переконайтесь, що подача кисню достатня (> 10 л/хв) – для бригади екстренної медичної допомоги!

2. В — дихання (Breathing).

Під час оцінки дихання важливо визначити та лікувати стани, які є безпосередньою загрозою для життя — важкий напад астми, набряк легень, напружений пневмоторакс, гемоторакс.

2.1. Визначте симптоми, які можуть свідчити про порушення дихання: надмірна пітливість, центральний ціаноз, робота додаткових м’язів або черевний тип

дихання.

2.2. Визначте ЧД — в нормі це 12-20 вдихів за хв.

2.3. Оцініть спосіб дихання, глибину вдихів та перевірте, чи рухи грудної клітки симетричні.

2.4. Зверніть увагу на надмірне наповнення шийних вен (наприклад, при важкій астмі або напруженому пневмотораксі), наявність та прохідність плеврального дренажу та інше.

2.5. Проведіть аускультацію та перкусію легень.

2.6. Визначте положення трахеї — її зміщення може свідчити про напружений невмоторакс, фіброз легень або рідину у плевральній порожнині.

3. С — кровообіг (Circulation).

3.1. Оцініть колір шкіри на відкритих частинах (кисті): синя, рожева, бліда або мармурова.

3.2. Оцініть температуру кінцівок: холодна чи тепла.

3.3. Оцініть капілярне наповнення — в нормі до 2 сек. Збільшене капілярне наповнення може вказувати на знижену периферійну перфузію.

3.4. Оцініть наповнення вен — можуть бути помірно наповнені або запалі при гіповолемії.

3.5. Визначіть ЧСС. Знайдіть периферійний пульс та пульс на великій артерії, оцініть його наявність, частоту, якість, регулярність та симетричність.

3.6. Поміряйте артеріальний тиск.

3.7. Вислухайте тони серця.

3.8. Зверніть увагу на інші симптоми, які свідчили б про зниження викиду серця, такі як порушення свідомості, олігоурія (об’єм сечі < 0,5 мл/кг/год.).

4. D — порушення стану свідомості (Disability).

До частих причин порушень, стану свідомості належать важка гіпоксія, гіперкапнія, ішемія мозку або застосування заспокійливих ліків чи анальгетиків.

4.1. Оцініть зіниці (діаметр, симетричність та реакцію на світло).

4.2. Швидко оцініть стан свідомості пацієнта за шкалою AVPU: Alert (орієнтується), Vocal (реагує на голос), Pain (реагує на біль), Unresponsive (не реагує на жодні подразники). Можна застосувати також шкалу Глазго (Glasgow Coma Scale) (Додаток 3).

4.3. Визначте рівень глюкози, щоб виключити гіпоглікемію. Якщо рівень глюкози нижче ніж 3 ммоль/л, забезпечте в/в 50 мл 20% розчину глюкози.

5. Е — додаткова інформація (Exposure).

5.1. Зберіть детальний анамнез у пацієнта, його рідних, друзів.

5.2. Ознайомтесь з документацією пацієнта: перевірте показники життєвих параметрів, та їх зміни у динаміці, перевірте, які ліки пацієнтові приписані і які він приймає.
Додаток №2
Стандартні методи для відновлення прохідності дихальних шляхів та профілактики аспірації.

    1. Для покращення прохідності верхніх дихальних шляхів необхідно:
      1. Забезпечити вільне дихання: розстібнути тугий комірець, виключити закидання голови назад або надмірне згинання голови.
      2. Повернути голову пацієнта набік.
      3. Видалити зубні протези з ротової порожнини пацієнта.

2.3. Для проведення заходів з профілактики аспірації:

2.3.1. Підняти головний кінець ліжка на місці виклику при огляді.

2.3.2. При необхідності здійснити санацію верхніх дихальних шляхів.

ШВЛ показана при: брадіпное (ЧД менше ніж 12 за хвилину), тахіпное (ЧД більше ніж 35-40 за хвилину), сатурації нижче ніж 94%, зростаючому ціанозі шкірного покрову.

База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Інформація Автореферат Анализ Диплом Додаток Доклад Задача Закон Занятие Звіт Инструкция

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий